Постанова

від 16.11.2023 по справі 540/7983/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/7983/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Іванівське" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року (суддя Василяка Д.К., м. Херсон, повний текст рішення складений 14.02.2022) у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Південного округу до Приватного підприємства "Іванівське" про вжиття заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Державна екологічна інспекція Південного округу звернулася до суду з позовом до ПП "Іванівське", в якому просило застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення господарської діяльності до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року позовні вимоги Держекоінспекції задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування та не доведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

На думку апелянта, позивачем, у порушення вимог статей 77 та 79 КАС України, до суду не надано належних та допустимих доказів, що планова діяльність ПП "Іванівське" може мати значний вплив на довкілля.

На обґрунтування порушень норм процесуального права апелянт зазначив, що незважаючи на своєчасне подання відзиву по позов, в рішенні суду першої інстанції не враховано обставини та норми, на які посилається відповідач у відзиві, та зазначено, що відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Також апелянт вважає, що позивачем, у порушення вимог абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України, попущено строки звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі пункту 4652 Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік., наказу Державної екологічної інспекції Південного округу від 20.01.2021 №21-06/2-22 та направлення від 22.01.2021 №13-06/1-15, проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним підприємством "Іванівське" (далі - Відповідач), який здійснює свою господарську діяльність за адресою: будинок 26, вул. Молодіжна, село Іванівка, Високопільський р-н Херсонська обл., 74020.

За результатами планової перевірки складено акт від 26-29.01.2021 №06/1-14/12/21.

Відповідач здійснює свою діяльність на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03.06.2020 №1006717169.

Відповідно до Витягу основним видом діяльності є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до Акту від 26-29.01.2021 №06/1-14/12/21 перевіркою встановлено ряд порушень природоохоронного законодавства, а саме:

- ст. 11 ЗУ "Про пестициди і агрохімікати" - договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів агрохімікатів не укладено;

- постанова КМУ від 17.12.2012 року №1221 "Деякі питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)" в редакції постанови КМУ від 25.11.2015 р №1198 "Порядок збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення) утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)" - первинний облік щодо придбаних мастил (олив), їх використання, подальшого поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) не здійснюється, та до Держекоінспекції інформація про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) не подавались;

- пункт "є" ст. 17, ст. 35-1 ЗУ "Про відходи" - тверді побутові відходи збираються в металеві контейнери. Вивозяться на місцеве сміттєзвалище самостійно при відсутності договору зі спеціалізованою організацією;

- пункт "г" ст. 17 ЗУ "Про відходи" - первинний облік відходів за встановленою формою 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів" не впроваджено;

- пункт "є" ст. 17 ЗУ "Про відходи" - договори зі спеціалізованими організаціями на передачу відходів, які утворюються в процесі діяльності: лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані, відпрацьовані акумуляторні батареї, промаслене ганчір`я, шини зіпсовані, відпрацьовані або пошкоджені, фільтри автомобільні відпрацьовані, промаслений пісок, використанні (відпрацьовані) масла та мастила, тара пластмасова зпід пестицидів та агрохімікатів, тверді побутові відходи, рідкі побутові відходи;

- пункт "г" ст. 17 ЗУ "Про відходи" - державна статистична звітність 1- відходи не складалась та не подавалась;

- ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про відходи", постанова КМУ "Про затвердження Порядку подання декларації про відходи та її форми" від 18.02.2016 р №118 декларація про кількість утворених відходів підприємством не складалась та не подавалась;

- ч.ч. 5, 6 ст. 11 ЗУ "Про охорони атмосферного повітря" - дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не отримано;

- ст. 27 ЗУ "Про відходи" - реєстрова карта об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів не оформлено;

- ч. 3 ст. 105 Водного кодексу України не придатні для експлуатації свердловини на воду не затамповані та не ліквідовані.

Позивачем з метою усунення виявлених підчас перевірки порушень було виписано припис від 04.02.2021 року №06-14/12/21, керуючись пунктом "е" статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, яким приписано відповідачу:

1. укласти договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів, термін виконання - 05.04.2021 року;

2. здійснювати первинний облік щодо придбаних мастил (олив), їх використання, подальшого поводження з відпрацьованими мастилами (оливами), та подавати до Держекоінспекції інформації про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами), термін виконання щокварталу до 10 числа наступного місяця;

3. укласти договори зі спеціалізованими організаціями на вивіз для подальшої утилізації наступних відходів: лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані, відпрацьовані акумуляторні батареї, промаслене ганчір`я, шини зіпсовані, відпрацьовані або пошкоджені, фільтри автомобільні відпрацьовані, промаслений пісок, використані (відпрацьовані) масла та мастила, тара пластмасова з-під пестицидів та агрохімікатів, тверді побутові відходи, рідкі побутові відходи, термін виконання 05.04.2021 р.

4. впровадити ведення журналу первинного обліку утворених відходів за встановленою формою І-ВТ, термін виконання з моменту отримання припису, постійно;

5. складати та подавати державну статистичну звітність 1 відходи, термін виконання щорічно до 28 лютого;

6. складати та подавати декларацію про кількість утворених відходів, термін виконання щорічно до 20 лютого;

7. розробити реєстрові карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, термін виконання 14.06.2021 року;

8. отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, термін виконання 02.08.2021 р.;

9. не придатні для експлуатації артезіанські свердловини затампувати або ліквідувати, термін виконання - 02.08.2021 р.

Посилаючись на необхідність забезпечення екологічних прав громадян на безпечне довкілля Держекоінспекція звернулася до суду із даним позовом з метою застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) щодо ПП "Іванівське".

Застосовуючи заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано виявлені позивачем порушення природоохоронного законодавства, а тому дійшов висновку про наявність підстав для вжиття до ПП "Іванівське" заходу реагування у вигляді призупинення господарської діяльності до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За приписами частини другої статті 10 Закону України від 15 червня 1991 року №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі Закон №1264-XII) діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Частиною третьою статті 50 Закону №1264-XII передбачено, що діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Згідно частини першої статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить зокрема:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами;

в) обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

е) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;

й) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 3 цього Положення про Державну екологічну інспекцію України основними завданнями Держекоінспекції є:

1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо поводження з відходами.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України).

За визначенням понять, наведених у абзаці другому, третьому статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду (частина 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Згідно із частинами шість-дев`ять статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити відомості, передбачені цією статтею.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (частина 8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення виробництва - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які застосовуються окремо.

В свою чергу повне або часткове зупинення виробництва є більш суворим заходом реагування за винесення припису.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №816/1349/16, від 10 квітня 2020 року у справі №560/1370/19 та від 25 травня 2022 року у справі №420/6009/20.

Водночас, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, які свідчать про загрозу для життя і здоров`я людей внаслідок забруднення довкілля.

Заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) покликані запобігти поширенню негативного впливу виробництва на навколишнє середовище та здоров`я громадян, а його застосування в найкоротші строки покликане мінімізувати такий вплив і шкоду.

За своїм змістом і суттю такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу й на те, що згідно з статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (стаття 50 Конституції України).

У частинах першій, другій статті 3 Конституції України задекларовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Поряд з цим, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №640/4506/19 та від 7 грудня 2020 року у справі №340/1451/20 зроблено висновки, зміст яких дає підстави стверджувати, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації підприємства є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення виробництва - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які можуть застосовуватись окремо, незалежно і самостійно, оскільки переслідують різну мету.

У преамбулі до Закону України від 16 жовтня 1992 року №2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" (далі Закон №2707-ХІ) зазначено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище та визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Згідно із статтею 5 Закону №2707-XI у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.

Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Зокрема, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів (частина перша статті 6 Закону №2707-XI).

Також, частиною першою статті 7 Закону №2707-XI визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря визначені у статті 10 Закону №2707-XI, відповідно до якої вказані суб`єкти, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

За правилами статті 11 Закону №2707-XI для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

При цьому статтею 12 Закону №2707-XI передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу.

За приписами ст. 3, 34 Закону України від 25 червня 1991 року №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" основні принципи охорони навколишнього природного середовища, серед яких, зокрема: гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, які полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до статті 50 зазначеного Закону, екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Як встановлено судом першої інстанції не спростовується апелянтом, за результатом перевірки ПП "Іванівське" складено акт за №06/1-14/12/21, яким зафіксовано ряд порушень природоохоронного законодавства та здійснення ПП викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

З метою усунення виявлених під час перевірки порушень Держекоінспекцією було виписано припис від 04.02.2021 року №06-14/12/21.

Як підтверджено фактичними обставинами цієї справи, виявлені позивачем порушення вимог природоохоронного законодавства мали триваючий характер. Доказів на підтвердження усунення встановлених порушень відповідачем надано не було.

Слід додати, що припис контролюючого органу є чинними, а тому підлягає виконанню.

Таким чином, встановленими у цій справі обставинами підтверджується, що станом на момент розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи та ухвалення рішення про задоволення позову Держекоінспекції існували підстави вважати, що внаслідок допущених відповідачем порушень існує загроза життю та здоров`ю людей.

За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування у даному конкретному випадку заходів реагування у вигляді зупинення господарської діяльності до повного усунення відповідачем порушень вимог природоохоронного законодавства і вимог припису про усунення цих порушень є обґрунтованим і переслідує головну мету таких заходів - припинити існування загрози життю та здоров`ю людей, усунути її, мінімізувати можливі негативні наслідки у зв`язку з цим і попередити (зменшити) шкоду/збитки, яких може бути завдано внаслідок забруднення довкілля.

Ураховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Держекоінспекції та застосування до відповідача відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду.

При цьому слід зазначити, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення підприємством виявлених порушень.

До того ж, застосований захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері природоохоронного законодавства та виконання припису контролюючого органу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що застосування заходів реагування у даному випадку є неспівмірним із наслідками, які настали внаслідок ухвалення оскаржуваному у цій справі судового рішення.

Так, Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №807/1410/17 та від 31 березня 2021 року у справі №804/3983/18 звертав увагу на те, що захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. З цього приводу колегія суддів зазначає, що здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється в силу прямої вказівки про це у статті 246 Господарського кодексу України.

Варто додати, що дотримування балансу приватних інтересів суб`єкта господарювання, який полягає у намірі здійснювати не заборонену законом підприємницьку діяльність, та інтересів публічних (суспільних), які полягають у забезпеченні дотримання вимог природоохоронного законодавства, збереженні належного стану довкілля, створенні сприятливих і безпечних умов життєдіяльності для усіх осіб, які проживають або перебувають на території поблизу місцезнаходження відповідача. Головним конституційним обов`язком держави є захист життя людини, утвердження і забезпечення її прав, зокрема, невід`ємного права кожної людини на життя, яке нерозривно пов`язане з правом кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Необґрунтованими, на переконання колегії суддів, є й покликання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, адже, як зазначено вище, виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства мають триваючий характер. Відтак, твердження апелянта про те, що строк звернення до адміністративного суду підлягає обчисленню з дати кінцевого строку виконання припису від 04.02.2021 року №06-14/12/21, є помилковим.

Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права щодо неврахування відзиву на позов, оскільки зазначене не призвело до неправильного вирішення даної справи. Разом з тим, у відповідності до частини другої статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого у даній справі колегією суддів не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги ПП також не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.

Підсумовуючи вище викладені обставини у справі колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Іванівське" залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.6 ст.12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов