Постанова

від 03.10.2023 по справі 910/21123/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа№ 910/21123/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 03.10.2023

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 (повний текст рішення складено та підписано 22.07.2022)

у справі №910/21123/21 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області

до 1) Міністерства юстиції України

2) Державного реєстратора - приватного нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобкова Олександра Вікторовича

3) Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України

про скасування рішень державного реєстратора та визнання незаконними та скасування наказів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі-відповідач-1), Державного реєстратора - приватного нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобкова Олександра Вікторовича (далі-відповідач-2), Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України (далі-відповідач-3) про скасування рішень державного реєстратора та визнання незаконними та скасування наказів.

Звертаючись до суду із позовом позивач просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Бобкова Олександра Вікторовича Обухівського районного нотаріального округу Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

індексний номер: 58565602 від 04.06.2021 про державну реєстрацію права постійного користування Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії Аграрних наук України" (ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій: 00497673) земельною ділянкою з кадастровим номером 3220484100:10:005:0008, площею 714,682 га; (номер запису про інше речове право: 42335183);

індексний номер: 58565022 від 04.06.2021 про державну реєстрацію права постійного користування Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії Аграрних наук УкраїниЦ (ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій: 00497673) земельною ділянкою з кадастровим номером 3220484100:09:010:0002, площею 236,4848 га (номер запису про інше речове право 42334754).

- визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 06.09.2021 року № 3104/7 "Про відмову у задоволенні скарги", прийнятий за результатами розгляду скарги Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 457 від 08.06.2021 року.

- визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2021 року № 3588/5 "Про задоволення скарги", прийнятий за результатами розгляду скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії Аграрних наук України" № 85 від 28.05.2021 року.

Звертаючись до суду з позовом позивач вказував, що:

- рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса протиправними, такими, що винесені з грубим порушенням законодавства про державну реєстрацію речових прав, без належних на те правових підстав, як і сама державна реєстрація прав на підставі вказаних рішень проведена незаконно, порушує права власника - Маловільшанської сільської ради;

- накази Міністерства юстиції України, що винесені за результатами розгляду скарг - є незаконними, та такими, що прийняті не в порядку та не у спосіб, встановлені чинним законодавством України.

Короткий зміст заперечень відповідача-1- Міністерства юстиції України - проти позову

Відповідач-1 в обгрунтування заперечень проти позову посилався на те, що оспорювані позивачем накази винесені на підставах та у межах повноважень, а також у спосіб, що визначені Конституцією України та законами, зокрема Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано наступним:

- позивачем, як під час розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України скарги на рішення державного реєстратора, так і в ході розгляду даної справи, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності права власності на земельні ділянки: кадастровий номер: 3220484100:10:005:0008, площею 714.682 га та кадастровий номер: 3220484100:09:010:0002, площею 236,4848 га, не надано;

- позивачем не доведено суду підстав для скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Бобкова Олександра Вікторовича Обухівського районного нотаріального округу Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58565602 від 04.06.2021 р. та індексний номер: 58565022 від 04.06.2021 р., з огляду на що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню;

- позивачем не доведено відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття Міністерством юстиції України Наказів Міністерства юстиції України від 06.09.2021 року № 3104/7 та від 08.10.2021 року №3588/5, в зв`язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області звернулася 22.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі №910/21123/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано що рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса протиправними, такими, що винесені з грубим порушенням законодавства про державну реєстрацію речових прав, без належних на те правових підстав, як і сама державна реєстрація прав на підставі вказаних рішень проведена незаконно, порушує права власника - Маловільшанської сільської ради, а накази Міністерства юстиції України, що винесені за результатами розгляду скарг - є незаконними, та такими, що прийняті не в порядку та не у спосіб, встановлені чинним законодавством України, зокрема, внаслідок оспорюваних рішень та наказу позивач позбавляється прав, наданих згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

21.07.2023 від скаржника через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких скаржник додатково наголошував про необхідність врахування Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі № 640/37374/21, якою встановлено незаконність наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 08.10.2021 № 3588/5.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/21123/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21123/21, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі №910/21123/21.

05.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/21123/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 поновлено Маловільшанській сільській раді Білоцерківського району Київської області пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022, розгляд справи призначено на 18.10.2022.

18.10.2022 за клопотанням сторін розгляд справ відкладено на 29.11.2022.

29.11.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області надійшло клопотання про долучення доказів (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2022 у справі №640/3737/21).

29.11.2022 за клопотанням Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України розгляд справ відкладено на 24.01.2023.

23.01.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

24.01.2023 до суду надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №910/21123/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/37374/21 за позовом Державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошового В.П. до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Дослідне господарство "Озерна" про визнання протиправним та скасування наказу від 08.10.2021 № 3588/5. До вказаного клопотання заявником додано копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 по справі № 640/37374/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 задоволено клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України про зупинення апеляційного провадження, зупинено апеляційне провадження у справі №910/21123/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/37374/21 за позовом Державного реєстратора Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошового В.П. до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Дослідне господарство "Озерна" про визнання протиправним та скасування наказу від 08.10.2021 № 3588/5. Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №640/37374/21.

21.07.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Маловільшанської сільської ради надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження по справі №910/21123/21. До клопотання про поновлення провадження представником була долучена постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №640/37374/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/21123/21 за апеляційною скаргою Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022, розгляд справи призначено на 12.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 відкладено розгляд справи на 03.10.2023.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 03.10.2023 з`явився представник скаржника - Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Міністерство юстиції України (відповідач-1), Державний реєстратор - приватного нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович (відповідач-2), Державне підприємство "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України (відповідач-3), в судове засідання 03.10.2023 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином засобами поштового та електронного зв`язку.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки про дату та місце розгляду справи учасники спору повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідачів.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Крім того, відповідач-2 Державний реєстратор - приватного нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Відзиви на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України (відповідач-1), Державний реєстратор - приватного нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович (відповідач-2), Державне підприємство "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України (відповідач-3) - у встановлені строки не подавали, проте, неподання відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Представник скаржника - Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області - в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 повністю та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на території Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області розташовані земельні ділянки: кадастровий номер: 3220484100:10:005:0008, площею 714.682 га, вартістю 30695442.64 грн. та кадастровий номер: 3220484100:09:010:0002, площею 236,4848 га, вартістю 9230302.26 грн, що мають наступне цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - Земельні ділянки).

Як вказував позивач у позовній заяві, право комунальної власності на зазначені земельні ділянки 27 травня 2021 року зареєстроване за Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області (далі - позивач) відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким внесено зміни у Перехідні положення Земельного кодексу України.

Проте, за твердженнями позивача, встановлене законодавством право власності Маловільшанської сільської ради на вказані земельні ділянки не визнається Державним підприємством "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії Аграрних наук України" (далі - ДП "ДГ "Озерна" "ІБКІЦБ НААН"), яке вважає, що зазначені земельні ділянки належать до державної власності, а право постійного користування на вказані земельні ділянки належить ДП "ДГ "Озерна" "ІБКІЦБ НААН".

Також, матеріалами справи підтверджується, що 04.06.2021 щодо вказаних земельних ділянок державним реєстратором - приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобковим Олександром Вікторовичем (далі - приватний нотаріус Бобков О.В., державний реєстратор) за заявами ДП "ДГ "Озерна" "ІБКІЦБ НААН" було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58565602 та номер: 58565022, датовані 04.06.2021, відповідно до яких було зареєстровано право постійного користування на вказані вище земельні ділянки за ДП "ДГ "Озерна" "ІБКІЦБ НААН".

Позивач звертаючись до суду вважає вказані рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса протиправними, такими, що винесені з грубим порушенням законодавства про державну реєстрацію речових прав, без належних на те правових підстав, як і сама державна реєстрація прав на підставі вказаних рішень проведена незаконно, порушує права власника - Маловільшанської сільської ради.

Зазначені незаконні рішення та дії державного реєстратора оскаржені Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області до Міністерства Юстиції України.

За результатами розгляду скарги ради, було винесено Наказ Міністерства юстиції України від 06.09.2021 року № 3104/7 "Про відмову у задоволенні скарги" з зазначенням, що рішення винесені приватним нотаріусом відповідно до законодавства.

Позивач, звертаючись до суду, вважає, що Наказ Міністерства юстиції України, що винесений за результатами розгляду скарги Позивача є незаконним, таким, що прийнятий не в порядку та не у спосіб, встановлені чинним законодавством України.

Крім того, ДП "ДГ "Озерна" "ІБКІЦБ НААН" 28.05.2021 року до Міністерства юстиції України було подано скаргу № 85 від 18.05.2021 року на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим Вячеславом Петровичем.

У зазначеній скарзі оспорюється зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора від 27.05.2021 року право комунальної власності Позивача на земельні ділянки відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким внесено зміни у Перехідні положення Земельного кодексу України.

Як вказує позивач, скарга була задоволена за результатами її розгляду Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції України, про що винесений відповідний Наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 08.10.2021 року № 3588/5.

Зазначений Наказ Міністерства юстиції України, що винесений за результатами розгляду скарги ДП "ДГ "Озерна" "ІБКІЦБ НААН" позивач також вважає незаконним. Таким чином, позивач вважає незаконними всі дії та рішення щодо належних йому на праві комунальної власності земельних ділянок, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав з підстав, вказаних у позові.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 8 Закону України від 05.02.2015 р. № 157-УПІ "Про добровільне об`єднання територіальних громад" передбачено здійснення реорганізації відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 715-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області" на підставі абзацу першого пункту 7 і розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Київської області, зокрема і Маловільшанської об`єднаної територіальної громади.

Згідно з положеннями Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій затверджених Кабінетом Міністрів України, у тому числі Маловільшанської сільської територіальної громади. 2. Виключені з облікових даних Биково-Гребельська, Коженицька, Маловільшанська, Озернянська, Поправська, Потіївська, Сорокотязька, Фастівська, Фесюрівська, Чупирянська сільради Білоцерківського району, Тадіївська сільрада Володарського району, території яких увійшли до складу Маловільшанської сільської територіальної громади Білоцерківського району.

Відповідно до приписів ч. 1. ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, тощо.

Положенням ч. ч. 5-8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

04.06.2021 щодо вказаних земельних ділянок приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобковим Олександром Вікторовичем було зареєстровано право постійного користування на вказані земельні ділянки за ДТП "ДГ "Озерна" "ІБКІЦБ НААН".

Так, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58565602 від 04.06.2021 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220484100:10:005:0008, площею 714.682 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58565022 від 04.06.2021 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220484100:09:010:0002, площею 236,4848 винесені державним реєстратором - приватним нотаріусом Бобковим Олександром Вікторовичем Обухівського районного нотаріального округу Київської області на підставі: Розпорядження № 29, винесеного Білоцерківською державною адміністрацією Київської області 22.01.2003 та Постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/2783/20 від 15.04.2021.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Частиною 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Частиною 9 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України) від 24 грудня 2019 р. № 1150, Цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Пунктом 2 Порядку №1128 визначено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

У відповідності до п. 3 Порядку №1128, скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов`язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.

Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

Пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Відповідно до п. 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Пунктом 8 Порядку № 1128 унормовано, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 11 Порядку №1128, Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Згідно з п. 12 Порядку № 1128, копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

Відповідно до п. 13 та п. 14 Порядку № 1128, за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) у складі І. Кородюка (головуючого на засіданні), К. Федорчук, В. Дубовика, М. Сунліченко, С. Ковальчук (секретаря Колегії), розглянувши скаргу Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - Маловільшанська селищна рада, скаржник) від 08.06.2021 № 457, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09.06.2021 за № 21789-33-21 (далі - скарга) на рішення від 04.06.2021 №№ 58565602, 58565022 (далі оскаржувані рішення), прийняті приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бобковим Олександром Вікторовичем (далі - приватний нотаріус Бобков О.В.) щодо реєстрації іншого речового права на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:09:010:0002, 3220484100:10:005:0008 (далі - земельні ділянки) рекомендувала відмовити у задоволенні скарги виходячи з наступного.

Скаржник просив скасувати оскаржувані рішення наголошуючи на тому, що він є власником земельних ділянок.

В свою чергу, з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що на підставі оскаржуваних рішень приватним нотаріусом Бобковим О.В. проведена державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками за Державним підприємством "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної Академії Аграрних наук України" на підставі Розпорядження, Постанови, рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № 911/2783/20, витягу з Державного земельного кадастру від 26.05.2021 та інформації з Державного земельного кадастру.

При цьому, в рішенні Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі № 911/2783/20, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, і у відкритті касаційного провадження за якою було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 24.01.2021, зазначено, що сама по собі недійсність Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002628 від 28.01.2005, що може мати місце у зв`язку з недоліками його оформлення, свідчить про відсутність правопосвідчувального документа, однак не відміняє і не скасовує відповідного права постійного користування, яке виникло не на підставі Державного акту, а на підставі відповідного рішення уповноваженого органу, яке є чинним.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).

Статтею 18 Закону передбачено порядок державної реєстрації прав, зокрема, прийняття і перевірку документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрацію заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

Так, в оскаржуваному наказі відповідача колегією встановлено, що приватним нотаріусом Бобковим О.В. відповідно до вимог статей 10, 18, 27 Закону належним чином було перевірено документи, які подавались для державної реєстрації прав, на відповідність вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи викладене Колегія дійшла висновку, що оскаржувані рішення прийняті приватним нотаріусом Бобковим О.В. відповідно до норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав.

За результатами розгляду скарги колегіально Мін`юст приймає рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законом (пункт 14 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128).

Відповідно до пункту 10 частини восьмої статті 37 Закону, Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги, якщо державним реєстратором прийнято рішення відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини шостої, пункту 10 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Наказом Міністерства юстиції України від 06.09.2021 № 3104/7 відмовлено в задоволенні скарги Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 08.06.2021

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що зазначене рішення суду не встановлює жодних речових прав заявника та його права постійного користування взагалі це рішення суду не стосується. Відповідно, на підставі цього рішення суду не можливо здійснити жодні реєстраційні дії, адже воно ніяких прав, що підлягають державній реєстрації не передбачає.

Окрім того, позивач також вказує, що Розпорядження № 29 саме по собі не могло стати підставою для реєстрації права постійного користування, що пов`язано з тим, що воно не встановлює право постійного користування заявника та спрямоване лише на забезпечення належного оформлення таких прав відповідно до діючого станом на 2003 рік законодавства, а саме: шляхом виготовлення державного акту, як правовстановлюючого документу.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, приватним нотаріусом Бобковим О.В. проведено державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками за ДП "ДГ "Озерна" на підставі розпорядження, постанови, рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі №911/2783/20,яке набрало законної сили, витягу з Державного земельного кадастру від 26.05.2021 та інформації Державного земельного кадастру.

У рішенні Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі №911/2783/20 залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, і у відкритті касаційного провадження за якою було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 24.01.2021, зазначено, що сама по собі недійсність державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002628 від 28.01.2005, що може мати місце у зв`язку із з недоліками його оформлення, однак не відміняє і не скасовує відповідного права постійного користування, яке виникло на підставі рішення уповноваженого органу яке є чинним, а не державного акту.

Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції, приватному нотаріусу Бобкову О.В. були надані заявником належні та визначені законом документи, якими підтверджено наявність у заявника права постійного користування земельними ділянками, і приватний нотаріус не мав обумовлених Законом підстав для відмови у державній реєстрації відповідного права, а тому оскаржувані рішення приватного нотаріуса Бобкова О.В. - є правомірними та не підлягають скасуванню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 06.09.2021 року №3104/7 "Про відмову в задоволенні скарги", прийнятий за результатами розгляду скарги Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області №457 від 08.06.2021, - є законним, обгрунтованим та обумовлені законом підстави для його скасування в судовому порядку - відсутні, і що не було спростовано в апеляційній скарзі скаржником.

Крім того, доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2021 року № 3588/5 про задоволення скарги ДП "ДГ "Озерна" "ІБКІЦБ НААН" від 28.05.2021 № 85 на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим Вячеславом Петровичем, зводяться до тверджень про формальність підстав для задоволення скарги з огляду на те, що комісією не було застосовано всіх залежних та необхідних заходів про повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги та тверджень позивача стосовно того, що ДП "ДГ "Озерна" "ІБКІЦБ НААН" не належить до суб`єктів, права якого порушені оскаржуваними рішеннями державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності, адже на реєстрацію щодо нього права власності на земельні ділянки підприємство не мало підстав претендувати.

Проте, вказані доводи позивача є необгрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення/дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) у складі В. Бондаренко (головуючої на засіданні), І. Кородюка, В. Дубовика, О. Лук`янчикова, В. Черниша (секретаря Колегії), повторно розглянувши скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі - ДП "ДГ "Озерна", скаржник) від 28.05.2021 № 85, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 31.05.2021 за № 20072-33-21 (далі - скарга) на підставі доручення Міністра юстиції України Дениса Малюськи від 09.09.2021 №455/148-21, на рішення від 27.05.2021 №№ 58389637, 58390307 (далі - оскаржувані рішення), прийняті державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим В`ячеславом Петровичем (далі - державний реєстратор Кошовий В.П.), щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:10:005:0008, 3220484100:09:010:0002 (далі - земельні ділянки), з вимогою анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) державному реєстратору Кошовому В.П. рекомендувала скаргу задовольнити частково виходячи з наступного.

Оскаржуваним рішенням державним реєстратором Кошовим В.П. зареєстровано перехід права власності на земельні ділянки від Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Маловільшанської сільської ради на підставі Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Скаржник зазначає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення на підставі державного акту надані в постійне користування ДП "ДГ "Озерна". Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2019 у справі № 910/1400/18 вказаний державний акт визнано недійсним. Але, попри визнання недійсним державного акту, розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 22.01.2003 № 29, на підставі якого було виданий державний акт, є чинним.

Скаржник вважає, що державна реєстрація переходу права власності на земельні ділянки проведена з порушення вимог законодавства, оскільки подані для державної реєстрації документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб`єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором.

Дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень.

Відповідно до відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", виборний орган (рада) - це представницький орган місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури (частина третя статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в України").

Відповідно до частини восьмої статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, означення меж цих повноважень та умов їх здійснення відноситься виключної компетенції сільських, селищних, міських рад (пункти 30, 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України").

В оскаржуваному наказі зазначено, що Колегією встановлено, що державний реєстратор Кошовий В.П. не мав права приймати рішення про державну реєстрацію права власності за Маловільшанською сільською радою, оскільки він перебував у трудових відносинах даним органом. У такому разі державна реєстрація повинна була проводитися іншим державним реєстратором.

На підставі викладеного, відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини шостої статті 37 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Таким чином, в оскаржуваному наказі Мінюст дійшов висновку, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті державним реєстратором Кошовим В.П. з порушенням вимог частини другої статті 10 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, скаржником також не було спростовано тих обставин, що Міністерстом юстиції України було вжито заходів щодо повідомлення про дату, час та місце засідання Колегії належним чином у тому числі засобом оприлюднення відповідного оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України, а також телефонограмою, однак складено акт від 13.09.2021 про неможливість здійснення Колегії виклику телефонограмою на засідання 13.09.2021.

Проте, як обгрунтовано зазначено у спірному наказі, будучи належним чином повідомленим, у призначену дату та час розгляду на засіданні Колегії не з`явився, пояснень своєї відсутності не надав. Відтак метою ефективного захисту й поновлення порушених прав скаржника й за наявності необхідних даних та поданих документів, Колегія, дійшла висновку про можливість розгляду скарги за його відсутності.

Крім того, реалізуючи свої повноваження у сфері державної реєстрації прав, згідно з пунктом 2 частини шостої статті 37 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення про задоволення (повне їй часткове) скарги шляхом прийняття рішення, зокрема про: тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Відтак, встановлення факту прийняття державним реєстратором Кошовим В.П. неправомірних рішень, з урахуванням їх характеру та наслідків, які фактично призвели до порушення прав скаржника, є підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді тимчасового блокуванню державному реєстратору Кошовому В.П. доступу до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці.

Таким чином, фактично Позивачем прийнято рішення від 27,05.2021 №№58389637, 58390307, якими земельні ділянки незаконно виведено із державної форми власності у комунальну та незаконно зареєстровано право власності на зазначені ділянки за працедавцем Позивача - Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області.

Позивачем наголошувалось, що відповідачем-1 неправильно застосовано норму ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", з чим суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб`єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором.

Дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень.

Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав на своє ім`я, на ім`я свого чоловіка (дружини), його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), суб`єкта господарювання, засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором.

В той же час, державний реєстратор Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області за посадою не входить до складу виконавчого комітету даної сільської ради, проте в той же час перебуває у трудових відносинах із даною сільською радою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Міністерством юстиції України правомірно вказано у висновку, що позивач не працює у виконавчому органі сільської ради, тож виключення про заборону проводити реєстраційні дії щодо права власності на нерухоме майна за власним роботодавцем до позивача застосовуватись не може. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, позивач в обгрунтування позовних вимог посилався і на те, що у скарзі до Міністерства юстиції України ДП "ДГ "Озерна" не було зазначено, чим порушуються права скаржника оскаржуваними реєстраційними діями. Проте, наведене твердження позивача є необгрнтованим та спростовується тим, що у скарзі до Міністерства юстиції України ДП "ДГ "Озерна" було належним чином повідомлено, що спірні реєстраційні дії вчинені щодо земельних ділянок, які передані скаржнику у постійне користування як державні землі, а для ДП "ДГ "Озерна" є важливим чи є воно користувачем земель державної форми власності чи комунальної, оскільки у земель різної форми власності різні розпорядники та порядок вирішення питань користування.

Крім того, вирішуючи скаргу, Міністерство юстиції України також обгрунтовано врахувало, що оскільки ДП "ДГ "Озерна" - є унітарним державним підприємством, яке здійснює виробничу діяльність на земельних ділянках державної форми власності незаконна реєстрація даних земельних ділянок на праві комунальної власності за Маловільшанською сільською радою Білоцерківського району Київської області означає неправомірну можливість даної сільської ради вчиняти дії до припинення права постійного користування державного підприємства, а отже позбавляти підприємство основних виробничих фондів.

Зважаючи на вище наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суд першої інстанції в оскаржуваному рішення про те, що ДП "ДГ "Озерна" належним чином зазначено правовий зв`язок скаржника із спірними земельними ділянками, реєстраційні дії щодо яких оскаржувались, а отже порушення порядку оскарження відсутнє і обумовлені законом підстави для скасування наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2021 №3588/5 за наведених позивачем доводів - відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 26, підпунктів "а", "г" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Наказом Міністерства юстиції України скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України від 28.05.2021 № 85 задоволено частково:

- скасовано рішення від 27.05.2021 №№ 58389637, 58390307, прийняті державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим Вячеславом Петровичем;

- тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовому В`ячеславу Петровичу строком на 3 (три) місяці.;

- в іншій частині вимог відмовлено;

- виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству;

- виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з правильними висновками суд першої інстанції про те, що Накази Міністерства юстиції України винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, і доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

В свою чергу, позивачем, як під час розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України скарги на рішення державного реєстратора, так і під час розгляду справи, жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження наявності права власності на земельні ділянки: кадастровий номер: 3220484100:10:005:0008, площею 714.682 га та кадастровий номер: 3220484100:09:010:0002, площею 236,4848 га, - не надано.

Отже, з урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність обумовлених законом підстав для скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Бобкова Олександра Вікторовича Обухівського районного нотаріального округу Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58565602 від 04.06.2021 та індексний номер: 58565022 від 04.06.2021, з огляду на що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також, з урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Наказів Міністерства юстиції України від 06.09.2021 року № 3104/7 та від 08.10.2021 року №3588/5, також задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття Міністерством юстиції України Наказів Міністерства юстиції України від 06.09.2021 року № 3104/7 та від 08.10.2021 року №3588/5, в зв`язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про необхідність врахування Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі № 640/37374/21, якою встановлено незаконність наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 08.10.2021 № 3588/5, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Так, у справі № 640/37374/21 Державний реєстратор Маловільшанської сільської ради Київської області звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2021 № 3588/5. В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу стала та обставина, що державний реєстратор не мав права приймати рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Маловільшанською сільською радою, оскільки перебував у трудових відносинах з даним органом. Позивач переконаний, що приймаючи оскаржуваний наказ, Відповідач не врахував положень абзацу 2 частини другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень. Позивач вважає, що позбавлення його, як державного реєстратора, доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є протиправним.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року у справі № 640/37374/21 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2021 № 3588/5.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року:

- в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2021 № 3588/5 в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.05.2021 №№ 58389637, 58390307, прийнятих державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, і в цій частині провадження закрити;

- в частині визнання протиправним та скасування пунктів 1, 3-6 наказу Міністерства юстиції України від 08.10.2021 № 3588/5 та прийняти в цій частині позовних вимог нове судове рішення, яким відмовити у їх задоволенні.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 задоволено частково апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3588/5 «Про задоволення скарги» щодо скасування рішення від 27 травня 2021 року №№ 58389637, 58390307, прийняті державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району і Київської області (пункт 2) - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким адміністративне провадження у справі в зазначеній частині - закрито. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2022 року - залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції адміністративної юрисдикції в цій справі мотивована тим, що:

- законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов`язав його мотивувати таке рішення;

- тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування;

- тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення;

- проте, у спірному наказі Міністерства юстиції України в даній адміністративній справі від 08.10.2021 № 3588/5 не зазначено мотиви, за яких позивачу тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 3 місяці та за які конкретно визначені порушення застосовано саме цей вид стягнення.;

- беручи до уваги зміст позовних вимог та спірні правовідносини, з урахуванням правових підстав оскаржуваного рішення щодо питання наявності повноважень державного реєстратора на вчинення реєстраційних дій та оцінки виключно виконання Позивачем владних управлінських функцій, суд першої інстанції вважав, що Відповідач у даному випадку виступає як суб`єкт владних повноважень, який законом наділений владними управлінськими функціями щодо забезпечення процедури адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації прав, а тому заявлені в рамках даного спору вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що виникнення спірних правовідносин у справі № 640/20968/19 зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2019 року № 3185/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». За результатами розгляду скарги Відповідачем прийнято рішення про скасування записів у Державному реєстрі нерухомого майна про право власності нерухомого майна. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного майнового права та приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Оскільки спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань, колегія суддів, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такий спір має приватноправовий характер і має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства. Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 815/1915/18, від 30 січня 2020 року у справі № 826/5968/17.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення у справі № 640/37374/21 стосувались виключно дій державного реєстратора, і жодної оцінки підстав правомірності набуття/володіння права власності на спірне майно - вказаними судовими рішеннями не встановлювалось, про що також наголошено і судом апеляційної інстанції у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі № 640/37374/21.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129,232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі № 910/21123/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі № 910/21123/21 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Маловільшанську сільську раду Білоцерківського району Київської області.

4. Матеріали справи № 910/21123/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.11.2023 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв