Рішення

від 13.11.2023 по справі 754/4524/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.11.2023 Справа № 754/4524/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мацьовитій Я.В.,

за участі позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації садівницького товариства «ВЕТЕРАН-№3» про захист прав споживачів,

встановив:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати дії Громадської організації садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» щодо невиконання постанови Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року у справі №754/6258/20 незаконними;

- зобов`язати Громадську організацію садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» підключити будинок АДРЕСА_1 до лінії електромереж Громадської організації Садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» протягом п`яти робочих днів з моменту набрання рішення законної сили;

- стягнути з Громадської організації садівницького товариства на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

-покласти всі судові витрати на відповідача.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та членом ГОСТ «Ветеран-3». ГОСТ «Ветеран?3» протиправно, всупереч вимог Правил користування електричною енергією, Правил роздрібного ринку електричної енергії та договору про постачання електричної енергії № 220023154 від 21 лютого 2011 року та угоди від 01 серпня 2018 року щодо споживання електроенергії та сплати членських внесків садоводами за 2018-2020 роки «Про використання загального майна членами садівницького Товариства ГОСТ «Ветеран-3» відключено будинок позивача від електропостачання. Оскільки постанова Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року про підключення будинку АДРЕСА_1 до лінії електромереж Громадської організації Садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3», відповідачем протиправно не виконується, звернувся до суду з цим позовом, у якому передбачив заходи примусового виконання на захист своїх порушених прав.

Представник відповідача подала суду відзив, в якому зазначила, що позивач втретє звернувся до суду з однакових підстав, а також те, що в даній справі відсутній предмет спору, а тому просила в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що вимоги про примусове виконання рішення суду та визнання дій товариства незаконними висунуто вперше, коли рішення суду досі не виконано та будинок до електропостачання не підключено. Просив задовольнити позов.

Позивач в суді зазначив, що він є власником будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який відключено від електропостачання 02 серпня 2021 року. Постанова Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року по теперішній час відповідачем не виконано, будинок до електропостачання не підключено, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду. Зазначив, що вказану постанову відповідачем по теперішній час не виконано, оскільки в ній відсутній зобов`язальний характер, в зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом, в якому вже просить зобов`язати відповідача примусово виконати підключення.

Представник відповідача в суді зазначила, що належним відповідачем в даній справі має бути ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі». Крім того, такий самий спір вже розв`язано Деснянським районним судом м. Києва з тих же підстав, а відтак підстав для повторного розгляду позову не вбачає. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 , є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та є членом ГОСТ «Ветеран-3».

Між позивачем та ГОСТ «Ветеран-3» укладена угода від 01 серпня 2018 року, щодо споживання електроенергії та сплати членських внесків садоводами за 2018-2020 роки «Про використання загального майна членами садівницького Товариства ГОСТ «Ветеран-3».

13 квітня 2021 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва, у справі №754/6258/20, позов ОСОБА_1 до Громадської організації садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» в порядку захисту прав споживачів про визнання незаконним дій та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково, зокрема:

- визнано незаконними дії Громадської організації садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» щодо відключення від електропостачання приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

- зобов`язано Громадську організацію садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом відновлення постачання електричної енергії споживачу.

02 серпня 2021 року, постановою Київського апеляційного суду у справі №754/6258/20 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог скасовано з ухваленням нового судового рішення, в якому позовні вимоги задоволено частково. В межах заявлених позовних вимог судом вирішено: підключити будинок АДРЕСА_1 до лінії електромереж Громадської організації Садівницького товариства «Ветеран-3» протягом п`яти робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовлено, оскільки прохальна частина позову, в якій викладено зміст позовних вимог, заходів примусового виконання не передбачає.

10 серпня 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду за заявою ОСОБА_1 роз`яснено постанову Київського апеляційного суду 02 серпня 2021 року у справі №754/6258/20 та зазначено, що обов`язок добровільного чи примусового виконання постанови Київського апеляційного суду у справі № 754/6258/20 від 02 серпня 2021 року щодо підключення будинку АДРЕСА_1 , до лінії електромереж Громадської організації Садівницького товариства «Ветеран-3» покладено на відповідача у справі - Громадську організацію Садівницького товариства «Ветеран-3».

17 жовтня 2022 року Деснянським районним судом м. Києва по даній справі ОСОБА_1 видано виконавчий лист, який повернуто 24 жовтня 2022 року Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) без прийняття до виконання, оскільки в резолютивній частині виконавчого листа не вказано про обов`язок Громадської організації Садівницького товариства «Ветеран-3» підключити вказаний будинок до лінії електромереж.

17 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав до Деснянського районного м. Києва заяву про виправлення описки у виконавчому листі, в якій зазначив, що виконавчий лист виданий Деснянським районним судом м. Києва 17 жовтня 2022 року у справі №754/6258/20 неможливо виконати, оскільки в ньому допущено помилку, зокрема пропущено слово «зобов`язати», в зв`язку з чим просив викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Суд вирішив (присудив) зобов`язати підключити будинок АДРЕСА_1 до лінії електромереж Громадської організації Садівницького товариства «Ветеран-3» протягом п`яти робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили».

01 грудня 2022 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зазначеної вище заяви, оскільки відповідно до позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі №6-788цс16 від 22.02.2017), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився, а відтак аналізуючи приписи законів України, дослідивши заяву про виправлення описки, матеріали справи, суд не знайшов підстав для виправлення описки у виконавчому листі, оскільки, виконавчий лист виданий у відповідності з постановленим текстом постанови Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року та з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року про роз`яснено постанови суду.

Матеріалами справи також встановлено, що ОСОБА_1 23 грудня 2022 та 06 лютого 2023 року звертався із заявами щодо невиконання зазначеного вище судового рішення до Міністерства юстиції України, на що отримував відповіді про роз`яснення його прав на звернення до суду та поліції.

Згідно пункту 1 Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 врегульовані відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно зі статті 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Аналогічні норми щодо постачання електричної енергії здійснюється виключно на підставі договору про постачання електричної енергіїмістяться і у статтях 56, 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VIII від 13 квітня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 56 цього Законупостачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини 1 статті 77 цього законуучасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

Згідно з пунктом 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України; забезпечувати функціонування власних розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідно до вимог нормативно-технічних документів та паспортних даних заводу-виробника відповідних засобів обліку; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень; забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та ломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

У пункті 1.2 Правил користування електричною енергією дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Водночас зі змісту інших положень Правил, зокрема з того ж підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що згаданий термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Згідно з пунктом 42 вказаних Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов`язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

За змістом пунктів 48, 53 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку. У разі виявлення Представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Акт про порушення Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником, і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначається розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562, визначити величину необлікованої електричної енергії.

Розмір не облікованої електричної енергії розраховується відповідно до оформленого акта про виявлення порушення за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків, але не більше терміну позовної давності.

Згідно з пунктом 42 вказаних Правил споживач електричної енергії зобов`язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Пункт 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2006 року № 122, встановлює, що обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акту виявлених порушень, складеного відповідно до Методики.

Визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення правил користування електричною енергією побутовими споживачами регламентується розділом 3 Методики.

Згідно з пункту 53 ПКЕЕН у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем.

Відповідно до пункту 6.41. ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електроенергії енергії, від якого споживач одержує електричну енергію або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ, або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та /або суми завданих споживачем збитків.

Згідно із пунктом 7.5. правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема в разі несплати вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем не облікованої електричної енергії на користь оператора системи).

Відтак, судами встановлено, що відключення будинку ОСОБА_1 від електричної енергії відбулося з порушення умов договору про постачання електричної енергії № 220023154 від 21 лютого 2011 року між ГОСТ «Ветеран-3» та ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», і порушене право останнього захищено.

Водночас, порушене відповідачем ГО СТ «Ветеран-3» право позивача ОСОБА_1 захищено судом та позовні вимоги задоволено з урахуванням їх змісту, викладеному у позовній заяві і заяві про збільшення позовних вимог, а відповідач ГО СТ «Ветеран-3», як особа, що порушила право позивача ОСОБА_1 , зобов`язаний виконати судове рішення та поновити порушене право позивача у спосіб встановлений у судовому рішенні.

Суд звертає увагу на те, що ці обставини не підлягають повторному доказуванню згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Так, згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 18 ЦПК України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

За змістом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені ч. 2 ст. 16 цього кодексу.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16 (п. 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі №310/11024/15-ц (п. 14) та від 01.04.2020 року у справі №610/1030/18 (п. 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року у справі № 910/3907/18 (п. 48), від 09.02.2021 року у справі № 381/622/17 (п. 14) та від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19 (п. 42).

Судом встановлено, що постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року щодо підключення будинку АДРЕСА_1 до лінії електромереж Громадської організації Садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» відповідачем по теперішній час безпідставно не виконано, коли порушені права позивача щодо відключення його будинку з порушенням прав на постачання електричної енергії судом захищено.

Відтак, в цій частині дії відповідача слід визнати незаконними, оскільки виконання рішення є обов`язковим, а його невиконання тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У той же час, оскільки порушені права позивача донині не відновлено, зазначене є підставою для застосування ефективного способу захисту з метою їх реального відновлення, про що позивачем подано самостійний позов, у якому висунуто інші, не тотожні до тих вимог, які вже судами розглядалися.

Отже, в межах заявлених позовних вимог позивачем згідно ст. 5 ЦПК України, обрано найбільш ефективний спосіб захисту, який передбачає заходи примусового виконання, та який є адекватним змісту порушеного права, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то підстав для цього судом не встановлено. Заподіяння моральної шкоди позивачу в суді не доведено.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Проте, заподіяння позивачу моральної шкоди протиправною поведінкою відповідача, в суді не доведено, посилання позивача на моральні страждання, які виражаються у нервовому напруженні, підвищенні артеріального тиску, головної болі, тощо, є необґрунтованими і недоведеними та підставою для покладання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди бути не може.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат суд керується ч. 1 ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 2 147 грн. 20 коп., від сплати якого позивач звільнена на підставі п.п. 7 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Визнати дії Громадської організації садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» щодо невиконання постанови Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року у справі №754/6258/20 незаконними.

Зобов`язати Громадську організацію садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» підключити будинок АДРЕСА_1 до лінії електромереж Громадської організації Садівницького товариства «ВЕТЕРАН-3» протягом п`яти робочих днів з моменту набрання рішення законної сили.

Стягнути з Громадської організації садівницького товариства «ВЕТЕРАН-№3» на користь держави судовий збір в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 (двадцять) коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 17 листопада 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Громадська організація садівницьке товариство «ВЕТЕРАН-№3», код ЄДРПОУ 22203011, розташоване за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Садова, 4, буд. 8.

Суддя