Рішення

від 06.03.2023 по справі 760/17849/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/17849/20 2/760/1358/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

представника відповідача 1 Таран О. М.,

представника відповідача 2 Гаращенка І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни, треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13062», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», про скасування реєстрації права власності на групи приміщень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П., в якому просить: скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» на групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» на групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» на групу нежитлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказані рішення державного реєстратора є незаконними, оскільки шляхом проведення державної реєстрації поділу гуртожитку по АДРЕСА_1 на окремі нежитлові приміщення, було протиправно змінено їх призначення з житлових приміщень на нежитлові. При цьому в групу нежитлових приміщень № 3, які незаконно були виділені в окреммий об`єкт, увійшли всі приміщення на другому поверсі, які в дійсності є житловими кімнатами і там проживають люди, зокрема він.

Позивач зазначає, що реєстраційні дії вчинялись в порушення законодавчо встановленого мораторію на відчуження гуртожитків, які увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації.

Крім того, позивач вважає, що оскаржуваними рішеннями було порушено його право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків`та право на проживання в ньому.

Позивач указує, що позовну давність він не пропустив, оскільки спочатку звертався за захистом порушених справ до адміністративного суду, у свою чергу, суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу по суті, а Касаційний адміністративний суд закрив провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства, чим перебіг позовної давності був перерваний та розпочався заново.

Враховуючи викладене, звернувся до суду з указаними позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2020 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Жовноватюк В. С.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаним позовом.

07 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив від представника відповідача 2 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. - адвоката Геращенка І. В., в якому останній заперечує проти задоволення позову, оскільки вважає його необґрунтованим та безпідставним. Зазначає, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебіг позовної давності.

Крім того, вказує, що ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було подано повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для вчинення відповідної реєстраційної дії, та з огляду на те, що законодавством заборонено відмовляти в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених вищевказаним Законом, у приватного нотаріуса як державного реєстратора не було правових підстав для такої відмови. Зокрема, ні Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачено вимагати дозвіл Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради при державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу.

Враховуючи викладене, просив відмовити в задоволенні позову.

19 жовтня 2020 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи 3 Акціонерного товариства «Асвіо Банк» - адвоката Дуброва Д. Г., в яких він заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що при проведенні реєстраційної дії 13 серпня 2016 року державним реєстратором проведено реєстраційну дію у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав власності, оскільки ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було надано повний та належний пакет документів, а надання дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради приватний виконавець не може вимагати, тому що такий документ не передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

30 жовтня 2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи 2 - Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дібрової К. В., в яких зазначила, що оскільки позивачем дії посадових осіб Головного територіального управління юстиції у м. Києві та його підпорядкованих органів не оскаржуються, розляд справи залишає на розсуд суду.

Розпорядженням Виконуючого обов`язки керівника апарату Петухової А. О. від 03 лютого 2021 року № 22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/17849/20, провадження № 2/760/2318/21 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Жовноватюк В. С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами.

08 лютого 2021 року представником позивача подано до суду пояснення, в яких зазначає, що тривалий час в період з 03 листопада 2016 року по 11 вересня 2019 року аналогічний позов розглядався адміністративними судами та лише судом касаційної інстанції було винесено постанову про закриття провадження у зв`язку з не підсудністю справи адміністративним судам, тому вважає, що наведене є поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Крім того, 08 лютого 2021 року представником позивача подано до суду клопотання про поновлення позовної давності, в якому зазначає, що строк був пропущений з поважних причин, оскільки станом на 2016 рік судова практика була такою, що аналогічні спори розглядались виключно адміністративними судами, тому позивач 03 листопада 2016 року звернувся з аналогічним позову до Окружного адміністративного суду м. Києва, постановою якого від 22 серпня 2017 року було відмовлено у задоволенні позову. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Водночас, у 2019 році позиція адміністративних судів була змінена, що подібні спори повинні розглядатись в порядку господарського/цивільного судочинства, тому 11 вересня 2019 року ухвалою Верховного суду було скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції та закрито провадження у зв`язку з не підсудністю адміністративним судам.

З огляду на викладене, є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах, тому просить поновити строк позовної давності на подання позову.

10 березня 2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача 1 Дочірнього підприємства «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» - адвоката Таран О. М., в якому просить застосувати наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу такого строку, тому позивач його пропустив. Крім того, зазначає що підприємство є законним власником об`єкту нерухомості в АДРЕСА_1 та ним було надано повний перелік документів для проведення реєстраційної дії, підстави для відмови у проведенні такої дії були відсутні, що було встановлено приватним виконавцем. Зокрема, надання дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради як обов`язкового документу при державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна шляхом поділу не передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тому приватний нотаріус була позбавлена права вимагати такий документ та відмовляти у вчиненні реєстраційної дії з підстав його відсутності.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки реєстраційні дії проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, тому просила відмовити в задоволенні позову.

10 березня 2021 року ухвалою суду по вищезазначеній справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

05 липня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

29 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у його відсутність та залучення до участі в справі його представника за довіреністю Єфадзе Т. М., яке ухвалою суду від 02 грудня 2021 року було залишено без задоволення.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак матеріали справи містять заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача 1 - Таран О. М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 - Геращенко І. В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві, просив позов залишити без задоволення.

Треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, у поданих до суду поясненнях третьої особи 2 представник просила розглядати справу у її відсутність.

Вислухавши представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2007 року № 1952-IV.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власноті) дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 14 жовтня 1997 року, власником гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було визначено ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

06 квітня 2000 року рішенням загальних зборів Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» було створено Дочірнє підприємство «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», до статутного капіталу якого був внесений житловий будинок вцілому - гуртожиток.

На підставі наказу від 19 травня 2000 року № 87, виданого ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», було вирішено створити ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна (в тому числі будинку гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) та інших активів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

Передача такого майна у власність ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» підтверджується актом передачі від 25 травня 2000 року.

Рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 260/6310 «Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств» надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

13 серпня 2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. П. були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділів), відповідно до яких за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» була проведена державна реєстрація наступного майна:

- група нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549, 3 кв. м, що розташовані за адресою: . АДРЕСА_1 ;

- група нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- група нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813, 2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465, 3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Реєстрація таких об`єктів здійснювалась шляхом поділу об`єкту, а саме будівлі гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та перебував у власності ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

Як вбачається з позовних вимог, підставою для звернення позивача з позовом до суду про скасування реєстрації права власності на групи приміщень є те, що таку реєстрацію було здійснено без дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, а її здійснення порушує права та законні інтереси позивача, як особи, що має право на проживання в ньому (житлові права) та як особи, яку фактично було позбавлено права на приватизацію відповідного житла.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власноті) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власноті)).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власноті) державним реєстратором є нотаріус.

В силу приписів статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власноті) встановлено, що державний реєстратор, серед іншого встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власноті) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно з вимогами частини другої статті 18 Закону Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власноті), перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 52 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу (у тому числі у результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу об`єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів), виділу частки або об`єднання кількох об`єктів, подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу, виділу частки чи об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі договорів про поділ спільного майна або про виділ частки в натурі); 2) технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об`єкту нерухомого майна окремої адреси (крім випадків, коли присвоєння окремої адреси новоствореному об`єкту нерухомого майна не передбачається); 4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли поділ, виділ частки або об`єднання здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Як вбачається з матеріалів справи, для державної реєстрації зазначених вище об`єктів було подано наступний перелік документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; свідоцтво про право власності на жилий будинок, видане 14 жовтня 1997 року; наказ від 19 травня 2000 року № 87, виданий ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», про передачу майна на баланс ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; акт передачі від 25 травня 2000 року, відповідно до якого гуртожиток по АДРЕСА_1, передано на баланс ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; довідку від 10 серпня 2016 року № 42, що підтверджує перебування гуртожитку у у АДРЕСА_1 на балансі ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; протокол Загальних зборів акціонерів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від 06 квітня 2000 року, яким, зокрема вирішено створити ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; протокол № 3 засідання спостережної ради ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від 05 серпня 2016 року, яким погоджено поділ об`єкту нерухомого майна, за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 75/79, за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; виписка з ЄДР на ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; наказ від 28 липня 2016 року № 4-к про обрання Плюсіна В. В. на посаду директора ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; статут ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 05 серпня 2016 року, виданий ТОВ «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне»; технічні паспорти на групу нежитлових приміщень № № 1, 2, 3 та на групу житлових приміщень № 4 від 05 серпня 2016 року; довідку про присвоєння адрес групі нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3 та групі житлових приміщень № 4 від 11 травня 2016 року; кваліфікаційний сертифікат АЕ 002318 від 13 травня 2013 року, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією; квитанції на сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Як вже встановлено судом, за результатами розгляду вказаного пакету документів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. П., як суб`єктом владних повноважень, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділів), відповідно до яких за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» була проведена державна реєстрація груп приміщень № № 1, 2, 3, 4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, як було встановлено вище житловий будинок вцілому - гуртожиток, площею 4903,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

Відповідно до пункту 2 Положення про гуртожитки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року N 84 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 р. за N 778/27223) гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Рішенням Київської міської ради від 23 липня 2015 року № 781/1645 було затверджено Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві (далі - Положення №781/1645).

Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві визначає механізм реалізації права на переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові, якщо це не заборонено законодавством, і є обов`язковим для фізичних та юридичних осіб, які мають намір перевести житлове приміщення (житловий будинок) у нежитлове у місті Києві.

Відповідно до пункту 1.3 Положення №781/1645 переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові здійснюється шляхом подання повідомлення до центру надання адміністративних послуг про свої наміри щодо переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове без визначення функціонального призначення.

Згідно з пунктом 3.1 Положення №781/1645 на переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові без визначення їх функціонального призначення (використання) мають право особи, які є Власниками таких об`єктів.

Відповідно до пункту 3.2.3 Положення №781/1645 переведення житлового приміщення у нежитлове може бути здійснено лише за умови, якщо власник та його сім`я забезпечені житловою площею за нормою, визначеною законодавством, та якщо у цьому житловому приміщенні ніхто не проживає.

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 проживає більш ніж 400 осіб, в тому числі і позивач, який зареєстрований за вказаною адресою, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданого Жовтневим РУГУ МВС України в м. Києві 07 червня 1996 року, формою А (карточка прописки), квитанціями на сплату житлово-комунальних послуг тощо.

Таким чином, ОСОБА_1 на правових підставах проживає у гуртожитку та будь-які дії здійснені з майном, в якому він зареєстрований та проживає стосуються його прав та інтересів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 було поділено на 4 об`єкти нерухомого майна - 3 об`єкти - нежитлові приміщення, 1 об`єкт - житлові приміщення, тобто частину гуртожитку фактично було переведено у нежитлове приміщення без визначення функціонального призначення.

При цьому, дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) на переведення житлового приміщення у нежитлове, який передбачений Положенням про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 23 липня 2015 року № 781/1645, на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання) ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» не отримувало.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власноті) документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» була проведена державна реєстрація груп нежитлових приміщень № 1, № 2, № 3, № 4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично було здійснено переведення значної частини гуртожитку з житлового приміщення у нежитлові приміщення за відсутності дозволу у ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), тобто без дотримання Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві (затвердженого Рішенням Київської міської ради № 781/1645 від 23 липня 2015 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року були прийняті за відсутності всіх документів, що подаються для державної реєстрації прав, а також не відповідають вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно - правовим актам, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Крім того, судом установлено, що постановою Північного апеляційного суду від 03 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року, було задоволено позов ОСОБА_1 у справі № 910/6768/18 та визнано недійсними три договори купівлі-продажу від 15 сепня 2016 року, укладені між ДП «Автомобіліст» та ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр», скасовано записи про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також визано недійсними два іпотечні договори від 01 вересня 2016 року, укладені між АТ «Асвіо-Банк» та ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр».

Предметом цих договорів була група нежитловитх приміщень №№ 1, 2, 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відчуження частини нежитлових приміщень гуртожитку та передача їх в іпотеку за оспорюваними у даній справі договорами, порушує права та законні інтереси позивача (апелянта), як особи, що має право на проживання в ньому (житлові права) та як особи, яку фактично було позбавлено права на приватизацію відповідного житлового приміщення укладанням оспорюваних договорів.

Також судами було визначено, що правовою підставою для виселення особи із зайнятого ним приміщення є зміна цільового призначення будинку чи іншого житлового приміщення, який у зв`язку з переведенням у нежитловий виключається зі складу житлового фонду. Таким чином, зміна статусу приміщень з подальшим відчуженням його частини, включаючи кімнату, де проживає позивач в нежитловий фонд має наслідком порушення прав позивача на житло.

Вказані обставини, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, є преюдиціальними при розгляді цієї справи та не підлягають доказуванню.

Отже слушним є твердження ОСОБА_1 про виведення гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі проведеної реєстрації з-під мораторію, що передбачений пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Крім того, у поданих відзивах відповідачі заявили про застосування наслідків спливу позовної давності, а позивачем було подано клопотання про поновлення строку позовної давності і визнання причин його пропуску поважними.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно абзацу 1 частини п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Так, судом установлено, що ОСОБА_1 03 листопада 2016 року тобто в межах позовної давності, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва за захистом порушених прав з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П., треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13062», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», про скасування реєстрації права власності на групи приміщень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року за вказаним позовом було відкрито провадження. Постановою суду від 22 серпня 2017 року в задоволенні позову було відмовлено.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2017 року вищевказану постанову було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року вищевказані постанови судів скасовано та закрито провадження у справі з тих підстав, що даний спір віднесено до цивільної юрисдикції.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19.

З огляду на викладене, перебіг позовної давності на момент звернення ОСОБА_1 14 серпня 2020 року до Солом`янського районного суду міста Києва з цим позовом сплинув.

Водночас, як вже встановлено судом, стороною позивача було подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності та визнання причин його пропуску поважними.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Відповідно до висновків, викладених в постановах Верхованого Суду від 02 квітня 2019 року у справі №902/326/16, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на факт відкриття провадження у справі Окружним адміністративним судом міста Києва, винесення постанови за результатами розгляду позову та тривалий час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції до закриття провадження, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача до Солом`янського районного суду міста Києва з даною позовною заявою після того, як позивач дізнався, що даний спір відноситься до цивільної юрисдикції, суд дійшов висновку, що строк позивачем пропущено з поважних причин, тому його порушене право підлягає захисту.

Крім того, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані рішення були прийняті за відсутності всіх документів, що подаються для державної реєстрації прав, що підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи, які відповідачі не спростували.

Беручи до уваги викладене, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та їх задоволення.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подання цього позову до суду, його позов задоволено у повному обсязі, суд вважає необхідним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 363,20 грн стягнути в рівних частках з відповідачів на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, Положенням про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради № 781/1645 від 23 липня 2015 року, статтями 15, 16, 182, 257-261, 267, 267 ЦК України, статтями 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за Дочірнім підприємством «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за Дочірнім підприємством «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за Дочірнім підприємством «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за Дочірнім підприємством «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частках з Дочірнього підприємства «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни на користь держави судовий збір в розмірі 3 363, 20 грн, а саме - по 1681,60 грн з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 ;

відповідач 1 - Дочірнє підприємство «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», ЄДРПОУ 30931778, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 75/79;

відповідач 2 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф.14;

треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13062», ЄДРПОУ 05475127, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 17;

Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д;

Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», ЄДРПОУ 09809192, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, 2

Суддя Л. М. Ішуніна