Рішення

від 06.11.2023 по справі 607/2563/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2023 Справа №607/2563/22

Провадження №2/607/190/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «МІСТО-САД ВОСЬМИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ 4А» про визнання права особистої власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «МІСТО-САД ВОСЬМИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ 4А» про визнання права особистої власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона з 17.04.2010 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.03.2021 розірвано. У період вказаного шлюбу, а саме 06.06.2015 вона стала асоційованим членом Житлово-будівельного кооперативу «Місто-сад восьмий будівельний 4А» та внесла пайовий внесок в повному обсязі на будівництво нежитлового приміщення (кладова) загальною площею 0,4 м. у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Також, 09.06.2015 вона стала асоційованим членом Житлово-будівельного кооперативу «Місто-сад восьмий будівельний 4д» та внесла пайовий внесок в повному обсязі на будівництво квартири АДРЕСА_2 . Таким чином вона є власником квартири АДРЕСА_3 . При цьому оплату внесків вона сплачувала лише своїми особистими коштами. Водночас, у шлюбі з відповідачем вона прожила лише місяць, після чого повернулась назад в Україну та з того часу вони ніяким чином не спілкувались і жодних стосунків не підтримували.

Таким чином, оскільки кватиру та нежитлове приміщення вона придбала за власні кошти та на час їх придбання жодних стосунків з відповідачем не підтримувала, позивач просить суд визнати за нею право особистої власності на квартиру за АДРЕСА_4 та на нежитлове приміщення, кладова №CCXXXVI, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.02.2022 доручено компетентному суду Республіки Польща вручити копію позовної заяви та додані до неї матеріали відповідачу ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 та здійснити допит ОСОБА_2 . Провадження у справі на час виконання судового доручення зупинено до надходження відповіді на судове доручення.

02.05.2022 судом зареєстровано заяву позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі перекладача ФОП ОСОБА_3 (Агенція іноземних мов «Inter»), адреса робочого місця: вул. Брюкнера, 2, м. Тернопіль та покладення оплату роботи перекладача на позивача.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.05.2022 поновлено провадження у вказаній цивільній справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.05.2023 року у справі № 607/2563/22 суд постановив: Допустити до участі у справі перекладача Агенції іноземних мов «Inter» ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 2775935901, АДРЕСА_6 ) для здійснення письмового перекладу на польську мову судового доручення та доданих до нього документів у цивільній справі № 607/2563/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «МІСТО-САД ВОСЬМИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ 4А» про визнання права особистої власності. Зупинити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «МІСТО-САД ВОСЬМИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ 4А» про визнання права особистої власності, до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.

15.08.2023 року на адресу суду надійшло повідомлення від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.08.2023, щодо невиконання клопотання Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про вручення документів відповідачу ОСОБА_2 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.08.2023, поновлено провадження у вказаній цивільній справі.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2023 постановленою в судовому засідання без видалення в нарадчу кімнату із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяви.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку передбаченому ст. 501 ЦПК України у відповідності до ч. 8 ст. 130 ЦПК України. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Заяв чи клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «МІСТО-САД ВОСЬМИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ 4А» в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 та зазначила, що її дочка ОСОБА_1 17.04.2010 у Польщі зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 . Разом з тим, сімейне життя у них не склалось, а тому ОСОБА_1 одразупісля реєстраціїшлюбу,через місцяповернулась вУкраїну таз своїмчоловіком стосунківне підтримувала,спільного господарствата бюджетуне мали.В 2014році вонапродала житловийбудинок таземельну ділянкута коштивід їхпродажу віддаладочці ОСОБА_1 , за які остання придбала собі квартиру та нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 . При цьому коштами вона допомогла дочці не в інтересах її сім`ї з відповідачем. Також свідок зазначила, що допомагала дочці обрати квартиру та була присутня при підписанні нею договорів дольової участі у будівництві.

Заслухавши пояснення позивача, покази свідка, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого Відділом ЗАГСу Тернопільського міськвиконкому 24.03.1983, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тернопіль та її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

02.12.2014 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савкою В.І. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1589 Договір купівлі продажу житлового будинку, згідно якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_7 , а ОСОБА_7 прийняла у власність житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_7 , загальною площею 75,4 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м.

Відповідно до звіту про оцінку майна, ідентифікатор за базою № ФДМУ №304462_26112014_RS00-141126-006 виконаного 26.11.2014 ОСОБА_8 оцінювачем ТОВ «АКР-консалт», ринкова вартість житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами АДРЕСА_7 , загальною площею 75,4 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м. становить 92247,68 грн (п. 4 Договору).

Також, 02.12.2014 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савкою В.І. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1590 Договір купівлі продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_7 , а ОСОБА_7 прийняла у власність земельну ділянку площею 0,0900 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована: АДРЕСА_7 , кадастровий номер земельної ділянки 6125287600:02:001:0681.

Відповідно до звіту про оцінку майна, ідентифікатор за базою № ФДМУ №304428_26112014_RS00-141126-005 виконаного 26.11.2014 ОСОБА_8 оцінювачем ТОВ «АКР-консалт», ринкова вартість земельну ділянку площею 0,0900 га, що розташована: АДРЕСА_7 , кадастровий номер земельної ділянки 6125287600:02:001:0681 становить 44 438,39 грн (п. 3 Договору).

Як вбачається з довідки виданої Житлово-будівельним кооперативом «Місто-сад восьмий будівельний 4А» 06.06.2015, ОСОБА_1 стала асоційованим членом Житлово-будівельного кооперативу «Місто-сад восьмий будівельний 4А» та згідно Договору про сплату внесків № 17 від 30.01.2015 внесла пайовий внесок в повному обсязі на будівництво нежитлового приміщення (кладова) №CCXXХVI, загального площею 4,0 кв.м. у житловому будинку по АДРЕСА_8 .

Згідно довідки виданої Житлово-будівельним кооперативом «Місто-сад восьмий будівельний 4А» 09.06.2015, ОСОБА_1 стала асоційованим членом Житлово-будівельного кооперативу «Місто-сад восьмий будівельний 4А» та згідно Договору про сплату внесків № 85 від 30.01.2015 внесла пайовий внесок в повному обсязі на будівництво квартири АДРЕСА_9 .

17.06.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Гринда О.Я. зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на нежитлове приміщення, кладову №CCXXХVI, загального площею 4,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , індексний номер 39228725 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 39229397 від 17.06.2015.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , індексний номер 39233330 від 17.06.2015, державним реєстратором Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Гринда О.Я. зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , що також вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 39233687 від 17.06.2015.

21.05.2015 ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» виготовлено на замовлення ОСОБА_1 технічний паспорт на кладову, загального площею 4,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.03.2021 у справі № 607/11568/20, яке набрало законної сили 29.04.2021, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.04.2010 у відділу РАЦСУ у Гожові Великопольському свідоцтво про шлюб №123/2010.

Як вбачається із змісту вказаного рішення судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 17.04.2010 у відділу РАЦСУ у Гожові Великопольському свідоцтво про шлюб №123/2010. Неповнолітніх дітей в сторін спору не має. Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, спільне життя в сторін не склалося, чоловік вживав наркотичні засоби, погано ставився до неї, піднімав руку, вона втекла на Батьківщину, та з того часу із ним стосунків не підтримує. За вказаних обставин суд, прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, тому відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України, шлюб підлягає до розірвання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Принцип захистусудом порушеногоправа особибудується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтями 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2018 у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах у справі № 6-1587цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до роз`яснень наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 522/19610/15-ц (провадження 61-35779ск18).

Якщо один з подружжя доведе, що майно набуте ним у шлюбі було придбано за особисті, а не спільні кошти, то таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю цього члена подружжя, зазначене узгоджене з позицією ВСУ (Постанова ВСУ у справі №6-1568цс16).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровали шлюб 17.04.2010 у відділу РАЦСУ у Гожові Великопольському.

З матеріалів справи встановлено, що 06.06.2015 та 09.06.2015 ОСОБА_1 стала асоційованим членом Житлово-будівельного кооперативу «Місто-сад восьмий будівельний 4А» та внесла пайові внески в повному обсязі на будівництво нежитлового приміщення (кладова) №CCXXХVI, загального площею 4,0 кв.м. у житловому будинку по АДРЕСА_8 , згідно Договору про сплату внесків № 17 від 30.01.2015 та на будівництво квартири АДРЕСА_9 , згідно Договору про сплату внесків № 85 від 30.01.2015.

Таким чином, з вказаних довідок вбачається, що 30.01.2015 між ОСОБА_1 та Житлово-будівельним кооперативом «Місто-сад восьмий будівельний 4А» було укладено Договори про сплату внесків № 17 та № 85, на виконання яких ОСОБА_1 06.06.2015 та 09.06.2015 внесла відповідні пайові внески за будівництво нежитлового приміщення (кладова) №CCXXХVI та квартири АДРЕСА_4 .

Крім того, наданими суду доказами та показами свідка ОСОБА_4 підтверджується, що 02.12.2014, тобто приблизно за місяць до укладення вищевказаних Договорів про сплату внесків № 17 та № 85 від 30.01.2015, матір позивача ОСОБА_4 відчужила житловий будинок та земельну ділянку, що слідує із Договору купівлі продажу житлового будинку та Договору купівлі продажу земельної ділянки посвідчених приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савкою В.І.

17.06.2015 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення, кладову №CCXXХVI, загального площею 4,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2 .

Таким чином, на переконання суду позивачем доведено, що нежитлове приміщення, кладова №CCXXХVI, загального площею 4,0 кв.м., та квартира АДРЕСА_2 були придбані позивачем, при цьому джерелом їх набуття були виключно кошти, які отримані позивачем від матері, яка у свою чергу здійснила продаж належних їй житлового будинку та земельної ділянки та передала кошти позивачу, що свідчить про те, що вказане нерухоме майно було придбане позивачем за особисті кошти, відтак таке є особистою приватною власністю позивача.

За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

В силу вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Відтак судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить нежитлове приміщення, кладова №CCXXХVI, загального площею 4,0 кв.м. та квартира АДРЕСА_2 , проте позивач позбавлена можливості реалізувати свої права на вільне володіння, користування та розпорядження нелажною їй квартирою, оскільки реєстрація права власності на вказане нерухоме майно була проведена під час перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився та доказів на спростування доводів позивача не надав.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У ч. ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів, досліджені у судовому засіданні письмові докази, суд дійшов висновку, що права позивача ОСОБА_1 , як власника нежитлового приміщення та квартири, підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за нею права особистої приватної власності на нежитлове приміщення, кладову №CCXXХVI, загального площею 4,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4468,21 грн за подання позову.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 81, 82, 247, 259, 263-268, 280, 354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «МІСТО-САД ВОСЬМИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ 4А» про визнання права особистої власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлове приміщення, кладову №CCXXХVI, загального площею 4,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4468 (чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 21 копійку.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.11.2023.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_10 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: с. Любчино, Ґожовського повіту Любуського воєводства, Польща.

Третя особа: Житлово-будівельний кооператив«МІСТО-САД ВОСЬМИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ 4А», вул. Володимирська, буд. 109, м. Хмельницький, 29013.

Головуючий суддяН. Р. Кунець