Постанова
від 16.11.2023 по справі 640/16003/22
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа №640/16003/22

провадження № К/990/25027/23, №К/990/25930/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів), Національний банк України, про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Національного банку України і Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року (у складі головуючого судді - Васильченко І.П.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (у складі: головуючого судді - Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін`юст), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (далі - Дисциплінарна комісія, відповідач-2), треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - третя особа-1), Національний банк України (далі - третя особа-2), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.09.2022 №113/09/22, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуваними рішеннями було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання від 04 серпня 2022 року №1641, які позивач вважає протиправними та такими, що суперечать нормам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ). Позивач зазначав, що Висновки Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Дисциплінарної комісії про виявлення порушень в діяльності ОСОБА_1 , як арбітражного керуючого, не відповідають вимогам чинного законодавства та були спростовані наданими ним поясненнями, запереченнями, підтверджуючими документами по кожному порушенню під час проведення перевірки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023, позов задоволено.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив зокрема з того, що Дисциплінарною комісією не розглянуто ступінь вчиненого проступку, не з`ясовано питання завдання діями арбітражного керуючого шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам, не надано правової оцінки поясненням ОСОБА_1 щодо виявлених порушень, а частина вказаних порушень вже усунута позивачем до складання Акту перевірки, про що було повідомлено перевіряючий орган.

5. Суди попередній інстанцій дійшли висновків, що притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є безпідставним, оскільки вчинення ним під час виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Росава" грубого порушення прав та законних інтересів боржника чи кредиторів є недоведеним, а висновки Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Дисциплінарної комісії про виявлення порушень в діяльності ОСОБА_1 , як арбітражного керуючого, не відповідають встановленим обставинам справи та були спростовані наданими позивачем поясненнями.

6. Суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що підставою для притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є висновки, викладені в Акті №8, однак, у вказаному Акті не зазначено, яке порушення визнано територіальним органом Мін`юсту грубим, а лише перелічено норми КузПБ, які порушено ОСОБА_1 , та вказано, що на думку комісії, усі встановлені недоліки є грубим порушенням арбітражним керуючим вимог законодавстві під час виконання його повноважень; після перевірки Дисциплінарною комісією даного Акту №8, рішення, оформлене Протоколом, стало підставою для винесення спірного Наказу.

7. Суди попередніх інстанцій вважали, що дії, описані в спірних рішеннях, не можуть кваліфікуватись як грубе порушення законодавства про банкрутство, що тягне за собою позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; Дисциплінарною комісією не було враховано ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, а накладене дисциплінарне стягнення не є пропорційним; наявність виключної дискреції щодо притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності не спростовує ті обставини, що реалізація цих повноважень має відбуватись у межах та спосіб, визначений законом та з урахуванням усіх істотних обставин, уникаючи безпідставного порушення прав особи.

8. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 заяву Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Національного банку України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Стягнуто з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

9. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідне клопотання про розподіл судових витрат заявлено позивачем у відзивах на апеляційні скарги, а докази понесення таких витрат надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

10. Суд апеляційної інстанції встановив, що стороною позивача у відповідності до вимог КАС України були надані всі встановлені та необхідні документи для стягнення витрат на правову допомогу.

11. Водночас, колегія суддів апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України та Національного банку України на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 судових витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та позиція сторін

12. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, Національний банк України (далі також - касатор-1) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 640/16003/22 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ; скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 та прийняти нове рішення, яким залишити без розгляду клопотання про винесення додаткового рішення у справі № 640/16003/22.

13. Підставою касаційного оскарження у цій справі касатор-1 зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №806/2421/16, у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2021 року №620/2525/19.

14. Касатор-1 зазначає, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.09.2022 №113/09/22 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 (19) КАС України, та саме по собі не зумовлює виникнення, зміну чи припинення прав і обов`язків для позивача, робота (діяльність) якого перевірялися. На переконання скаржника, у разі застосування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року по справі №8062421/16, така вимога позивача не могла бути предметом розгляду у даній справі.

15. Поряд з цим, касатор-1 зазначає, що під нормою права, застосування якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, слід розуміти абзац 5 пункту 1 розділу VII Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 06.12.2019 № 3928/5 (далі - Порядок № 3928/5). Скаржник покликається на висновки у справі №340/2214/21 (постанова від 06.04.2023), у якій Верховний Суд за аналогічних обставин дійшов протилежних висновків аніж суди попередніх інстанцій у цій справі щодо визначення поняття «грубе порушення», наслідком вчинення кого є накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення шляхом припинення його діяльності.

16. Посилаючись на порушення норм процесуального права, касатор-1 зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до справ незначної складності тощо.

17. Щодо порушень норм процесуального права під час постановлення судом апеляційної інстанції додаткової постанови, касатор-1 зазначає, що суд апеляційної інстанції, покладаючи судові витрати на третю особу у справі, належним чином не обґрунтував додаткове судове рішення та не вказав підстави для відступу від положень 134, 139 КАС України щодо розподілу судових витрат між сторонами. Скаржник вказує також на відсутність відповідної заяви (клопотання) позивача, що передбачено частиною 7 статті 139 КАС України, як передумову для можливої реалізації права на подання доказів протягом п`яти днів з дати ухвалення відповідного судового рішення.

18. До Верховного Суду від Арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Національного банку України, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

19.1. Позивач, поряд з іншим, зазначає, що суд першої інстанції правомірно розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, а третя особа-2 клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не подала, та в матеріалах справи відсутні докази, що Мін`юст та НБУ, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, включили заперечення на ухвалу про відкриття провадження у справі.

19.2. Позивач вказує, що правова позиція, яка викладена у змісті постанови Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 340/2214/21, зроблена за інших обставин, а правовідносини у такій справі не підпадають у критерії подібних.

19.3. Щодо доводів касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови, позивач зазначає, що НБУ, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, виступав також апелянтом і незалежно від відповідачів оскаржував рішення суду першої інстанції; а тому, право, передбачене КАС України щодо стягнення на користь третіх осіб судових витрат підтверджує той факт, що третя особа, як учасник справи також користується правами та обов`язками щодо розподілу судових витрат.

20. Від Національного банку України до Верховного Суду надійшли також додаткові пояснення, в яких третя особа-2, зокрема зазначає, що приймаючи оскаржувані судові рішення, судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права (статті 242 та 246 КАС України) щодо нездійснення оцінки доказів у справі, а саме відзиву відповідачів, додаткових пояснень та наданих документів щодо проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого тощо.

21. Окрім того, не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, Міністерство юстиції України (далі також - касатор-2) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №640/16003/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю; скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №640/16003/22 та прийняти нове рішення про залишення без задоволення клопотання щодо ухвалення додаткового рішення.

22. Підставою касаційного оскарження у цій справі касатор-1 зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосувння норми права (абзац 5 пункту 1 Розділу VII Порядку № 3928/5) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №340/2214/21.

23. Із посиланням на зазначене судове рішення касатор-2 зазначає, що під поняттям «грубе порушення» слід розуміти, зокрема, невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків, яке призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів, без настання при цьому незворотних істотно-негативних наслідків та заподіяння матеріальної шкоди.

24. Окрім вказаного, підставою для касаційного оскарження Мін`юст зазначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу). Касатор-2 вказує, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібраних у справі доказів (пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, а суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини 2 статті 353 КАС України).

25. Касатор-2 зазначає, що суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги у повному обсязі без належного дослідження наявних у справі доказів, а також встановлення у діях арбітражного керуючого порушень, наявність яких підтверджується обставинами справи; без наведення жодної норми матеріального права, яка на думку судів була порушена Мін`юстом, як суб`єктом владних повноважень при винесенні рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення відносно арбітражного керуючого.

26. Мін`юст також вказує про втручання у дискреційні повноваження Дисциплінарної комісії, оскільки законодавець не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем строгості таких, а вид стягнення визначається в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

27. Щодо протиправності оскаржуваної додаткової постанови касатор-2 зазначає, що позивачем та його представником на стадії апеляційного розгляду справи № 640/16003/22 до ухвалення постанови суду не було заявлено жодних клопотань чи заяв щодо стягнення витрат на правничу допомогу, як і не було заявлено про те, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

28. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Міністерства юстиції України, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

29. Касаційна скарга Національного банку України до Верховного Суду надійшла 17.07.2023.

30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Соколов В.М., Мартинюк Н.М.

31. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 та на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №640/16003/22 (провадження №К/990/25027/23).

32. Касаційна скарга Міністерства юстиції України до Верховного Суду надійшла 24.07.2023.

33. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Соколов В.М., Мартинюк Н.М.

34. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №640/16003/22 (провадження №К/990/25930/23).

35. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2023 касаційні скарги Національного банку України і Міністерства юстиції України об`єднано в одне касаційне провадження, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Львів) була розглянута скарга Національного банку України від 14.02.2022 №18-0013/13631, скерована листом Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 14.04.2022 № 30172/34037-10-22/21.1, щодо діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава».

37. ОСОБА_1 було надано письмові пояснення щодо скарги НБУ та документальні підтвердження дотримання ним, як ліквідатором ПрАТ «Росава», вимог КУзАБ та виконання належним чином своїх повноважень, зокрема, формування ліквідаційної маси ПрАТ «Росава», задоволення вимог кредиторів у справі №911/2498/18, а також виявлення, повернення та збереження майна боржника.

38. В подальшому від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшла Довідка про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 13.07.2022 № 8, в якій повідомляється, що за результатами проведеної перевірки було виявлено порушення вимог:

1) абзаців 4, 7 частини 1 статті 61, частини 1 статті 63 КУЗПБ, а саме: арбітражним керуючим ОСОБА_1 не забезпечено проведення інвентаризації майна банкрута та не сформовано ліквідаційної маси банкрута з метою її подальшої реалізації, відтак передчасно направлено умови продажу майна банкрута членам комітету кредиторів ПрАТ "Росава" та заставним кредиторам у справі. Дане порушення підлягає усуненню.

2) частини З статті 12, частини 1 статті 63 КУЗПБ, а саме: арбітражний керуючий ініціює продаж майна банкрута як цілісного майнового комплексу (оцінка здійснюється згідно Національного стандарту № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1655), проте оцінка майна банкрута проведена відповідно до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1442. З наданих арбітражним керуючим ОСОБА_1 документів неможливо встановити, чи усунені недоліки звітів № 1027/08/21-2 та № 1027/08/21-1, про які вказано у рецензіях, наданих Національним банком України, та чи проведено їх у відповідність до чинного законодавства. Дане порушення підлягає усуненню.

3) частини 3 статті 12, частини 1 статті 63 КУЗПБ, а саме: надані арбітражним керуючим ОСОБА_1 документи містять суперечливі відомості щодо виправлення звітів про оцінку майна ПрАТ "Росава", оскільки у листі Національному банку України від 31 січня 2022 року №02-31/2353 зазначається про те, що процес виправлення звітів про оцінку майна ПрАТ "Росава" ще тривав, а у листі Національному банку України від 16 травня 2022 року №02-31/2423 зазначено, що 09 листопада 2021 року доопрацьовано Звіти про оцінку та Висновки про вартість майна. Дане порушення не підлягає усуненню.

4) частини 4 статті 9, пункту 1 частини 2 статті 12, частини 3 статті 12, частини 1 статті 61 КУЗПБ, а саме: не вжито заходів щодо збереження та повернення орендованого майна банкрута - власнику. Окрім цього, у Договорі №10-07/2020 Ф про надання послуг з фізичної охорони об`єктів від 10 липня 2020 року, відповідно до якого ПрАТ "Росава" в особі ліквідатора ОСОБА_1 (Замовник), ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (Плтаник) в Таблиці (Додаток № 2 до Договору №10-07/2020 Ф від 10 липня 2020 року) не відображено переліку та реального стану споруд, об`єктів та майна, що передано під охорону; у Додатку №3 до Договору №10-07/2020 Ф від 10 липня 2020 року не відображено, що Виконавець прийняв під охорону. Дане порушення підлягає усуненню.

5) частини 2 статті 12 КУЗПБ, частини 6 статті 30 КУЗПБ, а саме: не представлено комісії з проведення перевірки письмового підтвердження звітування ліквідатора перед комітетом кредиторів та заставним кредитором у справі №911/2498/18 про банкрутства ПрАТ "Росава" з дня призначення ліквідатором (червень 2020 року). Дане порушення підлягає усуненню.

39. ОСОБА_1 було надано заперечення № 02-31/2490 від 19 липня 2022 року разом з документами, що підтверджують усунення виявлених порушень.

40. 12 вересня 2022 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, на якому розглядалось подання від 04 серпня 2022 року № 1641 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі листа-пропозиції Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 26 липня 2022 року № 8756/0/1-22/07-09,8756/1/1-22/07-09.

41. За результатом заслуховування пояснень арбітражного керуючого ОСОБА_2 , вивчення матеріалів подання від 04 серпня 2022 року № 1641 (акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 22 липня 2022 року № 8 та усіх документів, що є його невід`ємною частиною), беручи до уваги висновок щодо відповідності висновків акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 законодавству з питань банкрутства, дослідивши матеріали судової справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якій арбітражний керуючий здійснює повноваження, інформацію з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, Дисциплінарною комісією вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання від 04 серпня 2022 року № 1641.

42. 21 вересня 2022 року Міністерством юстиції України прийнято Наказ №3995/5 «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва».

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

45. Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Щодо касаційної скарги Національного банку України в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у цій справі.

46. Як видно зі змісту касаційної скарги Національного банку України, скаржник вказує про неврахування висновків, що були висловлені Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у справах №806/2421/16 та №620/2525/19 відповідно.

47. Колегія суддів зауважує, що умовою для перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави (пункт 1 частини 4 статі 328 КАС України) є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

48. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).

49. Спірні правовідносини у наведених скаржником справах склались, зокрема, з приводу визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень ліквідатора, що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, де суд касаційної інстанції зауважив, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 19 КАС України, а дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді.

50. Так, закриваючи провадження у справі в частині визнання протиправними дій щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень ліквідатора, що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, суди касаційної інстанції дійшли подібних за своїм змістом висновків, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору; відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту; акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення діяльності арбітражного керуючого, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта тощо.

51. Повертаючись до змісту касаційної скарги, фактично ототожнюючи акт перевірки та висновки, викладені в такому акті із оскаржуваним у цій справі рішенням Дисциплінарної комісії, касатор-1 вважає, що останнє не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 (19) КАС України, та саме по собі не зумовлює виникнення, зміну чи припинення прав і обов`язків для позивача, робота (діяльність) якого перевірялися.

52. Колегія суддів вказує на помилковість таких доводів та нерелевантність наведених висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах №806/2421/16 та №620/2525/19 до застосування у спірних правовідносинах, оскільки очевидним є той факт, що акт перевірки арбітражного керуючого та рішення Дисциплінарної комісії про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення - є різними за своєю правовою природою рішеннями суб`єкта владних повноважень.

53. Більше того, у випадку справи, що розглядається має місце оскарження рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.09.2022 №113/09/22, в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та Наказу Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.

54. А тому, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у цій справі на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Щодо касаційної скарги Міністерства юстиції України в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у цій справі.

55. Однією із підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України також слугував пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України. Так, касатор-2 указує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права (абзац 5 пункту 1 Розділу VII Порядку № 3928/5), висловлених у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №340/2214/21.

56. З приводу наведеного колегія суддів Верховного Суду зазначає, що 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII, який замінив собою Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Цей кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

57. За наведеними у статті 1 КУзПБ визначеннями, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України; банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

58. Відповідно до статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

59. Частиною 3 статті 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

60. Відповідно до статті 19 КУзПБ підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю арбітражного керуючого; 2) порушення правил професійної етики арбітражного керуючого; 3) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 4) невиконання статуту та рішень саморегулівної організації арбітражних керуючих.

61. Як обумовлено статтею 21 КУзПБ, Арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом. Державний орган з питань банкрутства за поданням дисциплінарної комісії застосовує до арбітражних керуючих дисциплінарні стягнення. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення вноситься запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

62. Відповідно до частини 1 статті 22 КУзПБ Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для розгляду питань щодо притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

63. Відповідно до частини 4 статті 22 КУзПБ Дисциплінарна комісія: розглядає подання державного органу з питань банкрутства, саморегулівної організації арбітражних керуючих про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження звернень фізичних і юридичних осіб щодо діяльності арбітражних керуючих направляє відповідні звернення на перевірку до державного органу з питань банкрутства чи саморегулівної організації арбітражних керуючих; приймає рішення на підставі подання державного органу з питань банкрутства чи саморегулівної організації арбітражних керуючих про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

64. Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні шляхом голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності на засіданні не менше п`яти членів комісії. Рішення дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії (частини 5 та 6 статті 22 КУзПБ).

65. Згідно з приписами статті 23 КУзПБ, до арбітражного керуючого застосовуються такі дисциплінарні стягнення: 1) попередження; 2) догана; 3) тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 4) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, а також те, чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

66. Пунктом 2 розділу І Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2019 року №3928/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2019 року за №1228/34199 (далі - Порядок №3928/5), передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих відповідно до цього Порядку здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та міжрегіональні управління Мін`юсту (далі - територіальні органи Мін`юсту) за згодою Мін`юсту. Мін`юст та його територіальні органи є органами контролю.

67. Види дисциплінарних стягнень, що накладаються на арбітражного керуючого, наведені у п. 4 Розділу VII Порядку, а саме: попередження; догана; тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

68. За частиною 1 статті 26 КУзПБ підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого є: 1) письмова заява арбітражного керуючого; 2) неможливість виконувати повноваження за станом здоров`я; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого; 4) невідповідність арбітражного керуючого вимогам, встановленим статтею 11 цього Кодексу; 5) застосування дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 6) подання неправдивих відомостей, необхідних для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого; 7) смерть арбітражного керуючого.

69. В розділі VII Порядку №3928/5 визначено, що підставами для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення Припису чи Розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим Розпорядження в терміни, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника; встановлення за результатами перевірки факту зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю арбітражного керуючого; встановлення за результатами моніторингу осіб, які пройшли підвищення кваліфікації, факту непроходження арбітражним керуючим підвищення кваліфікації в порядку, встановленому Мін`юстом.

70. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 26 КУзПБ підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого є застосування дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого його свідоцтво анулюється.

71. Відповідно до частин 1 та 4 статті 27 КУзПБ за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу, державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України запис про припинення діяльності арбітражного керуючого. Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого може бути оскаржено арбітражним керуючим до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

72. Повертаючись до матеріалів даної справи, предметом судового контролю у цій справі є рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.09.2022 №113/09/22, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та наказ Міністерства юстиції України №3995/5 від 21.09.2022 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.

73. Як видно зі змісту оскаржуваних судових рішень, розкриваючи поняття «грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника», суди попередніх інстанцій застосували правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постанові від 12.06.2020 у справі № 815/2748/17, де Суд зазначив, що грубим порушенням арбітражним керуючим є таке порушення вимог законодавства, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали.

74. Отже, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для констатування допущення позивачем грубого порушення Дисциплінарна комісія мала дослідити наслідки такого порушення, що підтверджують порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника, встановити які саме права та інтереси боржника та/або кредиторів боржника порушені та причинно-наслідковий зв`язок.

75. Водночас, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі №340/2214/21 дійшов, зокрема висновків, що з огляду на те, що спірні правовідносини виникли у період дії КУзПБ і Порядку №3928/5, то саме ці нормативно-правові акти підлягають застосуванню при наданні оцінки правомірності оскаржуваним рішенню і наказу.

76. Поряд з цим, надаючи оцінку посиланням судів попередніх інстанцій на визначення поняття «грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника» та висновки, висловлені у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 815/2748/17 (як і у справі, що розглядається), суд касаційної інстанції у справі №340/2214/21 зауважив, що сформована Верховним Судом правова позиція щодо змісту поняття «грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника» мала місце у розрізі правовідносин, які були спірними у період дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» і Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Мін`юсту від 27 червня 2013 року № 1284/5. Вказані акти втратили чинність 21 жовтня та 24 грудня 2019 року відповідно. Натомість, спірні правовідносини у цій справі виникли уже під час дії КУзПБ та Порядку № 3928/5.

77. Верховний Суд бере до уваги такі висновки та зазначає, що доводи касаційної скарги знаходять своє підтвердження у цій частині.

78. Таким чином, при вирішенні цієї справи судам необхідно було перевірити чи можна за встановлених у цій справі обставин розцінювати дії арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора ПрАТ «Росава» в сукупності, як грубе порушення законодавства, виходячи із положень КУзПБ та Порядку № 3928/5.

79.1. Відповідно до пунктів 1 та 4 розділу V Порядку №3928/5 в останній день перевірки орган контролю складає та підписує довідку про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 7) у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, діяльність якого перевіряється, або його представнику, інший зберігається в органі контролю.

79.2. Довідка складається із вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині Довідки міститься інформація про вид перевірки, склад комісії, строк проведення перевірки, підставу для її проведення, дані про арбітражного керуючого, щодо якого проводилась перевірка, місце проведення перевірки, предмет перевірки.

В описовій частині Довідки міститься інформація щодо дослідження предмета перевірки з обов`язковим посиланням на конкретні структурні елементи нормативно-правових актів та документи, що підлягали дослідженню.

У резолютивній частині Довідки комісія підсумовує результати перевірки та зазначає:

порушення та посилання на структурні елементи нормативно-правового акта, вимоги якого порушено,- у разі встановлення під час проведення перевірки порушень вимог законодавства;

порушення, які підлягають усуненню, та порушення, усунення яких є неможливим (арбітражний керуючий пропустив строки виконання повноважень, встановлено порушення, допущені на попередній стадії процедури банкрутства (неплатоспроможності), тощо);

дату, до якої комісія приймає пояснення, зауваження, заперечення до Довідки, або інформацію про усунення порушень, зазначених у Довідці;

дату, час і місце підписання Акта перевірки.

80.1. Розділ VI Порядку №3928/5 встановлює вимоги до оформлення результатів перевірки, та відповідно до пункту 6 вказаного розділу Акт перевірки складається із вступної, описової та резолютивної частин.

80.2. У вступній частині міститься інформація про вид перевірки, склад комісії, підставу для її проведення, строк проведення перевірки, дані про арбітражного керуючого, щодо якого проводилась перевірка, місце проведення перевірки та реквізити Довідки.

80.3. В описовій частині Акта перевірки містяться інформація про виявлені під час перевірки порушення, які наводяться відповідно до резолютивної частини Довідки, оцінка пояснень, зауважень, заперечень до Довідки, та інформація про усунення арбітражним керуючим зазначених у Довідці порушень. Якщо територіальний орган Мін`юсту було зобов`язано надіслати Довідку до Мін`юсту для проведення її аналізу, описова частина Акта перевірки має містити інформацію з Висновку.

80.4. У резолютивній частині Акта перевірки комісія з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень до Довідки і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, робить висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства в діяльності арбітражного керуючого.

80.5. У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині Акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається.

80.6. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання Акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині Акта перевірки не зазначаються.

80.7. У резолютивній частині Акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.

80.8. У разі виявлення за результатами перевірки грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, комісія обов`язково зазначає причинно-наслідковий зв`язок між вчиненим арбітражним керуючим порушенням та наслідками, які настали (можуть настати) для боржника та/або кредиторів.

81. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у Довідці про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 13.07.2022 № 8 повідомлялось, що за результатами проведеної перевірки позивача було виявлено порушення таких вимог:

1) абзаців 4, 7 частини 1 статті 61, частини 1 статті КУЗПБ, а саме: арбітражним керуючим ОСОБА_1 не забезпечено проведення інвентаризації майна банкрута та не сформовано ліквідаційної маси банкрута з метою її подальшої реалізації, відтак передчасно направлено умови продажу майна банкрута членам комітету кредиторів ПрАТ "Росава" та заставним кредиторам у справі. Дане порушення підлягає усуненню.

2) частини З статті 12, частини 1 статті 63 КУЗПБ, а саме: арбітражний керуючий ініціює продаж майна банкрута як цілісного майнового комплексу (оцінка здійснюється згідно Національного стандарту № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1655), проте оцінка майна банкрута проведена відповідно до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1442. З наданих арбітражним керуючим ОСОБА_1 документів неможливо встановити, чи усунені недоліки звітів № 1027/08/21-2 та № 1027/08/21-1, про які вказано у рецензіях, наданих Національним банком України, та чи проведено їх у відповідність до чинного законодавства. Дане порушення підлягає усуненню.

3) частини 3 статті 12, частини 1 статті 63 КУЗПБ, а саме: надані арбітражним керуючим ОСОБА_1 документи містять суперечливі відомості щодо виправлення звітів про оцінку майна ПрАТ "Росава", оскільки у листі Національному банку України від 31 січня 2022 року №02-31/2353 зазначається про те, що процес виправлення звітів про оцінку майна ПрАТ "Росава" ще тривав, а у листі Національному банку України від 16 травня 2022 року №02-31/2423 зазначено, що 09 листопада 2021 року доопрацьовано Звіти про оцінку та Висновки про вартість майна. Дане порушення не підлягає усуненню.

4) частини 4 статті 9, пункту 1 частини 2 статті 12, частини 3 статті 12, частини 1 статті 61 КУЗПБ, а саме: не вжито заходів щодо збереження та повернення орендованого майна банкрута - власнику. Окрім цього, у Договорі №10-07/2020 Ф про надання послуг з фізичної охорони об`єктів від 10 липня 2020 року, відповідно до якого ПрАТ "Росава" в особі ліквідатора ОСОБА_1 (Замовник), ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (Плтаник) в Таблиці (Додаток № 2 до Договору №10-07/2020 Ф від 10 липня 2020 року) не відображено переліку та реального стану споруд, об`єктів та майна, що передано під охорону; у Додатку №3 до Договору №10-07/2020 Ф від 10 липня 2020 року не відображено, що Виконавець прийняв під охорону. Дане порушення підлягає усуненню.

5) частини 2 статті 12 КУЗПБ, частини 6 статті 30 КУЗПБ, а саме: не представлено комісії з проведення перевірки письмового підтвердження звітування ліквідатора перед комітетом кредиторів та заставним кредитором у справі №911/2498/18 про банкрутства ПрАТ "Росава" з дня призначення ліквідатором (червень 2020 року). Дане порушення підлягає усуненню.

82. Обсяг встановлених обставин також свідчить про те, що ОСОБА_1 надавалися заперечення разом з документами, що підтверджували, на переконання позивача, усунення виявлених порушень.

83. Виходячи зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій було детально переглянуто та надано оцінку допущеним позивачем порушень законодавства, доказам на їх усунення та співставлено із висновками, що містяться у наведеній Довідці від 13.07.2022 № 8 та Акті від 22.07.2022 № 8.

84. На підставі такого аналізу суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що при складанні Акту від 22.07.2022 №8 не було взято до уваги усунення виявлених порушень та підтверджуючих документів (повідомлено в Запереченні вих. № 02-31/2490 від 19 липня 2022 року до Довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 13 липня 2022 року № 8); притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є безпідставним, оскільки вчинення ним під час виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Росава" грубого порушення прав та законних інтересів боржника чи кредиторів є недоведеним; Висновки Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про виявлення порушень в діяльності ОСОБА_1 , як арбітражного керуючого, не відповідають встановленим обставинам справи та були спростовані наданими позивачем поясненнями.

85. На переконання судів попередніх інстанцій, спростування всіх порушень, зазначених в Акті №8, дає підстави для висновку, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 не допущено грубих порушень вимог законодавства при виконанні повноважень ліквідатора ПрАТ "Росава".

86. З матеріалів даної справи і змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій було розглянуто кожне порушення, яке зафіксовано в Довідці та Акті і перевірено матеріали, якими арбітражний керуючий доводив його усунення чи недопущення.

87. Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачених частинами першою та другою статті 341 КАС України, Верховний Суд, як суд права, а не обставин, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Натомість, переглядаючи наявність підстав для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд на підставі частини 2 статті 353 КАС України, суд касаційної інстанції може перевірити повноту дослідження судами відповідних доказів і встановлення фактичних обставин справи.

88. Водночас, надаючи оцінку доводам касаційної скарги Міністерства юстиції України в частині підстав касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

89. Натомість, матеріали касаційної скарги не містять конкретних посилань, які саме із числа зібраних у справі доказів, були залишені поза увагою судами попередніх інстанцій та не досліджені при вирішенні даного публічно-правового спору.

90. За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що у випадку спростувань та не доведення допущення позивачем грубого порушення законодавства при здійсненні відповідних процедур, передбачених КУзПБ, конкретно у цій справі за встановлених обставин, притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, було передчасним.

91. Тим не менш, як було встановлено вище, судами попередніх інстанцій помилково здійснено посилання на висновки від 12.06.2020 у справі № 815/2748/17 під час визначення поняття «грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника».

92. Із врахуванням висновків Суду по суті заявлених доводів і вимог касаційних скарг, вказаний недолік оскаржуваних судових рішень може бути усунений шляхом зміни їх мотивувальних частин щодо визначення поняття «грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень» шляхом викладення їх у редакції мотивів цієї постанови.

93. Щодо доводів касаційної скарги про помилковий розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

94. Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

95. Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

96. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

97. Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

98. З аналізу частин 1 і 2 статті 257 КАС України висновується, що справи незначної складності, які визначені частини шостої статті 12 КАС України та перелік яких не є вичерпним, розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження в безальтернативному порядку.

99. Водночас, судам процесуальними законом надано право здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження і розгляд усіх інших справ, віднесених до юрисдикції адміністративного суду, за виключенням лише тих, які зазначені у частині четвертій статті 257 КАС України, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

100. Водночас, жоден із вище перелічених чотирьох виключних випадків не є аналогічним предмету спору у даній справі, що спростовує доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині помилковості віднесення справи до категорій справ з незначною складністю та розгляду справи у спрощеному позовному провадженню.

101. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у вже згаданій постанові від 06.04.2023 у справі №340/2214/21, на неврахування висновків якої посилався касатор-2.

102. А тому, вказане скаржником порушення норм процесуального права не знайшло свого підтвердження.

103. Таким чином, доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України в силу наведених вище висновків є необґрунтованими та не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

104. Підсумовуючи наведене, із доводів та вимог, які стали підставою для відкриття даних касаційних проваджень в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Щодо касаційних скарг Національного банку України та Міністерства юстиції України в частині оскарження додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023.

105. Основними аргументами касаторів у світлі доводів касаційних скарг в цій частині є те, що в порушення вимог частини 7 статті 139 КАС України позивачем та його представником на стадії апеляційного розгляду даної справи до ухвалення постанови суду не було заявлено жодних клопотань чи заяв щодо стягнення витрат на правничу допомогу, як і не було заявлено про те, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення; та лише разом з клопотанням від 05.06.2023 про компенсацію судових витрат на правничу допомогу, позивачем надано докази, які підтверджують понесені витрати.

106. Касатор-1 також вказує, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам процесуального закону поклав на третю особу у справі судові витрати, понесені позивачем.

107. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг в цій частині, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

108. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

109. З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 30 травня 2023 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням позивачу професійної правничої допомоги.

110. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

111. Згідно пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

112. Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

113. Стаття 139 КАС України врегульовує питання розподілу судових витрат в адміністративному судочинстві. Так, згідно абзацу 1 частини 1 вказаної норми при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.1

114. Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

115. Частина 6 цієї статті визначає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

116. Частина 7 статті 139 КАС України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

117. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

118. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина 11 статті 139 КАС України).

119. Зі змісту частини 7 статті 139 КАС України випливає, що умовою для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, є обов`язкова наявність відповідної заяви/клопотання особи про те, що нею будуть понесені відповідні судові витрати.

120. Водночас, КАС України не встановлює конкретних критеріїв щодо змісту такої заяви.

121. Відхиляючи доводи відповідача щодо відсутності передбаченої частиною 7 статті 139 КАС України заяви позивача, суд апеляційної інстанції у додатковій постанові зауважив, що відповідне клопотання про розподіл судових витрат заявлено позивачем у відзивах на апеляційній скарги, а докази понесення таких витрат надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

122. Так, матеріалами справи підтверджується, що у відзивах на апеляційні скарги зазначено: «-судові витрати покласти на Апелянтів».

123. Натомість, колегія суддів вважає, що вказана заява не є заявою в розумінні частини 7 статті 139 КАС України. Така заява не відображає того, чи позивач поніс відповідні судові витрати у зв`язку із поданням відзиву на апеляційну скаргу або розглядом справи в суді апеляційної інстанції чи що відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

124. А тому, вірними є доводи касаційних скарг Національного банку України та Міністерства юстиції України щодо відсутності на стадії апеляційного розгляду даної справи клопотань чи заяв щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розумінні абзацу 2 частини 7 статті 139 КАС України, що вказує на відсутність підстав для ухвалення додаткової постанови за вказаних обставин.

125. У зв`язку із наведеним, додаткова постанова підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про залишення без розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

126. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

127. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

128. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

129. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Частина 2 зазначеної статті вказує, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

130. Відповідно до частини 4 статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

131. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття даних касаційних проваджень, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційних скарг Національного банку України і Міністерства юстиції України, зміну мотивувальних частин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 із викладенням їх в редакції мотивів цієї постанови, а також скасування додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 із прийняттям нового рішення про залишення без розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/16003/22.

132. Колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи та підстав касаційного оскарження, Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи.

Щодо судових витрат в суді касаційної інстанції

133. Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

134. Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

135. З викладеного слідує, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, а також представництво в судах тощо.

136. Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

137. У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала також відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

138. Ці критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

139. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

140. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

141. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.

142. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

143. Такий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 21 червня 2022 року у справі № 826/11302/18, а також у додаткових постановах від 10 березня 2023 року у справі № 520/2325/21 та від 06 квітня 2023 року у справі №320/6512/19.

144. У відзивах на касаційні скарги представником позивача заявлені клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу адвоката.

145. Як свідчать матеріали даної справи, у відзивах на касаційні скарги представник позивача вказує, що 15.09.2022 між Забаріним А.Ф., як адвокатом та позивачем укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги ( далі - Договір). Вказаний договір, а також Акт № 4 і Акт № 5 було долучено до матеріалів справи разом із відзивами на касаційні скарги.

146.1. Відповідно до пункту 1.2 Договору визначено вид та місце надання правової допомоги: представництво інтересів та захист прав Клієнта в Окружному адміністративному суді міста Києва, Шостому апеляційному адміністративному суду, Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду, інших судах усіх інстанцій по справі за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 21.09.2022 №3995/5, рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.09.2022 №113/09/22 з усіма правами, повноваженнями та обов`язками, передбаченими законом для Клієнта; надання консультацій та роз`яснень з правових питань; складання та подання від імені Клієнта процесуальних документів та заяв по суті, скарг, листів, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг; ознайомлення з матеріалами справи; вивчення й аналіз документів та пояснень Клієнта; збір доказів.

146.2. Згідно із пунктом 2.1 Договору вартість послуг Адвоката за цим Договором становить, зокрема:

підготовка відзиву на касаційну скаргу - 5 000,00 грн.;

участь у судовому засіданні в суді касаційної інстанції - 2 000,00 грн.

147.1. Відповідно до Акту № 4 наданих послуг від 08.08.2023 Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: підготовка відзиву на касаційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 640/16003/22 шляхом:

аналізу тексту касаційної скаргу Національного банку України;

аналізу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 640/16003/22 в частині доводів касаційної скарги скаржника;

аналізу постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 640/16003/22 в частині доводів касаційної скарги скаржника;

аналізу додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 640/16003/22 в частині доводів касаційної скарги скаржника;

аналізу законодавства та судової практики Верховного суду з метою нормативного обґрунтування відзиву на касаційну скаргу Національного банку України;

формування правової позиції та погодження її з Клієнтом; підготовка та оформлення тексту відзиву на касаційну скаргу.

147.2. Відповідно до Акту № 4, цей акт є підставою для здійснення платежів за надані послуги. Вартість наданих послуг складає 5 000,00 грн.

148.1. Відповідно до Акту № 5 наданих послуг від 09.08.2023 Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги:

підготовка відзиву на касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 640/16003/22 шляхом:

аналізу тексту касаційної скаргу Міністерства юстиції України;

аналізу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 640/16003/22 в частині доводів касаційної скарги Міністерства юстиції України;

аналізу постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 640/16003/22 в частині доводів касаційної скарги Міністерства юстиції України;

аналізу додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 640/16003/22 в частині доводів касаційної скарги Міністерства юстиції України;

аналізу законодавства та судової практики Верховного суду з метою нормативного обґрунтування відзиву на касаційну скаргу Міністерства юстиції України;

формування правової позиції та погодження її з Клієнтом;

підготовка та оформлення тексту відзиву на касаційну скаргу Міністерства юстиції України.

148.2. Відповідно до Акту № 5 від 09.08.2023, цей акт є підставою для здійснення платежів за надані послуги. Вартість наданих послуг складає 5 000,00 грн.

149. Таким чином, гонорар адвоката Забаріна А.Ф. за підготовку відзивів на касаційні скарги та представництво інтересів позивача в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у справі № 640/16003/22 склав 10 000 грн.

150. Отже, стороною позивача у відповідності до вимог КАС України були надані необхідні документи для підтвердження судових витрат на правову допомогу та їх стягнення.

151. Підсумовуючи наведене, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, результати розгляду справи в суді касаційної інстанції і часткове задоволення касаційних скарг Міністерства юстиції України (як відповідача-суб`єкта владних повноважень) та Національного банку України (як третьої особи-суб`єкта владних повноважень, яка заперечувала проти позовних вимог), а також відсутність заперечень інших учасників справи щодо розміру гонорару представника позивача, Верховний Суд дійшов висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України та Міністерства юстиції України на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 судових витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 2 500 грн. з кожного касатора, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Керуючись статтями 132, 139, 242, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Національного банку України та Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі №640/16003/22 змінити, виклавши їх мотивувальні частини щодо поняття «грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень» в редакції мотивів цієї постанови.

3. В решті ці судові рішення залишити без змін.

4. Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №640/16003/22 скасувати.

5. Прийняти нове судове рішення, яким клопотання Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №640/16003/22 залишити без розгляду.

6. Стягнути з Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн., понесені під час розгляду справи №640/16003/22 в суді касаційної інстанції.

7. Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн., понесені під час розгляду справи №640/16003/22 в суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення16.11.2023
Оприлюднено20.11.2023
Номер документу114972691
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері

Судовий реєстр по справі —640/16003/22

Постанова від 16.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Постанова від 16.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 16.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 16.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 15.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 15.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 15.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 15.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 03.08.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

Ухвала від 31.07.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Жук А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні