Рішення

від 16.11.2023 по справі 420/3836/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3836/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

24.02.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24 січня 2023 року № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» з 25 січня 2023 року;

- стягнути з державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 січня 2023 року по день ухвалення рішення суду.

У позові вказано, що попередження про звільнення позивач не отримував.

Як зазначено у позові, законодавство України передбачає певну процедуру звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Зокрема, звільнення у зв`язку із скороченням штату можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення. Тож, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, то роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на йоду і які існували на день звільнення.

У позові вказано, що з матеріалів справи вбачається, що дійсно 06 жовтня 2022 року Міністерством юстиції України було фактично скорчено штат державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» та залишено в штаті 3 посади. В той же час, наказом Міністерства юстиції України від 21 грудня 2022 року № 5766/5 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 06 жовтня 2022 року № 4298/5 та затверджено новий штат та структуру державної установи «Херсонський слідчий ізолятор», відповідно до якого передбачено 60 посад. Однак, жодну із зазначених посад відповідачем позивачу не було запропоновано. Позивач зауважує, шо встановлена законодавством можливість зміни штатного розпису установи виконання покарань із подальшим затвердженням іншого, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню осіб на посади за новим штатним розкладом. Однак, це зобов`язання відповідач не виконав, а трудові гарантії позивача, як працівника, були порушені.

На думку первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звільнення поліцейського на підставі п.4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» без пропонування йому всіх вакантних посад буде незаконним рішенням та грубим порушенням діючого законодавства, а отже оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 01.03.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

21.03.2023 року (вх.№8683/23) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками.

У відзиві вказано, що відповідач позовні вимоги не визнає, доводи позовної заяви вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Як зазначено у відзиві, наказом Міністерства юстиції України від 06.10.2022 р. № 4298/5 "Про затвердження структури та штату державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" змінено структуру та штат державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 300 посад на три штатні одиниці. Наказом від 21.10.2022 р. № 1-ОД "Про попередження про наступне вивільнення персоналу установи", запущено процедуру масового вивільнення та встановлено день звільнення персоналу, посади яких скорочуються, 29 грудня 2022 р.

У відзиві вказано, що в подальшому установою здійснено повідомлення первинної профспілкової організації про заплановане скорочення штату працівників, проінформовано місцевий центр зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників та направлені попередження про наступне вивільнення персоналу установи.

Як стверджує відповідач, враховуючи ряд обставин, які мали місце в період процедури вивільнення персоналу установи, а саме: тимчасова окупація військовими рф м. Херсона, втрата зв`язку з частиною персоналу установи, тимчасово непрацюючі відділення ТОВ «Нова Пошта» та АТ «Укрпошта» в м. Херсоні та Херсонській області, у керівництва установи не було фізичних можливостей вручити попередження про звільнення під особистий підпис персоналу установи та направити попередження засобам поштового зв`язку. В період з 24.10.2022 року по 28.10.2022 року відділом по роботі з персоналом установи, була проведена робота щодо попередження персоналу установи про наступне вивільнення, шляхом направлення повідомлення через месенджери Вайбер, Телеграм, Ватсап на особисті номери телефону персоналу установи, зазначені в особових справах 28.10.2022 року, на виконання п. 7 наказу державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 21.10.2022 року №1 ОД, складено акт про проведення роботи щодо попередження персоналу установи про наступне вивільнення.

Як зазначено у відзиві, на день попередження про звільнення в установі не було вакансій, які відповідали професійній кваліфікації ОСОБА_1 . Вивільнення персоналу установи, відповідно до наказу від 21.10.2022 року №1 - ОД було заплановане на 29.12.2022 року. Проте, наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2022 року №5766/5 «Про затвердження структури та штату державної установ «Херсонський слідчий ізолятор» знову вносяться зміни до структури та штату установи, відповідно до яких, в установі затверджено 60 штатних одиниць. Відтак, штатна чисельність державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» була зменшена на 240 штатних одиниць. З огляду на велику чисельність посад, які підлягали скороченню, переважне право на залишенні на роботі, мали особи, відносно яких законодавством передбачене обмеження щодо звільнення.

Відповідач вказує, що посада, яку обіймав позивач, скорочена. Кваліфікаційним вимогам на посаду начальника відділу режиму та охорони установи ОСОБА_1 не відповідає. Рівнозначних посад, які б відповідали професії та кваліфікації ОСОБА_1 в штаті установи наразі не затверджено. На думку відповідача, доводи позовної заяви не спростовують законність оскаржуваного наказу установи. Факт наявного повідомлення про скорочення ОСОБА_1 , який долучено до матеріалів позовної заяви є доказом, того що зазначене повідомлення він отримав. Відмова від підпису повідомлення про скорочення не відміняє процедуру самого скорочення. Також, позивачем не надано жодного підтвердження того, що він має пріоритетне право на залишенні на роботі.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

05.05.2023 року (вх.№14376/23) від первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України надійшла відповідь на відзив.

05.05.2023 року (вх.№14377/23) від первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України до суду надійшла заява в порядку ч.7 ст.139 КАС України).

05.05.2023 року (вх.№ЕП/16047/23, вх.№14378/23) від первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України надійшли клопотання про витребування Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" належним чином засвідченої копії особової справи ОСОБА_1 .

05.05.2023 року (вх.№30123/23) від представника позивача до суду надійшло клопотання про повторне витребування доказів.

05.05.2023 року (вх.№ЕП/16086/23) від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 02.06.2023 року доручено Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" надати до Одеського окружного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання ухвали суду:

- належним чином засвідченої копії особової справи ОСОБА_1 ;

- довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за два повних місяці перед звільненням, а також за два повні місяці перед оголошенням простою в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор»;

- інформацію щодо кваліфікаційних вимог до посади, яку обіймав ОСОБА_1 перед його звільненням наказом від 24 січня 2023 року № 4/ОС (з доказами на її підтвердження);

- інформацію щодо кваліфікаційних вимог до посади начальника відділу режиму охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» (з доказами на її підтвердження);

- інформацію щодо того, чи наявні у державній установи «Херсонський слідчий ізолятор» згідно діючої структури посади, які за кваліфікаційними вимогами є ідентичними кваліфікаційним вимогам до посади, яку обіймав ОСОБА_1 перед його звільненням наказом від 24 січня 2023 року № 4/ОС (з доказами на її підтвердження);

- інформацію щодо того, чи наявні у державній установи «Херсонський слідчий ізолятор» згідно діючої структури посади кваліфікаційні вимоги до яких є нижчими кваліфікаційним вимогам до посади, яку обіймав ОСОБА_1 перед його звільненням наказом від 24 січня 2023 року № 4/ОС (з доказами на її підтвердження).

Вказаною ухвалою судом зупинено провадження по справі №420/3836/23 за позовом первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до надходження відповіді на доручення.

15.09.2023 року (вх.№31371/23) на виконання вимог вищевказаної ухвали від представника відповідача до суду надійшов лист разом із додатками.

17.10.2023 року (вх.№35628/23) від первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України до суду надійшли додаткові пояснення.

За вх.№35626/23 від первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України до суду надійшло клопотання про поновлення провадження по справі.

За вх.№35625/23 від первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України до суду надійшло клопотання про залишення без розгляду клопотання про повторне витребування доказів.

Ухвалами суду від 16.11.2023 року:

- поновлено провадження по справі;

- залишено без розгляду клопотання первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 про повторне витребування доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 з травня 2017 р. проходив службу у державній установі "Херсонський слідчий ізолятор", та перебував на посаді начальника відділу охорони.

Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 р. № 1951/5 "Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території", в державній установі "Херсонський слідчий ізолятор" з 14.05.2022 р. оголошено простій та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами установи.

У подальшому, наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 р. № 2829/5 припинено з 11.07.2022 р. простій, оголошений відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13 травня 2022 року № 1951/5, зокрема, в державній установі "Херсонський слідчий ізолятор".

Наказом державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 11.07.2022 р. № 44/ОС-пр, оголошено простій персоналу установи з 11.07.2022 р. до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.

Наказом Міністерства юстиції України від 06.10.2022 р. № 4298/5 "Про затвердження структури та штату державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" змінено структуру та штат установи з 300 посад на три штатні одиниці, до якої входять: керівництво - 1 посада; група фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - 1 посада; група по роботі з персоналом - 1 посада.

Наказом державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 21.10.2022 р. № 1-ОД "Про попередження про наступне вивільнення персоналу установи" запущено процедуру масового вивільнення та встановлено день звільнення персоналу, посади яких скорочуються - 29.12.2022 р., відділу по роботі з персоналом наказано до 28.10.2022 р. повідомити персонал установи про скорочення займаних ними посад засобами електронного зв`язку шляхом розсилки на електронні пошти та за допомогою сервісів Вайбер, Телеграм, Ватсап та ознайомити з днем звільнення.

Як вбачаються з рапорту старшого інспектора по роботі з персоналом, з 21.10.2022 року по 27.10.2022 року через мобільний додаток "Ватсап" за номером телефону позивача направлено повідомлення про наступне його вивільнення за п.4 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

28.10.2022 р. на виконання п.7 наказу державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 21.10.2022 р. № 1-ОД складено акт про проведення роботи щодо попередження персоналу установи про наступне вивільнення, зокрема, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділу охорони.

Наказом державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24.01.2023 р. № 4/ОС "Про особовий склад" звільнено майора внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділу охорони у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів згідно із п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" 24.01.2023 року.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24 січня 2023 року № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 , Первинна профспілкова організація працівників територіальних органів Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 р. № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV).

Відповідно до ст.3 Закону № 2713-IV правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

За змістом положень ч.1 ст.6 Закону № 2713-IV Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань (ч.4 ст.6 Закону № 2713-IV).

Частиною 1 статті 14 Закону № 2713-IV передбачено, що до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (ч.2 ст.14 Закону № 2713-IV).

Пунктом 5 частини 1 статті 13 Закону № 2713-IV встановлено, що підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: порядок призначення і звільнення з посад, права, обов`язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.

Згідно ч.5 ст.23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.77 Закону № 580-VІІІ днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

За загальним правилом, під час вирішення адміністративних спорів, пов`язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, у даному випадку Закону України "Про Національну поліцію", але, у випадках не врегульованих спеціальним законодавством, підлягає застосуванню трудове законодавство.

Суд зазначає, що нормами Закону України "Про Національну поліцію" не врегульовано процедуру звільнення поліцейського у зв`язку зі скороченням чисельності штату, та дотримання трудових гарантій поліцейського, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати окремі положення КЗпП України.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За приписами ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Частинами 1, 2 статті 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Зазначені норми також знайшла своє відображення у ст.68 Закону України "Про Національну поліцію".

Так, згідно ч.ч.1-3 ст.68 Закону № 580-VІІІ у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

При цьому, правова позиція щодо застосування та тлумачення ст.68 Закону України "Про національну поліцію" сформована Верховним Судом у постановах від 15.04.2020 р. у справі № 824/185/17-а та від 12.06.2020 р. у справі № 814/2101/16, згідно яких у разі скорочення штатів, поліцейському, посада якого скорочується, повинно бути запропоновано іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Пропозиція всіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату, у якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Зазначений висновок обумовлюється тим, що формою волевиявлення поліцейського на призначення на іншу посаду є надання згоди. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, тобто ініціатива керівництва.

Лише відмова поліцейського від запропонованої посади дає підстави для звільнення його у зв`язку зі скороченням штатів.

Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом надання згоди на ініціативу керівництва щодо іншої посади в будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад виникають підстави для застосування п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" щодо звільнення поліцейського зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 814/805/17.

Отже, законодавство України передбачає певну процедуру звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Зокрема, звільнення у зв`язку із скороченням штату можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення. Тож, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, то роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2019 р. у справі № 808/588/17, від 20.01.2020 р. у справі № 753/22893/17, від 05.12.2019 р. у справі № 804/7399/16, від 24.04.2019 р. у справі № 808/892/17.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 01.10.2021 р. № 2398/к "Про затвердження структури та внесення змін до штату державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" затверджено структуру та штат державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" у кількості 300 осіб.

Наказом Міністерства юстиції України від 06.10.2022 р. № 4298/5 "Про затвердження структури та штату державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" змінено структуру та штат установи з 300 посад на три штатні одиниці, до якої входять: керівництво - 1 посада; група фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - 1 посада; група по роботі з персоналом - 1 посада.

Тобто, вказаним наказом передбачено зміну структури та скорочення штату державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", внаслідок чого відповідачем винесено наказ від 21.10.2022 р. № 1-ОД, відповідно до якого наказано попередити про можливе наступне вивільнення осіб начальницького складу у зв`язку із скороченням структури та штату державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" через два місяці після отримання попередження відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "про Державну кримінально-виконавчу службу", пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділу охорони; встановити день звільнення персоналу, посади яких скорочуються, 29 грудня 2022 року; відділу по роботі з персоналом установи до 28 жовтня 2022 року повідомити персонал установи про скорочення займаних ними посад засобами електронного зв`язку шляхом розсилки на електронні пошти або за допомогою сервісів Вайбер, Телеграм, Ватсап та ознайомити з днем звільнення.

В той же час доказів ознайомлення ОСОБА_1 з даним наказом та попередження про можливе наступне вивільнення відповідачем до суду не надано.

У підписаному 21.10.2022 р. в.о. начальника державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" попередженні про подальше звільнення відсутній підпис ОСОБА_1 , а у графі для підпису зазначена лише дата "27 жовтня 2022 року".

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивача повідомлено про наступне звільнення шляхом направлення повідомлення через мобільний додаток "Ватсап" за його номером телефону, оскільки ні Закон України "Про Національну поліцію", ні КЗпП України не визначають можливість роботодавця повідомляти працівника про наступне звільнення шляхом розсилки на електронні пошти або за допомогою сервісів «Вайбер», «Телеграм», «Ватсап» та відповідно таким чином ознайомлювати з днем звільнення.

В той же час, суд враховує, що рапорт, яким на думку відповідача підтверджено таке повідомлення складено вже після прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, а саме 06.03.2023 року.

Єдиний нормативно-правовий акт, який визначає вказаний спосіб доведення інформації до працівників, є Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", ст.7 якого передбачено, що у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що позивачем надавалася згода роботодавцю у період дії воєнного стану пересилати будь-які документи з питань трудових відносин через месенджери «Вайбер», «Телеграм», «Ватсап».

Наданий до суду відповідачем знімок з екрану мобільного телефону не є належним та допустимим доказом повідомлення позивача про наступне звільнення, так як з нього неможливо встановити ні відправника, ні отримувача фотографічного зображення документа, оскільки знімок не містить інформації про контактні номери телефонів абонентів, що унеможливлює підтвердити особу зазначену як " ОСОБА_2 ".

Крім того, з даного знімку вбачається, що абонент " Русановський 2" востаннє був у мережі в п`ятницю без зазначення дати, в той час як відправлення спрямовано "сегодня" об 11.03 год., тобто без зазначення конкретної дати.

Також зі знімку вбачається, що на повідомлені міститься позначка з однією "галочкою".

Згідно умов обслуговування «Ватсап» статус "відправлено" ("Одна галочка") означає, що повідомлення успішно вивантажено в систему доставки з вашого пристрою і знаходиться на шляху до одержувача. При цьому, статус "доставлено" ("Дві галочки") повідомлення отримає в момент, коли передана вами інформація стане доступна до перегляду з пристрою одержувача, що можливо, якщо девайс іншого учасника включений і встановлений на ньому «Ватсап» підключений до системи (знаходиться "В мережі").

Окрім цього, зі знімку неможливо достовірно встановити зміст спрямованого фотографічного зображення документа, за відсутності будь-яких інших повідомлень.

Згідно ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 49-2 КЗпП України містить вимогу про персональне попередження працівника про наступне звільнення, а частина 1 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" вказує на необхідність персонального письмового повідомлення про можливе наступне звільнення за два місяці до такого звільнення.

Тобто законодавцем визначено обов`язковість персонального письмового повідомлення працівника про наступне звільнення, а не шляхом направлення повідомлення через мобільний додаток «Ватсап» та ще й з позначкою про те, що таке повідомлення не доставлено адресату.

Відповідно до витягу з акту державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 28.10.2022 р. № 1/ВС "Про попередження про наступне вивільнення персоналу державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", складеного начальником відділу по роботі з персоналом, у зв`язку відсутністю фізичних можливостей вручити попередження про звільнення під підпис персоналу установи, який підлягає звільненню, було направлено повідомлення через месенджери «Вайбер», «Телеграм», «Ватсап» персоналу установи та повідомлено про вивільнення за такими підставами: через два місяці після отримання попередження: відповідно до ч.5 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію": 1.160 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділу охорони.

Зі змісту даного акту вбачається, що фактично відповідач підтвердив пов`язаність дати відліку звільнення позивача з датою отримання ним попередження про звільнення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт попередження майора внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділу охорони про наступне звільнення.

Також суд звертає увагу на те, що положення ч.3 ст.49-2 КЗпП України декларує дві імперативні норми: по-перше, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівникові іншу роботу; по-друге, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров`я і які може виконувати працівник, і не лише за місцем роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які були в юридичної особи упродовж періоду від вручення працівнику письмового попередження про звільнення із займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці по день його звільнення.

Верховний Суд у постановах від 11.03.2020 р. у справі № 813/1220/16, від 09.07.2020 р. у справі № 809/2894/13-а наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав наведені вимоги КЗпП України, якщо працівнику запропоновано наявну на підприємстві роботу (посаду), тобто, вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється.

Тож, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, то роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.

Між тим, відповідач жодних вакансій позивачу не пропонував, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні, а обмежився лише направленням позивачу повідомлення через додаток «Ватсап», яке ОСОБА_1 не отримував.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не відповідає кваліфікаційним вимогам на посаду начальника відділу режиму та охорони, суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2022 р. № 5766/5 затверджено штат та структуру державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", згідно якого передбачено 60 посад, у тому числі відділ режиму і охорони 21 посада (молодший інспектор І категорії - 18 посад, молодший інспектор (технік з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) - 1 посада, молодший інспектор - кінолог - 1 посада).

До суду не надано доказів пропонування позивачу інших вакантних посад установі відповідача.

В той же час, відповідачем не вказано, яким саме кваліфікаційним вимогам щодо посади начальника відділу охорони не відповідає позивач.

Так, у позивача наявна повна вище освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (за спеціальністю географія та здобув кваліфікацію географа, вчителя географії та економіки, який відповідно до пп.2 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Стаж роботи позивача в органах кримінально-виконавчої служби більше 4 років.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено дотримання ним вимог ст.ст.40, 42, 49-2 КЗпП України, ст.68 Закону України "Про Національну поліцію", а тому наказ державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24.01.2023 р. № 4/ОС "Про особовий склад" в частині звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді начальника відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» з 25.01.2023 р.

Абзацом 1 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, враховуючи, що позивача звільнено саме з посади начальника відділу охорони, належним способом захисту є саме поновлення майора внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаду, з якої його було звільнено.

При цьому оскільки наказом державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24.01.2023 р. № 4/ОС "Про особовий склад" звільнено майора внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділу охорони у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів згідно із п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" 24.01.2023 року, то позивач має бути поновлений на посаді з 25.01.2023 року.

Приписами ч.2 ст.235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З наданої до суду копії довідки про нараховане грошового забезпечення на два місяці, які передували звільненню ОСОБА_1 , яка видана Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" 07.06.2023 року №24/9.1-25/ВС судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за листопад склало 3573,33 грн та за грудень 3573,33 грн.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 9 розділу І Порядку №260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 91 Закону №580, особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Тобто згідно з чинним законодавством робочий час поліцейських є ненормованим.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 117,16 грн. (3573,33+3573,33)/61).

Вимушений прогул з дати звільнення позивача по дату прийняття даного рішення складає 212 робочих днів (5+20+23+20+23+22+21+23+21+22+12).

При обчисленні кількості робочих днів суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації .

Указом «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 воєнний стан продовжений до 25.04.2022.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України №341/2022 на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Так, приписами ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Таким чином, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 24 квітня Великдень, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги) суд враховує як робочі дні у період вимушеного прогулу позивача.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 25.01.2023 року по 16.11.2023 року складає 24837,92 грн (212 робочих дні х 117,16 грн.).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2023 року по 16.11.2023 року у сумі 24837,92 грн (з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Відповідно до пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» з 25 січня 2023 року та в частині стягнення з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2023 року по 16 листопада 2023 року у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3573,33 грн. (три тисячі п`ятсот сімдесят три гривні 33 копійки) з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі 826/27339/15 висловлено позицію, що роботодавцеві надано право самостійно визначати чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Оцінивши докази, які є у справі, враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності звільнення позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24 січня 2023 року № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» з 25 січня 2023 року.

Стягнути з державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 січня 2023 року по 16 листопада 2023 року у розмірі 24837,92 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять сім гривень 92 копійки) з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» з 25 січня 2023 року та в частині стягнення з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2023 року по 16 листопада 2023 року у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3573,33 грн. (три тисячі п`ятсот сімдесят три гривні 33 копійки) з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Державна установа "Херсонський слідчий ізолятор" (вул. Перекопська, 10, м.Херсон, 73005, код ЄДРПОУ 08564707).

Суддя С.М. Корой