Постанова

від 13.03.2024 по справі 300/4977/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4977/22 пров. № А/857/23502/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року (головуючий суддя: Главач І.А., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

рішенням Івано-Франківським окружним адміністративним судом від 15.02.2023, яке залишене без змін постановою Восьмою апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Калуської міської ради від 30.06.2022 № 1482 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 » та зобов`язано Калуську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Від позивача, 07.11.2023 до суду першої інстанції надійшла заява в порядку ст. ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень та дій вчинених Калуською міською радою на виконання рішення суду у справі № 300/4977/22 та порушення прав позивача.

Заява обґрунтована тим, що на пленарному засіданні сорок восьмої сесії Калуської міської ради 27.07.2023 прийнято рішення № 2382 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 ». Таким чином, всупереч приписам ст. 129-1 Конституції України, Калуська міська рада, за результатами розгляду заяви позивача від 20.09.2021, прийняла рішення ідентичне, за своїм правовим навантаженням, тому, що визнане судом протиправним та скасоване.

За таких обставин, позивач просив:

- запровадити здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 300/4977/22;

- визнати протиправними рішення та дії вчинені Калуською міською радою на виконання рішення суду у справі № 300/4977/22 та порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року заяву про визнання протиправними рішень та дій вчинених Калуською міською радою на виконання рішення суду у справі № 300/4977/22 та порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду, повернуто ОСОБА_1 .

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 300/4977/22 відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач покликається на аналогічні підстави викладені в заяві.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено факту невиконання суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Тобто, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведених правових норм, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у виді подання звіту про виконання судового рішення.

На думку суду апеляційної інстанції, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Івано-Франківським окружним адміністративним судом від 15.02.2023, яке залишене без змін постановою Восьмою апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023:

- визнано протиправним та скасовано рішення Калуської міської ради від 30.06.2022 № 1482 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язано Калуську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання цього судового рішення управлінням земельних відносин Калуської міської ради підготовлено проекти рішень:

1) «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 »;

2) «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 ».

Вказані проекти рішень міської ради були розміщені на офіційному сайті Калуської міської ради відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та розглядались постійними комісіями міської ради з питань будівництва та землеустрою: з питань власності, житлово-комунального господарства та екології згідно з вимогами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Калуської міської ради.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.09.2021 на сорок восьмій сесії Калуської міської ради 27.07.2023 прийнято рішення № 2382 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 ».

При цьому, вказане рішення міської ради прийняте на підставі ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, оскільки на вказаній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, що суперечить ст. 134 Земельного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Калуської міської ради від 30.06.2022 № 1482, прийняте на підставі частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а саме статей 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скасовуючи рішення Калуської міської ради від 30.06.2022 № 1482, суди вважали, що стаття 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає перелік вихідних даних для здійснення забудови земельної ділянки, що перебуває у власності чи користуванні особи, а стаття 34 вказаного Закону встановлює правові засади для виконання будівельних робіт на земельній ділянці.

Тобто, суди виходили з того, що покликання відповідача на статті 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у спірному випадку не може вважатись належним обґрунтуванням відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, системний аналіз рішення Калуської міської ради від 30.06.2022 № 1482 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 » та від 27.07.2023 № 2382 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 », надає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що правові підстави для їх прийняття є різними.

Оскільки, рішення Калуської міської ради від 30.06.2022 № 1482 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 » прийнято у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а саме статей 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а рішення від 27.07.2023 № 2382 у зв`язку з тим, що на вказаній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, що суперечить ст. 134 Земельного кодексу України.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Калуською міською радою виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/4977/22, оскільки відповідачем, на виконання рішення суду, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 20.09.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині визнання протиправності прийнятого Калуською міською радою на пленарному засіданні сорок восьмої сесії Калуської міської ради рішення від 27.07.2023 № 2382, обґрунтовуються новими обставинами та доводами, натомість такі можуть бути розглянуті виключно в межах нового публічно-правового спору внаслідок звернення позивача до суду із відповідною позовною заявою, оскільки стосуються інших спірних правовідносин, які не вирішувалися під час ухвалення рішення суду від 15.02.2023 у справі № 300/4977/22.

Таким чином, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 15.02.2023 у справі № 300/4977/22, в порядку ст. 382 КАС України.

Щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду від 15.02.2023 у справі № 300/4977/22, в порядку ст. 383 КАС України, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України закріплено, що у такій заяві зазначаються: 1)найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Вказана стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право спонукати до вчинення дій для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і лише після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а таке і надалі залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій ОСОБА_1 не дає підстав вважати, що позивач в повному обсязі виконав вимоги частини 2 статті 383 КАС України, які б зобов`язували суд першої інстанції прийняти до розгляду подану заяву, та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне судове рішення.

У контексті викладеного можна узагальнити, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли останній не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII, є передчасним в силу приписів ст. 383 КАС України.

Аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20, в якій зазначено, що вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не дотримано позивачем обов`язкових вимог частини 2 статті 383 КАС України, щодо надання інформації про хід виконавчого провадження, є наслідком повернення заяви заявнику, а тому суд першої інстанції, зважаючи на відсутність інформації про хід виконавчого провадження, дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви в частині визнання протиправними рішень та дій вчинених Калуською міською радою на виконання рішення суду у справі № 300/4977/22

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 268, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 300/4977/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін