Рішення

від 13.11.2023 по справі 638/3799/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3799/23

Провадження № 2/638/2988/23

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судового засідання Каркан А.В.

позивача ОСОБА_1

представника Державного біотехнологічного університету Попова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії та Державного біотехнологічного університету про стягнення вихідної допомоги, про стягнення заборгованості по заробітній платі та про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - профспілкова організація Харківської державної зооветеринарної академії,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2023 року Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії та Державного біотехнологічного університетут про стягнення вихідної допомоги.

11 липня 2023 року Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова об`єднано в одне провадження цивільну справу №638/3799/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії та Державного біотехнологічного університетут про стягнення вихідної допомоги з цивільною справою №638/3722/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії та Державного біотехнологічного університету про стягнення заборгованості по заробітній платі та з цивільною справою №638/3632/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії та Державного біотехнологічного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний №638/3799/23. Суд вирішив розгляд об`єданоної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач, ОСОБА_1 , з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив його позови задовольнити. В судовому засіданні пояснив, що знав, що буде проведено реорганізацію Харківської державної зооветеринарної академії, шляхом приєднання до Державного біотехнологічного університету. Вказав, що змін в роботі не було. Ходив на роботу до звільнення в будівлю Харківської державної зооветеринарної академії, проте студентів з вересня не було, зайняття не проводилися. Пропозицію нової роботи отримав 22 грудня 2021 року, коли вона прийшла листом на його адресу, однак з пропозицією не погодився, так як г бути завідувачем новоствореної кафедри, інших достойних для посади завідуючого не було.

Представник відповідача, Харківської державної зооветеринарної академії, у судове засідання повторно не з`явився, про судове засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Надав Відзив, в якому проти позовів ОСОБА_1 заперечував в повному обсязі.

Представник відповідача, Державного біотехнологічного університету в судове засідання з`явився в режимі відеоконференції, проти позовів заперечував в повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні позовів посилаючись на їх необґрунтованість. Вказав, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. ОСОБА_1 був попереджений про наступне вивільнення працівників, у зв`язку з реорганізацією Харківської державної зооветеринарної академії, отримав пропозицію, з нею не погодився. Просив суд врахувати, що не можливо відтворити однаково посади в новому ВУЗі, оскільки в один було об`єднано три ВУЗи. В Харківській державній зооветеринарній академії навчальний процес з вересня 2021 року не здійснювався. Керівництво новоствореного ВУЗу збирали всіх у серпні 2023 року та пояснювали як буде відбуватися організація звільнення та прийняття на нові посади. Пояснив, що завідуючого кафедри призначають на підставі конкурсу. Оскільки колективу не було, то всіх призначали на підставі строкових трудових договорів, а виконуючого обов`язки завідуючого кафедри призначив керівник ВУЗу. Всі інші вимоги також не підлягають задоволенню оскільки є не доведеними.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Профспілкової організації Харківської державної зооветеринарної академії - у судове засідання повторно не з`явився, про судове засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позови ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії та Державного біотехнологічного університету про стягнення вихідної допомоги, про стягнення заборгованості по заробітній платі та про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 01 вересня 2019 на підставі наказу № 278-к від 29.08.2021 та контракту №21 від 30.08.2019 ОСОБА_1 обіймав посаду професора, завідувача кафедри гігієни тварин та ветеринарної санітарії Харківської державноїзооветеринарної академіїза основним місцем роботи.

Наказом №12-к від 22.02.2022 ОСОБА_1 був звільнений з посади професора, завідувача кафедрою кафедри гігієни тварин та ветеринарної санітарії Харківської державної зооветеринарної академії з 22.02.2022 у зв?язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 К3пП України.

На виконання вищевказаних вимог ст. ст. 40, 49-2 К3пП України та наказу №358-к від 25.10.2021«Про виведення посад зі штатного розпису», комісією з реорганізації ХДЗВА було підготовлено Попередження ОСОБА_2 № 11 від 28.10.2021 про наступне звільнення з посади у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Від отримання вказаного попередження ОСОБА_1 відмовився, про що 28.10.2021 комісією у складі: начальника відділу кадрів Москаленко І.А., старшого інспектору відділу кадрів Єфімової Л.В., доцента кафедри гігієни тварин та ветеринарної санітарії ОСОБА_3 було складено відповідний акт.

У подальшому, дотримуючись вимог ч. 3 ст. ст. 492 КЗпП України, ОСОБА_1 була підготовлена Пропозиція іншої роботи № 218 від 17.12.2021, у якій Позивачу була запропонована робота, що відповідала його професії і спеціальності та яку останній може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, а саме: посада професора кафедри санітарії, гігієни та судової ветеринарної медицини (0,5 ставки) у Державному біотехнологічному університеті, з окладом згідно штатного розпису.

У цей же день, 17.12.2021, ОСОБА_1 був запрошений до відділу кадрів Державного біотехнологічного університету для отримання Пропозиції іншої роботи, однак відмовився від її отримання, про що свідчить доповідна записка начальника відділу кадрів Москаленко І.М.

Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_1 , підтвердив що пропозицію отримав листом 22 грудня 2021 року, однак на неї не відреагував, оскільки така пропозиція його не влаштовувала. Він вважав, що гідний бути завідуючим кафедри в новоствореному університеті.

В матеріалах справи містяться докази отримання ОСОБА_1 пропозиції № 218 від 17.12.2021, яка була надіслана 21.12.2021 цінним листом з описом вкладення (реєстр. № 6234100650951), та отримана останнім 22.12.2021, докази чого надаються до відзиву.

21.12.2021 комісією у складі: начальника відділу кадрів Москаленко І.А., старшого інспектору відділу кадрів Єфімової Л.В., доцентів кафедри санітарії, гігієни та судової ветеринарної медицини ДБТУ Куш Л.Л., ОСОБА_4 було складено Акт про неможливість ознайомлення з пропозицією іншої роботи та відсутність на робочому місці.

Позивач, у встановлений законом строк, будь-якої відповіді на отриману пропозицію іншої роботи не надав, що підтвердив у судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з моменту попередження про наступне вивільнення фактично припинив виконувати свої трудові обов?язки на займаній посаді та систематично був відсутній на робочому місці, що зафіксовано у відповідних актах від 21.12.2021, 24.12.2021, 04.01.2022, 11.01.2022, 19.01.2022, 25.01.2022., 02.02.2022, 08.02.2022, а також у табелях обліку використаного робочого часу за вказаний період.

Пояснень стосовно причин своєї відсутності на робочому місці з боку ОСОБА_1 надано не було.

У зв?язку з відсутністю будь-яких дій з боку Позивача, спрямованих на прийняття Пропозиції іншої роботи у двомісячний строк з моменту ї отримання, наказом №12-к від 22.02.2022 останнього було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 К3пП України.

Положеннями ч. 4 ст. 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов?язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов?язані з?ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювания підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Розпорядженням Кабінету міністрів України № 43 1-р від 12 травня 2021 року було погоджено реорганізацію Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (код згідно з ЄДРПОУ 00493741), Харківської державної зооветеринарної академії (код згідно з ЄДРПОУ 00493758), Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (код згідно з ЄДРПОУ 00493764) та Харківського державного університету харчування та торгівлі (код згідно з ЄДРПОУ 01566330) шляхом їх приєднання до Державного біотехнологічного університету.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 18 червня 2021 року №689 було утворено Державний біотехнологічний університет та, з поміж іншого, визначено реорганізувати Харківську державну зооветеринарну академію шляхом її приєднання до Державного біотехнологічного університету, з відповідними правовими наслідками. Також відповідним наказом було затверджено склад комісії з реорганізації Харківської державної зооветеринарної академії.

Відповідно до пункту 9 Наказу МОН №689 установлено, що Державний біотехнологічний університет є правонаступником всього майна, прав та обов?язків Харківської державної зооветеринарної академії.

Відповідно до підпункту 4 пункту 15 Наказу МОН № 689 на комісію з реорганізації було покладено зобов?язання попередити в установленому порядку працівників «Харківської державної зооветеринарної академії» про реорганізацію та забезпечити дотримання їх трудових прав та соціальних гарантій у порядку, визначеному законодавством України, у тому числі повідомити Державну службу зайнятості України про заплановане вивільнення працівників.

На виконання вищенаведеного наказу, комісією з реорганізації затверджено план заходів з реорганізації Харківської державної зооветеринарної академії (протокол № 1 від 06.07.2021):

- видано наказ № 312 від 07.07.2021 «Про реорганізацію Харківської державної зооветеринарної академії», яким, з поміж іншого, визначено попередити в установленому порядку працівників Харківської державної зооветеринарної академії про реорганізацію та забезпечити дотримання їх трудових прав та соціальних гарантій у порядку визначеному законодавством України;

- повідомлено Державну службу зайнятості України про заплановане вивільнення працівників, а також органи ДПС, ПФУ та Фонду соціального страхування про реорганізацію Харківської державної зооветеринарної академії;

- видано наказ №358-к від 25.10.2021 «Про виведення посад зі штатного розпису», яким визначено вивести посади зі шатного розкладу Харківської державної зооветеринарної академії та здійснити попередження працівників, посади яких визначені у додатку до наказу про майбутне вивільнення, керуючись ст. 49 КЗпП України.

Вказані обставини свідчать про зміну в організації виробництва та праці, а також вжиття комісією з реорганізації Харківської державної зооветеринарної академії необхідних заходів, спрямованих на дотримання трудових прав та соціальних гарантій працівників ХДЗВА.

Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв?язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов?язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов?язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 212/9737/15.

Щодо посилань позивача на недотримання при звільненні вимог ст. 42 КЗпП України, а саме неврахування його переважного права на залишенні на посаді.

Положеннями ст. 42 КЗпП України визначено перелік підстав, за якими перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається конкретним працівникам. Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Водночас, право на залишення на роботі, передбачене ч. 1 ст. 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування на іншу посаду, оскільки переважне право на залишення на роботі враховуються при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються, і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі.

Враховуючи ту обставину, що при реорганізації Харківської державної зооветеринарної академії, шляхом її приєднання до ДБТУ, відбулося повне скорочення штату науково-педагогічних працівників Харківської державної зооветеринарної академії без збереження рівнозначних посад по відношенню до посади, яку обіймав Позивач, то посилання на недотримання вимог ст. 42 КЗпП України є безпідставним.

Судом встановлено, що Позивачу пропонувалася інша посада професора у новоствореному закладі вищої освіти, від прийняття якої він відмовився, що й стало причиною його звільнення з Харківської державної зооветеринарної академії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наведена позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.12.2021 у справі №646/2661/20 та від 25.05.2022 у справі № 546/1367/19.

Щодо посилань Позивача на порушенні процедури його звільнення з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме проведення такого звільнення за відсутності згоди первинної профспілкової організації.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

На виконання вищенаведених вимог закону, головою комісії з реорганізації Харківської державної зооветеринарної академії було направлено подання до Профспілкової організації Харківської державної зооветеринарної академії 02.02.2022, в якому висловлювалося прохання до профспілки надати згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Положеннями частин 2, 5, 7 ст. 43 КЗпП України визначено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п?ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

У встановлений ст. 43 КЗпП України строк, профспілковою організацією не було повідомлено комісію з реорганізації Харківської державної зооветеринарної академії про результати розгляду відповідного подання, так само як і не надіслано рішення за результатами такого розгляду. Зважаючи на це, головою комісії з реорганізації Харківської державної зооветеринарної академії, на підставі частин 5 та 7 ст. 43 К3пП України було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 без відповідної згоди, що відповідає положенням чинного законодавства про працю.

На переконання суду, Харківською державною зооветеринарною академією не було допущено порушення процедури звільнення Позивача з посади, передбаченої ст. 42, 43, 43-1 К3пП України.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Як встановлено вище, середній заробіток працівника визначається з дня звільнення такого працівника з роботи.

Отже, за змістом чинних положень законодавства про працю оплата вимушеного прогулу має місце виключно у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на роботу.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №761/36220/17 викладено висновок, що « …. аналіз та тлумачения положень ст. 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльності роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов?язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця. Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов?язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізувати своє право на працю….».

Аналогічний підхід законодавця має місце й щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення трудових прав. Так, згідно ст. 237-1 К3пП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства про працю при звільненні на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, та відсутні порушення трудових прав ОСОБА_1 з боку Харківської державної зооветеринарної академії, а вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди мають похідний характер від вимоги про поновлення на роботі, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню, як безпідставні.

Також, Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2022 по 22.02.2022 у розмірі 46 785,55 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 22.02.2022 по день ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Підставою для нарахування та виплати заробітної плати працівнику, як грошової винагороди, є виконання ним своєї роботи, відповідно до вимог трудового договору, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших норм законодавства про працю.

Положеннями ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» визначено, що роботодавець зобов?язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Як судом було встановлено, у спірний період ( 01.01.2022 по 22.02.2022 (день звільнення) ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з нез?ясованих причин.

У зазначений період було складено низку Актів про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, а саме:

- Акт про відсутність на робочому місці від 04.01.2022, складений комісією у _складі: старшого інспектора відділу кадрів Єфімової Л.В., доцентів кафедри санітарії, гігієни та судової медицини ДБТУ Кущ Л.Л. та ОСОБА_4 ;

- Акт про відсутність на робочому місці від 11.01.2022, складений комісією у складі: старшого інспектора відділу кадрів Єфімової Л.В., доцента кафедри санітарії, гігієни та судової медицини ДБТУ ОСОБА_4 ;

- Акт про відсутність на робочому місці від 19.01.2022, складений комісією у стаді: старшого інспектора відділу кадрів Єфімової Л.В., завідувача кафедри санітарії, та судової медицини ДБТУ Павліченко О.В., провідного фахівця деканату окультету ветеринарної медицини ДБТУ Прохоренко Н.В.;

- Акт про відсутність на робочому місці від 25.01.2022, складений комісією у статі: старшого інспектора відділу кадрів Єфімової Л.В., завідувача кафедри санітарії, ігієна та судової медицини ДБТУ Павліченко О.В., провідного фахівця деканату закультету ветеринарної медицини ДБТУ Пічкурової Н.М.;

- Акт про відсутність на робочому місці від 02.02.2022, складений комісією у плані старшого інспектора відділу кадрів Єфімової Л.В., доцентів кафедри санітарії, інєва та судової медицини ДБТУ Кущ Л.Л. та Ігнатьєвої Т.М.;

- Акт про відсутність на робочому місці від 08.02.2022, складений комісією у злалі: старшого інспектора відділу кадрів Єфімової Л.В., доцентів кафедри санітарії, ієва та судової медицини ДБТУ Кущ Л.Л. та Ігнатьєвої Т.М.

Також 13.01.2022 на адресу Позивача керівництвом Харківської державної зооветеринарної академії було направлено лист № 59-01-01 від 13.01.2022 з проханням з?явитися до відділу кадрів для пояснення причини відсутності на роботі 21.12.2021, 24.12.2021, 04.01.2022, 11.01.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (реєстр. №6234100661376), фіскальним чеком та поштовою накладною. Вказаний лист залишився без відповіді з боку Позивача.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про оплату праці», факт відсутності Позивача на робочому місці також зафіксовано у табелях обліку робочого часу за січень та лютий 2022 року, а також відповідному Журналі обліку робочого часу.

У постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №686/12898/17 викладено правовий висновок, що «…. якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин повний календарний місяць, за який здійснюються розрахунки щодо нарахування заробітної плати, то заробітна плата (основна, посадовий оклад, тарифна ставка, оклад) працівникові за цей місяць не нараховується. Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин окремі дні (години), то основна заробітна плата нараховується виходячи з відпрацьованого працівником робочого часу (фактично виконаної роботи) ...».

Таким чином, зважаючи на вищенаведені положення законодавства, а також практику його застосування на рівні правових висновків Верховного Суду, Харківська державна зооветеринарна академія діючи в межах та спосіб, встановлений законом, не нараховувала та не виплачувала ОСОБА_1 заробітну плату у період 01.01.2022 по 22.02.2022, у зв?язку з відсутністю останнього на робочому місці та невиконанням ним своїх посадових обов?язків.

Неодноразові звернення керівництва Харківської державної зооветеринарної академії, а також працівників відділу кадрів академії до Позивача, з проханням з?явитися та надати обгрунтовані пояснення причин своєї тривалої відсутності на робочому місці залишились без відповіді.

Виходячи із змісту статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Відповідно до вимог ст.139 КЗпП України, працівники зобов`язаніпрацювати чесноі сумлінно,своєчасно іточно виконуватирозпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст.140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Процесуальний закон звільняє працівника, який перебуває у трудових відносинах, від обов`язку доводити незаконність певних дій роботодавця, які він оспорює у суді, і покладає на відповідача роботодавця процесуальний обов`язок по наданню суду певних доказів, зокрема, наказів щодо прийняття, переведення, звільнення та інших, що стосуються працівника та його роботи, довідок про зарплату, бухгалтерських документів, які в нього є і які створені на підставі і в процесі дії трудового договору, доводити відсутність заборгованості по зарплаті, доводити дотримання трудового законодавства і правомірність оспорюваних працівником дій та рішень.

Разом з тим, процесуальний обов`язок по доказуванню наявності певних правовідносин між сторонами у даному випадку трудових відносин, покладається при зверненні до суду на позивача.

Судом встановлено, що зі сторони Харківської державної зооветеринарної академії були спроби з`ясувати причини відсутності на роботі Позивача, отримати письмові пояснення, та так і не вдалося отримати якісь пояснення чи компроміси.

Навпаки, зі сторони ОСОБА_1 ігнорувались інтереси роботодавця.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2022 по 22.02.2022 у розмірі 46 785,55 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

На виконання вищенаведених вимог законодавця Харківської державної зооветеринарної академії, при звільненні ОСОБА_1 на підставі наказу №12-к від 22.02.2022 було здійснено повний розрахунок та виплату належних сум при звільненні, що підтверджується відповідними доказами, доданими до відзиву, зокрема довідкою про доходи та розрахунковими листами по особовому рахунку Позивача.

Щодо вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі 29408,17 грн.

Відповідно до положень ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

23.12.2021 головою комісії з реорганізації Харківської державної зооветеринарної академії було видано наказ № 570-к про звільнення ОСОБА_1 з посади професора, завідувача кафедрою гігієни травин та ветеринарної санітарії з 28.12.2021 на підставі п. 1 ст. 40 К3пП та визначено бухгалтерській службі здійснити виплату ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за 27 днів невикористаної щорічної відпустки.

У подальшому пункт 1 наказу №570-к від 23.12.2021 було скасовано як помилковий, та визнано недійсним (наказ №584-к від 28.12.2021).

Разом із тим, оскільки наказ №584-к було прийнято 28.12.2021, з урахуванням змісту п. 1 наказу №570-к від 23.12.2021 звільнення Позивача фактично не відбулось.

При цьому пункт 2 наказу №570-к від 23.12.2021 було виконано та сплачено Позивачу належні виплати, зокрема, вихідну допомогу у розмірі 20847,45 грн., що підтверджується довідкою про доходи та розрахунковими листами по особовому рахунку Позивача за грудень 2021 року.

Незважаючи на те, що наказ №570-к від 23.12.2021, на підставі якого було проведено виплату Позивачу вихідної допомоги при звільнені через незначний проміжок часу був скасований, Позивач отримав вихідну допомогу при звільненні, у розмірі 20 847,45 грн.

При цьому, будь-яких заяв від Позивача про повернення коштів, виплачених йому як вихідна допомога, на підставі скасованого наказу №570-к від 23.12.2021 на адресу Харківської державної зооветеринарної академії не надходило.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно отримав у грудні 2021 року суму коштів більшу, як отримував зазвичай. Однак з чого вказані виплати складаються йому не відомо. Окрім того, вказав, що ніяких коштів не повертав Харківській державній зооветеринарній академії.

Отже, оскільки Позивачем було фактично отримано виплату вихідної допомоги при звільненні у розмірі 20 847,45 грн., як це передбачено ст. 44 КЗпП України, що підтверджено відповідними розрахунковими документами, доданими до відзиву, жодних порушень прав ОСОБА_1 , не відбулось.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно доч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звертався до суду через електронний суд.

ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії та Державного біотехнологічного університету заявлено вимоги про стягнення вихідної допомоги, про стягнення заборгованості по заробітній платі та про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Суд вважає, що ОСОБА_1 враховуючи, що частина вимоги виходить одна з іншої, повинно було бути сплачено судовий збір за три вимоги.

Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору у сумі у розмірі 2576 (дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн. 64 коп. (1073,60 х 0,8 х3 ) підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись статтями10,12, 13, 76, 89 141,200, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, 40, 148, 149, 235 Кодексу законів про працю України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні заяви ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії та Державного біотехнологічного університету про стягнення вихідної допомоги, про стягнення заборгованості по заробітній платі та про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2576 (дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн. 64 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач - Харківська державна зооветеринарна академія, код ЄДРПОУ 00493758, місцезнаходження юридичної особи: 62341, Харківська область, Харківський район, смт.Мала Данилівка, вул.Академічна, 1.

Відповідач - Державний біотехнологічний університет, код ЄДРПОУ 44234755, місцезнаходження юридичної особи: 61002, м.Харків, вул.Алчевських, буд.44.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору Профспілкова організація Харківської державної зооветеринарної академії, код ЄДРПОУ 25848458, місцезнаходження юридичної особи: 62341, Харківська область, Харківський район, смт.Мала Данилівка, вул.Академічна, 1.

Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2023 року.

Суддя В.А. Смирнов