Постанова

від 14.11.2023 по справі 464/1765/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/1765/23 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/2103/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року Львівський апеляційнийсуд вскладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника позивача Піскун А.Й., представника апелянта ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської міської ради та представника ОСОБА_1 - адвоката Курилич Андрія Ярославовича на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 28 червня 2023 року в складі судді Сабари Л.В. у справі за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства "Івзо", Приватного підприємства КГК", ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права приватної власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

встановив:

У березні 2023 року позивач Львівська міська рада звернувся до суду із позовом до ПП «КГК», ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_3 з вимогами про скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «КГК» на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370576), скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Івзо Плюс» на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370576), скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна 1/10 нежитлового приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 2676129346060), усунення перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_3 об`єкта під літ. Б-1 площею 42,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовані тим, що власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, і така у власність чи в користування фізичним або юридичним особам для обслуговування об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, літ. «Б-1», пл. 42,6 кв.м. не надавалася.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі №1313/665/2012 затверджено мирову угоду від 20 лютого 2012 року, укладену між ОСОБА_4 , ПП «КГК», ТзОВ «Фірма «Європа-Контакт» та ТзОВ «Гал-Леобуд», за умовами котрої серед іншого визнано право власності за ПП «КГК» на нежитлове приміщення літ. Б-1 площею 42,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 .

У зв`язку із зазначеним, 04.04.2012 за ПП «КГК» зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення, яке відчужило такі ПП «Івзо Плюс».

Постановою Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 у справі №1313/665/2012 ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012 скасовано.

Зокрема, суд встановив, що приміщення, на які визнано право власності на підставі відповідної ухвали суду, є тимчасовими спорудами, право власності на які не підлягає державній реєстрації.

26.12.2022 ПП «Івзо Плюс» відчужило 1/10 нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі- продажу.

Позивач вважає, що оскільки нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (площею 42,6 кв.м.) є тимчасовою некапітальною спорудою, право власності на таке не підлягає державній реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Натомість, у результаті реєстрації права власності порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, у зв`язку із чим скасуванням державної реєстрації права власності, а також демонтажем споруди буде відновлено порушене право власності територіальної громади. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28 червня 2023 року в задоволенні заяви представника відповідача Приватного підприємства «Івзо Плюс» про зупинення провадження у справі відмовлено.

Провадження у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства «Івзо Плюс», Приватного підприємства «КГК», ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «КГК» на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370576), скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Івзо Плюс» на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36370576), скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна: 1/10 нежитлового приміщення літ. «Б-1» загальною площею 42,6 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 2676129346060), усунення перешкод в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу Приватним підприємством «Івзо Плюс» та ОСОБА_3 об`єкта під літ. «Б-1» площею 42,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , закрито, у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалу суду оскаржили позивач Львівська міська рада та представник ОСОБА_1 - адвокат Курилич Андрій Ярославович.

В апеляційній скарзі представник Львівської міської ради вважає, що ухвала підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми процесуального права.

Покликається на те, що відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції перевірив належність спору до юрисдикції місцевих загальних судів, тому з врахуванням виключної підсудності, справа підсудна Сихівському районному суду м. Львова.

При цьому, в оскаржуваній ухвалі суд прийшов протилежного висновку, а саме про те, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, повністю проігнорувавши пояснення Львівської міської ради та не застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 03.04.2019 у справі № 753/16525/16, де визначено співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця, слідуючи якій, наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини за її участю є господарськими.

Зазначає про іншу судову практику у цьому контексті.

При цьому, на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2022 ОСОБА_3 , як фізична особа набув право власності на 9/10 частин спірного об`єкта, відтак використання такого не має значення при розгляді справи чи визначення підсудності.

Також зазначає, що ст.ст. 247 та 251 ЦПК України не можуть бути використані, як підстава для закриття провадження у справі.

Просить скасуватиухвалу Сихівськогорайонного судум.Львова від28червня 2023року прозакриття провадженняу справіта направитисправу дляпродовження розглядудо судупершої інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Курилич Андрій Ярославовичй зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та постановленою з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Звертає увагу, що спір пов`язаний із захист Львівською міською радою своїх прав на земельну ділянку та не пов`язаний із здійсненням господарської діяльності будь якою стороною спору.

Відповідач ОСОБА_3 у спірних правовідносинах виступає, як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.

Закриття провадження у справі унеможливлює захист прав ОСОБА_1 , який є третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Просить скасуватиухвалу Сихівськогорайонного судум.Львова від28червня 2023року прозакриття провадженняу справіта направитисправу дляпродовження розглядудо судупершої інстанції.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити враховуючи таке.

Частиною третьою статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що згідно ухвали Львівської міської ради № 2679 від 06.12.2022, об`єкт площею 42 кв. м. за адресою АДРЕСА_2 включений в перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, зі змісту акту обстеження нежитлового приміщення літ. «Б-1», загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 від 14.09.2022, вбачається, що дана споруда включена в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (а.с. 46).

Оскільки Львівською міською радою спірний об`єкт визнається як тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності, на момент проведення первинної державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за ПП «КГК» було визнано майном, що належить на праві власності підприємству, 9/10 частин вказаного приміщення на даний час на праві власності належить суб`єкту господарювання та є майном підприємства, ОСОБА_3 як співласник вказаного об`єкту зареєстрований також як суб`єкт господарювання, останнім не доведено те, що ним придбано 1/10 частину майна підприємства для потреб не пов`язаних із господарською діяльністю, при цьому, справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, підлягають розгляду господарським судам, суд прийшов переконання про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Що стосується клопотання про зупинення провадження, суд зазначив, що підставою для зупинення провадження у справі має бути факт об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства судом апеляційної інстанції.

Так, підставою звернення Львівської міської ради з апеляційною скаргою до апеляційного суду та з позовною заявою до Сихівського районного суду м. Львова є припинення речових прав ПП «КГК», ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_3 на нежитлове приміщення літ. «Б-1», загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 як об`єкт нерухомого майна, при цьому способи захисту різні, зокрема, скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а саме ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012, справа № 1313/665/2012, натомість у цій даній справі - скасування державної реєстрації прав, оскільки речові права на нежитлове приміщення літ. «Б-1», загальною площею 42,6 розташованого за адресою АДРЕСА_1 не підлягають державній реєстрації, так як таке не є об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, представником відповідача не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду цієї справи, до вирішення справи апеляційним судом, і яким чином рішення апеляційного суду може вплинути на розгляд справи в порядку цивільного судочинства, тому у зупиненні провадження суд відмовив.

Оскільки апелянти не погоджуються з оскаржуваною ухвалою лише в частині закриття провадження у справі, слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та положенням ст. 367 ЦПК України, законність оскаржуваної ухвали в іншій частині колегія суддів не перевіряє.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній частині колегія суддів виходить з такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК України).

Частинаст. 55 Конституції Українимістить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Таким чином, положення ч. 1ст. 55 Конституції Українизакріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Порядок пред`явлення позову регламентованийстаттею 184 ЦПК України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелічені вище наслідки щодо неможливості розгляду відповідної справи в порядку цивільного судочинства, різняться виключно часом (стадією) встановлення відповідних обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи у порядку цивільного судочинства, що спростовує доводи апеляційної скарги Львівської міської ради про можливість відповідного висновку суду після відкриття провадження у справі.

В свою чергу, відповідно до ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Натомість, Господарський процесуальний кодекс Українивстановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першоїстатті 20 цього кодексу).

Таким чином, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

Статтею 48 ЦПК Українивизначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідачце особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом Львівська міська рада просить про скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу відповідного об`єкта, у позовній заяві визначено відповідачами ПП «КГК», ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_3 , як фізичну особу.

Таким чином, суб`єктний критерій даного спору, як критерій, який визначений самим позивачем, не свідчить однозначно про господарську юрисдикцію такого, оскільки однією із сторін такого є фізична особа, зокрема, без статусу підприємця (ФОП).

З матеріалів справи вбачається, що певні правовідносини між сторонами врегульовані на підставі відповідних судових рішень.

Так, судом встановлено, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012 затверджено мирову угоду у справі № 1313/665/2012 за позовом ОСОБА_4 до ПП «КГК» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників підприємства, за зустрічним позовом ПП «КГК» до ОСОБА_4 про визнання права власності, за позовом третіх осіб ТзОВ «Фірма «Європа Контакт» та ТзОВ`Гал-Леобуд» до ПП «КГК» про визнання права власності, за умовами котрої за ПП «КГК» визнано право власності на нерухоме майно, зокрема, нежитлове приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташоване у АДРЕСА_1 , та право власності сторін даної мирової угоди на вказані об`єкти нерухомого майна підлягає державній реєстрації КП «ЛОР БТІ та ЕО», яке повинно видати витяги про реєстрацію права власності з єдиного державного реєстру права власності на нерухоме майно. Згідно п. 8 угоди право власності сторін підлягає державній реєстрації КП ЛОР «БТІ та ЕО», яке повинно видати витяги про реєстрацію права власності з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 37-38).

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 рокускасовано і направлено справу для продовження розгляду до Миколаївського районного суду Львівської області.

Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Фостяка Олега Ярославовича задоволено частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від28вересня 2022року та постанову Львівського апеляційного суду від24листопада 2022року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанціїзі стадії відкриття апеляційного провадження.

Іншими словами, ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 рокуна даний момент є чинною.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 323081807 від 16.02.2023, первинна державна реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення літ. «Б-1» , загальною площею 42,6 розташований за адресою АДРЕСА_1 проведена за ПП «КГК» на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012 про затвердження мирової угоди.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 1025 посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. 04.07.2012, право приватної власності на вищевказаний об`єкт нежитлового приміщення реєстраційний номер якого 36370576 набуто ПП «ІВЗО ПЛЮС».

26.12.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 187 посвідченого 26.12.2022 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є. право власності на 1/10 частки вищевказаного об`єкту нежитлового приміщення набув ОСОБА_3 (а.с. 11-12).

Колегія суддів звертає увагу на те, що фізична особа, яка в установленомузакономпорядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, яке виникає з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.

При цьому юридичний статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право - і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.

Суб`єктом права може бути і фізична особа, оскількиЦК Українине містить заборони щодо перебування у власності (чи наявності іншого речового права) окремої фізичної особи нерухомого майна, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Зазначене відповідає висловленій позиції Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року, справа № 2-7615/10.

Враховуючи наведене, колегія суддів не може погодитися з тим, що наявність у ОСОБА_3 статусу суб`єкта господарювання та його право, як співвласника із часткою 1/10 на спірний об`єкт нерухомості, беззаперечно свідчить про використання такого приміщення для ведення ним підприємницької діяльності, а відтак, з тим, що даний спір у силу зазначеного є таким, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зважаючи на те, що відповідний правочин був укладений ним, як фізичною особою.

Поряд з цим, колегія суддів розділяє висновок про те, що відповідач ПП «КГК» володіло, а ПП «Івзо Плюс» та ОСОБА_3 на даний час володіють на праві приватної власності, об`єктомнежитлового приміщення літ. «Б-1», загальною площею 42,6 розташований за адресою АДРЕСА_1 , і таке право переходило від одного суб`єкта до інших на підставі відповідних цивільно-правових угод.

При цьому, як зазначалося вище, державну реєстрацію права приватної власності як на об`єкт нерухомого майна зареєстровано вперше за ПП «КГК» на підставі судового рішення, яке на даний час переглядається в апеляційному порядку.

Поряд з цим, із відкритих інтернет ресурсів (джерел) колегією суддів встановлено, що ПП «КГК» код ЄДРПОУ 33533152 припинило свою діяльність 26.09.2013 у зв`язку з ліквідацією.

Відповідно до частини другоїстатті 48 ЦПК Українипозивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно із ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах.

Враховуючи наведене, наявні достатні підстави для висновку про те, що спір розглянутий судом першої інстанції без належного з`ясування питання правосуб`єктності усіх учасників справи.

Іншими словами, не встановивши обставин правонаступництва відповідача ПП «КГК», районний суд дійшов помилкового висновку про можливість закриття провадження у справі до цього відповідача.

В свою чергу, для визначення юрисдикції поряд із суб`єктним критерієм, колегія суддів також враховує та перевіряє і предметний критерій даного спору.

Спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

У цьому контексті, колегія суддів у котре звертає увагу на те, що наявність статусу підприємця у відповідної особи не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації такого, конкретна особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Як вже зазначалося, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

За змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до ст. 20 ЦПК України та ст. 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цими кодексами.

Зважаючи на зазначене та виходячи із здійсненого аналізу позовних вимог і матеріалів справи, колегія приходить переконання, що у даній справі відсутній спір між сторонами, який виник у зв`язку із здійсненням господарської (підприємницької) діяльності, при цьому не встановлено обставин, за яких наявний критерій щодо прямої вказівки закону про вирішення спору з участю фізичною особою в порядку господарського судочинства.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку про відсутність обставин, як б свідчили про господарську юрисдикцію даного спору, тому такий необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не визначив характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо необхідності закриття провадження з відповідних підстав.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що позов Львівської міської ради до Приватного підприємства «Івзо Плюс», Приватного підприємства «КГК», ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом демонтажу прийнятий до розгляду ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 31 березня 2023 року, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання.

В свою чергу, до закінчення підготовчого засідання, 27 червня 2023 року із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги.

Як зазначено вище, оскаржувана ухвала, якою закрито провадження у цивільній справі у зв`язку із тим, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, постановлена 28 червня 2023 року.

При цьому, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03 липня 2023 року, а саме після закінчення підготовчого провадження, позовну заяву ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №464/1765/23 повернуто заявнику.

У ч. 1 ст. 52 ЦПК України зазначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу (частина друга цієї статті).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Згідно із ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно проводити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123-126 ЦПК України (статті 193-195 ЦПК України в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

З врахуванням наведеного, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі у підготовчому засіданні, без вирішення питання про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи ОСОБА_1 , суд першої інстанції допустив порушення зазначених вище норм процесуального права, що є окремою підставою для скасування ухвали суду в оскаржуваній частині.

Відповідно дост.379ЦПК України,підставами дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направленнясправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанції,зокрема,є невідповідністьвисновків судуобставинам справита порушеннянорм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена зпорушеннямнорм процесуального права, таку необхідно скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи, знаправленнямсправидо суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги Львівської міської ради та представника ОСОБА_1 - адвоката Курилич Андрія Ярославовича задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 28 червня 2023 року в частині закриття провадження у справіскасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 15 листопада 2023 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк