Рішення

від 09.11.2023 по справі 523/16018/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/16018/22

Провадження №2/523/325/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря - Щербан О.Д.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Гедз П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі середнього заробітку та стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

20 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ «Одеський припортовий завод» про зобов`язання відповідача виконати дії страхувальника відносно неї та негайно подати до Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про застраховану особу по формі ОК-№5 із зазначенням даних про середній заробіток для нарахування пенсії, страхового стажу, страхових внесків за період з 01 березня 2022 року по день прийняття судового рішення, а також про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі середнього заробітку з 01 березня 2022 року по день прийняття судового рішення, що станом на 20 грудня 2022 року складає 173800 грн.

26 грудня 2022 року у справі відкрито провадження і призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

30.01.2023 року позивачка подала заяву з такими ж вимогами і доповнила їх вимогою про стягнення моральної шкоди.

02.02.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов за змістом якого представник позивача заперечує проти позову, вказуючи на те, що у зв`язку з введенням воєнного стану товариством видано наказ про простій, дія якого поширювалася і на позивачку, як інженера транспортно-експлуатаційного відділу автотранспортного цеху, оплата простою позивача здійснена за березень 2022 року з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого окладу, тому відсутня заборгованість по сплаті заробітної плати. Виданий наказ про призупинення дії трудового договору з позивачкою не тягне припинення трудового договору і пов`язано з неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Під час призупинення дії трудового договору працівник не отримує жодних виплат , і роботодавець не здійснює сплату внесків із загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. На підставі зазначеного представник відповідача вважає позов безпідставним.

29.05.2023 року позивач подала заяву в якій заявляє про ще одну вимогу, а саме, зобовязати відповідача нарахувати заробітну плату у розмірі середнього заробітку за повний березень місяць 2022 року та за період з 01.04.2022 року по день вжиття роботодавцем відповідних заходів по організації трудових відносин в умовах воєнного стану, у разі невжиття таких заходів по організації трудових відносин в умовах воєнного стану - по день прийняття судового рішення.

Таким чином, станом на 29 травня 2023 року позивачкою заявлено вимоги про зобов`язання відповідача виконати дії страхувальника відносно неї та негайно подати до Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про застраховану особу по формі ОК-№5 із зазначенням даних про середній заробіток для нарахування пенсії, страхового стажу, страхових внесків за період з 01 березня 2022 року по день прийняття судового рішення, а також про зобов`язання відповідача нарахувати заробітну плату у розмірі середнього заробітку за повний березень місяць 2022 року та за період з 01.04.2022 року по день вжиття роботодавцем відповідних заходів по організації трудових відносин в умовах воєнного стану, у разі невжиття таких заходів по організації трудових відносин в умовах воєнного стану - по день прийняття судового рішення, про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі середнього заробітку та стягнення моральної шкоди .

В обгрунтування вимог позивачка вказала, що за час простою їй має бути сплачено середній заробіток, а це 19500 грн. на місяць у відповідності до вимог ст.113 КЗпП України .

При виданні наказу від 31 березня 2022 року №106 «Про призупинення дій трудового договору з працівниками АТ «ОПЗ» відсутнє належне регулювання організації трудових відносин в умовах воєнного стану не дотримано вимог трудового законодавства щодо оплати праці. Відповідач як страхувальник неправомірно і штучно зменшує страховий стаж, не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, не вносить страхові внески на загальнообов`язкове пенсійне страхування. Завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях які зазнала позивачка у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї. Вона вимушена докладати зусиль для організації свого життя , відшукання можливостей заробітку та відстоювання своїх прав в суді.

13.06.2023 року судом розпочато розгляд справи по суті та надано учасниками справи пояснення по суті заявлених вимог.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов вказавши на порушення трудових прав з підстав вказаних в позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог вказавши на наявність наказу про призупинення дії трудового договору та відсутність порушення прав з боку відповідача та дії в межах закону.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01.03.2022 року видано наказ №83 «Про простій працівників АТ «ОПЗ» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

31.03.2022 року видано наказ №106 «Про призупинення дій трудового договору з працівниками АТ «ОПЗ» та до нього додаток №18, з ОСОБА_1 - інженером транспортно-експлуатаційного відділу .

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX, в редакції на день прийняття наказу , цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з нормами ст.13 Закону призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У редакції Закону від 19.07.2022 стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» викладена в новій (розширеній) редакції. Зокрема у ч.1 даної статті дане більш розширене визначення поняттю призупинення дії трудового договору та вказано, що це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

У частині 2 даної статі вказано, що наказ про призупинення дії трудового договору повинен містити кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові інші персональні данні відповідних працівників.

Отже, законодавець прямо передбачив, що призупинення дії трудового договору може відбуватись не по відношенню до всього персоналу, а відносно конкретних працівників (наведених у відповідному переліку).

При цьому, умовами такого призупинення на тлі російської військової агресії є неможливість надання та виконання певної роботи (в новій редакції ст. 13 Закону неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором).

Таким чином, суд вважає, що підставами для призупинення дії трудового договору відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» може бути не лише абсолютна непрацездатність підприємства через його руйнування чи руйнування частини його інфраструктури, а й інші, викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов`язань з виплати заробітної плати та страхових внесків тощо.

При цьому саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників, з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього (певні посади, що можуть бути незадіяні в умовах зміненої господарської діяльності; кваліфікація окремих працівників, наявність у них певних знань, навичок та умінь, допущення певними працівниками порушень трудового розпорядку тощо).

Суд звертає увагу на те, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а Законом визначено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Так, статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з відповідними змінами встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Водночас, Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не скасував дію наказів про призупинення трудових відносин, виданих роботодавцями у період з 24.03.2022 по 19.07.2022.

Таким чином, відповідач, який видав наказ 31.03.2022 «Про призупинення дій трудового договору з працівниками АТ «ОПЗ» не повинен доводити відповідність цього наказу критерію «неможливості обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором», оскільки такі зміни набрали чинності через декілька місяців після видачі наказу.

Звернувшись до суду з даним позовом і навіть до початку розгляду справи по суті, позивачка не заявляла вимог про визнання наказу про призупинення дії трудового договору недійсним, тобто не оскаржувала його.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 Кодексу законів про працю України).

Під час простою виплачується не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Як було судом встановлено, виплату саме в такому розмірі відповідач зробив під час дії наказу про простій відносно позивачки, а після введення в дію наказу про призупинення дії трудового договору виплати не проводилися і не вносилия страхові внески на загальнообов`язкове пенсійне страхування.

Отже, страховий стаж у разі оплати підприємством простою, період його дії зараховується до страхового стажу працівника; а у разі призупинення дії трудового договору ЄСВ за працівника не сплачується, а відтак не зараховується страховий стаж. При призупиненні дії трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б, фіксувати розмір ЄСВ.

Необхідно також звернути увагу, що після виданого наказу про простій відповідач видав наказ про призупинення дії трудового договору, таким чином, на правовідносини позивачки та товариства розповсюджується останній наказ, за яким дія трудового договору призупинена.

Проаналізувавши надані докази суд дійшов висновку, що роботодавець АТ «Одеський припортовий завод» діяв у відповідності до вимог закону, тому не допустив порушення прав позивачки, а відтак позовні вимоги є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,81,89,258-259,263-265,268,273,279,354,355 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі середнього заробітку та стягнення моральної шкоди задовольнити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Суддя

Повне рішення складено 14 листопада 2023 року