Постанова

від 10.07.2024 по справі 420/3836/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3836/23

Перша інстанція: суддя Корой С.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю.М., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі за позовом Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, в інтересах ОСОБА_1 , до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2023 року Первинна профспілкова організація працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції із позовом до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» (далі відповідач, ДУ «Херсонський слідчий ізолятор»), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад», в частині звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» з 25.01.2023;

- стягнути з ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.01.2023 по день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування заявлених вимог представник ОСОБА_1 пояснює, що останній, проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема, в ДУ «Херсонський слідчий ізолятор».

Далі представник позивача пояснює, що наказом ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 №44/ОС-пр був проголошений простій персоналу установи до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.

Наказом ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 №4/ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

На думку Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, указаний наказ є протиправним, з огляду на те, що попередження від 21.10.2022 про подальше звільнення із займаної посади ОСОБА_1 не отримував, про що свідчить відсутність його підпису на попередженні.

Також даний представник указує, що інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві, протягом цього періоду та існували на день звільнення, ОСОБА_1 не були запропоновані. Позивач вважає, що лише відмова працівника від запропонованих посад дає підстави для його звільнення у зв`язку із скороченням штатів.

На переконання Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, не дотримання ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» процедури звільнення працівника з займаної посади, призвело до порушення гарантованого частинами 1 та 6 статті 43 Конституції України права особи на працю та захисту від незаконного звільнення.

Заявляючи вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, прдставник позивача посилається на приписи статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та зазначає, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу охорони ДУ «Херсонський слідчий ізолятор».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» з 25.01.2023.

Стягнуто з ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.01.2023 по 16.11.2023 у розмірі 24 837,92 грн., з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Суд допустив негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» з 25.01.2023 та в частині стягнення з ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 25.01.2023 по 16.11.2023 у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3 573,33 грн., з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів відсутність порушення вимог статей 40, 42, 49-2 КЗпП України, статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» в частині дотримання процедури звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, зокрема щодо попередження працівника про звільнення або пропозиції вакантної посади для зайняття її працівником.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважав, що ефективним способом відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» з 25.01.2023 із виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Суд визнав, що відповідно до положень Порядку № 100 середня заробітна плата за 296 днів вимушеного прогулу має бути виплачена ОСОБА_1 , виходячи із грошового забезпечення за попередні два місяці перед звільненням (листопад-грудень 2022 року), розмір якої становить 24 837,92 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Первинна профспілкова організація працівників територіальних органів Міністерства юстиції України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення, в частині визначеного судом розміру середнього заробітку та прийняти в цій частині нову постанову.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру заробітної плати за попередні два місяці перед звільненням, а саме за листопад-грудень 2022 року.

Як указує скаржник, суд першої інстанції під час ухвалення рішення, не врахував, що згідно положень пункту 2 розділу II Порядку № 100, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував вказані положення законодавства, а тому помилково розрахував розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, належний до виплати ОСОБА_1 ..

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, зокрема, в ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» на посаді начальника відділу охорони.

Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території», в ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» з 14.05.2022 оголошений простій.

У подальшому, наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 №2829/5 простій з 11.07.2022 припинений.

Далі, наказом ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 № 44/ОС-пр оголошений простій персоналу установи з 11.07.2022 до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.

Наказом Міністерства юстиції України від 06.10.2022 №4298/5 «Про затвердження структури та штату державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» змінена структура та штат установи з 300 посад на три штатні одиниці, до якої входять: керівництво - 1 посада; група фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - 1 посада; група по роботі з персоналом - 1 посада.

Наказом ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 21.10.2022 №1-ОД «Про попередження про наступне вивільнення персоналу установи» запущена процедура масового вивільнення та встановлений день звільнення персоналу, посади яких скорочуються, - 29.12.2022.

Наказом ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 №4/ОС «Про особовий склад» майор внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальник відділу охорони звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів згідно із пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи вказаний наказ про звільнення протиправним, Первинна профспілкова організація працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, діючи в інтересах ОСОБА_1 , оскаржила його в судовому порядку.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.

Надаючи відповідь на доводи Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України щодо помилкового розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає таке.

Спірне питання регулюється Кодексом законів про працю України та Порядком обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі і вище - Порядок № 100).

Так, приписи частини 2 статті 235 КЗпП України визначають, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 пункту 2 розділу II Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, шо передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Абзаци 1, 2 пункту 3 розділу III Порядку № 100 передбачають, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плази враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно пункту 4 розділу III Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час. протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Як мовилося вище, ОСОБА_1 24.01.2023 звільнений з посади начальника відділу охорони в ДУ «Херсонський слідчий ізолятор».

При цьому, наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, у зв`язку із тимчасовим знаходженням на непідконтрольній території України, зокрема, в ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» оголошено простій з 14.05.2022 до закінчення воєнного стану в Україні.

У подальшому, наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 № 2829/5 припинений з 11.07.2022 простій, оголошений відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, зокрема, в ДУ «Херсонський слідчий ізолятор».

Наказом ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 № 44/ОС-пр, оголошений простій персоналу установи з 11.07.2022 до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бу ї и відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи, зокрема ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Позивач звільнений з органів Державної кримінально-виконавчої служби України в період перебування у простої та останній не переведений ані на іншу посаду, ані в іншу установу виконання покарань у зв`язку із введенням простою.

Тобто, станом на дату звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (24.01.2023) позивач перебував у простої та не виконував роботу/ не ніс службу, шо додатково підтверджується відомостями вказаними відповідачем у відзиві на позов.

Як зазначалось вище, пункт 2 розділу II Порядку № 100 встановлює, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

З огляду на наведене, суд першої інстанції помилково взяв для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітку плату за листопад та грудень 2022 року, оскільки у вказані місяці позивач перебував у простої та відповідно не працював, що мало наслідком неправильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача.

З огляду на приписи пункту 2 розділу II Порядку № 100 та виходячи із наказу ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 № 44/ОС-пр, наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, місяцями, що передують місяцю звільнення позивача із займаної посади, які мають бути враховані для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в які останній працював, є березень та квітень 2022 року.

Згідно наявної і матеріалах справи довідки начальника сектору - головного бухгалтера сектору ФЗ та БО ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» у березні 2022 року ОСОБА_1 нараховано 39 640,10 грн. грошового забезпечення та у квітні 2022 року 39 883,61 грн. грошового забезпечення.

Виходячи із даних довідки про грошове забезпечення позивача, розмір його середньоденного грошового забезпечення становить 1303,67 грн. ((39640,10 грн. + 39883,61 грн.) / 61 день (березень 2022 року - 31 день, квітень 2022 року - 30 днів)).

Період вимушеного прогулу з 25.01.2023 (наступний день після звільнення) по 16.11.2023 (день ухвалення судового рішення) складає 296 днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача становить 385 886,32 грн. (1303,67 грн. х 296 днів).

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги, в цій частині, мають бути задоволені шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 385 886,32 грн.

Колегія суддів підтримує доводи Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку під час розрахунку розміру цієї суми середнього заробітку, виходячи з розміру заробітної плати за листопад грудень 2022 року, а відтак наявні підстави для її задоволення.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції помилково застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення щодо його мотивувальної та резолютивної частини.

З огляду на викладене, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року підлягає зміні та викладення його мотивувальної частини щодо визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в редакції цієї постанови та абзацу четвертого резолютивної частини рішення щодо стягнення з ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 385 886,32 грн.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

За результатами апеляційного перегляду, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводився.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в редакції цієї постанови.

Викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у такій редакції:

«Стягнути з державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 січня 2023 року по 16 листопада 2023 року у розмірі 385 886,32 грн (триста вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 32 копійки) з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.»

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повний текст судового рішення складений 10.07.2024.