Постанова

від 23.02.2024 по справі 909/837/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 909/837/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи"

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 (суддя Максимів Т. В.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)

за заявою Гаражного кооперативу "Соколи"

про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2023 за нововиявленими обставинами

у справі № 909/837/13

за позовом Гаражного кооперативу "Соколи"

до Івано-Франківської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Акціонерне товариство відкритого типу "Родон", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" і 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоліт-ІФ",

про визнання права на користування земельною ділянкою,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

1. Гаражний кооператив "Соколи" (далі - позивач, ГК "Соколи") звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач Вовчинецька сільрада) про визнання за ГК "Соколи" права користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, в м. Івано-Франківську та визнання недійсними рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 про видачу Акціонерному товариству відкритого типу "Родон" (далі - третя особа-1, АТВТ "Родон") державного акта на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, а також державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 657804 виданого 25.10.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" (далі - третя особа-2, ТОВ "Х-Адванс") та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 825462 виданого 04.06.2008 року АТВТ "Родон".

2. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014, в задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив, зокрема, із того, що момент подання позову позивач не володів та не володіє будь-якими правами на спірну земельну ділянку, ГК "Соколи" не оскаржує будь-яких рішень чи цивільно-правових угод, якими було обумовлено виникнення чи припинення тих чи інших прав щодо спірної земельної ділянки, натомість, ним оскаржується рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008, обумовлене виключно зміною проєкту землеустрою земельних ділянок вже належних на той час АТВТ "Родон" на праві власності.

4. Вищий господарський суд України постановою від 29.04.2014 у даній справі рішення суду першої інстанції від 27.09.2013 та постанову суду апеляційної інстанції від 12.02.2014 залишив без змін.

5. ГК "Соколи" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13, в якій просило суд скасувати рішення суду першої інстанції від 27.09.2013 та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

6. Заява про перегляд за нововиявленими обставинами мотивована тим, що істотні для справи обставини, які не були встановлені у рішенні, викладені у довідці Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 13.01.2014 та підтверджують факт порушення приватним нотаріусом норм законодавства при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, що призвело до порушення прав та інтересів ГК "Соколи". Також нововиявленою обставиною заявник вказував скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 23370/10/9104, на яку посилався суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті спору у цій справі.

7. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2023 замінено відповідача у справі № 909/837/13 - Вовчинецьку сільраду на Івано-Франківську міську раду.

8. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023, відмовлено в задоволенні заяви ГК "Соколи" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13.

9. Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наведені у заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суди також дійшли висновку про те, що неврахування судового рішення у справі № 23370/10/9104, скасування якого заявник вважає підставою для перегляду рішення суду у справі № 909/837/13, не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі, що переглядається (рішення про відмову в задоволенні позову). Отже, суди виснували, що факт скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 позбавлений такої необхідної ознаки існування нововиявлених обставин, як істотність для розгляду справи, оскільки обставини, встановлені цією постановою, не визначені єдиною підставою для ухвалення судового рішення у справі № 909/837/13.

Касаційна скарга

10. Не погодившись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у справі № 909/837/13, ГК "Соколи" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ГК "Соколи" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у цій справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

11. На переконання скаржника, істотними для цієї справи обставинами, які не були встановлені в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13, є обставини, які викладені у довідці Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 13.01.2014, які підтверджують факт порушення приватним нотаріусом норм законодавства при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, що призвело до порушення прав та інтересів ГК "Соколи". Зазначені обставини існували на момент прийняття рішення, однак про їх наявність ГК "Соколи" довідався після завершення розгляду справи.

12. Також скаржник зазначає про безпідставне неврахування судами факту скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 23370/10/9104, згідно з якою визнано нечинним пункт 50 рішення XXXIII сесії Івано-Франківської міської ради IV демократичного скликання від 20.02.2006 "Про вилучення та надання земельних ділянок", на яку посилався суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі по суті спору.

13. На думку скаржника, зазначеною вище постановою Львівського апеляційного адміністративного суду помилково встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах та територіальних межах с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради. Беручи до уваги даний факт, Господарський суд Івано-Франківської області дійшов до помилкового висновку, що повноваження щодо розпорядження даною земельною ділянкою належать виключно Вовчинецький сільраді, а не Івано-Франківський міській раді.

14. Водночас, в обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що оскаржувані у цій справі постанова від 07.11.2023 та ухвала від 24.05.2023 прийняті судами попередніх інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 140-149, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") та без урахування висновків Верховного Суду (у тому числі Верховного Суду України), викладених у постановах від 11.03.2015 у справі № 6-22цс15, від 12.09.2012 у справі № 6-71цс12, від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 07.03.2018 у справі № 911/436/17, від 10.10.2018 у справі № 362/884/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 24.11.2020 у справі № 809/563/15, від 28.11.2023 у справі № 344/2001/15-а.

15. При цьому скаржник зазначає про відсутність на даний час висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами щодо застосування норм права, а саме: статей 21, 203, 215, 638, 764 ЦК України), статей 19, 21, 95, 116, 124, 125, 126, 127, 134, 140, 149, 152, 193 ЗК України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 19, 124 Конституції України, пункту 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.

Узагальнені доводи інших учасників справи

16. Акціонерне товариство відкритого типу "Родон", ТОВ "Х-Адванс" і ТОВ "Іоліт-ІФ", подали відзиви на касаційну скаргу, за змістом яких треті особи не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції такими, що прийняті при дотримані норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

17. Івано-Франківська міська рада не надала відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

18. Згідно із частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13.

20. Здійснюючи перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, оцінюючи доводи касаційної скарги та відзивів, колегія суддів Верховного Суду зауважує на таке.

21. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

22. Згідно з частиною другою статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

23. Згідно з частиною четвертою статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

24. Передбачений нормами глави 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.

25. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

26. Крім цього, необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).

27. У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово викладалась в питанні визнання ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19.

28. Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

29. Звертаючись до категорії "істотності" Верховний Суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.09.2019 у справі № 910/17258/17).

30. Таким чином, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

31. Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

32. Стосовно підстав для перегляду судового рішення за нововиявлених обставинами Верховний Суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

33. У пункті 33 рішення від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04).

34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39; у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04).

35. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відкриття провадження за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

36. Так, судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що позивач як підставу для перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у цій справі за нововиявленими обставинами зазначив, зокрема скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 23370/10/9104, на яку посилався суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті спору у цій справі (пункт 3 частини другої статті 320 ГПК України).

37. Верховний Суд зазначає, що при розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, необхідно мати на увазі, що скасування такого рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував своє судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням, оскільки суд переглядає раніше прийняте ним рішення в межах, в яких нововиявлені обставини впливають на його суть. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 914/935/20, від 10.05.2023 у справі № 910/24550/13.

38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 909/252/20, від 14.03.2023 у справі № 917/908/17, від 25.08.2022 у справі № 925/1147/18.

39. Наведене свідчить про сталу та послідовну правову практику Верховного Суду у питанні застосування норм процесуального права, якими визначено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, зокрема, у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає такому перегляду.

40. Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, Верховний Суд виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.

41. Колегія суддів також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18, згідно з яким: "….вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС, які аналогічні положенням пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду), суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього".

42. Як уже зазначалось у пункті 26 цієї постанови, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 23.06.2023 у справі № 918/887/21, від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20.

43. Верховний Суд зазначає, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 28.08.2018 у справі № 910/24418/16, від 27.06.2019 у справі № 711/2178/17, від 26.01.2022 у справі № 922/3149/18.

44. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі, господарський суд виходив, зокрема, обставин недоведеності позивачем факту порушення своїх прав та законних інтересів оспорюваним рішенням Вовчинецької сільради від 16.04.2008, оскільки ані на момент прийняття цього рішення, ані на момент звернення до суду з позовом позивач не володів і не володіє будь-якими правами на спірну земельну ділянку, що виключає задоволення такого позову. При цьому встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що обставини, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень, доводилися відповідачем, шляхом надання відповідних доказів.

45. При цьому під час розгляду справи № 909/837/13 по суті суд першої інстанції з`ясовував обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджував докази, якими вони обґрунтовуються, і це підтверджується мотивувальною частиною рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у цій справі. Зокрема, у мотивувальній частині рішення суд зазначив норми права, які були застосовані, та мотиви їх застосування, у тому числі щодо принципу змагальності та щодо оцінки доказів судом.

46. Колегія суддів зазначає, що посилання на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 23370/10/9104 було здійснено судом лише в частині факту визнання нечинним пункту 50 рішення ХХХІІІ сесії Івано-Франківської міської ради ІV демократичного скликання від 20.02.2006 "Про вилучення та надання земельних ділянок", відповідно до якого укладався договір оренди між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи".

47. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви ГК "Соколи" про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Водночас, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, констатував, що скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 23370/10/9104 не є нововиявленими обставинами, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення у справі № 909/837/13 по суті вирішення спору, а саме того, що на час прийняття рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 позивач не був користувачем спірної земельної ділянки, а отже його права не могли бути порушені цим рішенням.

48. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.

49. За таких обставин висновки господарських судів попередніх інстанції про те, що позивач не довів наявності необхідних ознак існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, що є умовою для перегляду судового рішення з підстав, визначених статтею 320 ГПК України, є обґрунтованими.

50. Щодо іншої обставини, яка визначна позивачем підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі, а саме, посилання на викладені у довідці Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 13.01.2014 обставини, що на думку позивача підтверджують факт порушення приватним нотаріусом норм законодавства при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки та призвело до порушення прав та інтересів ГК "Соколи" (пункт 3 частини другої статті 320 ГПК України), колегія суддів виходить з такого.

51. Так, проаналізувавши та надавши оцінку наведеній позивачем підставі для перегляду судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що питання правомірності дій приватного нотаріуса та встановлення порушення ним норм чинного законодавства при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, мали місце після ухвалення рішення у справі, про перегляд якого подається заява (довідка від 30.01.2014).

52. При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що наведена позивачем обставина не впливає на юридичну оцінку обставин щодо суті спору, здійснену судом у судовому рішенні, яке позивач просить переглянути за нововиявленими обставинами.

53. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що зазначена позивачем обставина не може бути визнана підставою для перегляду рішення згідно з пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України.

54. Разом з тим колегія суддів зауважує, що доводи, наведені ГК "Соколи" у касаційній скарзі (у тому числі зазначені в пункті 14 цієї постанови) зводяться виключно до незгоди скаржника з прийнятими судовими рішеннями з викладенням власного бачення у питанні застосування правових норм, та за своєю суттю стосується необхідності повторного перегляду справи та переоцінки встановлених судами обставин з врахуванням власного бачення позивача у питанні застосування правових норм (у тому числі по суті розгляду спору), що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати додержання судами норм матеріального і процесуального права, сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

55. Водночас, перелічені скаржником постанови Верховного Суду (у тому числі постанови Верховного Суду України) (пункт 15 цієї постанови) також не містять висновків щодо правозастосування процесуальних норм, якими врегульовано підстави щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, та які б не узгоджувались зі здійсненим судами у цій справі правозастосуванням статті 320 ГПК України.

56. Наведене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав вважати, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі зроблені без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме положень статті 320 ГПК України, а отже доводи касаційної скарги в цій частині також визнаються колегією суддів необґрунтованими.

57. Інших доводів та доказів, які б слугували безумовною підставою для скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень, скаржником не наведено.

58. За змістом частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

59. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ГК "Соколи" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13 за нововиявленими обставинами.

60. За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга ГК "Соколи" задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

62. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

63. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів попередніх інстанцій інстанції та не довів порушення ними норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

64. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ГК "Соколи" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 і ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у цій справі - без змін.

Розподіл судових витрат

65. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 і ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у справі № 909/837/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил