Рішення

від 09.11.2023 по справі 347/1317/21

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1317/21

Провадження № 2/347/23/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря Мошулі Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

06.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів. Свої вимоги обґрунтувала тим, що є власником нерухомого майна - земельної ділянки під кадастровим номером 2623687401:01:001:0336, площею 0,25 га. за цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що у присілку Сухий Потік в с. Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області. На її земельній ділянці розташовано незавершене будівництво, речове право на яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 71330569 від 25.10.2016.

Суміжним землекористувачем із моєю земельною ділянкою була ОСОБА_6 , мешканка с. Середній Березів Косівського району. ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку 2623687401:01:001:0335, площею 0,09 га. за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, виготовивши технічну документацію по землеустрою та зареєструвавши право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав, Реєстрі права власності на нерухоме майно.

20.05.2019 зазначену земельну ділянку відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу за Реєстровим № 491 продано відповідачам -подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності за відповідачами зареєстровано на праві спільної часткової власності з часткою 1/2 у кожного, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 249296012 від 22.03.2021 додається.

Попередньо відповідачами і попереднім власником встановлено дерев`яні перешкоди для унеможливлення проїзду, чим завдано перешкоди у доступі до земельної ділянки. У грудні 2020 році ОСОБА_7 з сім`єю встановив металеву конструкцію у виді зварної труби, розташованої паралельно поверхні землі, а також забетонував металеві штирі чим унеможливив проїзд до земельної ділянки. Між металевим загородженням та огорожею залишено прохід близько 1 метра, що унеможливлює проїзд транспорту. Позивач стверджує, що їй необхідний заїзд до земельної ділянки для завезення будівельних матеріалів, здійснення будівництва на своїй землі, перевезення громіздких речей. Рельєф місцевості у виді схилу та огорожа суміжної земельної ділянки унеможливлюють проїзд до її земельної ділянки з іншого боку.

Факт встановлення цього загородження і здійснення тривалих перешкод у користуванні землею констатовано актом земельної комісії Яблунівської селищної ради ОТГ від 22.11.2019, фотознімками за поточний рік та ці факти можуть підтвердити свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Оскільки, дії відповідачів завдають значних незручностей позивачу та додатково порушують таке поняття визначене Земельним кодексом України, як добросусідство, вона змушена була звертатись в органи місцевого самоврядування проте відповідачі ігнорують її звернення щодо усунення перешкод та прохання звільнення проїзду.

Позивач стверджує, що відповідно до схеми генплану до її земельної ділянки проходить під`їзна дорога. На кадастрових планах документації по землеустрою відображено проїзд. Під`їзд до її господарства також наявний у документації по землеустрою ОСОБА_11 , її земельна ділянка не межує із заїзною дорогою та не входить у межі її земельної ділянки, не мала б набуватися у власність із під`їздом, тому встановлення будь яких перешкод чи конструкцій з боку відповідачів у проїзді недопустимо. Відповідно до кадастрового плану ширина проїзної дороги до земельної ділянки позивача становить 3, 51 м., однак існуючі конструкції фактично загороджують проїзд та існує невелика стежка для пішохідного проходу.

Задля врегулювання спору у досудовому порядку ОСОБА_1 пропонувала відповідачам усунути існуючі перешкоди в усному порядку. Ще в 2019 році вона письмово зверталася до органу місцевого самоврядування, однак відповідачами акт земельної комісії ігнорується. Також позивач зверталася із письмовою вимогою-претензією до відповідачів про надання їй можливості проїзду та демонтаж загородження. Надсилала вимогу- претензію рекомендованим поштовим відправленням 22.03.2021 за № 7860100720170. Проте воно проігнороване і залишено відповідачами без реагування.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила її позов задовольнити, та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2623687401:01:001:0336, загальною площею 0, 25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що в присілку Сухий Потік, в с. Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області, зобов`язавши ОСОБА_4 , ОСОБА_5 демонтувати металеві загородження, інші конструктивні перешкоди, звільнити проїзд до земельної ділянки під кадастровим номером 2623687401:01:001:0336, що належить ОСОБА_1 , та не чинити перешкоди у проїзді до неї по межі від А до Б Текучанська сільська рада (дорога) земельної ділянки з кадастровим номером 2623687401:01:001:0252, площею 0, 1600 га із загальною довжиною проїзду 104,13 м. Вирішити питання судових витрат.

У відзиві на позовну заяву, відповідачі позов не визнали, та зазначили, що згідно договору купівлі - продажу земельних ділянок від 20.05.2019 року ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_4 є власниками земельних ділянок з кадастровими номерами: 2623687401:01:001:0252 площею 0,1600 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та кадастровим номером 2623687401:01:001:0335 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. На переконання відповідачів, позивач не довела обставини, на які вона посилається в позовній заяві. Оскільки під час купівлі земельних ділянок, попереднім власником було встановлено чіткі межові знаки у вигляді забетонування металевих штирів. Відповідачі ствердили, що позивачем не надано підтверджуючих доказів щодо врегулювання досудового спору, не надано факту проведення геодезичних робіт щодо виносу меж земельних ділянок в натурі з повідомленням суміжних власників землекористувачів та за участю представника органу самоврядування.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що попереднім; власником земельної ділянки з кадастровим номером 2623687401:01:001:0335 була ОСОБА_6 , мешканка с. Середній Березів Косівського району, яка перебуває у родинних стосунках з відповідачами. Фактичними користувачами землі були якраз подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , мешканці села Текуча Косівського району. Вони ж здійснили фактичні роботи по встановленню штирів з бетонуванням. Це можуть підтвердити представники органів місцевого самоврядування, чоловік позивачки ОСОБА_14 , та інші свідки. Крім того, навіть зміна власника земельної ділянки не позбавляє землекористувача дотримуватися правил добросусідства та не чинити перешкод у користуванні землею і заїздом до господарства.

Стосовно досудового врегулювання спору. Законом не передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору із даного земельного питання при тому, що порушення прав ОСОБА_1 триває і досі.

Однак ОСОБА_1 зверталася в Яблунівську селищну раду для вирішення в позасудовому порядку цього питання і органом місцевого самоврядування було видано акт земельної комісії від 22.11.2019, де констатовано про перекриття заїзду до земельної ділянки. В цей час, коли підтверджено це порушення, співвласниками земельної ділянки вже були відповідачі (договір купівлі - продажу землі було укладено в травні 2019 року). ОСОБА_15 та ОСОБА_5 було відомо про перешкоди, які існують у доступі до земельної ділянки позивача. Як акт земельної комісії так і Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують ці фактичні дані додані до позову.

Також в досудовому порядку ОСОБА_1 намагалася домовитись щодо проїзду до її земельної ділянки, проте це тільки породило нові конфлікти з відповідачами. Намагання провести земельно-технічну експертизу і здійснити землевпорядні роботи спричинило виклики поліції з боку відповідачів та конфліктну поведінку. .

Також, в досудовому порядку ОСОБА_1 надсилала відповідачам лист- претензію від 22.03.2021 року щодо врегулювання спору та припинення усунення перешкод за рекомендованим поштовим відправленням 7860100720170. Однак відповідачі знову ж таки вкотре проігнорували позасудове і цивілізоване вирішення спору.

Позиція учасників в судовому засіданні.

Позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі, та висловили доводи аналогічні позовній заяві. Так, позивач ствердила, що раніше неодноразово користувалася заїздом, яких проходив повз господарство відповідачів, оскільки там знаходиться дорога Текучанської сільської ради. Однак відповідачі встановили шлагбаум, металеву огорожу і таким чином перегородили і заборонили їй добиратися до свого господарства. Такі дії відповідачів, унеможливлюють нормальне використання нею своєї земельної ділянки та домогосподарства. У зв`язку з цим, позов просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, та її представник позов заперечили, ствердивши, що заїзна дорога яка нібито є предметом спору є власністю відповідачів, що підтверджується державним актом. Попередній власник земельної ділянки, просто через усну домовленість дозволила позивачу користуватись заїзною дорогою. Однак з часом, чоловік позивача, вимагав ще більше розширити земельну ділянку, та стверджував, що він її заасфальтує. У зв`язку з цим, відповідачами було встановлено шлагбаум, щоб унеможливити позивача порушувати їх приватну власність. Відповідач зазначила, що межові знаки винесені в натурі на місцевості згідно технічної документації.

Свідок ОСОБА_16 в суді надав показання, що в 2018-2019 роках був членом земельної комісії, та присутній при розгляді скарги ОСОБА_1 з приводу заїзної дороги. Спір стосувався того, що вище було розташоване будинковолодіння, до якого була передбачена заїзна дорога, а нижче розташовувалось інше будинковолодіння, з приватизованою земельною ділянкою, яка включала частину проїзної дороги Текучанської сільської ради. Свідку відомо, що до будинковолодіння позивача ОСОБА_1 , на той час проходила по карті під`їзна дорога. За результатами скарги ОСОБА_1 , було рекомендовано власнику земельної ділянки ОСОБА_17 не чинити перешкоди позивачу щодо користування земельною ділянкою.

Свідок ОСОБА_18 ствердила, що спір виник між сторонами з приводу земельної ділянки яка раніше належала її матері. Вище спірної земельної ділянки, проживала мати позивача, якій також було виділено земельну ділянку. В подальшому мати позивача ОСОБА_1 поставила питання, про надання їй під`їзної дороги до її земельної ділянки, і було вирішено, що обоє суміжних землекористувачів, кожен надасть по півтора метра своєї земельної ділянки, для забезпечення проїзду до земельної ділянки позивача, яка на той час належала матері ОСОБА_1 . Однак по сьогоднішній день, лише сім`я ОСОБА_17 , а в подальшому ОСОБА_19 , надала проїзд, інший суміжний землекористувач так і не уступив частину своєї землі для проїзду. Пізніше, в 1991 році чи 1992 році, коли постало питання про приватизацію, її мати не заперечувала, щодо того, щоб вказана частина земельної ділянки, яку її мати уступила для проїзду, так і залишилась проїздом, і не повертала її назад. По виїзді комісією було встановлено, що ця дорога не передбачалася, а була надана попереднім власником. У зв`язку з цим було встановлено, що користування вказаною земельною ділянкою для проїзду, між сторонами буде відбуватись по домовленості. Однак вже з часом, коли ОСОБА_1 вийшла заміж, її чоловік хотів зашутрувати вказану ділянку. Однак йому було повідомлено, що вказана дорога є частиною приватизованої земельної ділянки, і цю землю власник земельної ділянки з власної згоди дала для користування як проїзної дороги. Однак чоловік позивача не погоджувався з цим, вважав, що це є під`їзна дорога села. А тому це питання було предметом розгляду в сільській раді, і було вирішено встановити по новому межові знаки. Було встановлено, нові забетовані знаки. Стверджували, вказану земельну ділянку обмірювали не один раз, в тому числі експерти з Івано-Франківська. Розміри земельної ділянки не змінилися.

Свідок ОСОБА_20 суду надала показання, що пам`ятає про існування державного акту про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_6 .. Разом із комісією виїжджала на місце земельної ділянки встановити межі земельної ділянки згідно державного акту. Чи існувала там заїзна дорога, свідку невідомо. Але знає, що між сторонами існує тривалий конфлікт з приводу земельної ділянки. Також свідку відомо, що земельна ділянка відповідачів ОСОБА_19 межує з однієї сторони з дорогою Текучанської сільської ради.

Свідок ОСОБА_6 суду надала показання, що дійсно між її бабусею та позивачем існувала домовленість про користування заїзною дорогою. Вона була власником земельної ділянки, та продала її ОСОБА_19 . Свідок ствердила, що спочатку все було добре, однак в подальшому виник конфлікт, оскільки позивач хотіла ще більшу частину дороги, та стверджувала, що буде її бетонувати. Свідок зазначила що в 2019 році замовила землевпорядну організацію, щоб встановити межі на місцевості, після чого було встановлено металеві опори.

Заяви та клопотання учасників судового провадження.

Представником позивача подано клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи (а.с.37-38), та заяву про зміну та уточнення позовних вимог за результатами проведеної експертизи (а.с.127-128).

Представником відповідача подано клопотання про виклик свідків (а.с.73-74).

Представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.172-173).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.09.2021 року у справі призначено земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 04.07.2022 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 20.08.2022 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 15.11.2022 року закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.06.2023 року застосовано примусовий привід до свідка.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2623687401:01:001:0336, площею 0, 2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником незавершеного будівництвом житлового будинку в с. Текуче, присілок Сухий потік, Косівського району, Івано-Франківської області (а.с.12-13).

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2623687401:01:001:0336, площею 0, 2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14).

Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 2623687401:01:001:0335 площею, 0,09 га, за адресою с. Текуче, присілок Сухий потік, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 1/2 кожному (а.с.15).

Відповідно до копії проекту землеустрою ОСОБА_1 виготовляла проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га у власність в АДРЕСА_1 (а.с. 20-26).

На заяву адвоката Козара Т.В. надано копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_6 , в с. Текуче, кадастровий номер земельної ділянки 2623687401:01:001:0335 (а.с.27-31).

Згідно фототаблиць (а.с. 33- 34) встановлено металевий шлагбаум на земельній ділянці.

22.03.2021 року ОСОБА_1 надсилала письмову претензію відповідачам в порядку досудового врегулювання спору (а.с.35-36).

Представником відповідача надано копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Текучанської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області (а.с.76-85).

За результатами проведення земельно-технічної експертизи, судовим експертом Худаком М.Я. надано висновок №10/06/22 від 10.06.2022 року з варіантами можливості облаштування проїзду до земельної ділянки позивача ОСОБА_1 (а.с.96-111).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із створенням відповідачами перешкод позивачу (власнику) земельної ділянки в реалізації ним повноважень щодо користування своїм майном, та порушення правил добросусідства.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475\97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 , 2 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_21 є власником земельної ділянки під кадастровим номером 2623687401:01:001:0336, площею 0,25 га. за цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що у присілку Сухий Потік в с. Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області. На її земельній ділянці розташовано незавершене будівництво, речове право на яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 71330569 від 25.10.2016.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є суміжними землекористувача та власниками земельної ділянки з кадастровим номером 2623687401:01:001:0335, площею 0,09 га. за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою с. Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області.

Згідно висновку земельно- технічної експертизи, фактична площа користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2623687401:01:001:0335, площею 0,09 га, фактично становить 0,0983 га, що є більшим. Також згідно висновку земельно-технічної експертизи встановлено, що існує накладення меж досліджуваних земельних ділянок відповідно до документації із землеустрою та Публічної кадастрової карти України на проїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 . Площа накладення на проїзд становить 126 кв.м.

Крім того, в судовому засіданні було заслухано судового експерта. Так, в судовому засіданні, експертом було надано відповідь, що чорна точка А (додаток 3 експертизи) фактично є зміщеною близько до 1 метра. Від точки А до Б повз земельну ділянку відповідачів проходить під`їзна дорога Текучанської сільської ради. Факт наявності під`їзної дороги підтверджується висновком земельно- технічної експертизи, та технічною документацією на земельну ділянку відповідачів.

Згідно висновку земельно-технічної експертизи, можливо два варіанти облаштування проїзду до земельної ділянки позивача. Варіант 1 це фактично по існуючій під`їзній дорозі Текучанської сільської ради, та варіант 2 через земельну ділянку з кадастровим номером 2623687401:01:001:0326, площею 0,2500 га. При цьому для облаштування проїзду по 2 варіанту необхідно встановити земельний сервітут.

Що ж стосується першого варіанту запропонованого експертом, то слід усунути невідповідності у порушенні меж земельних ділянок.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що до земельної ділянки ОСОБА_1 проходить проїзд дорога Текучанської сільської ради. При цьому, зі сторони відповідачів має місце фактичне користування більшою площею земельних ділянок, та невідповідність меж земельних ділянок згідно технічної документації, та Публічної кадастрової карти України, що призвело до накладення меж на проїзд до земельної ділянки позивача. Загальна площа накладення на проїзд становить 126 кв. м.

В судовому засіданні всі свідки ствердили, що дійсно між сторонами існує тривалий конфлікт щодо користування заїздом до земельної ділянки, а також той факт, що на під`їзній дорозі встановлено перешкоди для проїзду. Показання свідків є достовірними, повними, об`єктивними, належними та допустимими.

Факт існування об`єктивних перешкод не заперечили і відповідачі, ствердивши, що позивачі порушують їх право власності на земельну ділянку, а тому там встановлено шлагбаум та металеві штирі, оскільки це є частиною їх земельної ділянки. Однак такі твердження відповідачів, з огляду на висновки земельно- технічної експертизи, з врахуванням невідповідності меж земельних ділянок земельній документації, та накладення площі земельних ділянок на дорогу Текучанської сільської ради є хибними.

Враховуючи вищевикладене, встановивши обставини у справі у їх сукупності та дослідивши докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, з огляду на те, що позивачем надано докази, які беззаперечно свідчать, про той факт, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 порушують відносини добросусідства та право позивача на безперешкодний проїзд до своєї земельної ділянки.

Отже заявлені позивачем вимоги, є підставними, та такими що підлягають до задоволення.

Щодо доводів заяви про застосування позовної давності.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , зверталася до органу місцевого самоврядування щодо усунення перешкод в користуванні заїздом до земельної ділянки в порядку ст. 158 ЗК України. В листопада 2019 року комісією селищної ради було констатовано порушення щодо землекористування. Таким чином, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в межах загального строку позовної давності, а саме в липні 2021 року, а відтак необхідності у поновленні строку для звернення до суду позовом немає необхідності. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, порушення щодо користування позивачем заїздом до земельної ділянки існує і на сьогодні, оскільки позивачі на письмову претензію не відреагували. Таким чином, вказаний позов є негаторним, а відтак може бути пред`явлений позивачем до того часу, поки існує спір.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, матеріали справи містять копію договору про правову допомогу укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Козарем Т.В. Однак матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт понесених витрат, наданих послуг, розрахунок затрат робочого часу тощо.

За умов відсутності належних доказів обумовлених сторонами витрат в цій частині, суд доходить переконання, що в частині стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення повністю, на її користь слід стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 908 гривень, тобто по 454 гривні з кожного.

Відповідно до ч.2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.6, 7 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат, щодо надання висновку земельної технічної експертизи, позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера №10/06/22 на суму 7000 гривень (а.с. 191).

Отже з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати в сумі 7000 гривень за проведення земельно-технічної експертизи, тобто з кожного по 3500 гривень.

На підставівищевикладеного,та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (78617, с. Текуча, Косівського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 (78617, с. Текуча, Косівського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (78617, с. Текуча, Косівського району Івано-Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 , з кадастровим номером 2623687401:01:001:0336, загальною площею 0, 25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що в присілку Сухий Потік, в с. Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області, зобов`язавши ОСОБА_4 , ОСОБА_5 демонтувати металеві загородження, інші конструктивні перешкоди, звільнити проїзд до земельної ділянки під кадастровим номером 2623687401:01:001:0336, що належить ОСОБА_1 , та не чинити перешкоди у проїзді до неї по межі від А до Б Текучанська сільська рада (дорога) земельної ділянки з кадастровим номером 2623687401:01:001:0252, площею 0, 1600 га із загальною довжиною проїзду 104,13 м.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме:

- 7000 гривень за проведення земельно-технічної експертизи, тобто з кожного по 3500 гривень;

- 908 гривень судового збору, тобто з кожного по 454 гривні.

- в частині витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2023 року.

Суддя Ю. С. Кіцула