Постанова

від 21.02.2024 по справі 204/11476/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1896/24 Справа № 204/11476/23 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області, третя особа: Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області, про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим, 05 вересня 2023 року, позовом до Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області, третя особа: Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області, про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що починаючи з 10 вересня 2021 року вона перебувала у трудових відносинах з Початковою школою № 4 Покровської міської ради Донецької області, де працювала на посаді вчителя початкових класів закладу освіти загальної середньої освіти до закінчення навчального року. 17 червня 2022 року наказом № 23 вона була звільнена з займаної посади на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку трудового договору. В день звільнення 17 червня 2022 року вона не отримала письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні та їй не було виплачено грошову компенсацію за всі невикористані нею дні додаткової відпустки як працівнику, який має двох неповнолітніх дітей. Копію наказу про звільнення у день звільнення їй вручено не було. Позивач зверталась до директора Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області з заявою з проханням виплатити їй заборгованість по невиплаченій при звільненні 17 червня 2022 року грошовій компенсації за невикористані нею 10 днів додаткової відпустки та вручити або надіслати їй на електронну та поштову адресу повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні 17 червня 2022 року. Директор Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області відповіді на її заяву не надав. Письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні вона отримала лише 25 липня 2023 року. Під час її прийняття на роботу відповідач був обізнаний, що вона має двох дітей та цей факт був відомий керівництву школи при її звільненні. Відповідачем було обчислено середній заробіток для оплати відпустки, який складає середньоденний заробіток 354,61 грн. Оскільки у день звільнення їй не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як матері двох дітей віком до 15 років, у розмірі 3546,10 грн., без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів, та вона має право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів, оскільки має двох дітей віком до 15 років, однак такою відпусткою не скористалася під час роботи, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області на її користь компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до п`ятнадцяти років, в розмірі 3546,10 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 червня 2022 року по 18 грудня 2022 року в розмірі 90373,44 грн., а також судові витрати.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, у розмірі 3546,10 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі Початкова школа № 4 Покровської міської ради Донецької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не доведено, що батько дітей не скористався правом на відпустку за своїм місцем роботи, оскільки саме вона повинна була довести перед ними своє право на отримання відпустки.

Позивачка правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Початковою школою № 4 Покровської міської ради Донецької області, наказом № 24 від 07 вересня 2021 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 10 вересня 2021 року по 17 червня 2022 року на посаду вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти.

Наказом директора Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області про припинення трудового договору № 23 від 17 червня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено 17 червня 2022 року з посади вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти у зв`язку з закінченням строку трудового договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України .

При звільненні з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області у червні 2022 року ОСОБА_1 було нараховано 17616,42 грн., з яких: 6268,90 грн. - матеріальна допомога на оздоровлення; 6028,37 грн. - компенсація за невикористану основну щорічну відпустку в кількості 17 календарних днів; 5 319,15 грн. - компенсація за невикористану основну щорічну відпустку в кількості 15 календарних днів. З нарахованої заробітної плати було утримано 3611,37 грн., з яких: податковий збір - 3 170,96 грн., військовий збір - 264,25 грн., профспілковий збір - 176,16 грн. Сума до виплати - 14 005,05 грн. Вказані обставини підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за червень 2022 року (а.с.27), довідкою «Індивідуальні відомості про застраховану особу» з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 15 липня 2023 року, відповіддю Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області № С-739-1.1 від 25 липня 2023 року.

ОСОБА_1 є матір`ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як мати, що має двох дітей віком до 15 років, яка має бути стягнута з Початкової школи № 4 Покровської міської ради Донецької області, як з роботодавця, який при звільненні працівника таку грошову компенсацію не виплатив.

Рішення суду оскаржено в частині задоволених позовних вимог тому, відповідно до ст.367 ЦПК України, переглядається апеляційним судом в цій частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваний частині, у зв`язку з наступним.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Матеріалами справи підтверджено факт того, що позивачка з 10 вересня 2021 року перебувала у трудових відносинах з Початковою школою № 4 Покровської міської ради Донецької області, де працювала на посаді вчителя початкових класів закладу освіти загальної середньої освіти до закінчення навчального року. 1

17 червня 2022 року наказом № 23 позивачка була звільнена з займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом частин першої, другої статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст.74 КЗпП України). Аналогічна норма міститься у ст.2 Закону України «Про відпустки».

За положеннями частини першої ст.75 КЗпП України, ст.6 Закону України«Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України (ст.76 КЗпП України).

За положеннями частини 1, 2 ст.19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст.73 КЗпП України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (ч. 20 ст.10 Закону України «Про відпустки»).

Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Як передбачено ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки», порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які необхідно пред`явити матері, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка є особою, яка на день звільнення мала двох дітей до 15 років, про що було відомо відповідачу, оскільки вона надавала відповідні докази цьому при працевлаштуванні, а отже є особою, яка мала право на відпустку.

Стороною відповідача не спростовано наявність у позивачки права на додаткову відпустку, як працівнику, яка має дітей, і відповідно права на грошову компенсацію у зв`язку з її невикористанням при звільненні з роботи.

Відповідач, відповідно до вимог ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», зобов`язаний був здійснити виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей при звільнені.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, а тому відповідач при звільненні ОСОБА_1 мав з`ясувати чи має вона право на отримання компенсації за невикористану відпустку.

У ході судового розгляду справи не було встановлено, що батьки дітей позивачки використали додаткову відпустку та відповідач не спростував зазначених обставин належними доказами.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки такі доводи були покладені в обґрунтування заперечень щодо позовних вимог, яким була надана належна оцінка. Тому, такі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника із висновками суду щодо обставин справи.

Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров