Рішення

від 03.11.2023 по справі 128/493/20

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/493/20

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2023 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Літневської А.Р.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сторчак Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області суду з позовною заявою до Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради.

Ухвалою судді від 12.05.2020 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_6 .

Ухвалою судді від 19.06.2020 замінено третю особу та залучено до участі в даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 07.07.2021 замінено відповідача - Писарівську сільську раду Вінницького району Вінницької області та залучено її правонаступника - Вінницьку міську раду до участі в даній справі в якості відповідача.

Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що згідно договору купівлі-продажу від 26.09.2013, укладеного між позивачем та споживчим товариством «Волна», ОСОБА_3 на праві власності належать нерухомість: будівля магазину літ «А», загальною площею 229,3 кв.м., підвал літ «п/А», рампа, ганок, козирок, склади літ «В», загальною площею 72,3 кв.м., підсобне приміщення літ. «Г», що складають 24/25 частку у праві спільної часткової власності нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (раніше: АДРЕСА_1 ). Попереднім власником зазначених нежитлових будівель було Писарівське сільське споживче товариство, споживче товариство «Волна» яке, як передбачало на той час діюче законодавство, отримало в користування земельну ділянку площею 0,21 га для обслуговування нежитлових будівель по АДРЕСА_3 (теперішня адреса АДРЕСА_1 ). Тобто, для обслуговування нежитлових будівель (магазину), які належать позивачу на праві власності станом на даний час була виділена та закріплена земельна ділянка площею 0,21 га.

Так, згідно інвентаризаційної справи на будівлю по АДРЕСА_3 попередній власник СТ «Волна» (станом на 2003 рік) - для обслуговування будівель виділена земельна ділянка площею 0,21 га. Згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 12.112008 справа №2/135-08 зобов`язано сільську раду прийняти рішення, яким надати дозвіл СТ «Волна» на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,21 га.

Згідно викопіювання, яке позивач отримала в сільській раді в червні 2019 року за адресою в АДРЕСА_3 значиться земельна ділянка площею 0,21 га, яка належить ОСОБА_3 .

Рішенням 19 сесії сьомого скликання Писарівської сільської ради від 27.09.2017 «Про надання дозволу на проїзд загального користування для під`їзду до земельних ділянок по АДРЕСА_4 », розглянувши заяву гр. ОСОБА_6 було вирішено виділити із земель загального користування проїзд площею 0,015 га до земельних ділянок по АДРЕСА_4 .

З викопіювання Генерального плану с. Щітки Писарівської сільської ради (який 26,12.2019 пройшов погодження на містобудівній раді) позивач дізналась, що зазначений проїзд проходить повздовж земельної ділянки, яка виділена для обслуговуванні будівлі магазину, що належить позивачу на праві власності, на відстані 1 метр, (хоча згідно містобудівних норм відстань повинна становити не менше 6 м.) від стіни самої будівлі (магазину), та розділяє виділену земельну ділянку на дві окремі ділянки по різні сторони проїзду.

Позивач вважає, зазначене рішення сільської ради незаконним, оскільки своєї згоди на вилучення у землі для встановлення проїзду вона не давала, рішення приймалось таємно, без її відома, цим рішенням порушуються права позивача та законні інтереси, як власника нежитлової будівлі (магазину), та користувача земельної ділянки необхідної для його обслуговування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт згідно з ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України визнається недійсним.

Статтею 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності Іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами« України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Жодним діючим законом виконавчий орган місцевого самоврядування не уповноважено приймати рішення, яким можна було встановлювати проїзд на земельній ділянці яка була виділена та раніше закріплена для обслуговування будівлі магазину, та якою власник нежитлової будівлі користується на законних підставах.

Враховуючи викладене, рішення Писарівської сільської ради від 27.09.2017 прийнято за межами його повноважень, порушує права позивача як власника нерухомого майна та користувача земельної ділянки, необхідної для його обслуговування, тому є незаконним.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотиві^ їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації або громадянина.

Земельна ділянка площею 0,21 га є невід`ємною частиною, пов`язана та необхідна для обслуговування нежитлових будівель (магазину), що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням Писарівської сільської ради від 27.09.2017 було вирішено перерозподілити земельну ділянку площею 0,21 га інакше вже після встановлення меж цієї земельної ділянки у натурі (на місцевості). Вказане рішення не може бути підставою для припинення права позивача користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Писарівська сільська рада прийняла рішення від 27.09.2017 про встановлення проїзду, розділила земельну ділянку, яка була виділена та закріплена за магазином, який належить позивачу на праві власності, посередині на дві окремі ділянки, а тому фактично припинилась право землекористування ОСОБА_3 земельною ділянкою, яка є окремою ділянкою та складає 0,21 га., а також частиною земельної ділянки, де має проходити проїзд.

І Рішення органу місцевого самоврядування про встановлення проїзду на земельній ділянці, що належить позивачу, було прийнято без вилучення її у позивача в установленому для цього порядку.

Розмір земельної ділянки 0,21 га є необхідним для обслуговування нежитлових будівель, право власності на які при їх відчуженні перейшло до позивача згідно договору купівлі продажу від 26.09. 2013, розмір земельної ділянки 0,21 га з призначенням для обслуговування нежитлових будівель існував до їх відчуження в 2011 та 2013 році. Встановлення проїзду через земельну ділянку буде створювати позивачу перешкоди для догляду, обслуговування нежитлових будівель, можливість нормального користування ними та створить перешкоди користуватись всією земельною ділянкою площею 0,21 га. за цільовим призначенням з метою ефективного її використання.

Встановлення проїзду не відповідає вимогам санітарних правил і правил протипожежної безпеки: немає технічної можливості встановити проїзд, який відображений в викопіюванні генерального плану с. Щітки, через земельну ділянку по АДРЕСА_1 , оскільки проїзд проходить на відстані 1 метра від стін будівлі магазину та у разі його використання на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , будуть порушені права позивача, оскільки будуть створені перешкоди в користуванні власністю. А якщо через проїзд буде проїздити техніка, то буде загроза пошкодження магазину, що належить позивачу на праві власності. Тому, позивач вважає, оскільки встановити проїзд технічної можливості немає, то правові підстави приймати рішення про встановлення проїзду в сільській раді були відсутні.

Рішення Писарівської сільської ради явно ущемляє законні права позивача як співвласника нежитлових будівель, позбавляє її можливості належно користуватися своєю частиною будівлі магазину, фактично виключає позивача з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Проїзд (за заявою гр. ОСОБА_6 ) можна було встановити в інший спосіб, встановити в іншому місці, де не були б порушенні права землекористувачів. Дії, які мали передувати прийняттю рішення с/р про встановленню проїзду, сільська рада не проводила і ні з ким не узгоджувала. Рішення приймала таємного, без відома позивача, без громадських слухань, без отримання необхідних висновків уповноважених органів, без огляду місцевості та визначення меж для проїзду.

Земельна ділянка, на якій встановлений проїзд, входить до складу земель загальною площею 0,21 га, законне право користування якими має позивач і які призначені для обслуговування нежитлових будівель (магазину) по АДРЕСА_1 , які належать позивачу. Право користування позивача на земельну ділянку, де має проходити проїзд, не припинялося в порядку статті 141 ЗК України, земельна ділянка за правилами статті 149 ЗК України не вилучалася.

Прийняття рішення Писарівською сільською радою 27.09.2017 позивач розцінює як невідповідність заходу втручання держави (в особі органу місцевого самоврядування) в право власності позивача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення 19 сесії сьомого скликання Писарівської сільської ради від 27.09.2017 «Про надання дозволу на проїзд загального користування для під`їзду до земельних ділянок по АДРЕСА_1 », яким розглянувши заяву гр. ОСОБА_6 було вирішено виділити із земель загального користування проїзд площею 0,015 га до земельних ділянок по АДРЕСА_4 .

На вказану позовну заяву представником відповідача Вінницької міської ради - Кавкою А.О. надано відзив, в якому сторона позивача позовні вимоги ОСОБА_3 не визнає, заперечує щодо їх задоволення з наступних підстав.

Згідно договору купівлі продажу від 26.09.2013, укладеного між позивачем та споживчим товариством «Волна», позивачу на праві власності належить нерухомість: будівля магазину літ «А», загальної площею 229,3 кв.м., підвал літ. «п/А», рампа, ганок, козирок, склади літ. «В», загальною площею 72,3 кв.м., підсобне приміщення літ « Г», що складають 24/25 частки у праві спільної часткової власності нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.1.6. Договору купівлі-продажу часток нежитлових будівель, вказана нерухомість розташована на земельній ділянці, цільове призначення - для виробничих потреб.

Вказана земельна ділянка, орієнтовною площею 0,21 га, на якій розміщено зазначене нерухоме майно, використовується ОСОБА_3 за відсутності оформленого відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права власності на земельну ділянку чи права оренди земельної ділянки.

Позивач відповідно до наданих доказів: договору купівлі - продажу, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, не має прав ні власника, ні землекористувача щодо вказаної у позовній заяві земельної ділянки, отже користується земельною ділянкою без документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Правовий механізм переходу пава на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю чи споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоміє майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З наведених норм слідує, що з набуттям права власності на об`єкти нерухомості у повивача виник обов`язок здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянка у встановленому законом порядку.

Однак, відповідно до доданого до позовної заяви рішення Господарського суду Вінницької області по справі 2/125/08 від 12.11.2008, земельна ділянка з кадастровим номером 0520685200:02:002:0394, площею 0,05 га, знаходиться у користуванні СТ «Волна». Тому, позивач не навела жодних належних доказів на підтвердження своєї правової позиції стосовно права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.4 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Проїзд по вул. Миру відноситься до земель загального користування. Даний факт підтверджується поданою позивачем копією викопіювання із плану землекористування по Писарівській сільській раді, в якому позначена дорога по вилиці Миру та Леніна, яка з усіх боків проходить вздовж магазину ОСОБА_3 .

Окрім того, в позовній заяві позивач зазначає, що проїзд, виділений рішенням Писарівської сільської ради від 27.09.2017 « Про надання дозволу на проїзд загального користування для проїзду до земельних ділянок по АДРЕСА_1 », проходить повздовж земельної ділянки, яка виділена для обслуговування будівлі магазину, що належить позивачу на праві власності, на відстані 1 метр, однак, позивачем, не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Враховуючи вищезазначене, рішенням Писарівської сільської ради від 27.09.2017, права ОСОБА_3 щодо володіння користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою не порушені, так як право володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно у позивача відсутнє.

З вищевказаного слідує, що Писарівська сільська рада діяла в межах повноважень їв у спосіб визначений законом, отже прийняття оскаржуваного рішення, жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Голубенко О.В. позовні вимоги своєї довірительки підтримав, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник відповідача Вінницької міської ради - Сторчак Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, заперечувала щодо їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Попередньо, 03.08.2020 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, в яких останній просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 , оскільки обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог є необгрнутованими, такими, що не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами (т.1 а.с. 117 - 118).

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_3 слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору купівлі-продажу від 26.09.2013, укладеного між ОСОБА_3 та СТ «Волна», продавець (СТ «Волна») продав, покупець - ОСОБА_3 купила нерухомість: будівлю магазину літ «А», загальною площею 229,3 кв.м., підвал літ «п/А», рампа, ганок, козирок, склади літ «В», загальною площею 72,3 кв.м., підсобне приміщення літ. «Г», що складають 24/25 частку у праві спільної часткової власності нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (раніше: АДРЕСА_3 ) (т.1 а.с. 9 - 14).

Попередній власник - СТ «Волна» отримало в користування земельну ділянку площею 0,21 га для обслуговування нежитлових будівель по АДРЕСА_3 (теперішня адреса АДРЕСА_1 ) (а.с. 24).

Також, згідно інвентаризаційної справи на будівлю по АДРЕСА_3 попередньому власнику СТ «Волна» (станом на 2003 рік) - для обслуговування будівель виділена земельна ділянка площею 0,21 га (т.1 а.с. 19 - 23).

Згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 12.112008 справа №2/135-08 зобов`язано сільську раду прийняти рішення, яким надати дозвіл СТ «Волна» на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,21 га. З даного рішення вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520685200:02:002:0394, площею 0,05 га, знаходиться у користуванні СТ «Волна» (т.1 а.с. 17 - 18).

Рішенням 19 сесії сьомого скликання Писарівської сільської ради від 27.09.2017 «Про надання дозволу на проїзд загального користування для під`їзду до земельних ділянок по АДРЕСА_4 », розглянувши заяву гр. ОСОБА_6 було вирішено виділити із земель загального користування проїзд площею 0,015 га до земельних ділянок по АДРЕСА_4 (а.с. т.1 а.с. 8).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.4 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю чи споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідно до ч. ч. 1, 11, 16 ст. 120 ЗК України У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоміє майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивач не надала суду жодних належних доказів на підтвердження свого права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а рішенням Писарівської сільської ради від 27.09.2017 її права щодо володіння користування чи розпорядження земельною ділянкою не порушені, так як право володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно у позивача відсутнє, суд приходить до висновку, що Писарівська сільська рада діяла в межах повноважень і у спосіб, визначений законом, з огляду на що в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 слід відмовити.

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 607/9865/16-ц.

Керуючись ст. ст. 120, 122, 125 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 128, 224, 264, 265, 268, 273 - 274 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2023.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО