Постанова

від 05.09.2024 по справі 760/17849/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/17849/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7611/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Рейнарт І.М., Ящук Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни та апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року, ухвалене під головування судді Ішуніної Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни, треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13062», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», про скасування реєстрації права власності на групи приміщень, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» на групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» на групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» на групу нежитлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 серпня 1995 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Києві № 1051-ВАТ було створено ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» шляхом перетворення Київського автотранспортного підприємства 13062 в акціонерне товариство, затверджено його статут та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ «Київського автотранспортного підприємства 13062» станом на 01.01.1995 року.

18 жовтня 1995 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Києві № 1403-Пр було видано дозвіл на приватизацію майна об`єкта, який перетворено у ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062». У процесі приватизації державного підприємства у ВАТ до статутного капіталу ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було передано гуртожиток - жилий будинок у цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4903,3 кв.м.

14 жовтня 1997 року Київською міською державною адміністрацією на підставі наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» від 01.10.1997 року № 396-в ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було видано свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1 на жилий будинок в цілому - гуртожиток.

06 квітня 2000 року рішенням загальних зборів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було створено ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», до статутного капіталу якого був внесений жилий будинок в цілому - гуртожиток.

10 лютого 2014 року розпорядженням Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації № 74 «Про затвердження реєстру будівель, які використовуються під гуртожитки у Солом`янському районі міста Києва» будівлю на АДРЕСА_1 зареєстровано як гуртожиток, що увійшов до статутного капіталу ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 68443046 від 19 вересня 2016 року вбачається, що державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Петріцькою А.П. 12 серпня 2016 року було зареєстровано поділ гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на 4 частини: групу житлових приміщень № 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 999300480000); групу нежитлових приміщень № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 999294380000); групу нежитлових приміщень № 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 999282280000); групу нежитлових приміщень № 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 999273880000).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 68443046 від 19.09.2016 року вбачається, що реєстрація поділу гуртожитку відбулась на підставі наступних документів: свідоцтво про право власності на жилий будинок серія ЖБ № 010000856, видане Головним управлінням житлового господарства та майна Київської міської державної адміністрації 14.10.1997 року; наказ ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» № 87 від 19.05.2000 року; акт передачі ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» та ДП «Автомобіліст» від 25.05.2000 року; довідка ДП «Автомобіліст» № 42 від 10.08.2016 року; протокол Загальних зборів акціонерів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» № 1 від 06.04.2000 року; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна ТОВ «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне».

15.08.2016 року між ДП «Автомобіліст» та ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр» було укладено три договори купівлі-продажу нерухомого майна, яким продано групи нежитлових приміщень № 1,2,3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ці групи нежитлових приміщень в подальшому було передано в іпотеку АТ «АСВІО БАНК».

06 грудня 2018 року прийнято рішення Київської міської ради № 260/6310 «Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств», яким надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/17146/16 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про поділ гуртожитку на 4 групи приміщень. 11 вересня 2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/17146/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року скасовано та провадження по справ закрито, оскільки справа не підсудна адміністративним судам.

03 липня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду (залишено без змін постановою Верховного суду від 01.10.2019 року) по справі № 910/6768/18 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та визнано недійсним три договори купівлі-продажу нерухомого майна, яким продано групи нежитлових приміщень № 1,2,№, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано записи про право власності ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнано недійним договори іпотеки, якими передано в іпотеку вищевказані групи нежитлових приміщень АТ «АСВІО БАНК».

Вважав, що державну реєстрацію поділу гуртожитку на 4 групи приміщень було здійснено незаконно, з порушення норм чинного законодавства, а тому записи про реєстрацію права власності на поділені групи приміщень підлягають скасуванню.

Позивач вказував, що вказані рішення державного реєстратора є незаконними, оскільки шляхом проведення державної реєстрації поділу гуртожитку по АДРЕСА_1 на окремі нежитлові приміщення, було протиправно змінено їх призначення з житлових приміщень на нежитлові. При цьому, в групу нежитлових приміщень № 3, які незаконно були виділені в окремий об`єкт, увійшли всі приміщення на другому поверсі, які в дійсності є житловими кімнатами і там проживають люди, зокрема він.

Звертав увагу, що реєстрація переведення житлового будинку у нежитлові приміщення має відбуватись виключно на підставі дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через Центр надання адміністративних послуг. Проте, такий дозвіл ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» не було отримано, а тому реєстрація поділу гуртожитку на 4 об`єкти нерухомого майна із переведенням у нежитловий фонд відбулась неправомірно.

Зазначав, що реєстраційні дії вчинялись в порушення законодавчо встановленого мораторію на відчуження гуртожитків, які увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації.

Крім того, позивач вважав, що оскаржуваними рішеннями було порушено його право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та право на проживання в ньому.

Вказував, що позовну давність він не пропустив, оскільки спочатку звертався за захистом порушених справ до адміністративного суду, у свою чергу, суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу по суті, а Касаційний адміністративний суд закрив провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства, чим перебіг позовної давності був перерваний та розпочався спочатку (т. 1 а.с. 3-19).

07 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив від представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. - адвоката Гаращенка І. В., в якому останній заперечував проти задоволення позову, оскільки вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в позові. Зазначав, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебіг позовної давності.

Крім того, вказував, що ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було подано повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для вчинення відповідної реєстраційної дії, та з огляду на те, що законодавством заборонено відмовляти в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених вищевказаним Законом, у приватного нотаріуса як державного реєстратора не було правових підстав для такої відмови. Зокрема, ні Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачено вимагати дозвіл Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради при державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу (т. 1 а.с. 166-172).

19 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив від представника АТ «Асвіо Банк» - адвоката Дуброва Д. Г., в яких він заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що при проведенні реєстраційної дії 13 серпня 2016 року державним реєстратором проведено реєстраційну дію у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав власності, оскільки ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було надано повний та належний пакет документів, а надання дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради приватний виконавець не може вимагати, тому що такий документ не передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, вважав, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити (т. 1 а.с. 184-187).

Представник третьої особи Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві - Діброва К. при вирішення справи районним судом покладалась на розсуд суду, розгляд справи просила провести за відсутності представника (т. 1 а.с. 204-210).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року справу прийнято до розгляду іншим складом суду (т. 2 а.с. 70)

08 лютого 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білічак Х.В. надійшло клопотання про поновлення строку позовної давності на подання зазначеного позову. На обґрунтування якого зазначено, що позовну давність позивач не пропустив, оскільки спочатку звертався за захистом порушених справ до адміністративного суду, у свою чергу, суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу по суті, а Касаційний адміністративний суд закрив провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства, чим перебіг позовної давності був перерваний та розпочався спочатку. Проте, якщо суд дійде висновку про пропуск строку позовної давності позивач просив поновити такий строк як пропущений з поважних причин, посилався на зміну практики адміністративних судів у 2019 році із зазначеної категорії справ та постанови Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 17 червні 2020 року у справі № 916/1689/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 922/1948/19 і від 07 вересня 2020 року у справі № 904/1080/19. Оскільки відбулась заміна складу суду в суді першої інстанції і розгляду справи з початку у підготовчому судовому засіданні зазначав про дотримання строків подання відповідного клопотання (т. 2 а.с. 71-120).

10 березня 2021 року до суду надійшов відзив представника ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» - адвоката Таран О. М., в якому просив застосувати наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу такого строку, тому позивач його пропустив. Крім того, зазначав, що підприємство є законним власником об`єкту нерухомості в АДРЕСА_1 та ним було надано повний перелік документів для проведення реєстраційної дії, підстави для відмови у проведенні такої дії були відсутні, що було встановлено приватним виконавцем. Зокрема, надання дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради як обов`язкового документу при державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна шляхом поділу не передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тому приватний нотаріус була позбавлена права вимагати такий документ та відмовляти у вчиненні реєстраційної дії з підстав його відсутності. З огляду на викладене, вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки реєстраційні дії проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, тому просив відмовити в задоволенні позову (т. 2 а.с. 133-138).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року позов задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса КМНО Петріцької А.П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса КМНО Петріцької А.П від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса КМНО Петріцької А.П від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса КМНО Петріцької А.П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто в рівних частках з ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» та Приватного нотаріуса КМНО Петріцької А.П на користь держави судовий збір в розмірі 3 363, 20 грн., а саме - по 1681,60 грн. з кожного (т. 3 а.с. 53-60).

Не погодившись із рішенням суду, 29 січня 2024 року директор ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т. 3 а.с. 75-78).

Апеляційну скаргу мотивував тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував, що суд першої інстанції зазначив, що з огляду на факт відкриття провадження у справі Окружним адміністративним судом міста Києва, винесення постанови за результатами розгляду позову та тривалий час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції до закриття провадження, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача до Солом`янського районного суду міста Києва з даною позовною заявою після того, як позивач дізнався, що даний спір відноситься до цивільної юрисдикції, суд дійшов висновку, що строк позивачем пропущено з поважних причин, тому його порушене право підлягає захисту. Проте, позивач не просив суд визнати поважними причини пропущення позовної давності, суд самостійно, на власний розсуд дійшов такого висновку. Апелянт не погоджується з таким висновком, оскільки рішення суду касаційної інстанції по справі № 826/17146/16 було винесено в вересні 2019 року, а з позовом в межах даної справи позивач звернувся до суду майже через рік, в серпні 2020 року. Будь-яких поважних причин не звернення до суду з позовом протягом року позивач не навів, а суд безпідставно та необґрунтовано визнав поважними причини пропуску строку позовної давності. Отже, ОСОБА_1 звернувся із даною позовною заявою, пропустивши строки позовної давності, проте суд без жодного обґрунтування визнав поважними причини пропуску такого строку.

Вказував, що з огляду на подані ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» документи, вбачається, що зазначене підприємство є законним власником об`єкту нерухомості в АДРЕСА_1 , підприємством надано повний перелік документів для проведення реєстраційної дії, підстав для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації були відсутні.

Зазначав, що з огляду на те, що ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було подано державному реєстратору повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для вчинення відповідної реєстраційної дії, та з огляду на те, що законодавством заборонено відмовляти в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених вищевказаним Законом, у приватного нотаріуса, як державного реєстратора, не було правових підстав для такої відмови (т. 3 а.с. 75-78).

Не погодившись із рішенням суду, 15 лютого 2024 року представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 - адвокат Гаращенко І.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т. 3 а.с. 99-107).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Вказував, що факт неявки позивача в судове засідання повторно є підставою для залишення позову без розгляду. Вважав, що враховуючи розумність строків розгляду справи, які заявляли представники відповідачів у судових засіданнях, суд першої інстанції зобов`язаний був залишити позовну заяву без розгляду, проте такого зроблено не було.

Вказував, що в рішенні суду зазначено, що «як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 проживає більш ніж 400 осіб, в тому числі і позивач, який зареєстрований за вказаною адресою, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 виданого Жовтневим РУГУ МВС України в м. Києві 07 червня 1996 року, формою А (карточка прописки), квитанціями на сплату житлово-комунальних послуг тощо. Таким чином, ОСОБА_1 на правових підставах проживає у гуртожитку та будь-які дії здійснені з майном, в якому він зареєстрований та проживає стосуються його прав та інтересів». Проте, судом не досліджено, що позивач жодного відношення до майна відповідача 1 та до самого відповідача 1 не має. Реєстрація позивача за адресою майна відповідача 1 не є правом володіння, користування та розпорядження зазначеним майном. Крім того, прописка за адресою АДРЕСА_1 не дає право на проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 . Жодних доказів того, що позивача виселяють або якимось чином порушують його житлові права до суду не надано. Відтак, оскаржувана державна реєстрація речових прав на нерухоме майно жодним чином не стосується прав та інтересів позивача.

Звертав увагу, що позивач пропустив строк позовної давності, проте, суд першої інстанції в порушення норм ЦК України, визнав поважними причини пропуску такого строку.

Вказував, що ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було подано повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для вчинення відповідної реєстраційної дії, та з огляду на те, що законодавством заборонено відмовляти в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених вищевказаним Законом, у приватного нотаріуса як державного реєстратора не було правових підстав для такої відмови. Приватний нотаріус КМНО Петріцька А.П., як суб`єкт владних повноважень, не мала можливості самостійно визначити порядок здійснення поділу майна та не мала жодних підстав для того, щоб вимагати від представника ДП «Автомобіліст» документи, не передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком. Проте, суд першої інстанції не взяв зазначене до уваги (т. 3 а.с. 99-107).

22 березня 2024 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Поповського Д.І., в якому останній просив в задоволенні апеляційної скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П. відмовити (т. 3 а.с. 153-163).

03 вересня 2024 року від представника третьої особи ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» - директора Попової С.О. надійшла заява в якій підтримала подану апеляційну скаргу і просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати (т. 3 а.с. 216-218).

У судовому засіданні представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. - адвокат Гаращенко І.В., представник ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» - адвокат Таран О.М., підтримали подані апеляційні скарги і просили їх задовольнити. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Поповський Д.І. заперечував проти задоволення апеляційних скарг і просив відмовити в їх задоволенні.

Інші особи,якіберуть участьусправі досуду не прибули,прочас тамісце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, у т.ч. адреси електронної пошти (електронного кабінету), про що у справі є докази. Повідомлення третьої особи ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця знаходження від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим, представник третьої особи ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» - директор Попова С.О. подала заяву в якій просила розглянути справу без третьої особи. Факт належного повідомлення позивача ОСОБА_1 його представник - адвокат Поповський Д.І. в суді апеляційної інстанції не заперечував про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Треті особи ПАТ «Асвіо Банк», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києвібули сповіщені, кожен окремо, повідомленнями до електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень (т. 3 а.с. 132-134, 144-152, 179-188, 191-192, 195-198, 204-209, 211-218).

25 квітня 2024 року було оголошено про відкладення розгляду справи на 06 червня 2024 року за клопотаннями представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П. - адвоката Гаращенко І.В., представника ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» - адвоката Таран О.М., через тривалу повітряну тривогу (т. 3 а.с. 176-178).

06 червня 2024 року справу було знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого по справі на лікарняному (стаціонарному лікуванні), розгляд справи був відкладений на 04 липня 2024 року (т. 3 а.с. 190).

За протоколами автоматизованого розподілу справи від 03 липня 2024 року, у зв`язку із перебуванням суддів Борисової О.В. і Ратнікової В.М. у відпустці на дату розгляду справи (04 липня 2024 року), був визначений склад суду для розгляду цієї справи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 199-200).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 червня 1996 року позивач ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за місцем реєстрації в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на квартирному обліку з 09 липня 1991 року (позачерговий особи з інвалідністю внаслідок війни) складом сім`ї з двох осіб: заявник ОСОБА_1 , син ОСОБА_8 , сплачує за спожиті комунальні послуги, що підтверджується паспортом ОСОБА_1 , довідкою про зареєстроване місце проживання, квитанціями про сплату за житлово-комунальні послуги за вищевказаною адресою (т. 1 а.с. 24-27, 30-31, 94-116.

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок від 14 жовтня 1997 року, власником жилого будинку - гуртожитку площею 4903,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» (код 05475127), форма власності - колективна (т. 1 а.с. 36).

06 квітня 2000 року рішенням загальних зборів Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» було ухвалено створити ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» (т. 1 а.с. 51-53).

На підставі наказу від 19 травня 2000 року № 87 виданого ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було вирішено створити ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна (в тому числі будинку гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) та інших активів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» (т. 1 а.с. 37).

Передача такого майна у власність ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» підтверджується актом передачі від 25 травня 2000 року (т. 1 а.с. 38).

Рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 259/6310 «Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств» надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були відчужені, згідно з додатком до цього рішення (т. 1 а.с. 59-60).

Відповідно до Додатку до рішення Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 259/6310 гуртожитки, що включені до статутних капіталів товариств, у тому числі ті, що в подальшому були відчужені та які безоплатно передаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва: гуртожиток, АДРЕСА_1 (включений до статутного капіталу ДП «Автомобіліст» ВАТ «КАТП 13062» (т. 1 а.с. 61).

13 серпня 2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. П. були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділів), відповідно до яких за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» була проведена державна реєстрація наступного майна:

- група нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549, 3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- група нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- група нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813, 2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465, 3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 32-35).

Реєстрація таких об`єктів здійснювалась шляхом поділу об`єкту, а саме будівлі гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та перебував у власності ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04 вересня 2024 року за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» проведена державна реєстрація права власності на майно: група нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549, 3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; група нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; група нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813, 2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465, 3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 220-221).

Колегія суддів перевірила доводи сторін, законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів скарг і заявлених позовних вимог та дійшла наступних висновків.

Щодо звернення позивача до суду за захистом права, яке позивач вважав порушеним

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

У частині п`ятій статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

У статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» заначено, що сферу дії цього закону, яка поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Відповідно до 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (далі - Положення), яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положенням, в тому числі й рішенням органу приватизації.

Відповідно до пункту 14 Положення, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16 грудня 2009 року № 396, передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади). При цьому орган місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» має прийняти рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу (будівлі, будинку) у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його жилих та нежилих приміщень.

Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках на правових підставах і тривалий час (не менше п`яти років).

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року справа № 759/12172/22-ц (провадження № 61-10988св23).

Крім того, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» в редакції Закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин (пункт 3 розділу VIII із змінами, внесеними згідно із Законами № 3716-VI від 08.09.2011, № 68-VIII від 28.12.2014), з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, установити мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше одинадцяти років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.

Рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 259/6310 «Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств» надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були відчужені, згідно з додатком до цього рішення, зокрема, і гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 (включений до статутного капіталу ДП «Автомобіліст» ВАТ «КАТП 13062» (т. 1 а.с. 59-61).

З огляду на вищезазначене, обґрунтованими є посилання на застосування Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» до правовідносин при вирішенні спору у цій справі.

За змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, пункт 82).

За змістом пункту другого статті 8 Конвенції втручання у право на повагу до житла «має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною легітимною метою… Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції…» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 592/345/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 був зареєстрований і проживає в АДРЕСА_2 та перебуває на квартирному обліку з 09 липня 1991 року (позачерговий, особи з інвалідністю внаслідок війни) складом сім`ї з двох осіб: заявник ОСОБА_1 , син ОСОБА_8 , сплачує за спожиті комунальні послуги, що підтверджується паспортом ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РУГУ МВС України в м. Києві 07 червня 1996 року, формою А (карточка прописки), довідкою про зареєстроване місце проживання, квитанціями про сплату за житлово-комунальні послуги за вищевказаною адресою. В цьому гуртожитку за вищевказаною адресою зареєстровані і проживають інші особи (т. 1 а.с. 24-27, 30-31, 94-116 т. 3 а.с. 135-140).

Таким чином, ОСОБА_1 на відповідних правових підставах проживає у гуртожитку, що відповідачами не оспорювалося та будь-які дії здійснені з майном, в якому він зареєстрований та проживає стосуються його прав та інтересів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/6768/18 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 липня 2019 року, якою було задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсними три договори купівлі-продажу від 15 серпня 2016 року, укладені між ДП «Автомобіліст» та ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр», скасовано записи про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також визнано недійсними два іпотечні договори від 01 вересня 2016 року, укладені між АТ «Асвіо-Банк» та ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр» (т. 1 а.с. 69-75).

Предметом вказаних договорів була група нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Судами у справі № 910/6768/18 було визначено, що правовою підставою для виселення особи із зайнятого ним приміщення є зміна цільового призначення будинку чи іншого житлового приміщення, який у зв`язку з переведенням у нежитловий виключається зі складу житлового фонду. Таким чином, зміна статусу приміщень з подальшим відчуженням його частини, включаючи кімнату, де проживає позивач в нежитловий фонд має наслідком порушення прав позивача на житло.

Вказані обставини, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, є преюдиційними при розгляді цієї справи та не підлягають доказуванню.

Щодо складу і належності відповідачів та обраного способу захисту права, яке позивач вважав порушеним.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2007 №1952-IV.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус.

В силу приписів ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власності) встановлено, що державний реєстратор, серед іншого встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власності) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації права власності), перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 52 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу (у тому числі у результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу об`єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів), виділу частки або об`єднання кількох об`єктів, подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу, виділу частки чи об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі договорів про поділ спільного майна або про виділ частки в натурі); 2) технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об`єкту нерухомого майна окремої адреси (крім випадків, коли присвоєння окремої адреси новоствореному об`єкту нерухомого майна не передбачається); 4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли поділ, виділ частки або об`єднання здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

З матеріалів справи вбачається, що для державної реєстрації вищезазначених об`єктів було подано наступний перелік документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; свідоцтво про право власності на жилий будинок, видане 14 жовтня 1997 року; наказ від 19 травня 2000 року № 87, виданий ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», про передачу майна на баланс ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; акт передачі від 25 травня 2000 року, відповідно до якого гуртожиток по АДРЕСА_1, передано на баланс ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; довідку від 10 серпня 2016 року № 42, що підтверджує перебування гуртожитку у АДРЕСА_1 на балансі ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; протокол Загальних зборів акціонерів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від 06 квітня 2000 року, яким, зокрема вирішено створити ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; протокол № 3 засідання спостережної ради ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від 05 серпня 2016 року, яким погоджено поділ об`єкту нерухомого майна, за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 75/79, за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; виписка з ЄДР на ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; наказ від 28 липня 2016 року № 4-к про обрання ОСОБА_9 на посаду директора ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; статут ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 05 серпня 2016 року, виданий ТОВ «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне»; технічні паспорти на групу нежитлових приміщень № № 1 , 2, 3 та на групу житлових приміщень № 4 від 05 серпня 2016 року; довідку про присвоєння адрес групі нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3 та групі житлових приміщень № 4 від 11 травня 2016 року; кваліфікаційний сертифікат АЕ 002318 від 13 травня 2013 року, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією; квитанції на сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За результатами розгляду вказаного пакету документів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П., як суб`єктом владних повноважень, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділів), відповідно до яких за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» була проведена державна реєстрація групи приміщень АДРЕСА_3 .

При цьому, як було зазначено вище, за свідоцтвом серії ЖБ № 010000856 від 14 жовтня 1997 року про право власності житловий будинок - гуртожиток, площею 4903,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

Відповідно до пункту 2 Положення про гуртожитки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року N 84 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 р. за N 778/27223) гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що жилий будинок - гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було поділено на 4 об`єкти нерухомого майна, з яких - 3 об`єкти - нежитлові приміщення, 1 об`єкт - житлові приміщення, тобто частину гуртожитку фактично було переведено у нежитлове приміщення без визначення функціонального призначення.

Рішенням Київської міської ради від 23 липня 2015 року № 781/1645 затверджено Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві. Рішення було чинним на час виникнення спірних правовідносин і втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради

від 20 квітня 2023 року N 6303/6344.

Відповідно до п. 1.1. Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві визначає механізм реалізації права на переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові, якщо це не заборонено законодавством, і є обов`язковим для фізичних та юридичних осіб, які мають намір перевести житлове приміщення (житловий будинок) у нежитлове у місті Києві.

Дія Положення поширюється на об`єкти нерухомого майна - весь житловий та нежитловий фонди, що знаходяться на території міста Києва, незалежно від їх балансової приналежності та форм власності (п. 1.2 Положення).

Згідно з п. 1.3. Положення, переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові здійснюється шляхом подання повідомлення до центру надання адміністративних послуг про свої наміри щодо переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове без визначення функціонального призначення.

Визначення функціонального призначення приміщення здійснюється шляхом реконструкції, переобладнання, перепланування тощо житлових приміщень (житлових будинків), які були переведені у нежитлові, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 1.4 Положення).

Переведення житлового приміщення у нежитлове може бути здійснено лише за умови, якщо власник та його сім`я забезпечені житловою площею за нормою, визначеною законодавством, та якщо у цьому житловому приміщенні ніхто не проживає (п. 3.2.3. Положення).

Власник, який має намір перевести житлове приміщення (квартиру, житловий будинок) у нежитлове, звертається до центру надання адміністративних послуг з письмовою заявою про свої наміри щодо переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове без визначення функціонального призначення і додає до заяви такі документи: нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують право власності на житлове приміщення (квартиру, житловий будинок), які переводяться в нежитлові (із зазначенням усіх співвласників, у тому числі неповнолітніх); матеріали технічного обстеження житлового приміщення (квартири, житлового будинку), які переводяться в нежитлові, підготовлені відповідно до вимог чинного законодавства(п. 3.4 Положення).

Центр надання адміністративних послуг протягом двох робочих днів передає заяву та пакет документів до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент містобудування та архітектури) (п. 4.1. Положення).

Після отримання заяви з пакетом документів, Департамент містобудування та архітектури протягом п`яти робочих днів з моменту надходження заяви опрацьовує отримані документи та у разі відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове готує дозвіл на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання) та передає його до центру надання адміністративних послуг (п. 4.2. Положення).

Згідно з п. 4.3. Положення, власнику може бути відмовлено у видачі дозволу на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання) у разі:

4.3.1. Виявлення недостовірних відомостей або намірів у документах, поданих Власником.

4.3.2. Недотримання вимог, передбачених цим Положенням або законодавством.

Відмова у видачі дозволу на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання) викладається у письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням та може бути оскаржена Власником у судовому порядку.

Враховуючи викладене, переведення житлового будинку у нежитлові приміщення має відбуватись на підставі дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Приватний нотаріус Київського МНО Петріцька А.П. здійснила державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості за заявою останнього власника гуртожитку ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», а відтак державний реєстратор - приватний нотаріус Київського МНО Петріцька А.П. не має самостійного матеріального-правового інтересу щодо предмету спору та не є належним відповідачем у цій справі.

При цьому правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18, пункт 53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19, пункт 37), від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу при розгляді справи № 910/15792/20.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків з внесення записів до ЄДРПОУ, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем в суді. Зокрема у випадку невиконання державним реєстратором вимог суду (бездіяльності) про накладення заборони (арешту) внесеної до ЄДРСР при здійсненні ним реєстраційних дій. Однак таких позовних вимог у цій справі не заявлено та не встановлено обставин порушення прав позивача виключно діями державного реєстратора, за відсутності прийняття рішення суб`єкта господарювання у сфері управлінських відносин.

Відповідні правові висновки містяться в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

Предметом розгляду у цій справі є не стільки рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки підстави набуття ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» права власності на групи нежитлових та житлових приміщень, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Відповідний правовий висновок міститься в постанові (пункт 24) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/17146/16 (провадження № К/9901/43380/18), який з огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України має преюдиційне значення для вирішення цієї справи, яка переглянута апеляційним судом (т. 1 а.с. 62-63).

Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, а відтак в задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського МНО Петріцької А.П. слід відмовити.

За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04 вересня 2024 року, тобто на час розгляду справи судом, групи нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549, 3 кв.м., групи нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75, 5 кв.м., групи нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813, 2 кв.м., групи житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465, 3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві власності за відповідачем ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», а тому, останній як власник нерухомого майна стосовно якого вчинена оспорювана позивачем державна реєстрація права власності, є належним відповідачем у цій справі.

Поряд з цим, відповідач ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», діючи як власник єдиного майнового комплексу - житлового будинку - гуртожитку площею 4900 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , подавши заяву для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу/виділу (у тому числі у результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна), не отримував дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) на переведення житлового будинку - гуртожитку у нежитлове, який передбачений Положенням про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 23 липня 2015 року № 781/1645, на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку-гуртожитку за вищевказаною адресою) у нежитлове без визначення його функціонального призначення (використання).

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та втратила чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури № 939 (z1883-23 ) від 12.10.2023 року), поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Відповідно до пункту 4.16 Положення про реєстр адрес у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394 (чинного на час проведення оспорюваної позивачем державної реєстрації), присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Присвоєння поштових адрес іншим об`єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр.

Адреса вважається присвоєною з моменту її внесення до Реєстру адрес (пункт 4.21 вищевказаного Положення, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394).

Поряд з цим, відповідачем ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», не було надано належним чином оформленого документу про присвоєння поштової адреси кожному об`єкту нерухомого майна, які утворились шляхом поділу житлового будинку - гуртожитку на 4 об`єкти нерухомого майна (3 - нежитлових, 1 житлове), а оспорювана позивачем державна реєстрація здійснена за єдиною адресою жилого будинку - гуртожитку: АДРЕСА_1 .

Таким чином, оскаржуваними позивачем рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П. від 13 серпня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» була проведена державна реєстрація групи нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549, 3 кв.м., групи нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75, 5 кв.м., групи нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813, 2 кв.м., групи житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465, 3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично було здійснено переведення значної частини житлового будинку - гуртожитку з житлового приміщення у нежитлові приміщення за відсутності дозволу у ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), без дотримання Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві (затвердженого Рішенням Київської міської ради № 781/1645 від 23 липня 2015 року).

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», що ним було дотримано вимог законодавства і подано державному реєстратору повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законодавством для вчинення відповідної реєстраційної дії.

З огляду на викладене, апеляційний суд, врахувавши вищенаведені положення законодавства та обставини справи, дійшов висновку про те, що оскаржуваними позивачем рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П. від 13 серпня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до яких за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» була проведена державна реєстрація групи нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549, 3 кв.м., групи нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75, 5 кв.м., групи нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813, 2 кв.м., групи житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465, 3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок яких відбулась зміна статусу приміщень з подальшим відчуженням його частини, включаючи кімнату, де проживає позивач в нежитловий фонд має наслідком порушення прав позивача на житло, створює позивачу перешкоди у реалізації його права на приватизацію займаного ним жилого приміщення у гуртожитку, а відтак порушене право ОСОБА_1 на приватизацію житла, в якому він проживає, зареєстрований та яким користується з дозволу відповідача з 1996 року, підлягає захисту шляхом задоволення позову про скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П. від 13 серпня 2016 року.

Щодо доводів апеляційних скарг про пропущення позивачем строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно абзацу 1 частини п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Дочірнього підприємства «Автомобілст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П., треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13062», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», про скасування реєстрації права власності на групи приміщень, тобто в межах строку позовної давності (т. 1 а.с. 62-63).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року у справі № 826/17146/16 за вказаним позовом було відкрито провадження (т. 1 а.с. 62-63).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року у справі № 826/17146/16 в задоволенні вказаного позову було відмовлено (т. 1 а.с. 62-63).

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2017 року у справі № 826/17146/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено (т. 1 а.с. 62-63).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року вищевказані постанови судів скасовано та закрито провадження у справі з тих підстав, що даний спір віднесено до цивільної юрисдикції (т. 1 а.с. 62-63).

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Отже, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19.

З огляду на викладене, перебіг позовної давності на момент звернення ОСОБА_1 14 серпня 2020 року до Солом`янського районного суду міста Києва з цим позовом сплинув.

Водночас, як вже встановлено судом, стороною позивача було подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності та визнання причин його пропуску поважними.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Відповідно до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 902/326/16, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи факт відкриття провадження у справі Окружним адміністративним судом міста Києва, винесення постанови за результатами розгляду позову та тривалий час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції до закриття провадження, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача до Солом`янського районного суду міста Києва з даною позовною заявою після того, як позивач дізнався, що даний спір відноситься до цивільної юрисдикції, суд дійшов висновку, що строк позивачем пропущено з поважних причин, тому його порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню заяви відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності як підстави відмови в задоволенні позову.

Таким чином, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення строку позовної давності.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не було залишено позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, головною передумовою залишення позовної заяви без розгляду є неявка у судове засідання належним чином повідомленого позивача двічі поспіль, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П., треті особи: ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ПАТ «Асвіо Банк», про скасування реєстрації права власності на групи приміщень, за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні в приміщенні суду на 10.00 год. 30 листопада 2020 року (т. 1 а.с. 130-131).

Представник позивача - адвокат Білічак Х.В. була повідомлена про судове засідання, призначене на 10.00 год. 30 листопада 2020 року (т. 1 а.с. 215).

З протоколу підготовчого судового засідання від 30 листопада 2019 року вбачається, що сторона позивача не з`явилась в судове засідання. Судове засідання було відкладено (т. 2 а.с. 55).

З судової повістки-повідомлення від 01 грудня 2020 року вбачається, що підготовче засідання в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П., треті особи: ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ПАТ «Асвіо Банк», про скасування реєстрації права власності на групи приміщень, відбудеться 08 лютого 2021 року о 12 год. 00 хв. (т. 2 а.с. 54).

В матеріалах справи міститься клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від представника позивача - ОСОБА_10 з відміткою про ознайомлення 07 грудня 2020 року (т. 2 а.с. 62-63).

З протоколу судового засідання від 08 лютого 2021 року вбачається, що в судовому засідання була присутня представник позивача - Білічак Х.В . Судове засідання було відкладено (т. 2 а.с. 125).

З судової повістки вбачається, що судове засідання в даній справі було відкладено на 10 березня 2021 року о 14 год. 00 хв. (т. 2 а.с. 124), про що представник позивача була повідомлена під розписку (т. 2 а.с. 129).

З протоколу судового засідання від 10 березня 2021 року вбачається, що представник позивача була присутня в судовому засіданні (т. 2 а.с. 151-154), судове засідання відкладено на 27 квітня 2021 року о 14 год. 00 хв., про представник позивача була повідомлена (т. 3 а.с. 155).

З протоколу судового засідання від 27 квітня 2021 року вбачається, що сторона позивача не з`явилась в судове засідання, судове засідання було відкладено на 08 липня 2021 року о 15 год. 00 хв. (т. 2 а.с. 167).

08 липня 2021 року до суду надійшла заява про розгляд справи без участі від позивача ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 193).

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за його відсутності, в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхилила доводи апеляційних скарг, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не було залишено позовну заяву без розгляду.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення районного суду.

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва 06 березня 2023 року не підписано суддею, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення (т. 3 а.с. 54-60).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, рішення Солом`янського районного суду міста Києва 06 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П., як пред`явлений до неналежного відповідача.

Оскільки за подачу позовної заяви ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю другої групи, що підтверджується посвідченням, звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позов задоволено частково, суд вважає необхідним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 363,20 грн стягнути з відповідача Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062»на користь держави (т. 1 а.с. 29).

Понесені апелянтом ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» судові витрати мають бути віднесені на його рахунок.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за подачу апеляційної скарги Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П. було сплачено судовий збір у розмірі 5 044,80 грн. (т. 3 а.с. 98).

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовний вимог ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П., понесені витрати зі сплати судового збору за розгляд справи апеляційним судом підлягають стягненню з ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частиною 7 статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 7 ст.141 ЦПК України необхідно компенсувати Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Петріцькій А.П. за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 044,80 грн.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни та Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни (РНОКПП - НОМЕР_5 ) від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за Дочірнім підприємством «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» (код ЄДРПОУ 30931778, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 75/79) на групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни (РНОКПП - НОМЕР_5 ) від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за Дочірнім підприємством «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062»(код ЄДРПОУ 30931778, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 75/79) на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни (РНОКПП - НОМЕР_5 ) від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за Дочірнім підприємством «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062»(код ЄДРПОУ 30931778, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 75/79) на групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни (РНОКПП - НОМЕР_5 ) від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за Дочірнім підприємством «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062»(код ЄДРПОУ 30931778, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 75/79) на групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Дочірнього підприємства «Автомобіліст» Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» (код ЄДРПОУ 30931778, місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 75/79) на користь держави 3 363 грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни.

Компенсувати Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Петріцькій Альоні Павлівні за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 044,80 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 05 вересня 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

І.М. Рейнарт

Т.І. Ящук