Постанова

від 16.11.2023 по справі 524/146/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/146/23 Номер провадження 22-ц/814/3491/23Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями патрульної поліції,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січня 2023 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями патрульної поліції.

В обґрунтування позову зазначено, що 18 червня 2022 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2022 року було закрито провадження по справі за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Зазначена постанова набрала законної сили 07 листопада 2022 року.

Позивач вважає, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому було завдано моральну шкоду з огляду на тривалий розгляд справи (4 місяці 10 днів), необхідністю несення витрат на правничу допомогу, а також проходження непередбачених законодавством тестів, які провели працівники поліції, (витягнення рук, освітлення ліхтарем очей, огляд автомобіля), зазначає, що вище вказані дії завдали шкоди його діловій репутації та створили образ суспільно-небезпечної особи.

У зв`язку з вище вказаним, ОСОБА_2 прохав суд стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду в розмірі 29030,00 грн та понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями патрульної поліції задоволено частково.

Стягнуто із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 11103,33 грн компенсації моральної шкоди та судові витрати на правничу допомогу в сумі 2295,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь Держави за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 379,59 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для відшкодування моральної шкоди стало притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою стаття 130 КУпАП у 2022 році, і відповідний розрахунок моральної шкоди проведено на час притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року не погодився позивач, який в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення змінити та збільшити розмір грошового відшкодування моральної шкоди до 29030,00 грн а розмір витрат на правничу допомогу до 6000,00 грн.

Департамент патрульної поліції Національної поліції України в апеляційній скарзі на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року просить оскаржуване рішення скасувати, та постановити нове в якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, а саме провів розрахунок матеріальної шкоди на час притягнення до адміністративної відповідальності, а не на час подачі позовної заяви до суду першої інстанції відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-220315-цс від 02 грудня 2015 року.

Узагальнені доводи апеляційної скарги представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні оскаржуваного судового рішення Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року неправильно було застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Скаржник зазначає, що позивачем недоведена моральна шкода, яка була ним понесена з приводу доказування невинуватості при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності, також представник зазначає, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2022 року, яким провадження відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, дії поліцейських незаконними чи протиправними не визнавалися.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України прохав апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року в частині задоволення позовних вимог скасувати.

Інші учасники справи відзиви на апеляційні скарги не подавали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди у розмірі 29030,00 грн, що є менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 18 червня 2022 року поліцейський взводу 1 роти БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Ларін В.О. склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №016933 за частиною першою статті 130 КУпАП, який було направлено для розгляду до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2022 року по справі 524/3600/22 (провадження 3/524/1523/22) справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Позиція апеляційного суду

Щодо моральної шкоди

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі статті 1174 ЦК України, відшкодовується державою.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції пославшись на встановлені обставини справи зазначив, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності 18 червня 2022 року, в подальшому постановою Автозаводськкого районнного судом м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було закрито за відсутністю в його діях події та складу правопорушення. Тому суд вважав доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди, органом державної влади під час здійснення провадженням у справі про адміністративне правопорушення, що відповідно є підставою для відшкодування моральної шкоди на загальних підставах.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України не підлягають до задоволення а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, зважаючи на наступне.

Посилання в апеляційній скарзі представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про те, що жодним рішенням не встановлено протиправності дій працівників поліції, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

За змістом норм глав 19-21 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності розпочинається зі стадії складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21) зазначено, що: «у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було сплачено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 591/1001/17 (провадження № 61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21), від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21) та від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21 (провадження № 61-5136св22).

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу та інше).

Наведене цілком підтверджує факт незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відтак доведеним є факт заподіяння внаслідок цього моральної шкоди позивачу.

Доводи апеляційної скарги представника Департаменту патрульної поліції України про те, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Щодо розміру моральної шкоди

Суд вірно встановив, що безпідставне притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про те, що дії державних органів, які призвели до такого притягнення були неправомірними, але при цьому судом неправильно розраховано суму стягнення моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Вищевказане узгоджується із правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року по справі № 370/1530/20.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 статті 12 (частини першою статті 13 Закону № 266/94-ВР).

У постанові від 03 березня 2021 року у справі №638/509/19 Верховний Суд звернув увагу про необхідність також врахування вимоги частини третьої статті 23 ЦК України щодо розумності і справедливості.

Як вже зазначалося, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено18 червня 2022 року.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2022 року у справі №524/3600/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Позовна заява ОСОБА_1 була подана 10 січня 2023 року.

Отже, суд першої інстанції, помилково прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, врахував, що дії працівників поліції щодо складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення та здійсним розрахунок моральної шкоди не на момент подачі позовної заяви, я на момент виникнення спірних відносин.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата становила: у місячному розмірі станом на 1 січня 2023 року - 6700 гривень.

Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 тривала 4 місяці та 10 днів, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на 2023 рік сума моральної шкоди становить: 4*6700=26800 грн, 10*233=2230 грн, відповідно 26800+2230=29030 грн.

Таким чином розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача становить 29030,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та відмову в задоволенні апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України то рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року слід змінити, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями патрульної поліції задовольнити, стягнувши з Державного бюджету України на користь позивача компенсацію моральної шкоди в суму 29030,00 грн замість 11103,33 грн.

Відносно судових витртат

За приписами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

Судом встановленоі цепідтверджується матеріаламисправи,що адвокатСамойленко М.О.професійну правничудопомогу уданій справіу судінадавав ОСОБА_1 на підставі договору на надання правничої (правової) допомоги № 2-ц/с від 05 січня 2023 року (а.с.17).

Згідно з розрахунком суми гонорару за договором про надання правової допомоги № 2 ц/с проведено розрахунок суми гонорару за вище вказаним договором, який становить 6000,00 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 09 січня 2023 року за договором № 2 ц/с про надання правової допомоги від 05 січня 2023 року адвокат надав своєму клієнту на суму 6000,00 грн.

Як вбачається з квитанції № 3 ОСОБА_2 було проведено оплату послуг адвоката та сплачено гонорар у сумі 6000 грн.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Разом з тим, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

На думку колегії суддів понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн підтверджуються матеріалами справи, а із урахуванням ціни позову, складності справи, відповідають критерію співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо відсутності підстав для стягнення судових витрат та їх неспівмірність не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частин другої, шостої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, підлягають стягненню в повному обсязі витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн замість 2295,00 грн.

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Верховний Суд виходить з того, що позивачі, які згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг.

Враховуючи, що за подання даної позовної заяви та апеляційної скарги не справляється судовий збір, то судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №204/8037/18.

Враховуючи, що по даній категорії справ не справляється судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем, то колегія суддів вважає, що підстави для розподілу судового збору місцевим судом відсутні, а тому рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року в частині стягнення судового збору слід скасувати, а судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги позивача віднести на рахунок держави.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по суті спору, а задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а саме: змінює судове рішення в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, розподіл судових витрат не здійснюється за розгляд апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу змінити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 29030,00 грн компенсації моральної шкоди, замість стягнутих 11103,33 грн та судові витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн замість 2295,00 грн.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2023 року в частині стягнення судового збору з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України скасувати, а судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2023 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко