Постанова

від 25.03.2024 по справі 523/16018/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3421/24

Справа № 523/16018/22

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року та на ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2022 року та від 25 жовтня 2023 року, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду,

за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі середнього заробітку та моральної шкоди

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі середнього заробітку та моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначила, що з 2003 року працює у Акціонерному товаристві "Одеський припортовий завод". 01.03.2022 року відповідачем видано наказ про простій.

Позивач зазначає, що з 01.03.2022 року заробітна плата їй не нараховується та не виплачується.

Середній заробіток позивача на посаді інженера транспортно-експлуатаційного відділу автотранспортного цеху складає 19500 грн, тому наявна заборгованість по заробітній платі.

Також відповідачем не забезпечено виконання вимог законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов`язати Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі середнього заробітку за повний березень місяць 2022 року та за період з 01.04.2022 року по день вжиття заходів по організації трудових відносин в умовах воєнного стану, у разі невжиття таких заходів по організації трудових відносин в умовах воєнного стану по день прийняття рішення. Зобов`язати Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" виконати дії страхувальника відносно застрахованої особи ОСОБА_1 , негайно подати до Пенсійного фонду України Індивідуальні відомості про застраховану особу по формі OK-5 із зазначенням даних про середній заробіток для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків за повний березень місяць 2022 року, та за період з 01 квітня 2022 року по день вжиття роботодавцем відповідних заходів по організації трудових відносин, у разі не вжиття таких заходів - по день прийняття судового рішення, що станом на 01 червня 2023 року становить 273000 гривень (19300 гривень ? 14 місяців простою = 273000 гривень). Стягнути з акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 400000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 09 листопада 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі середнього заробітку та моральної шкоди відмовив.

Рішення мотивоване тим, що підставами для призупинення дії трудового договору відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» може бути не лише абсолютна непрацездатність підприємства через його руйнування чи руйнування частини його інфраструктури, а й інші, викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов`язань з виплати заробітної плати та страхових внесків тощо.

Страховий стаж у разі оплати підприємством простою, період його дії зараховується до страхового стажу працівника; а у разі призупинення дії трудового договору ЄСВ за працівника не сплачується, а відтак не зараховується страховий стаж. При призупиненні дії трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б, фіксувати розмір ЄСВ.

Після виданого наказу про простій відповідач видав наказ про призупинення дії трудового договору, таким чином, на правовідносини позивачки та товариства розповсюджується останній наказ, за яким дія трудового договору призупинена.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати накази від 01.03.2022 року № 83, від 31.03.2022 року № 106, зобов`язати Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" нарахувати ОСОБА_1 та виплатити заробітну плату з березня 2022 року за весь час незаконного відсторонення по день прийняття рішення, як оплату за час вимушеного прогулу, що станом на 07.12.2023 року становить 306727,97 грн; стягнути середню заробітну плату за період з березня 2022 року за весь час незаконного відсторонення по день прийняття рішення, як оплату за час вимушеного прогулу, що станом на 07.12.2023 року становить 306727,97 грн; зобов`язати Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" забезпечити ведення достовірного документального обліку витрат на середню заробітну плату; зобов`язати виконати дії страхувальника відносно застрахованої особи ОСОБА_1 , негайно подати до Пенсійного фонду України Індивідуальні відомості про застраховану особу по формі OK-5 із зазначенням даних про середній заробіток для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків за повний березень місяць 2022 року, та за період з 01 квітня 2022 року по день вжиття роботодавцем відповідних заходів по організації трудових відносин, у разі не вжиття таких заходів - по день прийняття судового рішення, що станом на 07.12.2023 року становить 306727,97 гривень, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Також просить скасувати ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 26.12.2022 року про відкриття провадження, та 25.10.2023 року про відмову у задоволенні клопотання про виклик свідків та витребування доказів, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, скасувати та постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 26.12.2022 року про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження постановлена з порушенням норм процесуального справа, оскільки вказана справа підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження. Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, після її подання позов підлягав розгляду за правилами загального позовного провадження. Скаржник просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25.10.2023 року вважає незаконною, порушує її права та не сприяє повному з`ясуванню обставин, та просить витребувати у Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" посадову інструкцію, штатний розпис, довідку про наявність чи відсутність обліку трудової діяльності, наказ про затвердження форми та порядку заповнення подорожнього листа, довідку про списання пального, відомості з журналу обліку про писання пального, подорожні листи за період з березня 2022 року по листопад 2023 року.

Оскаржуючи рішення, зазначає, що норми щодо оплати праці визначені КЗпП, колективним договором не скасовані Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», однак останні порушені роботодавцем. Рішення суперечить висновками, викладеним Верховним Судом у справах № 149/1089/23, № 523/16018/22, № 523/16018/22. Також зазначає, що з наказами від 01.03.2022 року № 83, від 31.03.2022 року № 106 ознайомлена лише 07.12.2022 року. Зазначає, що у відповідача наявна фактична можливість забезпечити її роботою, оскільки транспортно-експлуатаційний відділ товариства працює без зупинки, функціональні обов`язки позивача виконуються диспетчером ОСОБА_2 , яку позивач просить допитати у судовому засіданні. Зазначає, що призупинення дії трудового договору є відстороненням від роботи без збереження заробітної плати.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.12.2023 року відкрито провадження у справі, роз`яснено відповідачу право подати відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що 01.03.2022 року на підприємстві оголошено простій, позивачу виплачено заробітну плату за березень 2022 виходячи з 2/3 розміру посадового окладу. 31.03.2022 року видано наказ про призупинення дії трудового договору, після його видання нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків позивачу не здійснювалась. З наказом від 31.03.2022 року позивач ознайомлена за допомогою мобільного зв`язку. Також вважає вимогу про подання до Пенсійного фонду відомостей по формі ОК № 5 необґрунтованою.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 25.03.2024 року відзив Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" залишив без розгляду, з огляду на пропуск строку на його подання.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 13.12.2023 року та 08.12.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Враховуючи викладене, останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України є 25.12.2023 року.

Відзив відповідачем сформовано в підсистемі Електронний суд 19.01.2024 року.

Отже відзив подано з пропуском строку встановленого в ухвалі Одеського апеляційного суду від 12.12.2023 року.

Відповідно ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

Обґрунтування, наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу про те, що копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги отримана 10.01.2024 року спростовується матеріалами справи, тому не береться до уваги.

Апеляційний суд зазначає, що як прохальна частина відзиву, так і його зміст не містять клопотання про поновлення строку на подання відзиву. Окремого клопотання про поновлення строку до відзиву також не додано, враховуючи викладене відзив підлягає залишенню без розгляду.

Скаржник копію ухвали про відкриття провадження отримав 29.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач судову повістку отримала 27.02.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач судову повістку отримав 20.02.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник відповідача надав клопотання в якому просить розгляд справи відкласти, з огляду на зайнятість представника в іншій справі.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 25.03.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовив, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Як вже зазначалось відповідач про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 25.03.2024 року, повідомлений належним чином.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, представником відповідача не наведено у клопотанні обставин, які б перешкоджали розглянути справу за його відсутності, а також не мотивовано необхідність безпосередньої явки представника до суду, клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вважала таким, що задоволенню не підлягає.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 25.03.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит свідка.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За вимогамист. 13 ЦПКУкраїни суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на сторін обов`язок з доведення обґрунтованості та підставної усіх заявлених вимог.

Клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 позивач обґрунтовує необхідністю з`ясування обставин щодо фактичної можливості надання та виконання роботи останній на посаді інженера транспортно-експлуатаційного відділу, виконання функціональних обов`язків позивача диспетчером ОСОБА_3 .

Оскільки, обґрунтувань необхідності наданих свідком показів в межах заявлених у встановленому законом порядку позовних вимог не зазначено, апеляційний суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 25.03.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначенічастиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, щосуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зіст. 83 ЦПК Українипозивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Положеннями ч. 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У клопотанні не викладено обставин поважності пропуску процесуального строку, визначеного ЦПК України, для звернення до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань щодо значення витребуваних доказів для повного та об`єктивного розгляду вказаної справи з урахуванням позовних вимог, які розглянуті судом першої інстанції та які підлягають перегляду в апеляційному порядку, тому у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

18.03.2023 року від позивача надійшли пояснення, які Одеський апеляційний суд ухвалою від 25.03.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання,повернув заявнику, у зв`язку з тим, що останні, всупереч положенням ч. 2 ст. 183 ЦПК України, відповідно до якої письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником, не підписані ОСОБА_1 .

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із тексту апеляційної скарги вбачається, що позивачем рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст.367ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підставами для призупинення дії трудового договору відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» може бути не лише абсолютна непрацездатність підприємства через його руйнування чи руйнування частини його інфраструктури, а й інші, викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов`язань з виплати заробітної плати та страхових внесків тощо.

Страховий стаж у разі оплати підприємством простою, період його дії зараховується до страхового стажу працівника; а у разі призупинення дії трудового договору ЄСВ за працівника не сплачується, а відтак не зараховується страховий стаж. При призупиненні дії трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б, фіксувати розмір ЄСВ.

Після виданого наказу про простій відповідач видав наказ про призупинення дії трудового договору, таким чином, на правовідносини позивачки та товариства розповсюджується останній наказ, за яким дія трудового договору призупинена.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ на стадії апеляційного перегляду за правилами загального позовного провадження не передбачено нормами ЦПК України.

Також в апеляційній скарзі скаржник просить зокрема визнати незаконним та скасувати накази від 01.03.2022 року № 83, від 31.03.2022 року № 106. Щодо вказаних вимог апеляційної скарги апеляційний суд зазначає таке.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом у грудні 2022 року, в якому просила зобов`язати Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" виконати дії страхувальника відносно застрахованої особи ОСОБА_1 , негайно подати до Пенсійного фонду України Індивідуальні відомості про застраховану особу по формі OK-5 із зазначенням даних про середній заробіток для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків за повний березень місяць 2022 року, та за період з 01.03.2022 року по день прийняття судового рішення. Стягнути з акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі середнього заробітку за період з 01.03.2022 року по день прийняття рішення, що станом на день подачі позову 20.12.2022 року становить 173800 грн.

Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 26.12.2022 року прийняв позов до розгляду, відкрив провадження та постановив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30.01.2023 року позивач уточнила позовні вимоги, розрахувавши заборгованість з заробітної плати станом на 25.01.2023 року у розмірі 195000 грн, доповнивши вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі 400000 грн.

29.05.2023 року позивач подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позовні вимоги доповнила вимогою про зобов`язання відповідача нарахувати заробітну плату у розмірі середнього заробітку за повний березень місяць 2022 року та за період з 01.04.2022 року по день вжиття роботодавцем відповідних заходів по організації трудових відносин в умовах воєнного стану, у разі невжиття таких заходів по організації трудових відносин в умовах воєнного станупо день прийняття судового рішення. Також позивач розрахувала заборгованість з заробітної плати станом на 01.06.2023 року у розмірі 273000 грн.

12.09.2023 року позивачем подано заяву про додаткові обґрунтування та пояснення пояснення позовних вимог на захист порушених відповідачем законних прав і інтересів, яка по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач також просить визнати незаконним та скасувати накази від 01.03.2022 року № 83, від 31.03.2022 року № 106.

Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 25.10.2023 року відмовив ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду заяви про додаткові обґрунтування та пояснення позовних вимог на захист порушених відповідачем законних прав і інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 264 ЦПК України).

З оскаржуваного рішення вбачається, що Суворовський районний суд м. Одеси позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасування наказів від 01.03.2022 року № 83, від 31.03.2022 року № 106 не розглядав, оцінки доказів щодо вказаних позовних вимог та відповідного висновку не робив.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до частин першої, шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконними та скасування наказів від 01.03.2022 року № 83, від 31.03.2022 року № 106 не розглядались, ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 25.10.2023 року про відмову ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду заяви про додаткові обґрунтування та пояснення пояснення позовних вимог на захист порушених відповідачем законних прав і інтересів, яка за змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, апеляційним судом не приймаються і не розглядаються позовні вимоги щодо визнання незаконними та скасування наказів від 01.03.2022 року № 83, від 31.03.2022 року № 106.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.10.2003 року перебуває в трудових відносинах з Акціонерним товариством "Одеський припортовий завод", з 13.07.2021 року ОСОБА_1 переведена на посаду інженера транспортно-експлуатаційного відділу на підставі наказу № 420К від 12.07.2021 року, що підтверджується записами утрудовій книжці, виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповненої 31.03.2002 року.

01.03.2022 року в.о. голови правління директором Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" видано наказ № 83 «Про простій працівників АТ «ОПЗ» у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні - Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 та відповідно до ст.3 Конституції України «людина, й життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» та, керуючись ч. 1 ст. 34 КЗпП України, оскільки виникла небезпечна виробнича ситуація для життя і здоров`я працівників АТ «ОПЗ», яким оголошено простій не з вини працівників з 01.03.2022 року працівників АТ «ОПЗ», окрім чергового змінного персоналу, чергового денного персоналу (необхідність їх виходу визначає начальник структурного підрозділу), керівників структурних підрозділів та членів Правління, які забезпечують безпечний технічний режим АТ «ОПЗ».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою).

За змістом статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (зокрема за час простою, який мав місце не з вини працівника) встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті таКЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно зі статтею 34 КЗпП України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

01.03.2022 року наказом № 83 «Про простій працівників АТ «ОПЗ» на Акціонерному товаристві "Одеський припортовий завод" оголошено простій не з вини працівників з 01.03.2022 року працівників АТ «ОПЗ».

Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Судом першої інстанції встановлено виплату відповідачем заробітної плати саме у такому розмірі.

31.03.2022 року в.о. голови правління директором Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" видано наказ № 106 «Про призупинення дій трудового договору з працівниками АТ «ОПЗ» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 року №° 64/2022 3 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Указом Президента України від 14 березня 2022 року N 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. 15 березня 2022 року прийнято Закон України № 2136-1X «Про організацію трудових відносин в Умовах воєнного стану», яким обмежуються конституційні права і свободи людей і громадян відповідно до статей 43, 44 Конституції України. На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. 13 Закону України № 2136-1X «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року, наказано з 01 квітня 2022 року призупинити дію трудового договору, на період дії воєнного стану в Україні, з працівниками АТ «ОПЗ» згідно переліків, які додаються.

Відповідно до додатку № 18 до наказу № 106 від 31.03.2022 року призупинено дію трудового договору, зокрема з ОСОБА_1 - інженером транспортно-експлуатаційного відділу.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Вказаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

З матеріалів справи, а саме типової форми № П-6, довідки про доходи ОСОБА_1 № 118 від 29.03.2023 року, розрахункового листа, податкового розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків-фізичних осіб і сум утримуваного з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік вбачається, що позивачу нараховано заробітну плату за березень 2022 року у розмірі 8481,39 грн. Також згідно довідки форми ОК-5 № 9002040821460018 щодо ОСОБА_1 за березень 2022 року проводились пенсійні відрахування та вказаний період зараховано до страхового стажу.

Враховуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у частині нарахування та виплати заробітної плати за період з 01.03.2022 року по день прийняття рішення, оскільки позивачу нарахована та виплачена заробітна плата розмірі 8481,39 грн за березень 2022 року з урахуванням введеного простою (з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року) у подальшому дію трудового договору з позивачем призупинено, ОСОБА_1 робота не здійснювалась, неотриманий середній заробіток підлягає відшкодуванню державою, що здійснює військову агресію проти України відповідно до положень частини третьої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тому вимоги щодо стягнення за вказаний період середньої заробітної плати за весь час відсторонення відсторонення є необґрунтованими.

Підстави для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2022 року по день ухвалення рішення відсутні, оскільки питання законності наказу № 83 «Про простій працівників АТ «ОПЗ» від 01.03.2022 року, наявності підстав введення на підприємстві простою та розміру оплати за цей, а також наказу № 106 «Про призупинення дій трудового договору з працівниками АТ «ОПЗ» не досліджується, у зв`язку з тим, що вказані вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У зв`язку з викладеним вище колегія суддів не надає оцінку доводам апеляційної скарги в частині продовження роботи Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод", не забезпечення вжиття роботодавцем заходів щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану та відсутності у відповідача абсолютного права на призупинення дії трудового договору.

Оскільки на час призупинення дії трудового договору заробітна плата працівнику не нараховується, єдиний соціальний внесок за такого працівника роботодавцем не сплачується, вказані періоди призупинення дії трудового договору до страхового стажу не зараховуються.

Щодо вимог апеляційної скарги про скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 26.12.2022 року, апеляційний суд зазначає таке.

Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 26.12.2022 року прийняв позов до розгляду, відкрив провадження та постановив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:наказного провадження; позовногопровадження (загальногоабо спрощеного); окремого провадження.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Спрощене позовне провадження призначене зокрема для розгляду,зокрема малозначнихсправ; справ, що виникають з трудових відносин (ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються зокрема справи, що виникають з трудових відносин (п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України).

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати, з розмірі середнього заробітку, зобов`язання виконати дії страхувальника, отже вказана справа виника з трудових відносин, тому у відповідності до положень ст. 19, 274 ЦПК України підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Посилання скаржника на положення ч. 3, 5 ст. 274 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки зазначена справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, позивач ознайомлювалась з матеріалами справи, заявляла клопотання, подавала заяви про збільшення розміру позовних вимог, представник позивача брав участь у судових засіданнях. Разом з тим, Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 25.10.2023 року відмовив ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду заяви про додаткові обґрунтування та пояснення пояснення позовних вимог на захист порушених відповідачем законних прав і інтересів.

Враховуючи викладене, підстави для скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 26.12.2022 року відсутні, оскільки остання постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Посилання позивача на положення ч. 5 ст. 274 ЦПК України, відповідно до якого суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів не бере до уваги, оскільки після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог справа є такою, що виникає з трудових відносин, тому підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Щодо вимог апеляційної скарги про скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 25.10.2023 року, апеляційний суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2023 року позивач надала суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 05.01.2023 року клопотання ОСОБА_1 задоволено.

У червні 2023 року на виконання вказаної ухвали від відповідача надійшли витребувані докази.

29.05.2023 року позивачем подано клопотання про витребування доказів та виклик свідків.

Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 13.06.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання та розпочав розгляд справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 13.06.2023 року.

16.10.2023 року позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме: належно завірену посадову інструкцію Головного диспетчера автотранспортного цеха «ОПЗ», довідки АТ «ОПЗ» про виконувану роботу і функції інженера транспортно- експлуатаційного відділу автотранспортного цеху акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», копію штатного розпису, довідку АТ «ОПЗ» про наявність чи відсутність обліку трудової діяльності, наказ керівника акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про затвердження форми та порядку заповнення подорожного (маршрутного) листа, довідку про списання актами пального помісячно за кожним окремим водієм автотранспортного цеху АТ «ОПЗ» за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року; відомості з журналів обліку списаного пального та дизельного палива з чеками РРО з АЗС та клопотання про виклик свідка.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Положеннями ч. 3 ст. 94 ЦПК України визначено, що заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

Перше судове засідання у вказаній справі проведено 02.02.2023 року. В судове засідання позивач не з`явилась, надала заяву в якій просила судове засідання, призначене на 02.02.2023 року провести без її участі.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України).

Оскільки клопотання про витребування доказів та виклик свідків надані з пропуском процесуальних строків, докази неможливості звернення з відповідним клопотанням до першого судового засідання позивачем не надано, у клопотанні від 16.10.2023 року позивач питання про поновлення строку його подання не порушує, а також враховуючи, що попереднє клопотання позивача про витребування доказів задоволено, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про виклик свідків та витребування доказів, оскільки останні подані з пропуском процесуального строку.

Також апеляційний суд вважає слушним висновок суду першої інстанції про те, що обставини, які можуть бути встановлені з витребуваних доказів та отримані від свідка стосуються позовних вимог які судом першої інстанції не розглядались.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішенняз додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішеннясуду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін. Апеляційна скарга в частині оскарження ухвал суду також підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вчастині оскарженнярішення суду залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року в оскаржуваній частині позовних вимог залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал суду залишити без змін.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2022 року про відкриття провадження залишити без змін.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2023 року щодо відмови у задоволенні клопотання про виклик свідків та витребування доказів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 березня 2024 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький