Постанова

від 20.02.2024 по справі 128/493/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/493/20

Провадження № 22-ц/801/284/2024

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокуСправа № 128/493/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіСала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2023 року, ухвалене суддею Бондаренко О.І. в м. Вінниці, повне рішення суду складено 16 листопада 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради,

встановив:

Улютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення 19 сесії сьомого скликання Писарівської сільської ради від 27.09.2017 «Про надання дозволу на проїзд загального користування для під`їзду до земельних ділянок по АДРЕСА_1 », яким розглянувши заяву ОСОБА_4 було вирішено виділити із земель загального користування проїзд площею 0,015 га до земельних ділянок по АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що згідно договору купівлі-продажу від 26.09.2013, укладеного між нею та споживчим товариством «Волна», їй на праві власності належать нерухомість: будівля магазину літ «А», загальною площею 229,3 кв.м., підвал літ «п/А», рампа, ганок, козирок, склади літ «В», загальною площею 72,3 кв.м., підсобне приміщення літ. «Г», що складають 24/25 частку у праві спільної часткової власності нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (раніше: АДРЕСА_4 ).

Попереднім власником зазначених нежитлових будівель було Писарівське сільське споживче товариство, споживче товариство «Волна», які, як передбачало на той час діюче законодавство, отримали в користування земельну ділянку площею 0,21 га для обслуговування нежитлових будівель за вказаною адресою. Тобто, для обслуговування нежитлових будівель (магазину), які належать наразі позивачу на праві власності, була виділена та закріплена земельна ділянка площею 0,21 га.

Так, згідно інвентаризаційної справи на будівлю по АДРЕСА_1 попередньому власникуСТ «Волна» (станом на 2003 рік) для обслуговування будівель виділено земельну ділянку площею 0,21 га.Згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 12.112008 у справі №2/135-08 зобов`язано сільську раду прийняти рішення, яким надати дозвіл СТ «Волна» на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,21 га. Згідно викопіювання, яке позивач отримала в сільській раді в червні 2019 року, за вказаною адресою значиться земельна ділянка площею

Рішенням 19 сесії сьомого скликання Писарівської сільської ради від 27.09.2017 «Про надання дозволу на проїзд загального користування для під`їзду до земельних ділянок по АДРЕСА_1 », розглянувши заяву ОСОБА_4 було вирішено виділити із земель загального користування проїзд площею 0,015 га до земельних ділянок по АДРЕСА_2 .

З викопіювання Генерального плану с. Щітки Писарівської сільської ради (який 26.12.2019 пройшов погодження на містобудівній раді) позивач дізналась, що зазначений проїзд проходить повздовж земельної ділянки, яка виділена для обслуговуванні будівлі магазину, що належить позивачу на праві власності, на відстані 1 метр, (хоча згідно містобудівних норм відстань повинна становити не менше 6 м) від стіни самої будівлі (магазину), та розділяє виділену земельну ділянку на дві окремі ділянки по різні сторони проїзду.

Позивач вважає, що зазначене рішення сільської ради є незаконним, оскільки своєї згоди на вилучення у неї землі для встановлення проїзду вона не давала, рішення приймалось таємно, без її відома, цим рішенням порушуються права позивача та законні інтереси, як власника нежитлової будівлі (магазину) та користувача земельної ділянки необхідної для його обслуговування.

Жодним діючим законом виконавчий орган місцевого самоврядування не уповноважено приймати рішення, яким можна було встановлювати проїзд на земельній ділянці, яка була виділена та раніше закріплена для обслуговування будівлі магазину, та якою власник нежитлової будівлі користується на законних підставах.

Писарівська сільська рада прийняла рішення від 27.09.2017 про встановлення проїзду, розділила земельну ділянку, яка була виділена та закріплена за магазином, який належить позивачу на праві власності, посередині на дві окремі ділянки, а тому фактично припинилось право землекористування ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка є окремою ділянкою та складає 0,21 га, а також частиною земельної ділянки, де має проходити проїзд.

Встановлення проїзду через земельну ділянку буде створювати позивачу перешкоди для догляду, обслуговування нежитлових будівель, можливість нормального користування ними та створить перешкоди користуватись всією земельною ділянкою площею 0,21 га за цільовим призначенням з метою ефективного її використання.

Рішення Писарівської сільської ради явно порушує законні права позивача як співвласника нежитлових будівель, позбавляє її можливості належно користуватися своєю частиною будівлі магазину, фактично виключає позивача з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Проїзд (за заявою гр. ОСОБА_4 ) можна було встановити в інший спосіб, встановити в іншому місці, де не були б порушенні права землекористувачів. Дії, які мали передувати прийняттю рішення про встановленню проїзду, сільська рада не проводила і ні з ким не узгоджувала.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2023 року у задоволенні позову відмолено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У скарзі зазначає, що судом було залишено поза увагою, що земельна ділянка була сформована та надана у володіння та користування ще Писарівському сільському споживчому товариству, яке проводило на ній будівництво будівлі магазину та господарських споруд, а тому і до позивача право володіння і користування на сформовану земельну ділянкуперейшло з моменту придбання у 2013 році згідно ст. 120 ЗК України. Юридично оформити право власності чи правокористування вона не могла, оскільки голова Писарівськоїсільської ради перешкоджав цьому. Писарівська сільська рада підготовку і прийняття рішення про встановлення проїзду проводила таємно без її відома та згоди, чим порушено її права та законні інтереси, а також порушено порядок прийняття рішення сільською радою.Оскаржуване рішення сільської ради створює їй перешкоди в обслуговуванні будівлі магазину і господарських споруд, встановлення проїзду не відповідає вимогам санітарних правил та правил протипожежної безпеки, технічна можливість для встановлення проїзду у такийспосіб відсутня, оскільки проїзд проходить на відстані 1 м від стіни будівлі магазину. Навіть якщо суд міг дійти висновку, що не були порушені права позивача, так як право на земельну ділянку не було зареєстроване в реєстрі нерухомості, то оскільки вказана земельнаділянкарозташована під будівлями та спорудами, які на правівласності належить позивачу, тому рішенням сільської ради могли бути порушенімайнові інтереси позивача. Факт володіння і користування позивачем земельною ділянкою визнається Вінницькою міською радою, що вбачається з іншої справи №128/2141/19.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Вінницька міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

20 лютого 2024 року від ОСОБА_1 на виконання вимог суду надійшли додаткові пояснення із доказами щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковомузадоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішенняПисарівської сільської ради від 27вересня2017 року права ОСОБА_1 щодо володіння, користування чи розпорядження нею земельною ділянкою не порушує, так як право володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно у позивача відсутнє, при цьому взяв до уваги, що позивач не надала суду жодних належних доказів на підтвердження свого права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , іПисарівська сільська рада діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Апеляційний суд не погоджується з мотивувальною частиноюрішення суду першої інстанції.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу від 26.09.2013, укладеного між СТ «Волна» та ОСОБА_1 , продавець (СТ «Волна») передав у власність, а покупець прийняв (купив)24/25 часток нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 (наразі АДРЕСА_3 ).

У п.1.3 договору зазначено, що згідно інформаційної довідки характеристики №3, яка видана КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації 08.08.2013 на земельній ділянці розташовані: будівля магазину літ. «А», загальною площею 229,3 кв.м., підвал літ. «п/А», рампа, ганок, козирок; будівля магазину літ. «Б», загальною площею 117,5 кв.м., склади літ. «В», загальною площею 72,3 кв.м., підсобне приміщення літ «Г». Загальна площа цілої нерухомості складає 301,6 кв.м.. За цим договором відчужується 24/25 часток нерухомості, що складається з: будівля магазину літ «А», з підвалом літ. п/А», загальною площею 229,3 кв.м., ганок, козирок, рампа, склади літ «В», загальною площею 72,3 кв.м., підсобне приміщення літ. «Г» (а.с.9-14 т.1).

З копії довідки, видної Писарівською сільською радою Вінницького району Вінницької області від 28.01.2004 №20 встановлено, що за СТ «Волна» числилася земельна ділянка площею 0,51 га, яка розміщена: І зона 0,38 га с. Писарівка, І зона 0,21 с. Щітки (а.с.25 т.1).

Станом на 01.01.2008 за СТ «Волна» рахувалася в користуванні земельна ділянка загальною площею 0,5100 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради, в межах населеного пункту (копія довідки Управління земельних ресурсів у Вінницькому районі Вінницької області від 08.02.2008 №02-367) (а.с.24 т.1).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.11.2008 у справі №2/135-08 за позовом СТ «Волна» до Писарівської сільської ради Вінницького району про визнання рішення недійсним зобов`язано Писарівську сільську раду прийняти рішення, яким надати дозвіл СТ «Волна» на виготовлення технічної документації та викуп земельної ділянки площею 2131 м.кв.. З даного рішення вбачається, що земельна ділянка площею 2131 м.кв. знаходилася у користуванні СТ «Волна».

Вказаним рішенням встановлено, що Писарівському споживчому товариству, правонаступником якого стало СТ «Волна», з 1979 року належав торговий комплекс з підсобними приміщеннями, що розташовані за адресою АДРЕСА_5 та знаходилась в користуванні земельна ділянка площею 2131 м.кв.. Зважаючи на те, що СТ «Волна» стало правонаступником Писарівського споживчого товариства, воно відповідно стало власником нерухомого майна та надбало право на користування земельною ділянкою попереднього користувача. Факт користування Писарівським споживчим товариством та позивачем, як його правонаступником, земельною ділянкою площею 2131 м.кв. підтверджується сплатою ними земельного податку (платіжні доручення), податковою звітністю, довідкою управління земельних ресурсів № 02-367 від 08.02.2008, інвентаризаційною справою КП ВООБТІ та тим, що відповідач не оспорював дане право на користування земельною ділянкою площею 2131 м.кв. (а.с.17-18 т.1).

Згідно копії інвентаризаційної справи на будівлю по АДРЕСА_1 встановлено, що попередньому власнику СТ «Волна» (станом на 2003 рік) для обслуговування будівель виділена земельна ділянка площею 0,21 га.

16 червня 2010 року на замовлення СТ «Волна» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_5 на підставі права власності на об`єкти нерухомого майна з метою їх продажу. Загальна площа земельної ділянки 0,2091 га.

У п.1.6 згаданого договору купівлі-продажу зазначено, що нерухомість розташована на земельній ділянці, площею 0,02091 га, цільове призначення для виробничих потреб, якій присвоєно кадастровий номер 0520685200:02:001:0284. Земельна ділянка не перебуває у власності продавця, договір оренди не укладався.

Сторони не заперечували, що вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності, і що саме на цій земельній ділянці знаходиться придбана ОСОБА_1 нерухомість.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначила про порушення її права на користування земельною ділянкою, яка виділена для обслуговування належного їй на праві приватної власності об`єкту нерухомого майна.

Встановлено, що попереднім власником 24/25 часток нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 (наразі АДРЕСА_3 ) було СТ «Волна».

Як зазначено в договорі купівлі-продажу,нерухомість розташована на земельній ділянці площею 0,02091 га з цільовим призначенням для виробничих потреб, кадастровий номер 0520685200:02:001:0284.

Право користування СТ «Волна» земельною ділянкою підтверджено, зокрема, рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.11.2008 у справі №2/135-08.

На замовлення СТ «Волна» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У подальшому, після набуття нежитлової будівлі у власність, ОСОБА_1 зверталася до Писарівської сільської ради із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, які на даний час не вирішені.

Відповідно до положень статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю абоспоруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

У ч. 2 ст. 120 ЗК України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, щоякщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficiessolocedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилахстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16, від 03 квітня 2019 року у справі №921/158/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтересв оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц).

Будучи фактичним користувачем земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування належного на праві власності нежитлового приміщення, ОСОБА_1 має право вимагати надання судового захисту такому праву на рівні з користувачем, а також із застосуванням таких способів захисту, які законом надано користувачутакого майна.

Таким чином, за наявності на спірній земельній ділянці належного позивачці на праві власності нерухомого майна, вона має право на доведення в судовому порядку наявності підстав для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування і, як наслідок, його скасування, та захисту свого права на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нерухомого майна, яке гарантується статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зістаттею 14 Конституції Україниправо власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтями15,16 ЦК Українипередбачено право на звернення до суду за захистомсвоїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини третьої статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина першастатті 21 ЦК України).

З вищенаведеного слідує, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Писарівська сільська рада Вінницького району Вінницької області, розглянувши заяву гр. ОСОБА_4 щодо надання проїзду до земельних ділянок, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , рішенням від 27 вересня 2017 року 19 сесії 7 скликання «Про надання дозволу на проїзд загального користування для під`їзду до земельних ділянок по АДРЕСА_1 » вирішила виділити із земель загального користування проїзд площею 0,0150 га до земельних ділянок по АДРЕСА_2 (а.с.8 т.1).

ОСОБА_1 , вважаючи, що рішенням 19 сесії 7 скликанняПисарівської сільської ради Вінницького району Вінницької областівід 27 вересня 2017 року «Про надання дозволу на проїзд загального користування для під`їзду до земельних ділянок по АДРЕСА_1 » порушуються її права, як власника нежитлової будівлі (магазину) та користувача земельної ділянки, необхідної для його обслуговування, звернулася до суду за захистом своїх прав.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що встановлення проїзду не відповідає вимогам санітарних правил і правил протипожежної безпеки, і його встановлення через належну їй на праві користування земельну ділянку є технічно неможливим. Вважає, що фактично припинилось її право землекористування земельною ділянкою, яка є окремою ділянкою та складає 0,21 га, а також частиною земельної ділянки, де має проходити проїзд.

Положеннями статей 12,81ЦПК України визначено, щокожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 2ст. 78 ЦПК Українизазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Кожна сторона вправі розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Клопотань про призначення експертизи (земельно-технічної, будівельно-технічної, тощо), яка, на думку апеляційного суду, є єдиним належним доказом на обґрунтування вимог позову, ОСОБА_1 не заявляла, а відтак докази на підтвердження порушення прав позивачки оспорюваним рішенням в матеріалах справи відсутні.

Додані до позовної заяви докази (викопіювання з плану землекористування)є неналежними, адже з них неможливо однозначно та беззаперечно встановити, чи накладається земельна ділянка, виділена для проїзду, на земельну ділянку, якою користується позивач, в тому числі не можна дати відповідь щодо дійсної відстані земельної ділянки для проїзду від господарських будівель, які належать останній.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінитив частині підстав відмови в задоволенні позову, а саме відмовити через недоведеність вимог позову.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення єнеповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи,та неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4ст. 376 ЦПК України).

Таким чином, рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376ЦПК України слід змінити, а мотивувальнучастину рішення слід викласти в редакціїцієї постанови.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.В. Ковальчук