Рішення

від 07.11.2023 по справі 904/2939/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023м. ДніпроСправа № 904/2939/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., м. Синельникове) в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, смт Васильківка)

до Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича (Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Дослідне(пн),

Мирошниченко Таїсії Іванівни (Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області (м. Дніпро)

про визнання недійсним договору суборенди, розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки водного фонду

Представники:

прокурор: Ємельянов В.А.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області звернувся з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича, ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладений 02.11.2016 між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладений 08.04.2006 між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 20234467) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДР "ЦДЗК" 08.09.2006 за №040611800592;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04338285) земельну ділянку водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачами порушується право Васильківської селищної ради щодо спірної земельної ділянки, оскільки її використання здійснюється без належного визначення розміру орендної плати, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без оплати за використання водного об`єкта, передачі в суборенду фізичній особі, що не є підприємцем, спірної земельної ділянки, яка призначена виключно для використання у підприємницькій діяльності, а саме для рибогосподарських потреб.

На думку прокурора такі дії є порушенням умов укладеного договору оренди земельної ділянки водного фонду, а саме п. 9.4 договору та ч.ч. 2, 9 ст. 51 Водного кодексу України, що є підставою для визнання недійсним договору суборенди, розірвання договору оренди та повернення спірної земельної ділянки позивачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 зобов`язано Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області надати інформацію та надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 позовну заяву керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області залишено без руху на підставі п. 5 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та надано строк для усунення недоліків.

14.06.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку надійшов лист про надання інформації від Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області - Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції. На виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023, яка надійшла до ГУ ДМС у Дніпропетровській області 13.06.2023, повідомляють, що громадянка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

15.06.2023 керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області подав до канцелярії суду через систему "Електронний суд" заяву від 14.06.2023 про усунення недоліків, відповідно до змісту якої надано копію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083 від 08.04.2006, яку отримано з електронної реєстраційної справи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і від ГУ ДПС у Дніпропетровській області, та усунуто недоліки.

Також, 15.06.2023 разом із заявою про усунення недоліків керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, в якому просить:

- витребувати від Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) оригінал договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083, для рибогосподарських потреб від 08.04.2006, укладеного між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та ФОП Гамуляком В.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.07.2023. Задоволено клопотання керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 07.06.2023 та від 13.06.2023 про витребування доказів.

05.07.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача-2 надійшло клопотання від 04.07.2023 про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки відзиву.

11.07.2023 відповідач-1 звернувся з клопотанням про розгляд справи у колегіальному складі суду.

Під час судового засідання 11.07.2023 прокурор заперечив проти задоволення наведеного клопотання відповідача-1 про колегіальний розгляд справи.

Крім того, 11.07.2023 відповідач-1 звернувся з клопотанням про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області.

Під час судового засідання 11.07.2023 прокурор заперечив проти задоволення наведеного клопотання відповідача-1 про залучення третьої особи.

Також, 11.07.2023 відповідач-1 звернувся з клопотанням про застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області. Відкладено підготовче засідання на 25.07.2023.

21.07.2023 представник відповідача-1 подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в позові.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що договір суборенди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладений 02.11.2016 між ФОП Гамуляком Володимиром Васильовичем та ОСОБА_1 розірвано. Також зазначає, що Васильківська селищна об`єднана територіальна громада в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області не є власником та розпорядником наданої в оренду відповідачу-1 земельної ділянки та відповідно не може виступати стороною договору оренди землі. Додатково зазначає про відсутність у прокурора права звертатись із даним позовом, оскільки зазначені в позовній заяві доводи прокурора, щодо бездіяльності уповноваженого органу та нездійснення належних заходів на захист та відновлення порушеного права, на думку відповідача є необґрунтованими. Крім цього, відповідач-1 зазначає, що не мав можливості вжити заходи для визначення вартості оренди водного об`єкту у договорі оренди землі, у зв`язку з введенням в Україні військового стану.

При цьому зазначає, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту, оскільки позовні вимоги фактично позбавляють бюджет Васильківської селищної ради доходів від укладеного договору оренди землі, замість того, щоб збільшити такі надходження, шляхом звернення із вимогами про внесення змін до цього договору, в частині розміру орендної плати за наданий в оренду водний об`єкт.

25.07.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від прокурора надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача-1 про колегіальний розгляд справи, в яких заперечує проти колегіального розгляду справи та просить відмовити в задоволенні наведеного клопотання.

25.07.2023 представник відповідача-1 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору суборенди у зв`язку з порушенням правил підсудності, а також того, що договір суборенди, укладений між відповідачами, розірвано 07.07.2023.

Окрім цього, 25.07.2023 представник відповідача-1 звернувся до суду з клопотанням про повернення позову. В обґрунтування клопотання зазначає, що прокурором невірно визначено суб`єктів спірних правовідносин, оскільки Васильківською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області на теперішній час не вжито адміністративно-розпорядчих дій задля реалізації повноважень, наданих в ході реформи децентралізації та не набуто права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

У судовому засіданні 25.07.2023 прокурор звернувся з клопотанням про відкладення підготовчого засідання для надання письмових пояснень щодо наведеного клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

25.07.2023 представник відповідача-1 на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2023 надав оригінал та копію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083, для рибогосподарських потреб від 08.04.2006, укладеного між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та ФОП Гамуляком В.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про колегіальний розгляд справи. Підготовче засідання відкладено на 08.08.2023.

25.07.2023 прокурор подав до канцелярії суду через систему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи.

08.08.2023 прокурор подав до канцелярії суду відповідь на відзив та письмові пояснення із запереченнями проти клопотань відповідача-1 про закриття провадження у справі, повернення позову та застосування позовної давності.

В своїх поясненнях щодо наведених відповідачем-1 у відзиві заперечень зазначає, що у зв`язку із набранням чинності п. 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, власником та розпорядником земельних ділянок водного фонду, розташованих за межами населеного пункту, є саме Васильківська селищна об`єднана територіальна громада в особі Васильківської селищної ради. Також зазначає, що право Васильківської селищної ради щодо спірної земельної ділянки було порушено, оскільки її використання здійснюється без належного визначення розміру орендної плати, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без оплати за використання водного об`єкта, з порушенням умов укладеного договору оренди земельної ділянки водного фонду та ч.ч. 2, 9 ст. 51 Водного кодексу України проте селищною радою належних заходів, спрямованих на захист інтересів територіальної громади та відновлення порушеного права вжито не було.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.08.2023.

08.08.2023 представник відповідача-1 подав до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083 для рибогосподарських потреб від 02.11.2016, укладеного між ФОП Гамуляком В.В. та Мирошниченко Т.І.

29.08.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" прокурор подав заяву на виконання ухвали суду від 08.08.2023, в якій надав копію листа Синельниківської окружної прокуратури №04/65-1649вих-23 від 02.06.2023.

29.08.2023 відповідач-1 надав письмові пояснення щодо відповіді на відзив прокурора та письмових пояснень прокурора щодо клопотань відповідача-1 про закриття провадження у справі в частині, повернення позову та застосування позовної давності.

У судовому засіданні 29.08.2023 відповідач-1 звернувся з клопотанням про визнання явки представника позивача обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 відкладено підготовче засідання на 12.09.2023. Визнано явку учасників процесу обов`язковою.

30.08.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку надійшли письмові пояснення відповідача-2, в яких просить задовольнити заяву відповідача-1 про застосування позовної давності, клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, про повернення позовної заяви, а також відмовити в задоволенні позову прокурора у повному обсязі.

05.09.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від позивача надійшли письмові пояснення, в яких просить розглядати справу без участі представника позивача у зв`язку з проведенням засідання виконавчого комітету Васильківської селищної ради. Також, позивач зазначив, що підтримує представництво інтересів держави у відповідних правовідносинах керівником Синельниківської окружної прокуратури. Просить відмовити в задоволенні клопотань відповідача-1 про закриття провадження у справі, повернення позовної заяви та застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про повернення позову. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.10.2023.

14.09.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшли письмові пояснення, які були подані ним засобами електронного зв`язку 05.09.2023.

10.10.2023 представник відповідача-1 подав до канцелярії суду заяву про застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 відкладено розгляд справи по суті на 26.10.2023.

До початку судового засідання 26.10.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від прокурора надійшли письмові пояснення щодо заяви відповідача-1 про застосування позовної давності, в яких просить відмовити у задоволенні даної заяви.

До початку судового засідання 26.10.2023 відповідач-1 подав до канцелярії суду додаткові обґрунтування, в яких заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позову прокурора.

У судове засідання 26.10.2023 позивач, відповідач-2 і третя особа не забезпечили явку своїх повноважних представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 26.10.2023 прокурор заперечував проти долучення до справи наведених додаткових обґрунтувань відповідача-1 і копії листа. В обґрунтування зазначив, що відповідні документи слід подавати на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 відкладено розгляд справи по суті на 07.11.2023.

У судове засідання 07.11.2023 позивач, відповідач-1, 2 і третя особа не забезпечили явку своїх повноважних представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

07.11.2023 представник відповідача-1 подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить як його заява про відкладення розгляду справи від 04.07.2023 так і докази наявні в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Щодо ненадання відповідачем-2 відзиву на позов господарський суд зазначає, що відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 07.11.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, відповідача-1, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

08.04.2006 між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та Приватним підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем укладено договір оренди землі (далі договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з земель водного фонду, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Пунктом 1.2 договору оренди визначено, що в оренду передається земельна ділянка з земель водного фонду загальною площею 118,5346га, в тому числі: 80,2179га землі зайняті водою, прибережною захисною смугою (пасовища) 37,9317га, дамбою 0,3850га.

Договір укладено терміном на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його (п. 2.1 договору оренди).

Згідно з п. 4.1 договору оренди земельна ділянка з земель водного фонду передається в оренду для рибогосподарських потреб.

З метою збереження стану земельної ділянки використання земельної ділянки здійснюється орендарем з дотриманням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил (п. 5.2 договору оренди).

За змістом п. 9.1 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням та у відповідності до мети, визначеної у пункті 4.1 цього договору.

Пунктом 9.3 договору оренди орендар, окрім іншого, має право на період дії договору оренди обмінюватися належним йому правом користування земельною ділянкою шляхом укладення договору суборенди, передавати земельну ділянку або її частину.

Відповідно до п. 9.4 договору оренди орендар зобов`язаний, окрім іншого, використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до мети, визначеної у пункті 4.1 цього договору.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 11.3 договору оренди).

Як зазначає прокурор, відповідачу-1 була передана земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083, розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. На відповідній земельній ділянці розташований водний об`єкт Червонодолинське водосховище, яке розміщене в зарегульованому водотоку річки Соломчина поряд з селом Червона Долина.

У подальшому, 02.11.2016 між орендарем - Приватним підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем та суборендарем - Мирошниченко Таїсією Іванівною укладено договір суборенди землі (далі договір суборенди).

Відповідно до п. 1.1 договору суборенди орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) земель водного фонду з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083, яка розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Згідно з п. 2 договору суборенди в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 118,5346га в тому числі: зайняті водою 80,2179га, прибережна смуга (пасовища) 37,9317га, гідротехнічна споруда (дамба) 0,3850га.

Строк дії договору до 05.08.2055 року, але не більше строку договору оренди №б/н від 08.04.2006 (п. 6 договору суборенди).

Пунктом 12 договору суборенди встановлено, що земельна ділянка передається в суборенду для рибогосподарських потреб.

Відповідно до інформації, наданої Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області на запит прокурора, зазначеної у листі №403/03-23 від 16.03.2023 (а.с. 56, 57 том 1) інвентаризацією водних об`єктів Дніпропетровської області, проведеної у 2021 році встановлено, що в оренді ФОП Гамуляка В.В. знаходиться водний об`єкт - Червонодолинське водосховище з площею водного дзеркала 80,22 га (кадастровий номер 1220787700:01:006:0083), об`ємом 2800 тис. м3, який розташований на території Васильківської селищної ради Синельниківського району. В Офісі обліковується водогосподарський паспорт, що розроблений у 2007 році (а.с. 58-71 том 1).

Також зазначено, що паспорт водного об`єкту, що розроблений у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 №99 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 за №775/23307, до Офісу не надходив.

Паспорти водних об`єктів, розроблені до набрання чинності цим наказом, при укладанні договорів оренди водних об`єктів (додаткових угод) з 01.07.2013 підлягають приведенню у відповідність до вимог Порядку розроблення паспорта водного об`єкта.

Звернень щодо розгляду додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 08.04.2006, що розроблена у відповідності до Типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 р. № 572 до Офісу не надходило.

Разом з тим, відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 №236 затверджено «Методику визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти».

Так, при визначенні розміру орендної плати за водний об`єкт відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 № 236, якою затверджено «Методику визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти», прокурор зазначає, що недоотримана сума орендної плати за водний об`єкт при мінімальному розрахунку за період з 2020 по 2023 роки складає по роках:

- 2020 рік - 20973,02x1,627 = 33830,25грн.;

- 2021 рік - 20973,02x1,627 = 33830,25грн.;

- 2022 рік - 20973,02x1,627 = 33830,25грн.;

- 2023 рік - 20973,02x1,897 = 39444,37грн.

Відповідно до інформації, наданої Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області на запит прокурора, зазначеної у листі №3986-23 від 12.05.2023 (а.с. 74-75 том 1) плата за оренду водного об`єкту - Червонодолинське водосховище (кадастровий номер 1220787700:01:006:0083) від орендаря ФОП Гамуляка В.В. та/або суборендаря Мирошниченко Т.І. у період 2020-2023 рік у загальній сумі 114638,12грн не надходило.

Сумарно за період з 2020 по 2023 роки недоотримано орендної плати при максимальному розрахунку за водний об`єкт на загальну суму 114638,12грн.

Прокурор зазначає, що відповідач-1 не звертався до селищної ради про надання дозволу на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не надавав копії договорів на виготовлення паспорту водного об`єкту та нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У зв`язку з чим прокурор вважає, що право Васильківської селищної ради щодо спірної земельної ділянки було порушено, оскільки її використання здійснюється без належного визначення розміру орендної плати, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без оплати за використання водного об`єкта, з порушенням умов укладеного договору оренди земельної ділянки водного фонду та ч.ч. 2, 9 ст. 51 Водного кодексу України, що і є причиною виникнення спору.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У зв`язку з внесенням Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» змін до Земельного кодексу України, відповідно до пп. «а» п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності - територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук) та земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права^ оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.

Окрім того, про відсутність повноважень у інших органів державної влади щодо розпорядження відповідними земельними ділянками свідчать листи Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області №13640/0/114-23 від 20.03.2023 та Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації №2-1300/0/261-23 від 10.04.2023.

Таким чином, власником та розпорядником земельних ділянок водного фонду, розташованих за межами населеного пункту на теперішній час є саме Васильківська селищна об`єднана територіальна громада в особі Васильківської селищної ради, таким чином прокурором при поданні позовної заяви належним чином визначено суб`єктів відповідних спірних правовідносин.

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.".

Прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача листів про надання інформації щодо вжитих заходів, у тому числі представницького характеру, спрямованих на захист порушених інтересів держави шляхом визнання недійсним договору суборенди землі, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Зі змісту відповідей позивача вбачається, що уповноваженим органом не вживалися заходи щодо визнання недійсним договору суборенди землі, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом направлення листа №04/65-1649ВИХ-23 від 02.06.2023 (а.с. 66 том 2).

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо правомірності укладення відповідачами спірного договору суборенди землі, наявності/відсутності порушення відповідачем-1 положень договору оренди землі і підстав для розірвання такого договору та повернення земельної ділянки.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору суборенди землі від 02.11.2016 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.4 договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, виконувати інші обов`язки щодо використання та охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

Статтею 1 Водного кодексу України (у редакції чинній на час укладання договору суборенди) визначено, що водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води; природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 4 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання спірного договору суборенди) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Такі ж положення передбачені ст. 58 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 59 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній станом на момент укладення договору суборенди земельної ділянки) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до частини 4 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Частиною 1 статті 85 Водного кодексу України унормовано, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 85 Водного кодексу України у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених Законом, є підставою для визнання договору недійсним.

Згідно з частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Поряд з цим, за змістом статті 51 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору суборенди та на момент укладення договору оренди) передбачено, що передача орендарем права на оренду водного об`єкта іншим суб`єктам господарювання забороняється. Водокористувачі, яким водний об`єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, ч. 1 ст. 68 Конституції України закріплює обов`язок кожного неухильно дотримуватися Конституції України та законів України. Виконання цього обов`язку забезпечується ч. 2 цієї статті шляхом встановлення презумпції знання законів кожним: «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 визначила, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До господарських договорів, які підпадають під ознаки ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на незаконне користування, об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України).

Частиною 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Суд зазначає, що договір суборенди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083 для рибогосподарських потреб укладений 02.11.2016 між ФОП Гамуляком В.В. та Мирошниченко Т.І. порушує приписи законодавства, що регулюють відносини оренди водного об`єкта, яким є Червонодолинське водосховище з урахуванням особливостей використання земельної ділянки водного фонду, а саме для рибогосподарських потреб. Використання наведеної земельної ділянки без водного об`єкту є неможливим.

Враховуючи положення п. 9.4 договору оренди та приймаючи до уваги заборону суборенди таких об`єктів за виключенням спеціального водокористування, суд робить висновок про істотне порушенням вимог законодавства та умов договору оренди при передачі земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт в суборенду.

Таким чином, наявні підстави для визнання договору суборенди недійсним у відповідності до положень ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Отже, вимоги прокурора про визнання недійсним договору суборенди землі від 02.11.2016 укладеного між ФОП Гамуляком В.В. та Мирошніченко Т.І. підлягають задоволенню.

Щодо вимог прокурора про розірвання договору оренди землі від 08.04.2006 та повернення земельної ділянки суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.

Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 ст. 16 Цивільного кодексу України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтями 203, 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним, а тому, при таких обставинах, договір визнається недійсним.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п.11.3 договору оренди дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків i моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та від 04.12.2019 у справі №183/1749/17.

Враховуючи, що орендарем порушуються положення п. 9.4 договору оренди земельної ділянки, зокрема щодо передачі в суборенду водного об`єкту, а також вимоги ч. 10 ст. 51 Водного кодексу України та не здійснюються заходи щодо приведення у відповідність умов договору до чинного законодавства (п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками») договір оренди земельної ділянки водного фонду від 08.04.2006 підлягає розірванню.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також, за ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 7.1 договору оренди сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду.

Враховуючи вищевикладене, спірна земельна ділянка підлягає поверненню її власнику - Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

При цьому, матеріали справи не містять доказів користування спірною земельною ділянкою відповідачем-2 на час звернення прокурора з позовом та вирішення даного спору.

Таким чином, позовні вимоги прокурора про зобов`язання повернути позивачу земельну ділянку підлягають частковому задоволенню, лише в частині зобов`язання Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області земельну ділянку водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про застосування строку позовної давності відповідач-1 зазначає, що реєстрацію спірного договору суборенди землі проведено 02.11.2016, тобто за 6 років та 7 місяців до звернення прокурора з даним позовом. Вимога про визнання недійсним договору суборенди землі та вимога про розірвання договору оренди землі з підстав укладення договору суборенди з ОСОБА_1 об`єктивно пов`язана прокурором з вимогою про зобов`язання повернути Васильківській селищній ОТГ земельної ділянки. У зв`язку з чим, відповідач-1 вважає, що позов заявлено прокурором після закінчення 3 річного строку.

Дослідивши матеріали справи та заяву відповідача-1, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, господарський суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач. Така позиція відображена і у висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому у постанові від 30.01.2019 у справі №357/9328/15-ц.

До заяви про застосування позовної давності відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обізнаність позивача про порушення його права з 02.11.2016, оскільки відповідачем-1 не здійснювалось повідомлення позивача про укладання договору суборенди землі.

Також, суд зазначає наступне.

Оскільки використання земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України є таким порушенням права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням права володіння, то негаторний позов можна заявити впродовж усього тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

Висновок про недійсність договору суборенди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083, укладеного відповідачами 02.11.2016 зроблений судом саме за результатами вирішення даного спору. Порушення, пов`язане з суборендою відповідачем-2 земельної ділянки було триваючим і саме наведені обставини були в тому числі підставою для висновку про необхідність розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку власнику.

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача-1 про застосування позовної давності.

Стосовно питання юрисдикції суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Велика Палата Верховного Суду у п. 6.40 постанови від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зазначила, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці є зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку з участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Враховуючи те, що прокурор звернувся до суду з позовом щодо земельної ділянки, яку надано для використання у підприємницькій діяльності, а саме для рибогосподарських потреб, такий спір є господарсько-правовим, тому за змістом правовідносин підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 6441,60грн покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суборенди, розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки водного фонду - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір суборенди землі від 02.11.2016, укладений між Фізичною особою-підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346 га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладений 08.04.2006 між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер 20234467) та Фізичною особою-підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстрований у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «ЦДЗК» 08.09.2006 за №040611800592.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52600, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, селище міського типу Васильківка, вул. Перемоги, буд. 140, ідентифікаційний код 04338285) земельну ділянку водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду.

Відмовити в задоволенні позову в частині вимог Керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52600, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, селище міського типу Васильківка, вул. Перемоги, буд. 140, ідентифікаційний код 04338285) земельну ділянку водного фонду, площею 118,5346 га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 4294,40грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний номер 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 2147,20грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 17.11.2023.

Суддя В.О. Татарчук