Рішення від 04.08.2010 по справі 2-811-10

Справа № 2-811/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 серпня 2010 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Мазур О.В.

За участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за об 'єднаними в одне провадження позовними вимогами ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, співвідповідачі Донецька міська рада та ОСОБА_4, про визнання права власності на домоволодіння та зустрічними позовними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, Донецької міської ради про визнання права власності на частку домоволодіння,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, за яким (з урахуванням уточнення позовних вимог, а.с. 99-102), його батьку ОСОБА_5 в 1958 році була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, на якій він власними силами збудував будинок з надвірними спорудами. Будинок був прийнятий в експлуатацію. Пізніше адреса домоволодіння змінилася на АДРЕСА_1. Позивач мешкав разом з батьком та в 1997 році за зазначеною адресою без належного дозволу збудував гараж літ. Ж та прибудову до будинку літ. А1-1. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати ОСОБА_6. Позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті батьків.

ОСОБА_1 просить:

1. визнати право власності на зазначене домоволодіння за ОСОБА_5 ;

2. встановити факт своєчасного прийняття спадщини ОСОБА_6 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 ;

3. встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 ;

4. визнати за ОСОБА_1 право власності на:

? зазначене домоволодіння, яке складається з жилого будинку літ. А-1, прибудов літ. а-1, а-2, погребу літ. а-2, літньої кухні літ. Б;

? жилу прибудову до будинку літ. А1-1;

? гараж літ. Ж.

5. визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0647 Га за адресою: м. Донецьк, АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 15 березня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті в одне провадження з раніше заявленими позовними вимогами позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 04 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на самовільно зведені жилу прибудову до будинку літ. А1-1 та гараж літ. Ж за його заявою залишені без розгляду.

В одне провадження з зазначеними позовними вимогами були об 'єднані позовні вимоги ОСОБА_4 Згідно зустрічного позову, батько позивача ОСОБА_7 є рідним братом ОСОБА_1 Він помер ІНФОРМАЦІЯ_3. До смерті він встиг прийняти належну йому спадщину після смерті ОСОБА_5 Після смерті батька ОСОБА_4 своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Після смерті своєї баби ОСОБА_6 він до нотаріуса із заявою своєчасно не звернувся, оскільки відбував як на той, так і на цей час кримінальне покарання у виді позбавлення волі у виправній колонії. Право на спадщину після її смерті він набув за правом представлення. Вважає, що строк подання заяви про прийняття спадщини ним пропущений з поважних причин.

ОСОБА_4 просить:

? визнати за ним право власності на 1/3 частку зазначеного домоволодіння після смерті батька ОСОБА_7

? визнати за ним право власності на 1/6 частку зазначеного домоволодіння після смерті ОСОБА_6

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги, та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Заперечили проти задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі. Вважають, що ОСОБА_7 спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняв, а ОСОБА_4 без поважних причин пропустив строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Представник відповідача ОСОБА_4, який відбуває покарання у виправній колонії, його мати ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі власні позовні вимоги, та фактичні обставини на яких вони ґрунтуються. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково, не оспорює його право на половину домоволодіння. Пояснила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, шлюб розірвали в 1998 році. ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 Вважає, що строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 він пропустив з поважних причин, оскільки перебуває у виправній колонії. Вони самі довідалися про смерть ОСОБА_6 набагато пізніше, через погані відносини з ОСОБА_1 Вважає, що її син має право власності на 1/2 частку домоволодіння.

Співвідповідачі Донецька міська рада та Виконавчий комітет Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання представників не направили. Надали суду письмові заяви, за якими просять справу розглянути за відсутності їх представників. За ухвалою суду справа розглянута за відсутності представників співвідповідачів.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно нотаріально-посвідченого договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п 'яти включно (а.с. 33-36), ОСОБА_5 12 червня 1958 року на підставі рішення виконкому Будьоннівської районної Ради депутатів трудящих № б/н від 06 травня 1958 року (а.с. 32) у безстрокове користування була надана земельна ділянка з адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 400 кв.м. для будівництва житлового одноповерхового трикімнатного будинку житловою площею 28,87 кв.м з господарськими спорудами - літньою кухнею та сараєм.

Згідно копії технічного паспорту БТІ (а.с. 10-14), в 1959 році на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_5 були фактично збудовані:

- житловий будинок літ. А-1;

- літня кухня літ. Б;

Домоволодіння 08 березня 1960 року згідно чинного порядку було прийняте в експлуатацію, що підтверджуються копією відповідного акту (а.с. 37-39).

Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови № 4 від 24 червня 1983 року „Про практику розгляду судами України справ про спадкуванняВ» розтлумачив, що суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради. Згідно п. 32 Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР № 514 від 30 квітня 1958 року, документом, що підтверджує право особистої власності на одноквартирний будинок, є нотаріально посвідчений договір, укладений між виконкомом міської (районної) Ради депутатів трудящих з індивідуальним забудовником (п. 30), зареєстрований в органі технічної інвентаризації, а там де такого органу немає, - у виконкомі місцевої Ради депутатів трудящих.

Згідно копії довідки Донецького архіву Донецької області (а.с. 9), та довідки БТІ (а.с. 81), при впорядкуванні найменувань вулиць, адреса зазначеного домоволодіння змінилася на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 своє право власності в БТІ не зареєстрував, що підтверджується довідкою БТІ (а.с. 81).

Суд виходить з того, що за чинного на час будівництва будинку законодавства реєстрація права власності у БТІ не була обов 'язковою умовою набуття права власності.

Виходячи з того, що ОСОБА_5 житловий будинок збудував на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці, будинок прийнятий в експлуатацію, зареєстрований у Виконкомі місцевої ради, ОСОБА_5 на підставі п. 32 Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР № 514 від 30 квітня 1958 року за життя був правомірним власником домоволодіння за адресою: м. Донецьк, АДРЕСА_1, яке складалося з житлового будинку літ. А-1 та літньої кухні літ. Б.

Право власності ОСОБА_5 як єдиного власника зазначеного домоволодіння ні за його життя, ні після смерті іншими особами, в тому числі дружиною, не оспорювалося, тому суд виходить з його правомірності.

Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 6), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкривалася спадщина, до складу якої увійшло зазначене домоволодіння.

Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України (1963 року), спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Заповіту ОСОБА_5 після себе не залишив, що підтверджується копією витягу з відповідного реєстру (а.с. 60).

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК України (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 на підставі ч. 1 ст. 529 ЦК України (1963 року) були його дружина ОСОБА_6 (що визнається сторонами), та сини ОСОБА_1 (а.с. 22) і ОСОБА_7 (що визнається сторонами).

Усі перелічені особи на момент смерті ОСОБА_5 були зареєстровані разом з ним за адресою: м. Донецьк, АДРЕСА_1 та вступили у фактичне володіння спірним майном, що підтверджується копією домової книги (а.с. 140-147).

Згідно ст. 548 ЦК України (1963 року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 року), вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 року) є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, та спадщина згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України (1963 року) належить їм з моменту відкриття спадщини.

Виходячи з визначеної ч. 1 ст. 529 ЦК України (1963 року) рівності часток спадкоємців першої черги у спадщині, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 набули право власності на 1/3 частки домоволодіння за кожним.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_7 не прийняв спадщину, оскільки фактично не вступив у володіння спадковим майном, спростовується:

- копією домової книги (а.с. 140-147), згідно якої ОСОБА_7 на момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований з ним за однією адресою;

- копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 до Дев 'ятої Донецької державної нотаріальної контори від 28 березня 2008 року (а.с. 57), за якою він повідомляє нотаріуса, що крім нього спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є також син померлого ОСОБА_7, який своєчасно прийняв спадщину;

- показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили, що ОСОБА_7 на території спірного домоволодіння після смерті батька будував прибудову до житлового будинку для власного проживання, проти чого ОСОБА_1 не заперечував;

Наведене свідчить про фактичний вступ ОСОБА_7 у володіння спадковим майном за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 3), ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла належна померлому 1/3 частка спірного домоволодіння.

Заповіту ОСОБА_7 після себе не залишив, що підтверджується копією витягу з відповідного реєстру (а.с. 198).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 на підставі ч. 1 ст. 529 ЦК України (1963 року) були його мати ОСОБА_6 (що визнається сторонами), та син ОСОБА_4 (що визнається сторонами).

ОСОБА_6 на момент смерті спадкодавця мешкала разом з ним (а.с. 140-147), фактично вступила у володіння спадковим майном та є такою, що прийняла спадщину, що сторонами не оспорюється.

ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька шляхом своєчасного подання до нотаріальної контори відповідної заяви (а.с. 194).

Виходячи з визначеної ч. 1 ст. 529 ЦК України (1963 року) рівності часток спадкоємців першої черги у спадщині, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 набули право власності на 1/6 частку домоволодіння за кожним.

У зв 'язку з наведеним після смерті ОСОБА_7 частки у праві власності на домоволодіння розподілилися наступним чином:

- за ОСОБА_1 1/3;

- за ОСОБА_6 1/2 (1/3 + 1/6);

- за ОСОБА_4 1/6;

Згідно копії свідоцтва смерть (а.с. 7), ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла в тому числі належна померлій 1/2 частка спірного домоволодіння.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Заповіту ОСОБА_6 на зазначене домоволодіння після себе не залишила, що підтверджується копією витягу з відповідного реєстру (а.с. 75).

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 на підставі ст. 1261 ЦК України є її син ОСОБА_1 (а.с. 23), та онук ОСОБА_4 (що визнається сторонами), який це право набув на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України за правом представлення.

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері шляхом своєчасного подання до нотаріальної контори відповідної заяви (а.с. 63).

ОСОБА_4 пропустив шестимісячний строк подання заяви про прийняття спадщини, оскільки починаючи з 19 жовтня 2007 року по цей відбуває кримінальне покарання у виді позбавлення волі у Виправній колонії № 124 Донецької області, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 94-95).

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 був своєчасно поінформований про смерть ОСОБА_6, і така обставина представником відповідача заперечується.

Перебування ОСОБА_4 у місцях позбавлення волі є поважною причиною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1271 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд враховує, що ОСОБА_4 не заявляє позовні вимоги про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а просить визнати за ним право власності на спадкове майно з посилання на поважність причини пропуску такого строку.

Виходячи з того, що на території домоволодіння, яке успадковується, розташовані самочинно зведені будівлі: прибудова літ. А1-1 та гараж літ. Ж, що підтверджується технічним паспортом БТІ (а.с. 10-14), оформлення права на спадкове майно через нотаріальну контору у визначеному законом порядку унеможливлюється, оскільки БТІ за таких обставин не надає витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам розумності і справедливості та є єдиним передбаченим законом.

Таким чином, ОСОБА_4, як такий, що з поважної причини пропустив строк подання заяви про прийняття спадщини, успадкував майно після смерті ОСОБА_6 в якості спадкоємця першої черги.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Виходячи з визначеної ч. 1 ст. 1267 ЦК України рівності часток спадкоємців першої черги у спадщині, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули право власності на 1/4 частку домоволодіння за кожним.

У зв 'язку з наведеним після смерті ОСОБА_6 частки у праві власності на домоволодіння розподілилися наступним чином:

- за ОСОБА_1 7/12 (1/3 + 1/4);

- за ОСОБА_4 5/12 (1/6 + 1/4);

Як зазначене вище, за наявності самочинних будівель, єдиним способом захисту прав спадкоємців, є передбачене ст. 392 ЦК України визнання права власності.

За наведених обставин, позовні вимоги як ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 про визнання права власності підлягають частковому задоволенню і на підставі ст. 392 ЦК України підлягає визнанню право власності на домоволодіння за адресою: м. Донецьк, АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-1 та літньої кухні літ. Б у частках:

- за ОСОБА_1 7/12;

- за ОСОБА_4 5/12;

Суд враховує, що на території домоволодіння розташовані самочинно зведені будівлі: прибудова літ. А1-1 та гараж літ. Ж, право власності на які сторони визнати на просять, тому питання щодо належного власника зазначених будівель або будівельних матеріалів, з яких вони складаються, судом не вирішується.

Заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання права власності на домоволодіння за померлими батьками задоволенню не підлягають, оскільки цивільні права припиняються зі смертю фізичної особи, право власності за померлою особою рішенням суду не може бути визнане і таке визнання було б зайвим за вирішенням судом спору про частки у праві власності теперішніх власників домоволодіння.

Окреме встановлення судовим рішенням факту прийняття ОСОБА_1 спадщини також є надмірним і такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки такі обставини були враховані судом при постановлені рішення по суті спору.

Керуючись ст. 392, ч. 2 ст. 1223, ст. 1261, ч. 2 ст. 1266, ч. 2 ст. 1266, ч. 1 ст. 1267, ч. 3 ст. 1271 ЦК України, ч. 2 ст. 524, ч. 1 ст. 529, ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу 1963 року, п. 32 Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР № 514 від 30 квітня 1958 року та ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, співвідповідачі Донецька міська рада та ОСОБА_4, про визнання права власності на домоволодіння - задовольнити частково.

Визнати право власності ОСОБА_1 на 7/12 частин домоволодіння за адресою: м. Донецьк, АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-1 та літньої кухні літ. Б.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, Донецької міської ради про визнання права власності на частку домоволодіння - задовольнити частково.

Визнати право власності ОСОБА_1 на 5/12 частин домоволодіння за адресою: м. Донецьк, АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-1 та літньої кухні літ. Б.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :