Постанова

від 20.11.2023 по справі 915/1363/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1363/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року про повернення позовної заяви, м. Миколаїв, суддя першої інстанції Алексєєв А.П.

у справі №915/1363/23

за позовом Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради, смт. Казанка, Баштанський район, Миколаївської області

до відповідачів Троїцько-Сафонівського ліцею Казанківської селищної ради Миколаївської області, с. Троїцько-Сафонове, Баштанський район, Миколаївської області та Приватного підприємства "Астон", смт. Казанка, Миколаївської області

про визнання недійсним договору, зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У вересні 2023 року Керівник Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради, смт. Казанка, Баштанський район, Миколаївської області із позовом до Троїцько-Сафонівського ліцею Казанківської селищної ради Миколаївської області, с. Троїцько-Сафонове, Баштанський район, Миколаївської області та Приватного підприємства "Астон", смт. Казанка, Миколаївської області, у якому просив суд визнати недійсним договір від 04.01.2023 року №1, укладений між Троїцько-Сафонівським ліцеєм Казанківської селищної ради Миколаївської області та Приватним підприємством "Астон" про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність); зобов`язати Приватне підприємство "Астон" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823685700:12:000:0002 площею 35,68 га, що використовується на підставі договору від 04.01.2023 року №1 постійному землекористувачу Троїцько-Сафонівському ліцею Казанківської селищної ради Миколаївської області; вирішити питання про розподіл судового збору.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на підставність представництва прокурором інтересів Казанківської селищної ради, прокурор зазначив, що договір про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) укладено між відповідачами з метою приховання іншого правочину договору оренди землі (оскільки визначено істотні умови такого правочину об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку їх внесення), тобто, договір від 04.01.2023 року №1, укладений між Троїцько-Сафонівським ліцеєм Казанківської селищної ради Миколаївської області та Приватним підприємством "Астон" про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) є удаваним, що має наслідком визнання його недійсним та повернення земельної ділянки постійному користувачу.

Ухвалою від 19.09.2023 року Господарський суд Миколаївської області у справі №915/1363/23 (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області та додані до неї документи у справі повернув.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у даному випадку прокурором не доведено, що Казанківська селищна рада, будучи позивачем у справі, мала вжити заходів саме як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого входять повноваження (публічно-владні управлінські функції) із здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Казанкіської селищної ради у спірних правовідносинах прокурором не підтверджено, внаслідок чого у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява прокурора потребує повернення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Керівник Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року у справі № 915/1363/23 про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги прокурор, посилаючись на зазначені ним в позовній заяві обставини щодо статусу спірної земельної ділянки, вказав, що Приватне підприємство «Астон» використовує земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто, для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, чим порушує принцип цільового використання землі, передбачений ст. 96 Земельного кодексу України, що згідно із вимогами ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсною угоди щодо даної земельної ділянки.

В той же час, як викладено прокурором, відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Казанківською селищною радою Миколаївської області, як контролюючим органом, з метою захисту інтересів громади не вжито жодних заходів до усунення встановлених порушень вимог земельного законодавства, що свідчить про бездіяльність останньої, у зв`язку із чим вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, про що і наводилось в позовній заяві, поданій керівником Баштанської окружної прокуратури від 24.08.2023 року.

Крім того, на переконання скаржника, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави, апелянт вважає, що попередньо направивши до Казанківської селищної ради запит та повідомлення, він правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради до Троїцько-Сафонівського ліцею Казанківської селищної ради Миколаївської області та Приватного підприємства «АСТОН» про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність) та зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823685700:12:000:0002, площею 35,68 га, та, на виконання ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", при поданні позовної заяви, обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Казанківською селищною радою, яка не вжила заходів у спірних правовідносинах.

Наведені обставини, на переконання прокурора, є належними підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви та направлення її матеріалів для подальшого розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року про повернення позовної заяви у справі №915/1363/23, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідачі та Казанківська селищна рада, смт. Казанка, Баштанський район, Миколаївської області своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Приписи ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначають, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене вище, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку апеляційна скарга Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року про повернення позовної заяви у справі №915/1363/23 має розглядатися у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів оскарження ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року про повернення позовної заяви у справі №915/1363/23, потребує скасування з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У вересні 2023 року Керівник Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради, смт. Казанка, Баштанський район, Миколаївської області із позовом до Троїцько-Сафонівського ліцею Казанківської селищної ради Миколаївської області, с. Троїцько-Сафонове, Баштанський район, Миколаївської області та Приватного підприємства "Астон", смт. Казанка, Миколаївської області, у якому просив суд визнати недійсним договір від 04.01.2023 року №1, укладений між Троїцько-Сафонівським ліцеєм Казанківської селищної ради Миколаївської області та Приватним підприємством "Астон" про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність); зобов`язати Приватне підприємство "Астон" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823685700:12:000:0002 площею 35, 68 га, що використовується на підставі договору від 04.01.2023 року №1 постійному землекористувачу Троїцько-Сафонівському ліцею Казанківської селищної ради Миколаївської області.

Позовні вимоги прокурора, зокрема, ґрунтуються на таких обставинах:

-Баштанською окружною прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення встановлено, що Троїцько-Сафонівський ліцей Казанківської селищної ради Миколаївської області незаконно розпорядився земельною ділянкою державної форми власності;

- На підставі рішення Казанківської районної ради від 20.08.2001 року №266/21 навчальному закладу у 2002 році виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для навчальних цілей, ведення сільського господарства серії І-МК №001406, який зареєстрований у Книзі записів реєстрів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею у межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області;

-04.01.2023 року між Ліцеєм та Приватним підприємством «Астон» укладено договір № 1 про спільний обробіток земельної ділянки (про спільну діяльність), яким фактично Підприємству Ліцеєм надано для обробітку земельну ділянку площею 35,68 га, розташовану в межах території Казанківської територіальної громади, яка перебуває у останнього в постійному користуванні відповідно до вказаного вище Державного акту;

-На підставі вказаного вище договору між Ліцеєм та Приватним підприємством «Астон» складено акт прийому-передачі землі;

-Прокурор зазначає, що спірний договір про спільну діяльність не відповідає вимогам закону, суперечить інтересам держави та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, оскільки він містить істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (п. 1.1 договору), строк дії договору оренди (п. 9.1 договору), орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення (п. 8.5 договору);

-Таким чином, на переконання прокурора, спірний договір укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, а тому, він, відповідно до ч. 1 ст. 235, ст. 317 Цивільного кодексу України, є удаваним;

-Також прокурор вважає, що відповідно до вимог ст. 317, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, та враховуючи те, що Казанківська селищна рада не є стороною договору про партнерство та співпрацю з Приватним підприємством «Астон», а земля перебуває на праві постійного користування ліцею, належним способом захисту у даному разі є зобов`язання відповідача - 2 повернути спірну земельну ділянку Ліцею;

-Крім того, у позовній заяві прокурор обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави в особі Казанківської селищної ради та фактично зазначив, що у даному випадку наявнiсть «iнтересу держави» полягає у порушеннях відповідачами у сферi земельних правовiдносин;

-Прокурор вказав, що у відповідності до вимог ст.187, 189 Земельного кодексу України, ст. 317, 319, 386 Цивільного кодексу України, Казанківська селищна рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, проте, цього не зробила та не вжила дієвих заходів реагування з метою захисту інтересів держави, через що саме прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради про визнання спірного правочину недійсним.

На підтвердження своєї правової позиції, Керівником Баштанської окружної прокуратури, який звертається до суду в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради, до позовної заяви було додано копії наступних документів:

-витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо перебування земельної ділянки з кадастровим номером 4823685700:12:000:0002;

-витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

-довідки показників нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2023 року;

-Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-МК №001406;

-договору про спільний обробіток від 04.01.2023 року № 1;

-акта прийому-передачі земельної ділянки;

-Статуту Троїцько-Сафонівського ліцею Казанківської селищної ради;

-листа Троїцько-Сафонівського ліцею від 03.07.2023 року № 47;

-листа Троїцько-Сафонівського ліцею від 03.07.2023 року № 45;

-листа Троїцько-Сафонівського ліцею від 03.07.2023 року № 44;

-рішення Казанківської селищної ради від 26.09.2019 року №434/17;

-запиту Баштанської окружної прокуратури від 27.07.2023 року № 52/2- 4116вих.-23 до Казанківської селищної ради щодо інформування про причини невжиття заходів до витребування незаконно переданої у користування земельної ділянки;

-відповіді Казанківської селищної ради від 02.08.2023 року № 02.03- 7/3/3.1/2644 щодо невжиття позивачем самостійних заходів до пред`явлення позову;

-витягів з ЄДРПОУ відповідачів;

-витягу з ЄДРПОУ позивача (надається в оригіналі);

-наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.12.2018 року № 914410/14- 18-СГ;

-довідки про загальні відомості про земельну ділянку;

-повідомлення Казанківської селищної ради від 18.08.2023 року №52/2-4421 ВИХ.-23.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.09.2023 року у справі №915/1363/23 позовну заяву прокурора було залишено без руху з підстав відсутності обґрунтування заявником звернення прокурора в інтересах держави в особі Ради не як суб`єкта владних повноважень, а як власника спірної земельної ділянки.

14.09.2023 року на виконання вказаної вище ухвали прокурором до місцевого господарського суду було надано пояснення (вх. №12075/23), у яких заявником було зазначено, що Казанківська селищна рада має право на звернення до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення, проте таких дій не вживає, з огляду на що саме на прокуратуру, в силу вимог і Господарського процесуального кодексу України, і Закону України «Про прокуратуру», покладено забезпечення захисту інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. При цьому, як зазначено прокурором у поясненнях, під час забезпечення захисту таких інтересів для органів прокуратури не має значення позиція позивача.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року у справі №915/1363/23 (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області та додані до неї документи у справі повернуто заявнику.

Предметом апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали у даній справі є наявність або відсутність підстав для повернення судом першої інстанції позовної заяви Керівника Баштанської окружної прокуратури без розгляду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених прокурором в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Так, повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Так, колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Казанківської селищної ради, а також обґрунтував те, що саме Казанківська селищна рада, як власник земельної ділянки комунальної власності є належним позивачем у даній справі.

Так, з тексту позовної заяви вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Троїцько-Сафонівського ліцею Казанківської селищної ради і відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України є комунальною власністю органу місцевого самоврядування, а саме - Казанківської селищної ради. При цьому, у відповідності до ст. 189 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські, районні та обласні ради уповноважені на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель.

Відтак, на переконання прокурора, враховуючи викладене, Казанківська селищна рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, проте, будь-яких дій щодо захисту порушеного інтересу та права комунальної власності на спірну земельну ділянку не вчиняє, з огляду на що, враховуючи «інтереси держави», які є оціночним поняттям, прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву прокурора, аргументував свої висновки тим, що у даному випадку прокурором не доведено, що Казанківська селищна рада, будучи позивачем у справі, мала вжити заходів саме як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого входять повноваження (публічно-владні управлінські функції) із здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Казанкіської селищної ради у спірних правовідносинах прокурором не підтверджено, внаслідок чого у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява прокурора потребує повернення.

Тобто, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі послався на те, що прокурор у даному разі здійснює представництво інтересів держави в особі Казанківської селищної ради не як в особі органу владних повноважень, а як власника спірної земельної ділянки комунальної власності, що є, на думку суду першої інстанції підставою для повернення такої позовної заяви.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 21.06.2023 року у справі №905/1907/21, зокрема, розглядав питання: «чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів?».

Так, здійснивши аналіз абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У п. 76 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 69 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, пп. 8.19 постанови від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 та п. 40 постанови від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Так, відповідно до ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та Їх виконавчі органи (ч.ч. 1,3 ст. 140 Конституції України).

Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, 4, 8 с. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 року у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Так, частинами 1, 2 ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

В той же час, відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким органом місцевого самоврядування у даному разі є Казанківська селищна рада Миколаївської області.

Як раніше було зазначено колегією суддів, фактично предметом позовних вимог прокурора, сформульованих останнім є визнання укладеного між відповідачами договору про спільну діяльність недійсним та повернення спірної земельної ділянки її користувачу Ліцею.

Тобто, у даному випадку, підстави позову, зазначені прокурором, у випадку прийняття судом позитивного рішення на його користь, є тими обставинами, що порушують суспільний, публічний інтерес громади, у даному разі Казанківської громади.

Таким чином, саме Казанківська селищна рада Миколаївської області, і як орган місцевого самоврядування, з огляду на зазначені вище норми законодавства, і як власник спірної земельної ділянки комунальної власності, є тим органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати відповідні функції у зазначеній сфері суспільних відносин, в силу Закону, - ефективного здійснення контролю у сфері землекористування, шляхом вжиття заходів, спрямованих на відновлення прав громади.

Відтак, зважаючи на те, що Казанківська селищна рада Миколаївської області не здійснила належного захисту інтересів громади щодо порушення питання в судовому порядку про визнання спірного договору недійсним та повернення комунальної власності землекористувачу, прокурором правомірно визначено, що він може звертатися з відповідним позовом до місцевого господарського суду в інтересах держави в особі такої Ради, як органу місцевого самоврядування в силу Закону.

Крім того, судова колегія наголошує, що викладений вище висновок відповідає гарантованому принципу доступу до правосуддя та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Дане покладено в основу засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи один до одного так і до суду.

Також, колегія суддів наголошує, що право на доступ до суду має бути ефективним та при застосуванні судом процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі № 904/4845/21.

Також, колегія суддів переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції зауважує, що відповідно до ч.2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із ч.5 ст.162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Отже, проаналізувавши текст позовної заяви Керівника Баштанської окружної прокуратури, поданої останнім в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради, колегія суддів дійшла висновку, що остання наведеним вище вимогам Господарського процесуального кодексу України та нормам абз.1-3 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідає, в тому числі, за формальними критеріями.

Судова колегія зазначає, що згідно із ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Таким чином, законодавець надає суду повноваження з витребування та збирання доказів у разі, коли виникають сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказаним вище пунктом визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, а не у разі ненадання прокурором відомостей про роль та повноваження сторін справи, що досліджується судом лише під час розгляду справи по суті, та у випадку дійсного встановлення обставин, які унеможливлюють представництво прокурора інтересів держави в особі визначеного ним органу, це є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про передчасність висновку місцевого господарського суду щодо наявності підстав для застосування вимог п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та повернення позовної заяви Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області.

При цьому судова колегія не надає оцінку заявленим прокурором позовним вимогам, оскільки спір не розглядався по суті.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За вимогами п.6 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області потребує задоволення, а оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року про повернення позовної заяви у справі №915/1363/23 прийнята без дотримання норм процесуального закону та потребує скасування із передачею матеріалів позовної заяви Керівника Баштанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Казанківської селищної ради Миколаївської області до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Баштанської окружної прокуратури, м. Баштанка, Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року про повернення позовної заяви у справі №915/1363/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року про повернення позовної заяви у справі №915/1363/23 скасувати.

Матеріали справи №915/1363/23 передати Господарському суду Миколаївської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош