Ухвала

від 22.11.2024 по справі 638/3799/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 638/3799/23

провадження № 61-14970ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академія, Державного біотехнологічного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - профспілкова організація Харківської державної зооветеринарної академії, про стягнення вихідної допомоги, стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису у трудовий книжці, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису про звільнення у трудовій книжці, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2023 року цивільні справи за вищезазначеними позовами об`єднано в одне провадження та об`єднаній справі присвоєно № 638/3799/23.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року позовні заяви ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії та Державного біотехнологічного університету про стягнення вихідної допомоги, про стягнення заборгованості по заробітній платі та про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року залишено без змін.

09 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги і зазначено, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір».

Таким чином, заявник звільнений від сплати судового збору в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно вимоги про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід зазначити таке.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60).

Враховуючи наведене, позивач не звільнений від сплати судового збору за вимогами про стягнення вихідної допомоги та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за вимогою про відшкодування моральної шкоди.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано у 2023 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2023 року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року становив 2 684 грн.

Ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

1 073,60 грн (2 684 грн*0,4) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 13 420 грн (2 684 грн*5) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Отже, враховуючи характер спору та зміст касаційної скарги, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі за три вимоги майнового характеру у мінімальному розмірі, що із застосуванням коефіцієнту 0,8 складає 5 153,28 грн ((1073,60 грн х 3) х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на те, що вона не відповідає вимогам, визначеним пунктами 4 і 6 частини другою статті 392 ЦПК України, у яких зазначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, клопотання особи, яка подає скаргу.

За приписами статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність судових рішень у межах доводів та вимог касаційної скарги.

У прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати постановуХарківського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до змісту касаційної скарги заявник не погоджується із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, однак вимог щодо скасування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року, яке постановою Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року залишено без змін, касаційна скарга не містить.

Зважаючи на викладене вище, заявнику слід уточнити вимоги касаційної скарги (з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України) та надіслати належним чином оформлену уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду з доказами надсилання копії уточненої редакції касаційної скарги іншим учасникам справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2024 рокузалишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 05 грудня 2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом, зокрема, повернення касаційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников