Постанова

від 05.11.2024 по справі 359/4519/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 359/4519/23-ц

провадження № 61-17407св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

третя особа - Акціонерне товариство «Інг Банк Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Чунухін Олег Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Акціонерне товариство «Інг Банк Україна», про зняття арешту з земельної ділянки.

Позов обґрунтовувала тим, що вона є власницею земельної ділянки, площею 3,9999 га, з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

30 жовтня 2013 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮ України) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2/359/511/2013, виданого 07 жовтня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом, про звернення стягнення на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , шляхом реалізації цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 08/016 в розмірі 110 280 893,35 грн.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження від 23 грудня 2013 року № 3991180, зі змісту якого вбачається, що на означену земельну ділянку накладено арешт на підставі постанови державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України від 12 грудня 2013 року.

16 січня 2018 року державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою він повернув АТ «Інг Банк Україна» виконавчий лист від 07 жовтня 2013 року № 2/359/511/2013.

Зазначала, що виконавче провадження № НОМЕР_1 відсутнє. Строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився. АТ «Інг Банк Україна» в позасудовому порядку припинило обтяження на земельну ділянку шляхом вилучення записів з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та з Державного реєстру іпотек. Вказані обставини свідчать про припинення потреби у продовженні дії обтяження.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила скасувати арешт (номер запису про обтяження № 3991180, дата, час державної реєстрації: 23.12.2013; 10:05:58, індексний номер обтяження: 9368515 від 23 грудня 2013 року; 10:34:34, на підставі виконавчого провадження № НОМЕР_1) з нерухомого майна - земельної ділянки, розташованої на території Сеньківської сільської ради, кадастровий номер 3220886700:09:003:0214, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2023 року позов задоволено.

Знято арешт з земельної ділянки, площею 3,9999 га, з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, що був накладений на підставі постанови державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України від 12 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, та відомості про який містяться в записі про обтяження від 23 грудня 2013 року № 3991180 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що зі змісту листа начальника ВПВР ДДВС МЮ України Озадовського Р. Ю. від 19 травня 2021 року № 5271/Г-12449/20.1 вбачається, що в архіві відділу примусового виконання рішень матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 відсутні. Зі змісту листа завідуючого архівним підрозділом Бориспільського міськрайонного суду від 05 квітня 2021 року вбачається, що матеріали цивільної справи, на підставі яких був виданий виконавчий лист від 07 жовтня 2013 року № 2/359/511/2013, знищені як такі, що втратили практичне значення. Ці обставини переконливо свідчать про те, що потреба в арешті земельної ділянки припинилась. Продовження дії вказаного обтяження перешкоджає ОСОБА_1 розпоряджатись її земельною ділянкою. Відмова у скасуванні арешту об`єкта нерухомого майна свідчитиме про подальше втручання держави у право позивача на мирне володіння її майном. Таке втручання є невиправданим, оскільки воно не ґрунтується на законі. Ця обставина свідчить про порушення речового права ОСОБА_1 , передбаченого частиною першою статті 319 ЦК України та гарантованого пунктом 1 статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також свої висновки суд обґрунтовував тим, що зі змісту диспозиції норми, викладеної в частині другій статті 51 ЦПК України, вбачається, що відповідачем є «особа, яка повинна відповідати за позовом», а не «особа, на права та обов`язки якої може вплинути рішення у справі». Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку обмежується постановою державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України від 12 грудня 2013 року, а не діями або бездіяльністю АТ «Інг Банк Україна». Ця обставина свідчить про те, що ДДВС МЮ України повинно відповідати за пред`явленим позовом та є належним відповідачем в розумінні статті 51 ЦПК України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року рішення Бориспільського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що, оскільки позивач подала позов про зняття арешту з нерухомого майна до неналежного відповідача, тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чунухіна О. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду). Зокрема у касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульовані у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2023 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду відзив, у якому зазначило, що судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Встановлені обставини справи

Суди установили, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 3,9999 га, з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Цю обставину підтверджує копія державного акта на право власності на земельну ділянку від 16 липня 2008 року серії ЯЖ, № 240211.

30 жовтня 2013 року державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2/359/511/2013, виданого 07 жовтня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом, про звернення стягнення на земельну ділянку, площею 3,9999 га, з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом реалізації цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 08/016 в розмірі 110 280 893,35 грн. Стягувач у вказаному виконавчому провадженні - АТ «Інг Банк Україна», а боржник - ОСОБА_1 .

З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 лютого 2022 року № 299958901 вбачається, що в ньому міститься запис про обтяження від 23 грудня 2013 року № 3991180. За змістом вказаного запису на підставі постанови державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України від 12 грудня 2013 року № НОМЕР_1 на земельну ділянку, площею 3,9999 га, з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, накладений арешт.

16 січня 2018 року державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою він повернув АТ «Інг Банк Україна» виконавчий лист від 07 жовтня 2013 року № 2/359/511/2013.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

У справі, що переглядається у касаційному порядку, суди встановили, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень ДДВС МЮ України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Бориспільським міськрайонним судом про звернення стягнення на земельну ділянку, площею 3,9999 га, з кадастровим номером 3220886700:09:003:0214, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом реалізації цього об`єкта нерухомого майна на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 08/016 в розмірі 110 280 893,35 грн. Стягувач у вказаному виконавчому провадженні - АТ «Інг Банк Україна», а боржник - ОСОБА_1 .

Під час примусового виконання судового рішення 12 грудня 2013 року державний виконавець виніс постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_1 була відповідачем у цивільній справі № 2/359/511/2013, яку розглядав Бориспільський міськрайонний суд Київської області, і, відповідно, боржником у зазначеному виконавчому провадженні.

Розглядаючи спір за її позовом про зняття арешту, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Тобто вона не може бути позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може бути позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Керуючись статтями 255, 257, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського районного суду Київської області від 06 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Акціонерне товариство «Інг Банк України», про зняття арешту з майна закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов