Ухвала

від 17.11.2023 по справі 300/4977/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"17" листопада 2023 р. справа № 300/4977/22

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №300/4977/22 та визнання протиправними рішень та дій вчинених Калуською міською радою на виконання рішення суду у справі №300/4977/22 та порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду за позовною заявою ОСОБА_1 до Калуської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 " від 30.06.2022 № 1482 та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

В результаті розгляду адміністративної справи № 300/4977/22, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 15.02.2023 ухвалено рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Калуської міської ради від 30.06.2022 № 1482 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 ". Зобов`язано Калуську міську раду (код ЄДРПОУ 33578261, вул. І. Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 20.09.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмою апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу Калуської міської ради залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року в справі №300/4977/22- без змін.

Таким чином, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в цій справі набрало законної сили 13.06.2023.

На адресу суду 07.11.2023 від позивача надійшла заява в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) про визнання протиправними рішень та дій вчинених Калуською міською радою на виконання рішення суду у справі №300/4977/22 та порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду.

Заява обґрунтована тим, що на пленарному засіданні сорок восьмої сесії Калуської міської ради 27.07.2023 прийнято рішення №2382 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 ". Таким чином, всупереч приписам ст. 129-1 Конституції України, Калуська міська рада, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.09.2021, прийняла рішення ідентичне, за своїм правовим навантаженням, тому, що визнане судом протиправним та скасоване.

За таких обставин, ОСОБА_1 просить суд:

- запровадити здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №300/4977/22;

- визнати протиправними рішення та дії вчинені Калуською міською радою на виконання рішення суду у справі №300/4977/22 та порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №300/4977/22 та визнання протиправними рішень та дій вчинених Калуською міською радою на виконання рішення суду у справі №300/4977/22 та порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду призначено до розгляду в порядку письмового провадження, з урахуванням вимог, встановлених статтею 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Зобов`язано Калуську міську раду надати суду протягом двох днів з моменту отримання копії цієї ухвали письмові заперечення щодо поданої заяви та належним чином оформлені письмові докази на підтвердження вжитих заходів на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 ухваленого по справі № 300/4977/22.

13.11.2023 засобами електронного та поштового зв`язку надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 , згідно змісту яких заяву вважає безпідставною та необґрунтованою, з огляду на таке. На підставі вказаних рішень у справі № 300/4977/22 управлінням земельних відносин Калуської міської ради підготовлено проекти рішень: 1) "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_3 "; 2) "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 ". Вказані проекти рішень міської ради були розміщені на офіційному сайті Калуської міської ради відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та розглядались постійними комісіями міської ради з питань будівництва та землеустрою: з питань власності, житлово-комунального господарства та екології згідно з вимогами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту Калуської міської ради. За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 від 20.09.2021 на сорок восьмій сесії Калуської міської ради 27.07.2023 прийнято рішення №2382 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 ". При цьому вказане рішення міської ради прийняте підставі ч. З ст. 123 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, оскільки на вказаній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, що суперечить ст. 134 Земельного кодексу України. Враховуючи викладене, Калуською міською радою виконано рішення суду у справі №300/4977/22 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні

Суд, розглянувши в порядку письмового провадження заяву в частині визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного від 15.02.2023 ухваленого по справі № 300/4977/22, зазначає таке.

Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду визначає стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з пунктами 7, 8 частини 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у такій заяві зазначаються: інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання (пункт 7); інформація про хід виконавчого провадження (пункт 8).

Суд встановив, що у вказаній заяві заявником не зазначено інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого в адміністративній справі № 300/4977/22 та інформація про хід виконавчого провадження, що є наслідком недотриманням ним вимог цих норм.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, та від 27.06.2019 у справі №807/220/18.

Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Норма ч. 1 ст. 383 КАС України спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у поставні Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/235/20.

Частиною 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Суд встановив, позивач про наявність обставини, що слугували підставою звернення до суду з даною заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України дізнався з рішення відповідача від 27.07.2023 №2382 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 " (https://kalushcity.golos.net.ua/?p=pryynyati_rishennyasp=singleid=7833).

Таким чином, позивачем пропущено встановлений частиною 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд також наголошує, що розглядаючи заяву, подану в порядку статті 383 КАС України, суд не вирішує спір повторно у зв`язку із новими обставинами, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення. Потреба у постановленні судом окремої ухвали за наслідком розгляду такої заяви може бути зумовлена виключно діями та бездіяльністю, що свідчать про умисне ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення.

Зміст статті 383 КАС України свідчить про те, що під час розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання такого рішення суду, суд не може вирішувати питання, що не були досліджені та не встановлювались під час розгляду справи по суті, оскільки це може призвести до зміни суті рішення.

Таким чином, на переконання суду, вимоги позивача в частині визнання протиправності прийнятого Калуською міською радою на пленарному засіданні сорок восьмої сесії Калуської міської ради рішення від 27.07.2023 №2382 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 ", обґрунтовуються новими (іншими) обставинами та доводами і можуть бути розглянуті судом виключно в межах нового публічно-правового спору внаслідок звернення особи до суду із відповідною позовною заявою та не підлягають розгляду за правилами статті 383 КАС України, оскільки стосуються інших спірних правовідносин, які не врегульовувалися і не могли бути врегульовані рішенням суду, ухваленим в цій справі.

Пунктом 2 частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За таких обставин, подана заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, повертається заявнику.

Одночасно з цим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення за захистом свої прав в загальному позовному порядку.

Суд, розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 15.02.2023 ухваленого по справі № 300/4977/22, зазначає таке.

Згідно частин 2, 3 статті 14, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок встановлення та здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах встановлено статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі "Шаренок проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 589498/0).

Водночас суд зазначає, що завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження").

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, серед яких, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку приписами Закону №1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 63 цього ж Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Водночас, статтею 75 передбачено відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону і встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту вищенаведених положень випливає, що законодавцем передбачено відповідальність боржника, яка полягає в застосуванні штрафної санкції у випадку невиконання рішення суду в порядку виконавчого провадження.

Воднораз, з системного аналізу зазначених норм та встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 Кодексу, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду чи умисне ухилення від вчинення будь-яких дій, спрямованих на його виконання, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Судом не встановлено факту невиконання суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача.

Таким чином, в цьому випадку виникли нові спірні правовідносини щодо прийнятого Калуською міською радою на пленарному засіданні сорок восьмої сесії Калуської міської ради рішення від 27.07.2023 №2382 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 " під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 15.02.2023 у справі № 300/4977/22 (предметом розгляду та дослідження якого було рішення Калуської міської ради від 30.06.2022 №1482 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 ").

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 15.02.2023 за № 300/4977/22 , а тому у її задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 254, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про визнання протиправними рішень та дій вчинених Калуською міською радою на виконання рішення суду у справі №300/4977/22 та порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду, повернути ОСОБА_1 .

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №300/4977/22, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідачу копію ухвали надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Главач І.А.