Постанова

від 14.11.2023 по справі 359/4519/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №359/4519/23 Головуючий у суді І інстанції: Семенюта О.Ю.

провадження №22-ц/824/13766/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Бориспільського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - акціонерне товариство «Інг Банк Україна» про зняття арешту з земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що вона є власницею земельної ділянки площею 3,9999 га з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району. 30 жовтня 2013 року державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, якою він відкрив виконавче провадження №40456094 з виконання виконавчого листа №2/359/511/2013, виданого 7 жовтня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом, про звернення стягнення на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , шляхом реалізації цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу за кредитним договором №08/016 від 24 квітня 2008 року в розмірі 110280893 гривень 35 копійок. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження №3991180 від 23 грудня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що на означену земельну ділянку був накладений арешт на підставі постанови державного виконавця виконавець ВПВР ДДВС МЮ України від 12 грудня 2013 року. 16 січня 2018 року державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою він повернув АТ «Інг Банк Україна» виконавчий лист №2/359/511/2013 від 7 жовтня 2013 року. Позивачем встановлено, що виконавче провадження №40456094 відсутнє. Строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився. АТ «Інг Банк Україна» в позасудовому порядку припинило обтяження на земельну ділянку шляхом вилучення записів з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та з державного реєстру іпотеки. Вказані обставини свідчать про припинення потреби у продовженні дії обтяження.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд скасувати арешт (номер запису про обтяження № 3991180 дата, час державної реєстрації: 23.12.2013; 10:05:58, індексний номер обтяження: 9368515 від 23.12.2013; 10:34:34, на підставі виконавчого провадження № 40456094) з нерухомого майна - земельної ділянки розташованої на території Сеньківської сільської ради, кадастровий номер 3220886700:09:003:0214, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року позов задоволено.

Знято арешт з земельної ділянки площею 3,9999 га з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району, що був накладений на підставі постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 12 грудня 2013 року у виконавчому провадженні №40456094, та відомості про який містяться в записі про обтяження №3991180 від 23 грудня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Не погодившись з вказаним рішенням, Колесник Анна Сергіївна , яка діє в інтересах Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати.

Вважає оскаржуване рішення є незаконним, необгрунтованим та підлягає скасуванню з огляду на те, що під час його постановлення суд першої інстанції допустив невірне тлумачення норм матеріального права та порушив норми процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги представник скаржника вказувала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Зазначала, що відповідачами у справах про зняття арешту з майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а орган державної виконавчої служби, яким накладено арешт, залучається до участі у справі лише в якості третьої особи.

03 жовтня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивачки ОСОБА_1 , в якому зазначала, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, прийнято на підставі письмових доказів які були надані сторонами суду, а тому вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того з поданого відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що позивачка порушує питання щодо поновлення строку на подачу відзиву як пропущеного з поважних причин. Посилалась на те, що 29.09.2023 року на електронну пошту їй надійшла в електронному вигляді апеляційна скарга з ухвалою суду від 07.09.2023 року про відкриття апеляційного провадження. В ухвалі зазначено, що судом було надано термін позивачу надати відзив на апеляційну скаргу до 21.09.2023 року. Однак про існування вказаної апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження позивачка дізналась лише 29.09.2023 року, а тому була позбавлена можливості скористатися своїми процесуальними права в терміни визначені апеляційним судом. У зв'язку з чим позивачка вважає, що пропустила терміни визначені судом, щодо подачі апеляційної скарги з поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Бориспільського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року. Роз'яснено сторонам право подати відзив на апеляційну скаргу до 21 вересня 2023 року (а.с. 119-120).

Супровідним листом направлено зокрема ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, на електронну адресу, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 123), вказані документи позивачка отримала 28.09.2023 року, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції (а.с. 124).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відзив на апеляційну скаргу подано протягом однієї доби (29.09.2023 року, а.с. 130) з дня отримання апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження (28.09.2023 року, а.с. 124), що свідчить про бажання позивачки ОСОБА_1 скористатись своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції вважає наведені у відзиві обставини, як підставу пропуску строку поважними та приходить до висновку про поновлення строку ОСОБА_1 для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що зі змісту листа начальника ВПВР ДДВС МЮ України Озадовського Р.Ю. №5271/Г-12449/20.1 від 19 травня 2021 року (а.с.15) вбачається, що в архіві відділу примусового виконання рішень матеріали виконавчого провадження №40456094 відсутні. Зі змісту листа завідуючого архівним підрозділом Бориспільського міськрайонного суду від 5 квітня 2021 року (а.с.13) вбачається, що матеріали цивільної справи, на підставі яких був виданий виконавчий лист №2/359/511/2013 від 7 жовтня 2013 року, знищені як такі, що втратили практичне значення. Ці обставини переконливо свідчать про те, що потреба в арешті земельної ділянки припинилась. Продовження дії вказаного обтяження перешкоджає ОСОБА_1 розпоряджатись її земельною ділянкою. Відмова у скасуванні арешту об`єкта нерухомого майна сприятиме подальшому втручанню держави у право позивача на мирне володіння його майном. Таке втручання є невиправданим, оскільки воно не ґрунтується на законі. Ця обставина свідчить про порушення речового права ОСОБА_1 , передбаченого ч.1 ст.319 ЦК України та гарантованого п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також свої висновки обгрунтовував тим, що зі змісту диспозиції норми, викладеної в ч.2 ст.51 ЦПК України, вбачається, що відповідачем є «особа, яка повинна відповідати за позовом», а не «особа, на права та обов`язки якої може вплинути рішення у справі». Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку обмежується постановою державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України від 12 грудня 2013 року, а не діяннями (діями або бездіяльністю) АТ «Інг Банк Україна». Ця обставина свідчить про те, що ДДВС МЮ України повинно відповідати за пред`явленим позовом та є належним відповідачем в розумінні ст.51 ЦПК України.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,9999 га з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району. Ця обставина підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №240211 від 16 липня 2008 року (а.с.6).

30 жовтня 2013 року державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, якою він відкрив виконавче провадження №40456094 з виконання виконавчого листа №2/359/511/2013, виданого 7 жовтня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом, про звернення стягнення на земельну ділянку площею 3,9999 га з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району, шляхом реалізації цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу за кредитним договором №08/016 від 24 квітня 2008 року в розмірі 110280893 гривень 35 копійок. Стягувачем у вказаному виконавчому провадженні був АТ «Інг Банк Україна», а боржником - ОСОБА_1 .

З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №299958901 від 16 лютого 2022 року (а.с.9-10) вбачається, що в ньому міститься запис про обтяження №3991180 від 23 грудня 2013 року. Зі змісту вказаного запису вбачається, що на підставі постанови державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України №40456094 від 12 грудня 2013 на земельну ділянку площею 3,9999 га з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району був накладений арешт.

16 січня 2018 року державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.16), якою він повернув АТ «Інг Банк Україна» виконавчий лист №2/359/511/2013 від 7 жовтня 2013 року.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) дійшов наступних правових висновків.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 71)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі №711/3591/21).

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №200/7595/18.

Предметом спору в цій справі є звільнення з-під арешту земельної ділянки розташованої на території Сеньківської сільської ради, кадастровий номер 3220886700:09:003:0214, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

У справі, що переглядається, позивачка ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до відповідача Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

При цьому стягувача, в інтересах якого був накладений арешт на земельну ділянку, як відповідача не залучено. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивач пред`явив позов про зняття арешту з нерухомого майна до неналежного відповідача, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Бориспільського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року підлягав сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1610 грн 40 коп. (150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, то на користь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1610 грн 40 коп..

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Бориспільського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Інг Банк Україна» про зняття арешту з земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1610 грн 40 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622.

Повний текст постанови складено «15» листопада 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник