Рішення

від 09.11.2023 по справі 204/11476/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/11476/23

Провадження № 2/204/3091/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області, третя особа Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області, яку уточнила 05 вересня 2023 року, в якій остаточно просила стягнути з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області на її користь компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до п`ятнадцяти років, в розмірі 3546,10 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 червня 2022 року по 18 грудня 2022 року в розмірі 90373,44 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала на те, що починаючи з 10 вересня 2021 року вона перебувала у трудових відносинах з Початковою школою № 4 Покровської міської ради Донецької області, працювала на посаді вчителя початкових класів закладу освіти загальної середньої освіти до закінчення навчального року. 17 червня 2022 року наказом № 23 вона була звільнена з займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку трудового договору. В день звільнення 17 червня 2022 року позивач не отримала письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні та їй не було виплачено грошову компенсацію за всі не використані нею дні додаткової відпустки як працівнику, який має двох неповнолітніх дітей. Копію наказу про звільнення у день звільнення позивачу вручено не було. Отже, приписи ст.ст. 47, 83 КЗпП України виконані не були, що призвело до порушення прав позивача на отримання повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні та отримання грошової компенсації за всі не використані нею дні додаткової відпустки. Приписами статті 19 Закону України «Про відпустки» позивачу як матері двох дітей віком до 15 років надається щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). Але, з невідомих причин, 17 червня 2022 року позивачу не було виплачено грошову компенсацію за всі не використані позивачем дні додаткової відпустки як працівнику, який має двох неповнолітніх дітей та не було вручено повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Позивач зверталась до директора Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області з заявою з проханням виплатити їй заборгованість по невиплаченій при звільненні 17 червня 2022 року грошовій компенсації за невикористані нею 10 днів додаткової відпустки та вручити або надіслати їй на електронну та поштову адресу повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми при звільненні 17 червня 2022 року. Директор Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області відповіді на заяву позивача не надав. Письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні позивач отримала лише 25 липня 2023 року. Коли позивача було прийнято на роботу, нею до адміністрації школи були надані наступні документи: трудову книжку, копії паспорту (з наявним штампом про розлучення), РНОКПП, рішення Красногвардійського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2014 року про стягнення аліментів на утримання сина, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Роботодавцем з урахуванням того, що у позивача двоє неповнолітніх дітей, надавалися новорічні подарунки її дітям на підставі наданих копій свідоцтв про народження дітей. Отже, під час прийняття на роботу відповідач був обізнаний, що позивач має двох дітей та цей факт був відомий керівництву школи при звільненні позивача на підставі отриманих від позивача копій свідоцтв про народження дітей, при цьому ніяких роз`яснень роботодавець позивачу не надавав щодо надання позивачем будь-яких додаткових документів для отримання додаткової відпустки. Жодне законодавство України не передбачає надання працівником документів роботодавцю для отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку при звільненні, КЗпП України визначено виключно обов`язок роботодавця при звільненні працівника виплатити всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, в день звільнення, зокрема виплатити компенсацію за не використану додаткову відпустку, як матері двох дітей віком до 15 років. Ця відпустка надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. Вона може бути використана працівником у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини. Відповідачем було обчислено середній заробіток для оплати відпустки, який складає середньоденний заробіток 354,61 грн. Отже, відповідачем у день звільнення не виплачено позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері двох дітей віком до 15 років у розмірі 3546,10 грн. (без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів). Позивач має право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів, оскільки мала двох дітей віком до 15 років, однак такою відпусткою не скористалася під час роботи. Також зазначила, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 червня 2022 року по 18 грудня 2022 року, що складає 184 календарних дні, тобто за 6 місяців. За розрахунками позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 червня 2022 року по 18 грудня 2022 року включно складає 90373,44 грн. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 вирішила звернутися до суду з даним позовом.

04 вересня 2023 року від відповідача Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Дійсно, між Початковою школою № 4 Покровської міської ради та ОСОБА_1 на підставі наказу №24 від 07.09.2021 року був укладений строковий трудовий договір. Строк договору з 10.09.2021 по 17.07.2022 року. 17.06.2022 року строк дії трудового договору закінчився і ОСОБА_1 була звільнена відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. ОСОБА_1 працювала за строковим трудовим договором, де було зазначено остання дата роботи, а саме 17.06.2022 року. Тобто їй було відомо, що її останній день роботи 17.06.2022 року, що також було зазначено у Наказі №24 від 07.09.2021 року початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області, з яким ОСОБА_1 ознайомлена під підпис. У зв`язку зі збройною агресією у 2022 році більшість працівників початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області перебували в евакуації за межами громади. Відповідно до наказу Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області №77 від 14.03.2022, навчання в початковій школі №4 було організовано у дистанційному режимі. Після 24.02.2022 заяву ОСОБА_1 про те, яким чином видавати розрахункові листки, не надавалась, а при звільненні 17.06.2022 року письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми ОСОБА_1 не забрала. Позивач знала дату звільнення, тож їй було відомо, що необхідно в останній робочий день отримати письмове повідомлення про усі нараховані суми, однак позивач не забрала розрахунковий лист. Звертає увагу, що позивач звільнилась 17.06.2022 року, а виплати вже було здійснено 16.06.2022 року. Тому вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з позовом. Відповідно до розрахункового листа за червень 2022 року, при звільненні позивачу було нараховано 17616,42 грн., а саме: матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 6268,90 грн., основна щорічна відпустка в кількості 17 календарних дні у розмірі 6028,37 грн., компенсація за не використану основну щорічну відпустку в кількості 15 календарних днів у розмірі 5319,15 грн. З нарахованої заробітної плати було утримано: податок на дохід фізичних осіб у розмірі 3170,96 грн., військовий збір у розмірі 264,25 грн., профспілковий збір у розмірі 176,16 грн. Таким чином, при звільненні сплачено 14005,05 грн. Розрахунок при звільнені ОСОБА_1 був проведений вчасно у повному обсязі, відповідно норм діючого законодавства. Як вбачається з норми ст. 19 Закону України «Про відпустки», законодавець передбачив, що тільки один з батьків дітей має право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів. Посилання позивача на те, що саме роботодавець при звільнені має з`ясувати чи має працівник на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку, та чи батьки дітей не використовували вказану додаткову відпустку і чи взагалі мають вони право на таку відпустку є необґрунтованим. Крім того, позивач зазначає, що має двох дітей від різних батьків, які не мають інших дітей, а тому не підпадають під вимоги ст. 19 Закону України «Про відпустки» та не мають права на такі відпустки, однак жодних доказів зазначеного в позовній заяві не надає. Позивачем не було доведено до роботодавця наявність підстав для надання додаткової відпустки як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, та компенсації за невикористану відпустку даного виду. Враховуючи, що додатковою відпусткою на дітей віком до 15 років, що передбачена ст. 19 Закону України «Про відпустки», може скористатися тільки один з батьків, на час звільнення, роботодавцю не було надано будь-якого доказу на підтвердження того, що батько дитини за своїм місцем роботи не скористався такою відпусткою. Тобто не було правових підстав для виплати грошової компенсації за вказану відпустку, а тому вважає, що права ОСОБА_1 не були порушені при звільненні. Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.09.2021 по день фактичного розрахунку не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про стягнення компенсації за невикористані дні додаткових відпусток як жінці, яка має двох дітей віком до 15 років за період з вересня 2021 року по червень 2022 року, які не були виплачені при звільненні. Крім того, слід зазначити, що позовна вимога про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасною, оскільки неправомірність ненарахування компенсації за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, позивачем не доведена, а компенсація не була нарахована роботодавцем при звільнені. Також, розмір компенсації, який заявлений позивачем не відповідає принципу співмірності та пропорційності. Також, позивачем не вірно визначено розмір середньоденного заробітку, який був використаний для розрахунку компенсації за затримку розрахунків. У зв`язку з викладеним просив суд відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

05 вересня 2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Відповідач приймаючи позивача на роботу за строковим трудовим договором визначив дату припинення такого договору 17 червня 2022 року, отже відповідачу завчасно було відомо про дату звільнення позивача та у відповідача було достатньо часу для підготовки письмового повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми при звільненні. Приписи ст. 47 КЗпП України покладають обов`язки на роботодавця здійснити відповідні дії під час звільнення працівника та виключають будь які обов`язки робітника вимагати від роботодавця здійснювати такі дії. Зазначила, що не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що виплати їй було здійснено 16 червня 2022 року, оскільки заробітну плату вона отримала 22 червня 2022 року. Заборгованість по заробітній платі позивач отримала 22 червня 2022 року у сумі 10000,00 грн., а заборгованість за невикористану додаткову відпустку вона не отримала досі. Також, крім того, що має двох дітей, вона підпадає і під статус одинокої матері. У відзиві відповідач не спростував позовних вимог позивача.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2023 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, було залучено Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області (а.с. 130).

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи - Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем Початковою школою № 4 Покровської міської ради Донецької області, наказом № 24 від 07 вересня 2021 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 10 вересня 2021 року по 17 червня 2022 року на посаду вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти (а.с. 93).

Наказом директора Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області про припинення трудового договору № 23 від 17 червня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено 17 червня 2022 року з посади вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти, причина звільнення: закінчення строку трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 94).

Викладені обставини підтверджуються також трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 11-14).

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У статті116КЗпП України,в редакції,що діялана моментзвільнення ОСОБА_1 з Початковоїшколи №4Покровської міськоїради Донецькоїобласті,тобто станомна 17червня 2022року,закріплено,що призвільненні працівникавиплата всіхсум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про нарахованісуми,належні працівниковіпри звільненні,роботодавець повиненписьмово повідомитипрацівника передвиплатою зазначенихсум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

При звільненні з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області у червні 2022 року ОСОБА_1 було нараховано 17 616,42 грн., з яких: 6268,90 грн. матеріальна допомога на оздоровлення; 6028,37 грн. основна щорічна відпустка в кількості 17 календарних днів; 5319,15 грн. компенсація за невикористану основну щорічну відпустку в кількості 15 календарних днів. З нарахованої заробітної плати було утримано 3611,37 грн., а саме: податковий збір у розмірі 3170,96 грн., військовий збір у розмірі 264,25 грн., профспілковий збір у розмірі 176,16 грн. Сума до виплати 14005,05 грн. Вказані обставини підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за червень 2022 року (а.с. 27), Довідкою «Індивідуальні відомості про застраховану особу» з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 15 липня 2023 року, а також відповіддю Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області № С-739-1.1 від 25 липня 2023 року (а.с. 26).

Звернувшись у серпні 2023 року до суду з даним позовом ОСОБА_1 наполягала на тому, що при звільненні їй не було нараховано та не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до п`ятнадцяти років, у зв`язку з чим, з урахуванням уточнення 05 вересня 2023 року позовних вимог, вона просила стягнути з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області на її користь компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до п`ятнадцяти років, в розмірі 3546,10 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 червня 2022 року по 18 грудня 2022 року в розмірі 90373,44 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , у відзиві на позовну заяву наполягав на тому, що ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України строку. Однак, такі твердження сторони відповідача є безпідставними та помилковими з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з даним позовом, тобто станом на 02 серпня 2023 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Однак, разом з цим, у пункті 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України закріплено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11березня 2020року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на всій території України було установлено карантин з 12 березня 2020 року.

В подальшому, відповідними постановами Кабінету Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, карантин було продовжено.

Отже, на момент звільнення 17 червня 2022 року ОСОБА_1 з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області на території України діяв карантин.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651).

Отже строки, визначеністаттею 233КЗпП України, продовжувались на строк дії карантину.

Більш того, як вже було зазначено вище, у статті 233 КЗпП України закріплено, що з заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Стороною відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження дати отримання ОСОБА_1 письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

В свою чергу ОСОБА_1 додала до позовної заяви лист Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області № С-739-1.1, датований 25 липня 2023 року, в якому ОСОБА_1 було повідомлено, зокрема, про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні (а.с. 26).

Враховуючи викладене, проаналізувавши всі долучені до матеріалів справи докази в їх сукупності, судом не встановлено факту пропуску ОСОБА_1 визначеного статтею 233 КЗпП України строку на звернення до суду з даним позовом, а тому твердження сторони відповідача в цій частині суд до уваги не приймає та відхиляє.

При цьому, посилання сторони відповідача на те, що ОСОБА_1 була обізнана про те, що останній день її роботи 17 червня 2022 року, але при звільненні не забрала письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми, жодним чином не свідчить про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, оскільки обов`язок повідомляти працівника про розміри заробітної плати та вручити письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, згідно приписів ст.ст. 110, 116 КЗпП України покладений саме на роботодавця.

Вирішуючи питання про наявність у позивача станом на дату звільнення з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області права на додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до п`ятнадцяти років суд виходить з наступного.

У частині 1 статті 182-1 КЗпП України закріплено, що одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73цього Кодексу).

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до соціальних відпусток. Ця відпустканадається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. Вона може бути використана працівником у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наполягав на тому, що правових підстав для виплати грошової компенсації за додаткову відпустку не було, оскільки позивач у період перебування з відповідачем у трудових відносинах не повідомила роботодавця про наявність підстав для надання їй додаткової відпустки як одному з батьків, що має двох дітей віком до 15 років, а також не надала доказів на підтвердження того, що батько дітей за своїм місцем роботи не скористався такою відпусткою.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті на роботу кожним працівником надаються документи, які підтверджують, серед іншого, сімейний стан працівника, а також на кожного працівника оформлюється особова картка, в якій зазначається, зокрема, склад його сім`ї.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 24 квітня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 238 (а.с. 16); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 228 (а.с. 17).

Таким чином, у період роботи та на момент звільнення 17 червня 2022 року з Початкової школи№ 4Покровської міськоїради Донецькоїобласті ОСОБА_1 мала двох дітей віком до 15 років, а отже і мала право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про відпустки» право навідпустки забезпечується: гарантованимнаданням відпусткивизначеної тривалостііз збереженнямна їїперіод місцяроботи (посади),заробітної плати(допомоги)у випадках,передбачених цимЗаконом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбаченихстаттею 24цього Закону.

На підставічастини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У частині 1 статті 83 КЗпП України також закріплено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Враховуючи викладене суд вважає, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсаціюза невикористану додаткову відпустку як матері, що має двох дітей віком до 15 років, яка має бути стягнута з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області як з роботодавця, який при звільненні працівника таку грошову компенсацію не виплатив.

За розрахунками позивача розмір грошової компенсаціїза невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, становить 3546,10 грн., із розрахунку: 354,61 грн. середньоденний заробіток позивача х 10 календарний днів додаткової відпустки = 3546,10 грн.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву, хоча і заперечував наявність правових підстав для виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку як матері, що має двох дітей віком до 15 років, однак жодним чином не заперечував правильність здійснених позивачем розрахунків такої грошової компенсації.

Враховуючи всевищенаведене судприходить допереконливого висновку,що звідповідача Початковоїшколи №4Покровської міськоїради Донецькоїобласті накористь позивача ОСОБА_1 слід стягнутигрошову компенсаціюза невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, у розмірі 3546,10 грн., а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 червня 2022 року по 18 грудня 2022 року у розмірі 90373,44 грн. суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.

В свою чергу, основною умовою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є порушення з вини роботодавця встановлених строків проведення з працівником розрахунку при звільненні.

Судом встановлено, що відповідач провів з позивачем остаточний розрахунок в тому розмірі, який нарахував при звільненні (було нараховано матеріальну допомогу на оздоровлення, оплату за основну щорічну відпустку в кількості 17 календарних днів, а також компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку в кількості 15 календарних днів).

При цьому,як вжебуло встановленосудом,компенсація за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років не була нарахована позивачу роботодавцем при звільненні.

Про ненарахування компенсаціїза невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, позивач заявила роботодавцю лише у липні 2023 року, а тому підстави вважати, що відповідач як роботодавець умисно у період з 17 червня 2022 року до теперішнього часу не виплачував позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, відсутні.

Суд зауважує, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.

Неправомірність ненарахування Початковоюшколою №4Покровської міськоїради Донецькоїобласті призвільненні ОСОБА_1 грошовоїкомпенсації за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, встановлена судом лише у вказаному рішенні, а тому на переконання суду в даному випадку відсутні правові підстави для притягнення Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області до такого спеціального виду відповідальності роботодавця як стягнення з нього середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні.

Враховуючи,що відповідачпри звільненніпозивача провівз неюостаточний розрахунокв томурозмірі,який нарахувавпри звільненні,оскільки проне нарахуваннякомпенсації за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, позивач заявила роботодавцю лише у липні 2023 року, а також беручи до уваги, що неправомірність не нарахування відповідачем позивачу грошової компенсаціїза невикористану додаткову відпустку встановлена судом лише у вказаному рішенні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки на час звільнення позивача у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість з заробітної палти та інших видів виплат при звільнені перед позивачем.

Оцінюючи усукупності усіінші аргументисторін,наведені нимив обґрунтуваннясвоїх вимогабо заперечень,суд доуваги їхне бере,оскільки вони не відноситься до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Крім того, відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення грошової компенсаціїза невикористану додаткову відпустку задоволені на суму 3546,10 грн. та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідачана користьдержави слідстягнути судовийзбір урозмірі 1073,60грн.(умінімальному розмірідля позовнихвимог майновогохарактеру).

Оскільки у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом відмовлено, то судові витрати ОСОБА_1 в цій частині підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 182-1, 233 Кодексу законів про працю України, Закону України «Відпустки» та керуючись ст.ст. 2, 4, 76-82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області, третя особа Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути зПочаткової школи№ 4Покровської міськоїради Донецькоїобласті (місцезнаходження:85301,Донецька область,м.Покровськ,вул.Таманова,буд.16,ЄДРПОУ -25701873)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошовукомпенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, у розмірі 3546,10 грн. (три тисячі п`ятсот сорок шість гривень, 10 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 85301, Донецька область, м. Покровськ, вул. Таманова, буд. 16, ЄДРПОУ - 25701873) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні, 60 копійок) на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішенняможе бутиподана апеляційнаскарга безпосередньо до Дніпровськогоапеляційного судушляхом подачіапеляційної скаргипротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез