Ухвала

від 16.11.2023 по справі 911/3407/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3407/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Шпорт В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства "Марія"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Саванчук С.О.

від 06.12.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іоннікової І.А., Шаптали Є.Ю., Разіної Т.І.

від 19.06.2023

за позовом Приватного підприємства "Марія"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача: Балєв М.П.

відповідача: Безштанько В.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Приватне підприємство "Марія" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про визнання недійсним рішення комісії відповідача з розгляду акту № К045791 від 24.09.2021, оформленого протоколом №110 від 26.10.2021.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідно до акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін електропостачальник (відповідач) несе відповідальність за ТП-217, а споживач (позивач) несе відповідальність за технічний стан КЛ 0,4 КВА та електроустаткування 0,4 кв хлібопекарного цеху.

Таким чином, позивач зазначив, що сторонами визначена межа експлуатаційної відповідальності. Відповідальність за ТП-217 несе саме відповідач, забезпечення електропостачання позивача відбувається двома кабелями електроживлення відповідно до визначених технічних умов.

ТП-217, від якого згідно з актом № К045791 від 24.09.2021 здійснено самовільне підключення, є підстанцією закритого типу, на дверцятах встановлені замок та пломба. Відповідно, представники позивача не мали можливості потрапити до окремо розташованої споруди без зриву замків та пломби.

Зафіксоване в акті № К045791 від 24.09.2021 порушення не конкретизоване відповідним підпунктом пункту 8.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, що робить його зміст неоднозначним та дає можливість подвійного тлумачення щодо кваліфікації виявленого порушення.

Стосовно протоколу №110 від 26.10.2021 позивач також зазначив, що його складено з грубим порушенням пункту 8.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії. Позивачу не було надано жодного розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, а лише зазначено, що підлягає нарахуванню обсяг електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачем, який становить 111480 кВт/год., та що порушення кваліфіковано як таке, що сталося з вини споживача та вчинене у відкритий спосіб.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Між Приватним підприємством "Марія" (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Київобленерго" 05.08.2000 укладено договір №2238 про користування електричною енергією.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Київобленерго", яке у свою чергу, було правонаступником Публічного акціонерного товариства "Київобленерго".

Одночасно із підписанням вищезазначеного договору, було підписано акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по ТП-458, згідно з яким межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок встановлюється на верхніх зажимах рубільника Р-200 в РУ-0,4 кв ТП-217; електропостачальник несе відповідальність за електропостачання по 3 категорії, а споживач несе відповідальність за технічний стан КЛ 0,4 КВА та електроустаткування 0,4 кв хлібопекарного цеху.

На даний час, електропостачання об`єктів позивача здійснюється на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є публічним договором приєднання та до якого позивач приєднався відповідно до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

24.09.2021 за адресою розміщення об`єкта позивача: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, 17-В, уповноваженими представниками відповідача виявлений факт порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів електроустановок до електромереж ОСР з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано кабелем від ТП-217 АВВГ 4х3 до приміщення Приватного підприємства "Марія".

Відповідно до п. 8.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії складено акт про порушення № К045791 від 24.09.2021.

Відповідно до п. 8.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, на підставі акту про порушення уповноваженими представниками оператора системи, під час засідань комісії з розгляду актів про порушення, визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.

Комісією, за наслідками розгляду акту № К045791 від 24.09.2021, оформлено протокол № 110 від 26.10.2021 та прийнято рішення про проведення нарахування відповідно до п. 8.4.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії. Позивачу за період порушення з 25.03.2021 - по 24.09.2021 нарахований обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, що становить 111480 кВт/г.

Згідно з розрахунками відповідача вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, складає 460 898,16 грн.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Київської області рішенням від 06.12.2022 у справі №911/3407/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, в позові відмовив повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до схеми електропостачання та точки розподілу мереж передбачено живлення електроустановок позивача двома кабелями 0,4 кВ від різних секцій шин ТП-217. У схемі електропостачання та точки розподілу мереж, що є невід`ємною частиною договору та на яку посилається позивач, передбачено облаштування обліку електричної енергії на кожному джерелі живлення (наявність встановленого лічильника електроенергії).

Судом досліджено відео- та фотоматеріали, що є додатками до акту про порушення № К045791, з яких вбачається факт живлення об`єкта позивача кабелем, підключеним до ТП-217 та не облаштованим засобом обліку (електролічильником). Позивач не заперечує факт відсутності засобу обліку - електролічильника на спірному (резервному) кабелі, проте, стверджує, що його відсутність - сфера відповідальності відповідача, а не позивача.

Факт живлення об`єкта позивача кабелем, підключеним до ТП-217 та не облаштованим засобом обліку (електролічильником) є прямим порушенням пунктів 2.3.1., 2.3.3., 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Спростовуючи доводи позивача про невідповідність акта про порушення вимогам, що до нього ставляться, судами зазначено, що сам по собі дефект акта про порушення не може спростовувати факт порушення, якщо цей факт відображено у сукупності інших доказів.

Вирішуючи спір про застосування енергопостачальником до споживача електричної енергії оперативно-господарської санкції у вигляді стягнення вартості електроенергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, необхідним є дослідження обставин щодо вчинення споживачем такого порушення, а також перевірки правильності визначення енергопостачальником розміру застосованої санкції.

При цьому, обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків визначаються на підставі акта про порушення, відтак, визначальними для його змісту є зазначення змісту виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти Правил роздрібного ринку електричної енергії та вихідних даних, що необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків, і спірний акт про порушення № К045791 від 24.09.2021 містить такі відомості.

Суди дійшли висновку про відсутність необхідності призначати судову експертизу відрізу кабелю, зробленого представниками відповідача під час проведення перевірки та оформлення акта про порушення, оскільки у матеріалах справи достатньо інших доказів, а також враховуючи, що сторонами не порушувалось перед судом питання про проведення судової експертизи з цього питання на відповідній стадії судового процесу. Експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Позивач у своїй заяві не оспорює відповідність суми, що зазначена у повідомленні про оплату та суми, що визначена у розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.

Щодо строків оплати розрахункових документів за необліковану електричну енергію, зазначили, що при їх визначенні споживач має керуватись вимогами Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Приватне підприємство "Марія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 911/3407/21, у якій просило їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив про те, що судами попередніх інстанцій рішення прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій було порушено положення статей 73, 86, 210 Господарського процесуального кодексу України, не було досліджено та не надано належної правової оцінки, зокрема, змісту сейф-пакету SP 2001113, зразкам кабелю, листу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02.12.2021 № 14062/20.3/7-21, листу відповідача від 23.11.2021 №04/440/19089, пломбі с36701091 та переліку споживачів які підключені з ТП-217.

Не враховано висновків щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 911/26/20, від 24.02.2021 у справі № 910/1873/20, від 16.12.2021 у справі № 906/1214/20.

Не враховано висновки щодо застосування статті 99 Господарського процесуального кодексу України, викладені в постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, відповідно до якого експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Оскільки у справі № 911/3407/21 акт про порушення складено з порушеннями встановленого законодавством порядку, він містить неоднозначні та неповні відповіді, не дає змогу встановити дійсність несанкціонованого підключення до мережі живлення, а, отже, не є допустимим доказом у справі, тому не може розглядатися та оцінюватися судом у якості доказів наявності складу правопорушення для стягнення збитків зі споживача без судової електротехнічної експертизи.

Судами неправильно застосовано пункт 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії та не враховано висновок Верховного Суду щодо її застосування, викладений в постанові від 28.09.2021 у справі № 914/1618/20.

Не враховано норми абзацу 14 пункту 8.2.5 глави 8.2 розділу VIII Правил роздрібного ринку електричної енергії та висновку Верховного Суду щодо її застосування, викладеного у постанові від 03.08.2022 у справі № 926/4113/21, відповідно до якого акт про порушення вважається дійсним, якщо відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов?язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 911/26/20, від 24.02.2021 у справі № 910/1873/20, від 16.12.2021 у справі № 906/1214/20, на які посилається позивач у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що правовідносини, що виникли у зазначеній скаржником справі та у справі № 911/3407/21 не є подібними.

У справі № 911/3407/21 спір виник з приводу підтвердження факту самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів електроустановок позивача до електромереж ОСР з порушенням схеми обліку. Оскільки за доводами позивача, виявлений під час перевірки на його об`єкті силовий кабель (не передбачений договором), під`єднаний до ТП-217, яка є сферою відповідальності відповідача, є підстанцією закритого типу, на дверцятах встановлені замок та пломба, тому представники позивача не мали можливості потрапити до окремо розташованої споруди без зриву замків та пломби, а тому позивач не міг самовільно підключитися до електромереж відповідача.

Позивач не заперечує факт наявності на його об`єкті, виявленого під час перевірки, кабеля, підключеного до ТП-217 та не обладнаного засобом обліку, однак вважає, що цей кабель є резервним, а також заперечує його самовільне підключення.

Згідно з пунктом 1.1.2 глави 1.1 розділу I Правил роздрібного ринку електричної енергії самовільне підключення з порушенням схеми обліку - несанкціоноване (непогоджене) оператором системи підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі за схемою, не передбаченою проектними рішеннями та/або договором з оператором системи, та/або без укладення договору з оператором системи.

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що позивачем не надано доказів, що ним було погоджено з оператором системи підключення його електроустановок до електричної мережі через кабель, який хоч і підключений від ТП-217 та заходить до приміщень позивача, проте не передбачений схемою електропостачання та точки розподілу мереж, яка є додатком до договору про користування електроенергією.

У той час як у наведеній позивачем справі № 911/26/20 встановлено, що представниками енергопостачальної компанії під час перевірки трансформаторної підстанції, зокрема, лічильників, яка знаходиться на балансі споживача виявлено втручання в параметри розрахункового засобу обліку електричної енергії, шляхом встановлення постійного магніту на корпус лічильника. Електроенергія, яка споживається, приладом не обліковується.

Відповідно до пункту 3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зі змінами, факт втручання споживача в роботу приладів обліку, факт пошкодження пломб та/або приладів обліку має бути підтверджений експертизою.

Таким чином, до моменту встановлення факту втручання споживачів в роботу приладів обліку енергопостачальник не має підстав для здійснення нарахувань відповідно до Методики без наявності відповідних висновків спеціалізованих організацій.

Оскільки апеляційний суд не встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз", яке проводило електротехнічне дослідження, є спеціалізованою організацією (підприємством), яке має право на проведення відповідної перевірки та те, що даним підприємством залучався представник Держспоживстандарту для проведення дослідження, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалена судом апеляційної інстанції постанова у цій справі не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, оскільки залишивши без змін рішення місцевого господарського суду судом залишились не дослідженим правомірність нарахування позивачем вартості недоврахованої електроенергії за період, який відображений у Рішенні, у контексті вимог пунктів 2.4, 2.5 Методики.

Отже, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, у справах № 911/26/20 та у справі № 911/3407/21 не є подібними. У справі № 911/3407/21 обставин втручання споживача у прилади обліку електроенергії не виявлено та це не було підставою для застосування до позивача оперативно-господарської санкції.

У справі № 910/1873/20 Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій в межах наданих їм процесуальним законом повноважень належним чином не дослідили обставин виявлення ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш» недоліків у роботі лічильника чи за фактом перевірки АТ «Вінницягаз» та не надали оцінки заявам споживача за вих. № 71, 72 від 19.09.2019.

Оскільки приписи абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС підлягають застосуванню саме внаслідок своєчасного повідомлення споживачем про позаштатний режим роботи лічильника, тому з`ясування цих обставин впливає на наявність або відсутність підстав для нарахування споживачеві необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

Тобто правовідносини у справах № 910/1873/20 та № 911/3407/21 не є подібними.

У справі № 906/1214/20 спір виник внаслідок встановлення в акті про порушення №024341 від 05.03.2020 порушення споживачем п. 5.5.13 пп. 4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме: незабезпечення функціонування власного розрахункового засобу вимірювання обсягу електричної енергії відповідно до вимог нормативно-технічних документів та паспортних даних заводу виробника відповідного засобу комерційного обліку, шляхом встановлення пристрою (частотного перетворювача) на прилад обліку, що зупиняє його показники. При ввімкненому стані даного пристрою, електролічильник не рахує електричну енергію.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що АТ «Житомиробленерго» не доведено факту встановлення незаконного діючого пристрою та втручання ФОП Корчинського О.А. в роботу засобу вимірювальної техніки, тому є недоведеною і наявність порушення з боку позивача п.п. 5.5.13. ПРРЕЕ. Підставою для таких висновків зазначено, зокрема, відсутність доказів про вилучення у споживача приладу радіочастотного випромінювання, а вплив такого пристрою на засіб обліку електричної енергії є умовним та не доведеним достатніми та належними доказами.

Крім того, висновок експерта містить висновки про відсутність будь-яких слідів впливу на прилад обліку електричної енергії типу NIK 2303 ARP3.1000.M.11 зав. №9053657 від дії приладу радіочастотного випромінювання.

Отже, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, у справах № 906/1214/20 та у справі № 911/3407/21 не є подібними.

Крім того, висновок щодо застосування норм статей 73, 86, 210 Господарського процесуального кодексу України у наведених позивачем постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 911/26/20, від 24.02.2021 у справі № 910/1873/20, від 16.12.2021 у справі № 906/1214/20 не формувався. Саме лише зазначення у наведених позивачем постановах Верховного Суду норм права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Щодо доводів касаційної скарги позивача про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування статті 99 Господарського процесуального кодексу України, що викладений в постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, відповідно до якого експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури, то вони є нерелевантними для справи № 911/3407/21.

У справі № 917/1196/19 Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції при розгляді заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 не був позбавлений можливості з власної ініціативи призначити експертизу у справі щодо достовірності підпису т.в.о. директора ДП «Західукргеологія» Паучка М. І., що міститься на мировій угоді, та печатки цього підприємства, а також у заяві про затвердження мирової угоди. Такі висновки зроблені виходячи з конкретних обставин справи, зокрема, того, що ДП «Західукргеологія» надало до апеляційного суду копію заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 358, 364-1, 190 Кримінального кодексу України (в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України) від 14.04.2021 № 04-429/13 та нотаріально посвідчену заяву т.в.о. директора позивача Паучка М. І. від 15.04.2021, в якій останній стверджує, що не підписував і не мав наміру підписувати та не скріплював печаткою і не мав намірів скріплювати печаткою мирову угоду від 30.03.2021, будь-яку іншу мирову угоду та заяву про затвердження мирової угоди з відповідачем та третьою особою на стороні відповідача. Заявник також надав довідку ДП «Західукргеологія» від 14.04.2021 № 04-428/19, згідно з якою в період з 10.02.2021 по 31.03.2021 на адресу позивача не надходило від ТОВ «Інвест Бізнес Капітал» та/або ТОВ «Сервісна компанія Газойл» жодних мирових угод у справі № 917/119/19 та заяв про затвердження мирових угод у цій справі.

Подібних обставин у справі № 911/3407/21 не встановлено. Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний господарський суд, вирішуючи питання про доцільність призначення судової експертизи у справі, дійшов висновку про відсутність необхідності залучення експерта з даного питання (щодо відповідності / невідповідності дротів, що знаходяться в сейф-пакеті, кабелю, що зазначений в акті про порушення, за кількістю жил) на стадії розгляду справи по суті, у зв`язку із наявністю у матеріалах справи достатніх інших доказів, і того, що сторонами не порушувалось перед судом питання про проведення судової експертизи з цього питання на відповідній стадії судового процесу. А також з огляду на те, що позивачем не зазначено, яким чином ці його доводи впливають на наявність факту спірного правопорушення, зважаючи на участь у перевірці, за наслідками якої складений спірний акт про порушення, його уповноваженого представника і підтвердження наявності кабелю під напругою на об`єкті позивача відеоматеріалами. А також враховуючи те, що позовна заява не містить доводів про допущення відповідачем помилки у розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, через невірне зазначення у формулі перерізу проводів (кабелів), що були використані у схемі самовільного підключення до електричної мережі.

Крім того така підстава, як необґрунтоване відхилення клопотання учасника справи щодо встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, позивачем підставою касаційного оскарження не визначена.

Позивачем при зверненні з касаційною скаргою в цій частині було самостійно визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України в якості підстави для її подання. У свою чергу, відповідно до статті 300 зазначеного Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У такий спосіб, суд касаційної інстанції позбавлений можливості виходити за межі підстав касаційного оскарження, визначених заявником та відповідно до яких вказане провадження і було відкрито, а обставин які б свідчили про необхідність виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги (частина четверта статті 300 наведеного Кодексу) судом не встановлено.

Безпідставними є і доводи касаційної скарги позивача, що судами неправильно застосовано пункт 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії та не враховано висновок Верховного Суду щодо її застосування, викладений в постанові від 28.09.2021 у справі № 914/1618/20.

У справі № 914/1618/20 суди дійшли висновку, що з наведених положень ПРРЕЕ та Кодексу комерційного обліку вбачається, що споживач несе відповідальність за порушення чи відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи, установлених на засобах вимірювальної техніки лише в тому випадку, якщо такі пломби встановлювалися та передавалися йому на зберігання згідно з актом про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку.

Сам факт знаходження лічильника № 8047205 в межах експлуатаційної відповідальності ОСББ "Липова Алея-15" згідно з актом розмежування балансової належності від 23.04.2019 не має наслідком автоматичної відповідальності останнього за збереження пломб, які на ньому знаходяться, оскільки згідно з п. 1.1.2 ПРРЕЕ межа експлуатаційної відповідальності - це точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації тих чи інших елементів.

Розглянувши акт передання на відповідальне зберігання споживача пломб від 16.05.2019 № 614885, суди не вважали його допустимим доказом у справі, котрий підтверджує обставини пломбування та передачі плобм на збереження споживачу.

У справі № 911/3407/21 до позивача не застосовувалась відповідальність за порушення чи відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи на електролічильниках. Відповідно висновки, викладені у справі №914/1618/20, щодо необхідності встановлення факту передачі пломб на збереження споживачу не є релевантними для справи № 911/3407/21.

У справі № 911/3407/21 встановлено, що відповідно до схеми електропостачання та точки розподілу мереж передбачено живлення електроустановок позивача двома кабелями 0,4 кВ від різних секцій шин ТП-217. У схемі електропостачання та точки розподілу мереж, що є невід`ємною частиною договору та на яку посилається позивач, передбачено облаштування обліку електричної енергії на кожному джерелі живлення (наявність встановленого лічильника електроенергії). Під час перевірки відповідачем виявлено факт живлення об`єкта позивача іще одним кабелем (не передбаченим схемою електропостачання), підключеним до ТП-217 та не облаштованим засобом обліку (електролічильником). Тобто зафіксоване несанкціоноване (непогоджене) оператором системи підключення електроустановок, струмоприймачів до електричної мережі за схемою, не передбаченою договором з оператором системи.

В силу вимог п. 2.3.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, забороняється.

Споживач зобов`язаний узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності (пункт 5.5.5 Правил).

Факт живлення об`єкта позивача кабелем, самовільно підключеним до ТП-217 та не облаштованим засобом обліку (електролічильником) є порушенням пунктів 2.3.1., 2.3.3., 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Доводи позивача про відсутність у нього доступу до ТП-217, яка є сферою відповідальності відповідача, замкнена та опечатана правильно не враховані судами попередніх інстанцій, оскільки не спростовують факту правопорушення.

Позивачем не надано доказів погодження з відповідачем підключення іще одного кабеля для живлення електроустановок, при цьому наявність цього кабелю під напругою на об`єкті позивача підтверджено актом та відеоматеріалами.

Тобто фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, у справах № 914/1618/20 та у справі № 911/3407/21 не є подібними.

Щодо доводів касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій не враховано норми абзацу 14 пункту 8.2.5 глави 8.2 розділу VIII Правил роздрібного ринку електричної енергії та висновку Верховного Суду щодо її застосування, викладеного у постанові від 03.08.2022 у справі № 926/4113/21, відповідно до якого акт про порушення вважається дійсним, якщо відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою, то вони свого підтвердження не знаходять.

У справі № 926/4113/21 встановлено, що за результатами перевірки споживача складено акт про порушення № СV0390, яким зафіксовано порушення, передбачене пп. 2 п. 8.4.2 ПРРЕЕ, а саме: зрив та повторне навішування (пошкодження пломбувального матеріалу) пломби з відбитками R24732928, ОСР АТ "Чернівціобленерго", що була встановлена на захисті (захисне скло, яке обмежувало доступ до дооблікових кіл, ввідного комутаційного пристрою). До акта додано фотоматеріали та пломба R24732928, поміщена в сейф пакет. Наведений акт підписано чотирма представниками АТ "Чернівціобленерго": інспектором СТА Савюк І. І. (посвідчення № 587/13), інспектором Чернівецького РЕМ Крокош А. М. (посвідчення № 515/12), заступником директора СЗЕ Домачук В.І., посвідчення №584/1), старшим інспектором СЗЕ Маруснюк В. Д. (посвідчення № 606/13). У вказаному акті також зазначено, що представник споживача від підпису відмовився, що підтверджується відеозйомкою.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначена пломба була передана на збереження позивачу, що підтверджується актом про пломбування та встановлення індикаторів і передачу на збереження засобів обліку, пломб та/або індикаторів № 069964 від 31.01.2019.

У цій справі Верховний Суд погодився з висновками апеляційного господарського суду про те, що акт про порушення № СV0390 є належним доказом фіксації порушення, вчиненого споживачем, оскільки підписаний представниками АТ "Чернівціобленерго", а відмова представника споживача Кричун П. Г. від підпису підтверджується відеозйомкою. Водночас, позивачем не спростовано зафіксований на відеозйомці факт відмови його представника від підпису акта, а також відмови від внесення пояснень і зауважень до нього; не доведено, що на вказаній відеозйомці зафіксовано не представника споживача (Кричун П. Г.), а іншу особу.

Також Верховний Суд погодився з апеляційним судом, що будь-які недоліки проведеної відповідачем відеофіксації щодо відмови представника споживача від підписання акта про порушення, не можуть свідчити про його недійсність в цілому. Доказом порушення в цьому випадку є саме акт №CV0390 від 01.09.2020, а не відеозйомка.

Виходячи з встановлених у справі № 926/4113/21 обставин, а саме підтвердження порушення, вчиненого споживачем, зафіксованого актом №CV0390 від 01.09.2020, Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції дійшов цілком законного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним та скасування рішення комісії по розгляду акта про порушення № CV0390 від 01.09.2020, оформленого протоколом № 4 від 10.02.2021, а відтак і про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Тобто у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 926/4113/21 відсутній висновок, наведений позивачем у касаційній скарзі, як такий що не був врахований судами попередніх інстанцій. Крім того фактичні обставини справи, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, у справах № 926/4113/21 та у справі № 911/3407/21, зокрема, і щодо участі, ознайомлення та підписання представником споживача акта про порушення, не є подібними.

У справі № 911/3407/21 суди попередніх інстанцій встановили, що повноважний представник споживача, який допустив працівників відповідача до перевірки, був присутній під час складання акту, та виконав в акті про порушення запис що від ознайомлення відмовляється, а також виклав зауваження до акта.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Марія" на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 911/3407/21 підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею- доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296, статтею 314 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 911/3407/21, відкрите за касаційною скаргою Приватного підприємства "Марія" на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, закрити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

Н. Губенко