Рішення

від 06.11.2023 по справі 916/1964/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1964/23

Господарський суд Одеської області у складі:

суддіС.В. Літвінова

при секретаріТ.О. Липі

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" (вул. Генуезька, буд. 24 Б,оф.411, Одеса, Одеська область, 65062) до відповідачів: 1. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул.Прохорівська,6, Одеса, 65091); 2. Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) 3. Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Тираспольське шосе, буд. 14, Одеса, Одеська область, 65085)

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: Легенченко О.А. адвокат

від відповідача1: Тихоненко В.М; Федоровський В.В.

від відповідача2: Оксенчук С.С.. - по довіреності

від відповідачаЗ: Худенко М.Ю - по довіреності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) та до Аварійно-рятувального загіну спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому просить господарський суд: про скасування акту про примусове відчуження або вилучення майна від 05.04.2022 року №236 та зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" транспортний засіб - Напівпричіп-самоскид призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-UA500100/2022/005099.

Ухвалою суду від 15.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

19.05.2023 позивач звернувся до суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.05.2023 відкрито провадження у справі №916/1964/23 за правилами загального позовного провадження.

09.06.2023 від відповідача1 надійшов відзив на позов відповідно якому позовні вимоги не визнає у звязку з їх необгрунтованістю. Крім того, просисть суд про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

21.06.2023 відповідач3 надав до суду відзив на позов відповідно якому позовні вимоги не визнає у звязку з їх необгрунтованістю. Крім того, просисть суд про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

26.06.2023 позивач надав до суду відповідь на відзиви відповідно якої заперечує проти обставин викладених, зважаючи на їх необгрунтованість та безпідставність, відсутність доказів, що спростовують викладені у позовній заяві вимоги та обставини.

09.08.2023 відповідач1 надав до суду письмові заперечення по справі.

15.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" до Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову, шляхом заборони Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Оперативному командуванню Південь (Військова частина НОМЕР_1 ), Аварійно-Рятувальному загону Спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та будь-яким третім особам до набрання законної сили рішенням у даній справі здійснювати будь-які дії щодо відчуження, розпорядження, переміщення чи використання транспортного засобу - Напівпричіпу-самоскиду призначеного для перевезення вантажів, Зх-вісьового, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД - UA 500100/2022/005099.

Ухвалою суду від 18.09.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 15.09.2023р. вх. № ГСОО 2-1382/23

21.09.2023 від позивача надійшла заява про долучення доказів із поновленням пропущеного процесуального строку.

Судом поновлено пропущений процесуальний строк та долучено докази до справи.

Ухвалою від 25.09.2023року, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засідання суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 06.11.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

ТОВ «Штройзель-Логістік» (надалі - Позивач) імпортувало в Україну транспортний засіб - Напівпричіп- самоскид призначений для перевезення вантажів, Зх-вісьовий, марки SERІN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_3 . календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД- UA 500100/2022/005099.

Позивач зазначає, що « 21» лютого 2022 року було завершено митне оформлення вищевказаного транспортного засобу та транспортний засіб перебував на 5 терміналі ДП «МТП «Чорноморськ».

В подальшому, на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 року № 284 було примусово вилучено транспортний засіб, про шо складено відповідний Акт про примусове відчуження або вилучення майна № 236 від 05.04.2022 року, підписаний уповноваженою особою - першим заступником начальника Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Згодом, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 № 491 було скасовано Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 року № 284 та прийнято рішення про повернення транспортного засобу Товариству, шляхом повернення його на територію спеціального паромного комплексу № 5 (68094, Одеська область, Чорноморська територіальна громада Одеського району, село Бурлача Балка, вулиця Північна 4) Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», одержувачем якого є власник ТОВ «Штройзель-Логістік» (код ЄДРПОУ 43385093).

10 червня 2022 року Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з проханням внести зміни до наказу від 29.05.2022р. № 491 про скасування наказів Військової частини НОМЕР_1 та повернути транспортний засіб безпосередньо власнику.

Також Позивач звертався до Військової частини НОМЕР_1 з проханням вирішення питання щодо повернення транспортного засобу Позивачу 14 листопада 2022 року.

У відповідь на запит Військової частини НОМЕР_1 з проханням внести зміни до наказу від 29.05.2022р. № 491 про скасування наказів Військової частини НОМЕР_1 та повернути транспортний засіб безпосередньо власнику. Військовою частиною листом від 29 листопада 2022 року №2393/16/3/947 було повідомлено про необхідність звернутись Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області з цього питання.

23 січня 2023 року Позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області з прохання повернути транспортний засіб, однак у відповідь на звернення Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області своїм листом від 20 лютого 2023 року №6001.2-1067/6003 було відмовлено у повернені Позивачу транспортного засобу - Напівнричіп-самоскид призначений для перевезення вантажів, Зх-вісьовий, марки SERIN, модель 3D- FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017. ввезений на митну територію України за ВМД - UA 500100/2022/005099.

В якості підстави для відмови у поверненні транспортного засобу Відповідач зазначив Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та приписи абзацу 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», також Відповідач повідомив, що вказаний транспортний засіб було передано до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Водночас, позивач зазначає, що станом на сьогоднішній день Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 року № 491 було скасовано Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 року № 284 та прийнято рішення про повернення транспортного засобу Позивачу, шляхом повернення його на територію спеціального паромного комплексу № 5 (68094. Одеська область. Чорноморська територіальна громада Одеського району, село Бурлача Балка, вулиця Північна 4) Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», одержувачем якого є власник ТОВ «Штройзель-Логістік».

Таким чином, Позивачем заявлена вимога про скасування Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 05 квітня 2022 року №236, яким було передано в державну власність транспортний засіб - Нагіівпричіп-самоскид призначений для перевезення вантажів, Зх-вісьовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-UA 500100/2022/005099 до Відповідача - 1 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області та Відповідача -2 Оперативне командування «Південь» (Військова частина НОМЕР_1 ).

Крім того, позивач вказує, що вимога про зобов`язання повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК» транспортний засіб - Напівпричіп-самоскид призначений для перевезення вантажів. Зх-вісьовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_5 , помер кузова N1^5503130817013879. календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-А 500100/2022/005099 заявлена до Відповідача - 1 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області та до Відповідача - 3 Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, як осіб у володінні яких наданий час перебуває транспортний засіб.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із даним позовом до Господарського суду Одеської області за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про частке задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та продовжується на даний час

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України від 17 травня 2012 року №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - ЗУ №4765-Vl) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану згідно з ч.1 ст.4 ЗУ №4765-VІ здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Про примусове відчуження або вилучення майна відповідно до ч. 1 ст.7 вказаного Закону складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.7 ЗУ №4765-VI право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Судом встановлено, що 21» лютого 2022 року було завершено митне оформлення вищевказаного транспортного засобу та транспортний засіб перебував на 5 терміналі ДП «МТП «Чорноморськ».

Як вбачається з матеріалів справи та визнається Відповідачами у наданих ними відзивах, Позивач є власником вилученого Напівпричіпу-самоскиду призначеного для перевезення вантажів, Зх-вісьовий, марки SERIN, модель ЗD-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД- UA 500100/2022/005099.

Також Сторони визнаються, підставою для вилучення послугував наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 року № 284 яким було примусово вилучено транспортний засіб, про що складено відповідний Акт про примусове відчуження або вилучення майна № 236 від 05.04.2022 року, підписаний уповноваженою особою - першим заступником начальника Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та наказом Головного управління про передачу матеріальних цінностей від 12.04.2022 року № 49 переданий на баланс Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення для використання за призначенням, що підтверждується у відповіді відповідача1 №6001.3-6598/6003 від 13.09.2023 на адвокатський запит

Крім того, відповідачем3 у відзиві зазначено, що оспорюване майно на данний час перебуває на баланс Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення.

Сторонами визнається й те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 року № 491 було скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 року № 284 та прийнято рішення про повернення транспортного засобу Позивачу, шляхом повернення його на територію спеціального паромного комплексу № 5 Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», одержувачем якого є власник ТОВ «Штройзель-Логістік».

Отже, суд вважає, що зазначені обставини в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

З огляду на вишевикладене, виходячи із встановлених обставин справи, які свідчать про те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 року № 284, який був підставою для вилучення, втратив чинність на підставі наказа командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 року № 491, суд вважає, що підстава вилучення відпала.

Щодо посилань Відповідачів на те, що така підстава виникнення права державної власності на відчужене майно Позивача, як акт про примусове відчуження або вилучення майна не перестала існувати, суд вважає, що відповідний акт про примусове відчуження або вилучення майна був складений саме на виконання вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 року № 284.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

У рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року Суд зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є закотиш, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що мас бути доступним для заінтересованих осіб, чіткіш і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»), Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

В якості підстави для відмови у задоволенні позову Відповідачі зазначають Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та приписи абзацу 1 ч.І ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Водночас, станом на сьогоднішній день, як вже було зазначено вище, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 року № 491 було скасовано Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 року № 284 та прийнято рішення про повернення транспортного засобу Позивачу, шляхом повернення його на територію спеціального паромного комплексу № 5 (68094, Одеська область, Чорноморська територіальна громада Одеського району, село Бурлача Балка, вулиця Північна 4) Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», одержувачем якого є власник «Штройзель-Логістік», тобто відпали підстави для обмеження реалізації Позивачем права володіння та користування транспортним засобом та застосування заборони па повернення транспортного засобу Позивачу до завершення воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що заявлена вимога про скасування Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 05 квітня 2022 року №236, яким було передано в державну власність транспортний засіб - Напівпричіп-самоскид призначений для перевезення вантажів, Зх-вісьовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України заВМД-UA 500100/2022/005099 до Відповідача - 1 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області підлягає зодоволенню

Щодо заявленої позовної вимоги про скасування Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 05 квітня 2022 року №236 до Відповідача -2 Оперативне командування «Південь» (Військова частина НОМЕР_1 ) суд відмовляє в задоволенні так як зазначений акт підписаний уповноваженою особою - першим заступником начальника Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

В той самий час, суд вважає задовольнити вимогу про зобов`язання Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" транспортний засіб - Напівпричіп-самоскид призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД- UA500100/2022/005099.

Щодо заявленої позовної вимоги про повернання Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" транспортний засіб - Напівпричіп-самоскид призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД- UA500100/2022/005099 до Відповідача -1 Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області суд відмовляє в задоволенні так як зазначене майно передано на баланс Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідачів не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача1 та відповідача3 згідно ст.129 ГПК України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано Копію договору № 140 про надання правової допомоги від 31 березня 2023 року(далі- Договір); замовлення № 1 на надання правової допомоги від 31 березня 2023 року ; розрахунок гонорару за надання правової допомоги .

Відповідно до пункту 4.1. договору Виконавець надає послуги замовнику відповідно до замовлення останнього.

Згідно пункту 4.5. оговору Сторони підписують Акт прийому -передачі після надання у повному обсязі Виконавцем послуг, визначених у замовленні, якщо інше не обумовлено сторонами додатковою угодою.

Як передбачено замовленням № 1 на надання правової допомоги, загальна вартість встановленої правової допомоги становить 40 000гривень.

Відповідно до Розрахунку гонорару за надання правової допомоги загальна вартість встановленої правової допомоги становить 40 000 гривень.

Враховуючи подані позивачем докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.

Разом з тим слід зазначити, що у розрахунку та Замовленні також включені послуги представництва адвокатом у Південно- Західному апеляційному господарському суді, що на думку суду на час розгляду справи судом першої інстанції не відповідають критерію реальності і не можуть бути враховані.

Крім того, суд зазначає, що у Розрахунку вказано ті послуги які не можуть бути надані в суді першої інстанції та більш того, у яких не виникає необхідність оскільки справа розглядається в порядку господарського судочинства.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд враховує заперечення відповідача в частині того, що складність справи, час витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та співмірності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на загальні принципи справедливості та верховенства права, враховуючи категорію та складність справи, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, а також з урахуванням клопотань відповідачів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, отже стягненню з відповідача1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7500 грн. та з відповідача3 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7500 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна від 05.04.2022 року №236 , яким було передано в державну власність транспортний засіб - Напівпричіп-самоскид призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-UА500100/2022/005099

3. Зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Тираспольське шосе, буд. 14, Одеса, Одеська область, 65085, код 35303860) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" (вул. Генуезька, буд. 24 Б, оф. 411, Одеса, Одеська область, 65062, код 43385093) транспортний засіб - Напівпричіп-самоскид призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД- UA500100/2022/005099

4. В частині позовних вимог до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) - відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул.Прохорівська,6, Одеса, 65091, код 38643633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" (вул. Генуезька, буд. 24 Б, оф. 411, Одеса, Одеська область, 65062, код 43385093) 2684грн. - судового збору та 7500грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

6. Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Тираспольське шосе, буд. 14, Одеса, Одеська область, 65085, код 35303860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" (вул. Генуезька, буд. 24 Б, оф. 411, Одеса, Одеська область, 65062, код 43385093) 2684грн. - судового збору та 7500грн. - витрати на професійну правничу допомогу

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов