Постанова

від 22.01.2024 по справі 300/5834/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий-суддя у першій інстанції: Матуляк Я.П.

22 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5834/23 пров. № А/857/23929/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого- судді : Бруновської Н.В.

суддів :Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 300/5834/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" в особі Західної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про скасування розрахунку та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

28.08.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" в особі Західної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" звернувся із позовом до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок сум адміністративно- господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб із інвалідністю ЗАХІДНОЮ ФІЛІЄЮ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗІРКА БУКОВЕЛЮ» за 2022 рік у розмірі 282 384,43 грн.

-стягнути суму в розмірі 286 224,90 грн., з яких 282 384,43 грн. - адміністративно-господарські санкції та 3 840,47 грн. пені, які сплачені

Ухвалою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023р. провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу, що позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою суду, апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" в особі Західної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Просить суд, Ухвалу Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ч.1 ст.308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2023р. через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України ТзОВ "Зірка Буковелю" отримав розрахунок адміністративно-господарських санкцій в розмірі - 282 384,43 грн. за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році від 17.04.2023р., який складений Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Із змісту платіжної інструкції від 04.05.2023р. №2157 видно, що Західна філія ТзОВ "Зірка Буковелю" сплатила вказану суму адміністративно-господарських санкцій в добровільному порядку.

Проте, 12.07.2023р. позивач звернувся до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю із листом про повернення сум надмірно сплачених адміністративно-господарських санкцій та пені, долучивши при цьому докази працевлаштування осіб з інвалідністю в 2022 році.

17.07.2023р. листом №03-214/977 Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю повідомив Західну філії ТзОВ "Зірка Буковелю" про те, що розрахунок складається на підставі даних, що надаються роботодавцем у податковому розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, тому, законом не передбачено іншого механізму отримання фондом даних для нарахування сум адміністративно-господарських санкцій.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII (далі Закон №875-XII) від 21.03.1991р..

ч.2 ст. 18 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із змісту ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» видно, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

ст.20 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації працевлаштування осіб з інвалідністю» №553 від 02.06.2023р. Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, яким врегульовано питання подачі роботодавцями звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, втратив чинність.

Отже, подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма №10-ПОІ) вже не вимагається.

Тобто, за 2022 рік подавати звіт не потрібно. Відповідну інформацію щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України.

Колегія судді звертає увагу апелянта на те, що усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій не має ознак нормативно-правового акта чи акта індивідуальної дії, оскільки не містить обов`язкових приписів; розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, дією чи бездіяльністю, які в даному випадку породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, у зв`язку з чим, також не підпадає під дію ст.17 КАС України.

Отже, такий Розрахунок є документом, який підтверджує факт діяльності Фонду та є лише носієм доказової інформації, не містить обов`язкових для виконання приписів, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів ст.17 КАС України, його скасування не призведе до захисту прав позивача, а тому не може бути предметом спору, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 811/1456/17.

Стосовно іншої частини позовних вимог про стягнення з Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" сплачених сум адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 282 384,43 грн., суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на таке.

Спірні питання пов`язані із стягненням (поверненням) коштів з державного бюджету врегульовано положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.

Колегія суддів зазначає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.1, ч.2 ст.326 ЦК України). В даному випадку територіальний орган казначейства.

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати (поверненні) коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст.167 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги про стягнення коштів сплачених до бюджету повинні звертатись до відповідного органу казначейства, як уповноваженого органу у спорі з приводу повернення (стягнення) майна (коштів) з Державного бюджету.

п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Отже, заявлена вимога про стягнення коштів лежить в площині цивільних правовідносин та у разі ігноруванням належним суб`єктом вимоги про повернення коштів, зважаючи на склад учасників справи, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про стягнення з Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Західної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" сплачених сум адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 282 384,43 грн. підлягає до закриття.

Стосовно покликань апелянта на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Одеського окружного адміністративного суду, Харківського окружного адміністративного суду, Івано Франківського окружного адміністративного суду, Львівського окружного адміністративного суду, Сумського окружного адміністративного суду, колегія суддів такі відхиляє, оскільки предметом розгляду є стягнення адміністративно господарських санкцій, а в даному випадку апелянт просить повернути вже добровільно сплачені адміністративно господарські санкції, як такі, що помилково сплачені.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно вимог ч.5 ст.242 КАС України чітко передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки позов містить вимоги майнового характеру щодо грошових коштів, які помилково сплачені в добровільному порядку.

Інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

В п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, видно, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" в особі Західної філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" залишити без задоволення, а Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 300/5834/23- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 22.01.2024р.