Постанова

від 15.11.2023 по справі 200/11480/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року справа №200/11480/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В. , Блохіна А.А. , розглянувши апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 200/11480/21 (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» (далі позивач, ТОВ «Авто-Експрес») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати Припис № 05.3-5/2 від 2 червня 2021 року, винесений Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України у відношення Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ЕКСПРЕС, в частинах пунктів 1-4.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року позов задоволено, а саме суд: скасував Припис № 05.3-5/2 від 2 червня 2021 року, винесений Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України у відношення Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ЕКСПРЕС, в частині пунктів 1, 2, 3, 4.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що предметом позову є визнання протиправним та скасування припису № 05.3-5/2 від 2.06.2021 р. лише в частинах пунктів 1-4.

Підставами позову є безпідставне включення до складу виявлених порушень пунктів 1-4 Припису. В обґрунтування позову зазначено про відсутність виконання позивачем робіт підвищеної небезпеки та відсутність використання обладнання перелічених в Приписі.

При цьому, предметом позову не є оскарження позивачем підстав проведення перевірки, тобто Наказу та Направлення на перевірку. Крім того, позивачем в обґрунтуванні позову та в судовому засіданні не зазначено посилання на відсутність підстав для проведення перевірки.

Судом не витребувалося у відповідача зазначені документи, що передбачено вимогами п.4 статті 77 КАС України.

Також, вимоги суду щодо надання акту про нещасний випадок, що стався із водієм автотранспортних засобів ТОВ «АВТО-ЕКСПРЕС» ОСОБА_1 , та висновку за наслідком розслідування щодо причин нещасного випадку, як доказів для підтвердження підстав для проведення перевірки, не відповідають вимогам п.п.1, 2, статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V, оскільки зазначені документи не є підставами для проведення перевірки.

Таким чином судом неправильно застосовано і тлумачено норма матеріального права, а саме ст. 7 Закону №877-V що призвело до помилкових висновків суду.

Також скаржник зазначає, що Припис складається відповідно до вимого Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 27 жовтня 2020 року № 2161 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2020 р. за № 1280/35563(далі Наказ), яким зазначено уніфіковану форму Припису(форма 9).

У формі 9 Наказу передбачено, що терміни усунення порушень визначаються посадовою особою Держпраці за погодженням із суб`єктом господарювання, які не повинні перевищувати трьох місяців; якщо порушення потребує заборони (обмеження) виконання робіт (виробництва), термін його усунення не визначається.

Таким чином, судом неправильно застосовано і тлумачено норма матеріального права, а саме Закону №877-V та Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27 жовтня 2020 року № 2161 що призвело до помилкових висновків суду.

Скаржник зазначає, що позивачем Акт перевірки підписано без зауважень, зауваження на акт перевірки до відповідача не надходило, скарги на припис від позивача також не надходили, а отже порушення законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці встановлені та позивач з ними погодився.

Також не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі № 480/1958/19 та судом не враховано висновків Верховного Суду по справі №826/630/15 щодо призначення та проведення перевірок.

Крім того скаржник зазначає, що посилаючись на пояснення позивача щодо заперечень експлуатації товариством паливороздавальної колонки, що знаходиться на території, яку орендує ТОВ «АВТО-ЕКСПРЕС», судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про допит свідка яким може бути підтверджено факт експлуатації вищезазначеної колонки, чим порушено процесуальне право відповідача на надання доказів по справі.

Крім того, судом не прийнято до уваги та не надано правової оцінки доказам, а саме наданої Інженером з безпеки дорожнього руху ТОВ «АВТО-ЕКСПРЕС» Колосенко Т.І. копії Ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер 05330414202000742, дата реєстрації 01.07.2020р., виданої Головним управлінням ДПС у Донецькій області. У Ліцензії зазначено, що у суб`єкта господарювання ТОВ «АВТО-ЕКСПРЕС» за адресою: 85700, Донецька обл., Волноваський р-н, м. Волноваха, вул. Шевцової, буд. 26 розташовані бочки 1, 2, 3 загальною місткістю для зберігання пального (літри): 59199,1.

Також судом не прийнято до уваги та не надано правової оцінки витягу з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, яким також підтверджується факт зберігання та використання для власних потреб пального позивачем по справі.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування зазначено зокрема, що задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі судом був зроблений висновок про недоведеність відповідачем наданими суду доказами факту вищезазначених порушень.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частина 2 ст. 77 КАС України покладає на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач був зобов`язаний за кожним оскаржуваним пунктом припису надати суду належні та достатні докази, що підтверджують правомірність його (припису) винесення та вчинення ТОВ «Авто- Експрес» порушень чинного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, припис було винесено на підставі припущень посадових осіб, якими здійснювався позаплановий захід державного нагляду.

Позивач наголошує, що Акт перевірки не містить детального опису виявлених під час перевірки порушень та відповідних доказів вчинення позивачем порушень законодавства. Акт не містить будь-яких додатків (матеріалів, зафіксованих засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході перевірки), які б підтверджували факт виконання позивачем робіт підвищеної небезпеки, для виконання якої необхідно отримати відповідний дозвіл, факт експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (паливороздавальної колонки) та факт виконання робіт на висоті понад 1,3 м.

Висновки відповідача відносно вчинення ТОВ «Авто-Експрес» порушень, зазначених у приписі під пунктами 1-3 ґрунтуються лише на підставі отриманої товариством ліцензії на зберігання пального №05330414202000742 від 01.07.2020р., в якій зазначено наявність у ТОВ «Авто-Експрес» ємностей для зберігання пального загальною місткістю 59199,1 літрів.

Позивач зазначає, що він не заперечує такого факту зберігання. Ліцензія на зберігання пального була отримана товариством, оскільки на випадок виникнення необхідності придбання ДТ та його зберігання на території підприємства без відповідної ліцензії ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 500000,00 грн.

Під час здійснення позапланового заходу державного нагляду відповідачем не було з`ясовано факт фактичного зберігання ДТ та використання на території підприємства та його наявність у бочках.

Натомість, як було зазначено за змістом позовної заяви та встановлено судом, експлуатація товариством паливороздавальної колонки, що знаходиться на території не відбувалася та паливо не зберігалося.

Сам факт отримання/наявності ліцензії на право зберігання пального не може автоматично свідчити про виконання позивачем робіт підвищеної небезпеки групи А, наявність паливнораздавальної колонки з усіма законодавчо визначеними вимогами її експлуатації.

Відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна, позивачем орендується певні об`єкти, до яких не відноситься вищенаведений об`єкт.

Паливо для заправки автотранспорту купувалося позивачем за Договорами поставки, відпуск товару здійснювався з АЗС постачальника за довірчими документами (скетч-картами) відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами».

Від відповідача надійшла відповідь на відзив позивача в якому зазначено зокрема, що Акт перевірки від 02.06.2021р. 05.3-5/2 позивачем підписано без зауважень, зауваження на акт перевірки до Управління не надходило, скарги на приписи від позивача також не надходили, тобто з порушеннями законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці зазначеними в Акті перевірки від 02.06.2021р. 05.3-5/2 позивач погодився.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ТОВ «АВТО-ЕКСПРЕС» є юридичною особою, основний вид господарської діяльності згідно КВЕД 49.31 надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом (внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автобусами) (а.с. 43-45).

На підставі направлення на перевірку від 25 травня 2021 року № 212/5.3 та наказу Про проведення позапланової перевірки ТОВ АВТО-ЕКСПРЕС від 25 травня 2021 року № 839, посадовими особами управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці у період з 27 травня по 2 червня 2021 року було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ЕКСПРЕС за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Шевцової, 26 щодо додержання вимог законодавчих охорони праці, промислової безпеки; підстава проведення перевірки нещасний випадок зі смертельним наслідком, що стався 29 квітня 2021 року із водієм автотранспортних засобів ТОВ АВТО-ЕКСПРЕС (а.с. 52-53, 7).

За результатом проведеної перевірки складено акт планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки № 05.3-5/2 від 2 червня 2021 року (а.с. 7-23).

Згідно цього акту під час проведення перевірки посадовими особами відповідача було встановлено низку порушень вимог законодавства у сфері охорони праці, в тому числі:

1.) Підприємством по паливозаправному пункту не отримано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки групи А, які воно виконує (роботи у вибухопожежонебезпечних зонах), чим створено ризик надання шкоди здоров`ю працюючої особи (порушення: ст. 21 Закону України № 2694, п. 6 (додаток 2, п. 3) постанови Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 77 Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки);

2.) Підприємством по паливозаправному пункту не отримано дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, яке воно експлуатує (паливороздавальна колонка), чим створено ризик надання шкоди здоров`ю працюючої особи (порушення: ст. 21 Закону України № 2694, п. 6 (п. 10, групи А) постанови Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 77 Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки);

3.) На момент перевірки відсутня ідентифікація паливозаправного пункту підприємства як об`єкту підвищеної небезпеки, чим створено ризик надання шкоди здоров`ю працюючої особи (порушення: ст. 13 Закону України № 2694, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки; Порядок ідентифікації та обліку об`єктів підвищеної небезпеки;

4.) На підприємстві виконуються роботи на висоті понад 1,3 м., проте відсутня декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, чим створено ризик надання шкоди здоров`ю працюючої особи (порушення: ст. 21 Закону України № 2694, п. 21 (додаток 2, група Б п. 3) Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 (а.с. 18-19).

На підставі даного акту відповідачем складено Припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду № 05.3-5/2 від 2 червня 2021 року, яким зобов`язано директора ТОВ АВТО-ЕКСПРЕС ОСОБА_2 усунути порушення, в тому числі зазначені вище порушення (пункти 1, 2, 3, 4) (а.с. 24-30).

У Приписі не встановлено терміну усунення зазначених вище порушень (стовб. 4 таблиці).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За частиною 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877).

Відповідно до статті 2 Закону №877, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 цієї статті, заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до статті 3 Закону №877 одним з основних принципів здійснення державного нагляду (контролю) є здійснення його лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №877 підставами для здійснення позапланових заходів є зокрема: настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №877 проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Щодо застосування норм статті 6 Закону № 877 у контексті спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію щодо приписів частини першої статті 6 Закону № 877. Так, у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 560/1674/19 суд указав таке: «необхідною умовою для здійснення заходу позапланової перевірки є наявність підстав для проведення перевірки, що визначені частиною першою статті 41 Закону № 3038-VІ та пунктом 7 Порядку № 553. У спірних правовідносинах, як правильно зазначили суди, також підлягають врахуванню і положення частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Дотримання посадовими особами контролюючого органу законодавчо встановлених обмежень щодо призначення перевірки є обов`язковою передумовою для реалізації контролюючим органом права на проведення перевірки.».

Також у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 280/1736/19 щодо питання застосування статті 6 Закону № 877-V Верховний Суд зробив наступні висновки: «закріплене у абзаці дев`ятому частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» положення, яким встановлено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю), покликане запобігти зловживанням державними органами (у даному випадку органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду)) у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.».

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, що підставами проведення заходу є нещасний випадок зі смертельним наслідком, що стався 29 квітня 2021 року із водієм автотранспортних засобів ТОВ АВТО-ЕКСПРЕС (а.с. 52-53, 7).

При цьому, законодавство визначає, що підставою для проведення позапланових заходів є саме смерть потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Матеріали справи не містять доказів, що нещасний випадок зі смертельним наслідком пов`язаний з діяльністю суб`єкта господарювання. Також такі докази не надано суду апеляційної інстанції.

Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 826/630/15, де зазначено, що «оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки», суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)).

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, згідно з обставинами справи № 826/630/15, державною податковою інспекцією прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за липень 2014 року на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України тривалістю 5 робочих днів з 10 грудня 2014 року. Позивач листами повідомив контролюючий орган про неможливість надання до перевірки первинних документів у зв`язку з їх викраденням та просив перенести термін проведення перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строку, визначеного чинним законодавством, у порядку пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України. Проте податковим органом на підставі наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами.

Поряд з цим, згідно з обставинами цієї справи, яка розглядається судом апеляційної інстанції, позивач оскаржує рішення відповідача прийняте за результатами перевірки праведної на підставі частини першої статті 6 Закону № 877-V.

Таким чином правовідносини, що були предметом аналізу у справі № 826/630/15, не є подібними з тими, що розглядаються у даній справі. Більше того, у цій справі, на відміну від справи №826/630/15, не є предметом оскарження рішення, дії або бездіяльність контролюючого органу щодо призначення та/або проведення заходу (перевірки). Предметом даного спору є оскарження припису

Отже, правовий підхід Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 826/630/15 не суперечить наведеним у цій постанові висновкам і не свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року справа № 200/8025/21.

Враховуючи наведене та аналізуючи приписи статей 6, 7 Закону № 877, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не довів належними та достатніми доказами наявність передбаченої законом № 877-V підстави для проведення перевірки позивача.

Разом з цим, як вбачається з рішення суду, суд першої інстанції зазначаючи про вказані обставини щодо підстав проведення перевірки та оформлення припису не обґрунтовував прийняте рішення саме порушенням відповідачем порядку призначення та проведення перевірки.

Щодо посилання суду першої інстанції у рішенні на те, що в спірному Приписі не визначено терміну усунення порушень, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, суд зазначає, що форма акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, а також форма припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю були затверджені наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 №2161, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2020 за №1280/35563, який набрав чинності 06.01.2021. Так, з форми припису про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду (форма 9) вбачається, що терміни усунення порушень визначаються посадовою особою Держпраці за погодженням із суб`єктом господарювання, які не повинні перевищувати трьох місяців; якщо порушення потребує заборони (обмеження) виконання робіт (виробництва), термін його усунення не визначається.

Отже, відповідачем правомірно, з огляду на те, що виявлені порушення потребують заборони (обмеження) виконання робіт (виробництва), не визначено термін усунення порушень.

Щодо виявлених відповідачем порушень в ході позапланових заходів, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, Актом від 2 червня 2021 року № 05.3-5/2 встановлені, в тому числі, наступні порушення:

1.) Підприємством по паливозаправному пункту не отримано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки групи А, які воно виконує (роботи у вибухопожежонебезпечних зонах), чим створено ризик надання шкоди здоров`ю працюючої особи (порушення: ст. 21 Закону України № 2694, п. 6 (додаток 2, п. 3) постанови Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 77 Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки);

2.) Підприємством по паливозаправному пункту не отримано дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, яке воно експлуатує (паливороздавальна колонка), чим створено ризик надання шкоди здоров`ю працюючої особи (порушення: ст. 21 Закону України № 2694, п. 6 (п. 10, групи А) постанови Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 77 Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки);

3.) На момент перевірки відсутня ідентифікація паливозаправного пункту підприємства як об`єкту підвищеної небезпеки, чим створено ризик надання шкоди здоров`ю працюючої особи (порушення: ст. 13 Закону України № 2694, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки; Порядок ідентифікації та обліку об`єктів підвищеної небезпеки;

4.) На підприємстві виконуються роботи на висоті понад 1,3 м, проте відсутня декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, чим створено ризик надання шкоди здоров`ю працюючої особи (порушення: ст. 21 Закону України № 2694, п. 21 (додаток 2, група Б п. 3) Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2694-ХІІ, роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Порядоквидачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці,перелікивидів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 2статті 1 Закону № 2694-XIIроботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно достатті 21 Закону № 2694-XIIсаме роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).

Згідно визначення, наведеного у пп. 1.4 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 року № 15; НПАОП 0.00-4.12-05, робота підвищеної небезпеки - це робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба в професійному доборі, чи пов`язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26 жовтня 2011 рокузатверджений Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

За приписами пунктів 6, 9 Порядку № 1107 саме роботодавець подає до територіального органу Держпраці документи необхідні для отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та відповідний дозвілвидається роботодавцеві.

При цьому, дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається: роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А додатка 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77.

Згідно п. 3 Додатку № 2 до Порядку № 1107 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 77) до переліку видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі дозволу, група А, входять, зокрема, роботи у вибухопожежонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах, а згідно п. 10 цього додатку - заповнення, злив і ремонт балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей із стисненим, зрідженим, отруйним, вибухонебезпечним та інертним газом, їх зберігання.

Відповідно до п. 3 Порядку ідентифікації та обліку об`єктів підвищеної небезпеки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956, суб`єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об`єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об`єкта, організовує проведення його ідентифікації.

Згідно п. 4 Порядку, потенційно небезпечний об`єкт вважається об`єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об`єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

Згідно пп. 2 п. 1 Нормативів порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки, також затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 (в редакції, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин), для ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин горючі рідини - рідини, які можуть самозайматися, а також займатися за наявності джерела горіння і самостійно горіти після його видалення.

Згідно Додатку № 2 до вказаних вище Нормативів (порогові маси небезпечних речовин за категоріями) горючі рідини, віднесені до 2 класу, мають порогову масу 5 000,00 тон.

Таким чином, зі змісту вищенаведених нормативних актів випливає, що роботодавець має отримати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

При цьому, суд зазначає, що за приписами ч.6 ст. 7 Закону № 877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

У разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду(контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Суд звертає увагу на те, що висновки акту ґрунтуються на здійснення позивачем робіт підвищеної небезпеки групи А, експлуатації товариством паливороздавальної колонки без дозволу та ідентифікації такої колонки, виконанні робот на висоті понад 1,3 м. без декларації.

Разом з цим суд зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду доказів експлуатації позивачем паливороздавальної колонки та виконання ним робот на висоті понад 1,3 м., зокрема, матеріалів зафіксованих засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході перевірки, договори оренди, пояснень посадових осіб позивача тощо.

Позивач вищевказані обставини заперечує.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Щевцової, буд. 26, на підставі Договору оренди нерухомого майна від 1 червня 2020 року, укладеного між ТОВ Донбасавто та ТОВ АВТО-ЄКСПРЕС, товариством орендується та використовується лише: нежитлове приміщення ВАТ Волноваське АТП 11430 загальною площею 5267 кв.м, що складається з: будівлі профілакторію загальною площею 3810,4 кв.м.; будівлі АТП загальною площею 971,7 кв.м. будівлі туалета згальною площею 4.2 кв.м; будівлі котельної загальною площею 252,6 кв.м. шлакоблочної будівлі мийки загальною площею 226,4 кв.м.; будівлі водонапірної вежі загальною площею 1,7 кв.м (а.с. 31-35).

З пояснень відповідача вбачається, що товариство використовує у своїй діяльності паливо для заправки автотранспорту, яке купується за Договорами поставки, укладеними між ТОВ ЛІВАЙН ТОРГ та ТОВ АВТО-ЕКСПРЕС, № 38-0629 від 11 січня 2021 року (м. Дніпро) та № 38-0101 від 30 січня 2018 року (м. Маріуполь). Відпуск товару за договором здійснюється з АЗС постачальника за довірчими документами (скетч-картами) відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами (а.с. 36-39).

Також акт, припис та апеляційна скарга відповідача не містять опису характеру виконання позивачем робот на висоті понад 1,3 м.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції надав вірну оцінку

Щодо посилання відповідача на копію Ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та витяг з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії, як на обґрунтування доводів скарги суд зазначає, що як вбачається з Ліцензії, остання видана на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а саме розташовані бочки 1, 2, 3 для зберігання пального, що не може свідчити про експлуатації позивачем саме паливороздавальної колонки. Також, наявність ліцензії не свідчить про її використання та здійснення робіт підвищеної небезпеки групи А з експлуатації паливороздавальної колонки.

Щодо посилання відповідача на не виклик свідка з метою підтвердження встановлених порушень, суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надав обґрунтованих пояснень щодо необхідності виклику свідка, який по між іншого є посадовою особою відповідача для надання пояснень.

Стосовно посилання скаржника на те, що позивачем фактично висловлена згода зі встановленими в ході перевірки порушеннями, оскільки Акт перевірки підписано без зауважень, та будь які зауваження на акт перевірки до відповідача не надходили, скарги на припис від позивача також не надходили, а отже порушення законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці встановлені, суд зазначає, що вказане не позбавляє позивача права на оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) у відповідності до ст. 21 Закону №877, за яким, суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Також, суд зазначає, що акт перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої перевірки (заходу) порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання заперечень. Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акту можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2020 року справа № 140/388/19, від 26 червня 2023 року справа № 815/6819/14

Таким чином, відповідачем недоведений належними та допустимими доказами факт порушень позивачем, наведених в пунктах 1 - 4 Припису.

На підставі викладеного, суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 200/11480/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 15 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

судді І.В. Геращенко

А.А. Блохін