Рішення

від 17.11.2023 по справі 280/6910/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 листопада 2023 року Справа № 280/6910/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДІІС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 року № Ф-58409-50 у сумі 26 539,26 грн.;

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області вчинити дії щодо проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 28 375,38 грн. за період з 01.01.2017 по 20.01.2020 (включно).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з вересня 1995 по 1996 року він був зареєстрований як ФОП, здійснював підприємницьку діяльність. Однак, навесні 1996 року він звернувся до компетентних органів із заявою з метою припинення своєї діяльності як ФОП. Згідно з витягом з ЄДР заявник був зареєстрований з 07.09.1995 року. Статус: зареєстровано, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне. Представник позивача та позивач вважають, що недійсність свідоцтва виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, та як наслідок виключає і можливість формальної та фактичної участі заявника у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Під час здійснення господарської діяльності позивач був офіційно працевлаштований, зокрема у спірний період, що підтверджується відповідною інформацією Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України. Повідомляють суду про те, що у спірний період (з 2017 - 20.01.2020 роки), так і станом на дату складання цієї позовної заяви, позивач офіційно працевлаштований у ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ ФАРМАЦЕВТИЧНА ФАБРИКА "ВІОЛА" (ідентифікаційний код - 01973472). У цей період ЄСВ за гр. ОСОБА_1 , як найманого працівника, сплачував роботодавець. Таким чином, вважаєють, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню, а данні ІКС «Податковий блок» відносно позивача відповідачу необхідно відкоригувати.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, роботазатрудовим договором на підприємстві не виключає можливості здійснення позивачем підприємницької діяльності. Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Частиною 1 ст. 4 цього Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. У розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач як фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У зв`язкузнаявністю у позивача недоїмкизєдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 року № Ф-58409-50. Оскількиоскаржувана вимога надіслана поштоюта 17.12.2019 повернута за зворотною адресою з відміткою пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання»,у зв`язкузчим вважається належним чином надісланою (врученою), тому позивачем порушено строк оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в судовому порядку (протягом 10 календарних днів, згідно ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). До суду ж позивач звернувся лише 25.08.2023, позивачем порушено шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки). Просить у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

11.11.2019 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнятавимогапро сплату боргу (недоїмки) № Ф-58409-50, якою стягуєтьсязпозивача сума боргу платника єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн.

Зазначенавимога надісланата не вручена позивачу, відправлення повернуто 17.1.2019 з відміткоюУкрпошти«зазакінченням терміну зберігання».

Не погодившись вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до судузпозовом про її скасування.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить залишити позовбез розглядуу зв`язкузпропуском строку звернення до судузпозовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного судузазахистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюєтьсяздня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заявубез розгляду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувсязайого захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до судузурахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

На переконання суду в питаннях оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду, необхідно уникати вияву надмірного формалізму, що може розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ВимогаГоловного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 року № Ф-58409-50 надсилаласьпоштоюна адресу реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, однак поштовий конверт 17.12.2019 повернуто до контролюючого органуз відміткою «зазакінченням терміну зберігання».

Позивач лише у червні 2023 року в результаті обізнаності, що його картковий рахунок заблоковано на підставі відкритих відносно ОСОБА_1 Хортицьким ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) два виконавчих провадження №61002946, № 71673212, звернувшись за правовою допомогою до адвоката, тому суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду. Доказів отримання оскаржуваної вимоги позивачем раніше відповідачем не надано.

Отже, підстави для залишення позовубез розглядувідсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальностізапорушення податкового законодавства, та нормами Закону №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основізметою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг)задіючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборівзвнесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діютьз01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншоюзарозмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншоюзарозмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягуватизплатників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464, періодом,заякий платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є періодздня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягуєтьсязнарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI)

Заналізу викладеного вбачається, що позивач як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок під час здійснення підприємницької діяльності.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, та гарантує особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Однак, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування для фізичних осіб-підприємців є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг)задіючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що,зурахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лишезаумови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внескузанеї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягаєтьсязарахунок його сплати роботодавцем.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд звертає увагу на те, що як у спірний період (з 2017 - 20.01.2020 роки), так і по теперішній час, позивач офіційно працевлаштований у ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ ФАРМАЦЕВТИЧНА ФАБРИКА "ВІОЛА" (код ЄДРПОУ 01973472). Факти перебування у трудових відносинах та сплатизанього як працівника єдиного внеску підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особузРеєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), які свідчать про нарахування позивачу доходу та відомості про утримання страхових внесків.

Заналізу наведених обставин та приписів Закону №2464 встановлено, що позивач у вказані періодз2017 року є, в розумінні зазначеного закону, застрахованою особою.

Варто зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесокзасебе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівникзатрудовим договором і єдиний внесокзанеї сплачує роботодавець.

Отже, саме на роботодавців як страхувальників у спірний період були покладені обов`язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача.

Таким чином у періодіз2017 року, в якомузапозицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний внесок,запозивача сплачено єдиний внесок роботодавцем, а тому він звільняється від обов`язку по сплаті у цей період єдиного внеску.

Доказів зворотного не надано і судом не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, щооскаржувана вимогане містить періодузаякий обрахована контролюючим органом сума недоїмки.

Відповідач повідомляє, що заборгованість позивача обліковуєтьсяз2017 року по 20.01 2020,занаступні періоди:

- за 2017 рік по строку 09.02.2018 року автоматично нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 гри. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 грн. х 22 відсотки = 704 грн. в місяць, за 12 місяців відповідно 704 грн. х 12 = 8448,00 грн.);

- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн.(мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06грн. х 3 =2457,18 грн.);

- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 2457,18 грн.);

- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 гри. х 3 2457,18 грн.);

- за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 року - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 2457,18 грн.);

- за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 року - 2754,18 грн.(мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 2754,18 грн.);

- за 2 квартал 2019року по строку 19.07.2019року - 2754,18 гри. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за З місяці відповідно 918,06 грн. х 3 =2 754,18 грн.);

- за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 року - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 =2754,18 грн.);

- за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.20 року - 1836,12 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 2 місяці відповідно 918,06 грн. х 2 =1836,12 грн.);

При цьому, в індивідуальних відомостях про застраховану особузРеєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК - 5) містяться відомості про сплату внесків:

- у 2017 році (січень - грудень),

- у 2018 році (січень - грудень),

- у 2019 році (січень - грудень),

- у 2020 році (січень - грудень).

Контролюючим органом, такі відомості стосовно сплати внесків не враховані при обліку суми недоїмки.

Зурахуванням вищевикладеного, сума заборгованості у розмірі 26539,26 грн. зазначена у вимозі про сплату недоїмкизєдиного внеску № Ф-58409-50 розрахована не правильно.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політикузадміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контрользадодержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску (п.3 ч.2 ст. 12 Закону №2464-VI)

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Оскільки контрользадодержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску є дискреційним повноваженням відповідача, суд не втручається в здійснення розрахунку суми недоїмки.

Вищенаведене дає підстави для висновку про протиправність винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 року № Ф-58409-50 у сумі 26 539,26 грн. та наявність підстав для її скасування.

Щодо зобов`язання ГУ ДПС у Запорізькій області здійснити дії з відображення/коригування у інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом шляхом зменшення грошового зобов`язання з єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Так, оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 №5.

Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) (Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд).

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на Скасовується в судовому порядку), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Судом було встановлено неправомірність нарахування позивачу недоїмки з єдиного внеску у сумі 26539,26 грн.

Згідно з відповіддю від 26.06.23 на адвокатський запит, станом на 22.06.2023 року згідно даних ІКС «Податковий блок» заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в ІКП ОСОБА_1 у розмірі 28 375,38 грн., яка утворилася за 01.01.2017 - 20.01.2020 роки.

Тому, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача в межах заявлених вимог суд вважає зобов`язання відповідача здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 28375,38 грн. за період з 01.01.2017 по 20.01.2020 (включно).

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до частини першої ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивачки судові витрати із судового збору у розмірі 858,88 грн.

Також, частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач просить суд стягнути з бюджетних асигнувань відповідача 27500,00 грн. правової допомоги за підготовку тексту позовної заяви.

Дослідивши надані позивачем (представником позивача) документи щодо витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді, суд звертає увагу на те, що дана категорія адміністративних справ є поширеною, а отже, не потребує витрат значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги. Також, суд вважає вартість таких послуг і робіт правничої допомоги, зазначену у наданих до суду документах, не співмірною з фактично виконаними послугами та роботами.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, від 13.05.2022 у справі №320/11366/20 та інших.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що дана справа є справою незначної складності та не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, розумним розміром витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню, є 5000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.11.2019 року № Ф-58409-50 про сплату боргу (недоїмки) зєдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26 539,26 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 28375,38 грн. за період з 01.01.2017 по 20.01.2020 (включно).

В іншій частині в позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисячі гривен 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17.11.2023.

Суддя А.В. Сіпака