Постанова

від 07.11.2023 по справі 909/837/13

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. Справа №909/837/13

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖелік М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Жирун Р.М. - представник

від відповідача: не з`явився

від третіх осіб: не з`явились

від третьої особи ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» Сохан В.Є.-представник

розглянувши апеляційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" №79/01-04 від 14.06.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1978/23 від 20.06.2023)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 (дата підписання 07.06.2023)

у справі №909/837/13

за позовом: Гаражного кооперативу "Соколи"

до відповідача: Івано-Франківської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство відкритого типу "Родон"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ-ІФ"

про визнання за гаражним кооперативом "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, в м. Івано-Франківську та визнання недійсними рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16.04.2008 року про видачу Акціонерному товариству відкритого типу "Родон" державного акта на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, а також Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 657804 виданий 25.10.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" та Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 825462 виданий 04.06.2008 року Акціонерному товариству відкритого типу "Родон"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/837/13 від 27.09.2013 в позові Гаражного кооперативу "Соколи" до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради про визнання права на користування земельною ділянкою, визнання недійсними рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради відмовлено. Постановою Вищий господарський суд України від 29.04.2014 у даній справі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 залишено без змін.

04.08.2014 Гаражний кооператив "Соколи" подав заяву вх. № 10745/14 про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 за нововиявленими обставинами, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у справі №909/837/13 у задоволенні заяви Гаражного кооперативу "Соколи" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 за нововиявленими обставинами вх.№10745/14 від 04.08.2014 відмовлено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі №909/837/13 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є новоявленими обставинами, а також, що неврахування судового рішення у справі № 23370/10/9104, скасування якого заявник вважає підставою для перегляду рішення суду у справі №909/837/13, не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі, що переглядається (рішення про відмову в задоволенні позову), а отже, факт скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 позбавлений такої необхідної ознаки існування нововиявлених обставин, як істотність для розгляду справи. Обставини встановлені цією постановою, не є єдиною підставою для ухвалення судового рішення у справі № 909/837/13.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ГК "Соколи" подано апеляційну скаргу №79/01-04 від 14.06.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1978/23 від 20.06.2023), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у справі №909/837/13 та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву ГК «Соколи» про перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 за нововиявленими обставинами вх. №10745/14 від 04.08.2014 в повному обсязі; скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі №909/837/13 та прийняти нове рішення яким задоволити позовні вимоги ГК «Соколи» в повному обсязі:

визнати за ГК "Соколи" право на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), що знаходиться по вулиці Вовчинецькій, 225 в м. Івано-Франківську;

визнати недійсними рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16.04.2008 про видачу АТВТ «Родон» державного акта на право власності на земельну ділянку площею 6,2207га що знаходиться по вулиці Вовчинецькій, 225, а також державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №657804, виданий 25.10.2012 ТОВ "Х-Адванс" та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №825462 виданий 04.06.2008 АТВТ "Родон",

посилаючись на те, що рішення першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що істотними для справи обставинами, які не були встановлені у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13 викладені у довідці Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 13.01.2014 та підтверджують факт порушення приватним нотаріусом норм законодавства при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, що призвело до порушення прав та інтересів ГК "Соколи". Зазначені обставини існували на момент прийняття рішення, однак про їх наявність ГК «Соколи довідався після завершення розгляду справи.

Скаржник вважає, що помилковим є висновок суду першої інстанції, що оскільки довідка про перевірку дій приватного нотарі була складена 30.01.2014, зазначені в ній висновки не є нововиявленими обставинами. Перевірка стосувалася подій 2008 року, а не дій нотаріуса, які здійснювалися після ухвалення рішення.

Також, як нововиявлену обставину заявник зазначив скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі №23370/10/9104, на яку посилався суд, ухвалюючи рішення у даній справі.

Зокрема, скаржник зазначає, що, вирішуючи даний спір Господарський суд Івано-Франківської області посилався на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі №23370/10/9104, згідно якої визнано нечинним п. 50 рішення XXXIII сесії Івано-Франківської міської ради IV демократичного скликання від 20.02.2006 «Про вилучення та надання земельних ділянок».

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13 встановлено, що відповідно до зазначеного вище рішення Івано- Франківської міської ради від 20.02.2006 укладався договір оренди між Івано- Франківською міською радою та Гаражним кооперативом «Соколи».

На думку скаржника, згаданою вище постановою Львівського апеляційного адміністративного суду помилково встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах та територіальних межах с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради. Беручи до уваги даний факт, Господарський суд Івано-Франківської області прийшов до висновку, що повноваження щодо розпорядження даною земельною ділянкою належать виключно Вовчинецький сільській раді, а не Івано-Франківський міській раді.

Однак, 02.07.2014 набрала законної сили ухвала Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/22802/13, згідно якої постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі №23370/10/9104 скасовано, а отже, п. 50 рішення XXXIII сесії Івано-Франківської міської ради IV демократичного скликання від 20.02.2006р. «Про вилучення та надання земельних ділянок» відновив свою чинність.

Скаржник вважає, що на даний момент спірна земельна ділянка перебуває у розпорядженні та управлінні Івано-Франківської міської ради. ГК «Соколи» мав всі правові підстави щодо користування цією земельною ділянкою по вул. Вовчинецькій, 225 в м. Івано-Франківську.

ТОВ «Іоліт-Іф» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення від 27.09.2013 та ухвалу від 24.05.2023 у справі №909/837/13 Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, апеляційну скаргу ГК «Соколи» залишити без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Товариство зазначає, що з приводу кожної вимоги, заявленої ГК «Соколи» в даній справі, є відповідні судові рішення, що набрали законної силі, які ухвалені судами в інших справах, але які по своїй суті є ідентичними оскаржуваному рішенню суду в справі, що переглядається. Посилання ГК «Соколи» в заяві про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з підстав визначених п.4 ч.2 ст.112 ГПК України (в редакції діючій до 15.12.2017), так і в даній апеляційній скарзі - є безпідставним.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 справу №909/837/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору в сумі 100,00 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гаражного кооперативу "Соколи" №79/01-04 від 14.06.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1978/23 від 20.06.2023) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у справі №909/837/13, призначено розгляд справи №909/837/13 на 15.08.2023.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду відкладено розгляд справи №907/860/21 на 07.11.2023.

Позивачем та третьою особою в судовому засіданні викладено доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/837/13 від 27.09.2013 в позові Гаражного кооперативу "Соколи" до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради про визнання права на користування земельною ділянкою, визнання недійсними рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 у даній справі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 залишено без змін.

04.08.2014 Гаражним кооперативом "Соколи" подано заяву вх. № 10745/14 про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 за нововиявленими обставинами, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заява про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області за нововиявленими обставинами від 27.09.2013 мотивована тим, що істотні для справи обставини, які не були встановлені у рішенні, викладені у довідці Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 13.01.2014 та підтверджують факт порушення приватним нотаріусом норм законодавства при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, що призвело до порушення прав та інтересів ГК "Соколи". Також, як нововиявлену обставину заявник зазначив скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі №23370/10/9104, на яку посилався суд, ухвалюючи рішення. Просив суд постановити нове рішення, яким позов Гаражного кооперативу "Соколи" до Івано-Франківської міської ради про визнання за гаражним кооперативом "Соколи" права на користування земельною ділянкою та визнання недійсним рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16.04.2008 задоволнити.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у справі №909/837/13 про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мотивована тим, що наведені у заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні ст. 320 ГПК України.

За висновком суду, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є новоявленими обставинами, а також, що неврахування судового рішення у справі № 23370/10/9104, скасування якого заявник вважає підставою для перегляду рішення суду у справі №909/837/13, не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі, що переглядається (рішення про відмову в задоволенні позову), а отже, факт скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 позбавлений такої необхідної ознаки існування нововиявлених обставин, як істотність для розгляду справи. Обставини, встановлені цією постановою, не є єдиною підставою для ухвалення судового рішення у справі № 909/837/13.

Порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено Розділом IV Главою 3 ГПК України.

Відповідно до ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч.5 ст. 320 ГПК України).

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані.

Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін.

Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі (правова позиція викладена у п.п.7.4-7.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

Судова колегія вважає, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері господарського судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду необхідно мати на увазі, що скасування такого рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням, адже суд переглядає раніше прийняте ним рішення в межах, в яких нововиявлені обставини впливають на його суть.

Наведене вище свідчить про сталу та послідовну правову практику Верховного Суду у питанні застосування норм процесуального права, якими визначено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, зокрема, у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає такому перегляду.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги у контексті правильності застосування пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, судова колегія виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.04.2021 у справі №9901/819/18, згідно з яким, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС, які аналогічні положенням пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду), суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.

Як вже зазначалось вище, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє виснувати, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення у справах "Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України" від 26.06.2018, заява №10640/05, та "Желтяков проти України", від 09.06.2011, заява №4994/04).

Нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №910/2822/16; від 01.10.2019 у справі №916/1228/18).

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що питання правомірності дій приватного нотаріуса та встановлення порушення ним норм чинного законодавства при нотаріальному посвідченні договору купівлі - продажу земельної ділянки, на які заявник посилається як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, мали місце після ухвалення рішення у справі, про перегляд якого подається заява (довідка від 30.01.2014). Відтак зазначені обставини не можуть бути визнані підставою для перегляду рішення згідно з п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, оскільки зазначені обставини не існували на час ухвалення рішення у справі №909/837/13.

Як вбачається із матеріалів справи, відмовляючи в задоволенні позову, суд посилався, зокрема, і на рішення у справі № 23370/10/9104, а саме постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, скасування якої ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014, заявник вважає підставою для перегляду рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.

Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Тобто, необхідною ознакою таких обставин, є їх істотність для розгляду справи (коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Верховний Суд зазначає про те, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 зі справи №910/24418/16, від 27.06.2019 зі справи №711/2178/17, від 26.01.2022 зі справи №922/3149/18.

Судова колегія зазначає, що обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, не є єдиною підставою для ухвалення судового рішення у справі № 909/837/13.

Так, окремою та самостійною підставою для відмови в задоволені позову у справі, про перегляд рішення в якій подається заява, стали висновки суду про те, що з поданих сторонами доказів вбачається, що ні на момент прийняття оскаржуваного рішення, а ні на момент звернення до суду з позовом позивач не володів і не володіє будь-якими правами на спірну земельну ділянку, а згідно ст.152 Земельного кодексу України, правом звернення до суду з заявленими вимогами наділено лише осіб, чиї права на землю є актуальними і належним чином зареєстрованими.

Однак, специфіка перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінки всіх доказів у справі, повторного дослідження всіх обставин справи, а також здійснення перевірки обґрунтованості всіх висновків, викладених у судовому рішенні, про перегляд якого подана заява. Суд має переглянути судове рішення лише в межах виявлених обставин, перевіривши наявність чи відсутність підстав для висновку про те, що врахування таких обставин мало б вирішальне значення у розв`язанні спору.

З врахуванням наведеного слід визнати, що неврахування судового рішення у справі № 23370/10/9104, скасування якого заявник вважає підставою для перегляду рішення суду у справі №909/837/13, не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі, що переглядається, а отже, факт скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 позбавлений такої необхідної ознаки існування нововиявлених обставин, як істотність для розгляду справи.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (ч.4ст. 11 ГПК України).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилається заявник, не спростовують фактів, які покладені в основу судового рішення.

З огляду на викладене, судом першоі інстації правомірно відмовлено у задоволенні заяви ГК "Соколи" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 за нововиявленими обставинами у справі 909/837/13, а рішення у даній справі залишено в силі.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 06.12.2005 у справі Попов проти Молдови № 2, заява № 19960/04, п. 46) процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Більше того, жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п. 51 - 52 рішення Суду у справі Рябих проти Росії від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 Агротехсервіс проти України; п. 42-44 рішення Суду у справі Желтяков проти України від 9.06.2011).

Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Колегія суддів зазначає, що скаржником не наведено нововиявлених обставин, з яким закон пов`язує можливість перегляду судового рішення та які б були підставою для скасування рішення у справі.

За таких обставин обгрунтування скаржника, викладені в апеляційній скарзі, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття оскаржуваної ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ГК «Соколи» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/837/13 від 27.09.2013.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Щодо доводів апелянта колегія суддів зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC]. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Скаржником не доведено належними та допустимими доказами існування нововиявлених обставин відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, які в установленому порядку спростовують факти, що були покладено в основу судового рішення у справі № 909/837/13 від 27.09.2013. Тому доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її зміни чи скасування, в зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги підлягають віднесенню на апелянта.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/837/13 від 24.05.2023 за результатами розгляду заяви заяви Гаражного кооперативу "Соколи" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 за нововиявленими обставинами ( вх.№10745/14 від 04.08.2014 ) залишити без змін

2.Апеляційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" №79/01-04 від 14.06.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1978/23 від 20.06.2023) залишити без задоволення.

3.Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.11.2023.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.