Рішення

від 18.10.2023 по справі 752/22871/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/22871/20

Провадження № 2/752/862/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.10.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ящука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та визнання договору таким, що припинив свою дію,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в розмірі 993650 гривень, сплачених за Партнерським договором від 23.05.2016 р., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2016 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), за умовами якого у користування ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:142:0287 за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку.

23.05.2016 р. між сторонами укладено Партнерський договір, згідно з яким сторони домовились об`єднати спільні зусилля з метою забезпечення будівництва на земельній ділянці житлового будинку з метою введення його в експлуатацію, продажі квартир, організації кооперативу по обслуговування даного будинку та отримання прибутку.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу в день підписання договору 35000 доларів США в рахунок відшкодування вартості 50% проектної і дозвільної документації, оформленої відповідачем на дату укладення договору.

Однак, після перевірки наданої відповідачем проектної та дозвільної документації було встановлено її невідповідність чинному законодавству.

Відповідачем на виконання п. 3.2 Партнерського договору передано позивачу Декларацію про початок виконання будівельних робіт, яку зареєстровано Департаментом ДАБІ у м.Києві 19.05.2016 р., в якій зазначено про отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Однак такі умови Департаментом не видавались, що стало підставою для скасування Декларації КВ 083161402206.

Проектна документація, яка надана відповідачем на виконання умов Партнерського договору, була розроблена без отримання відповідних технічних умов та Містобудівних умов і не відповідала вимогам Закону України «Про архітектурну діяльність».

З огляду на наведене будівництво за переданою відповідачем проектною документацією було неможливо, в зв`язку з чим позивач за власний рахунок був змушений отримати технічні умови, містобудівні умови та замовити нову проектну документацію. За його рахунок було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів з незначними наслідками, яке було зареєстровано 17.04.2018 р.

Оскільки грошові кошти в сумі 35000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день звернення складає 993650 гривень, були отримані відповідачем безпідставно, вимоги позивача щодо їх повернення відповідач не виконує, позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача зазначені кошти.

20.11.2020 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

13.04.2021 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не здійснив дій для набуття статусу замовника будівництва і термін договору суперфіцію сплинув 31.12.2016 р. та не пролонгувався. Відповідач зазначає, що позивач не закінчив будівництво житлового будинку до 31.03.2017 р., а повідомлення про початок будівельних робіт було подано саме ОСОБА_2 . Сплив строку дії договору суперфіціює є підставою для його припинення. Замовником об`єкту будівництв за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач, об`єкт будівництва був введений в експлуатацію та зареєстровано за ОСОБА_2 згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої 13.12.2018 р. Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

23.09.2021 р. ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про розірвання Партнерського договору від 23.058.2016 р., визнання Договору суперфіцію про встановлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:142:0287 за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що припинив свою дію.

28.09.2021 р. позивачем подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої він просить розірвати Партнерський договір від 23.05.2019 р., укладений між сторонами в зв`язку з невиконанням відповідачем п.3.2 договору.

13.10.2021 р. відповідач подав заяву про зміну предмету зустрічного позову, відповідно до якого ОСОБА_2 просить розірвати партнерський договір від 23.05.2016 р. та розірвати договір Суперфіцію про встановлення права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати його таким, що припинив свою дію, посилаючись на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:142:0287 була передана у строкове користування ОСОБА_1 в строк до 31.12.2016 року з можливістю пролонгації. Однак такий договір не пролонгувався, оскільки землекористувач не надсилав повідомлень про відсутність дозвільної документації на будівництво з вини державних органів, однак не розпочав будь-яких будівельних робіт, не здійснив цільового використання земельної ділянки та не закінчив будівництво житлового будинку до 31.03.2017 р. Повідомлення про початок будівельних робіт подавалось відповідачем 17.04.2018 р. після сплину граничного терміну будівництва, зазначеного в договорі.

В ході судового розгляду представник відповідача відмовився від зустрічного позову в частині вимог про розірвання Партнерського договору від 23.05.2016 р., в зв`язку з чим провадження у справі в цій частині було закрито, про що 18.10.2023 р. постановлена ухвала.

Позивачем подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки на момент звернення до суду ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки, а отже не є належним позивачем, відповідач обрав не належний спосіб захисту стосовно вимог щодо визнання дії договору припиненою.

12.10.2022 р. судом закрито підготовче провадження.

В ході судового розгляду позивач та його представник підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просили його задовольнити, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, що стало в подальшому підставою для розроблення позивачем за власний кошти дозвільної та проектної документацію, подання повідомлення про початок будівельних робіт. У задоволенні зустрічного позову позивач та його представник просили відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю, а також просили застосувати до вимог відповідача наслідки пропуску строку позовної давності.

Представник відповідача заперечував проти задоволення первісного позову, зазначаючи на припинення дії договору суперфіцію та Партнерського договору. Також представник відповідача зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за договором, а саме внесення грошових коштів та забудови земельної ділянки.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Відповідно до статей 2, 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 23.05.2016 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Партнерський договір, з метою здійснення спільно забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а саме індивідуального житлового будинку. Зазначений договір передбачав об`єднання спільних зусиль для забезпечення нормального функціонування процесу будівництва земельної ділянки з метою подальшого введення в експлуатацію індивідувального будинку, продажу жилих квартир, організації кооперативу по обслуговування будинку та отримання кінцевого результату - прибутку.

Сторони погодили, що частка кожного із них становить у розподілі прибутків становить 50% (п.п.2, 2.3 Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору підписанням договору сторони посвідчили, що в забезпечення гарантій за Договором ОСОБА_1 на дату підписання Договору передає ОСОБА_2 35000 доларів США як відшкодування 50% вартості проектної та дозвільної документації, що оформлена ОСОБА_2 на дату укладення Договору.

В подальшому ОСОБА_1 зобов`язався внести грошові кошти в розмірі 100000 доларів США, які будуть направлені на оформлення всіх дозвільних і проектних документів, технічних умов, проектів зовнішніх і внутрішніх комунікацій, будівельні проект, а також на фінансування будівельних робіт.

Крім того, судом встановлено, що 01.06.2016 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), відповідно до якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0287 з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена земельна ділянка передана для здійснення землекористувачем будівництва індивідуального житлового будинку з дотриманням цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до п.6 Договору суперфіцію сторони погодили, що він укладений до 31.12.2016 р.

В силу положень п.6.1 Договору суперфіцію у разі закінчення строку, на який було укладено Договір, у випадку не здійснення землекористувачем належним чином та в повному обсязі всіх оплат у визначеному законодавством України та цим Договором строки і порядку та розмірі, визначених Договором, Сторони погодили, що він пролонгується - автоматично продовжується безстроково на тих самих умовах, що визначені цим Договором.

Плата за користування земельною ділянкою становить 149500 гривень, які землекористувач зобов`язався сплатити власнику до п`ятнадцятого січня 2017 року і сплачується готівкою, про що сторони повинні підписати акт прийому-передачі готівкових коштів.

Звертаючись до суду, позивач за первісним позовом просить розірвати Партнерський договір від 23.05.2016 р. в зв`язку з невиконанням відповідачем п.3.2 Договору, а саме відсутності проекту будівництва станом на момент підписання договору та відсутності містобудівних умов та обмежень, в зв`язку з чим в подальшому була скасована Декларація про початок будівництва.

Відповідач - позивач за зустрічним позовом, просить розірвати Договір суперфіцію від 01.06.2016 р. зазначаючи, що ОСОБА_1 не виконав його умови, не використав земельну ділянку за призначення та не розпочав будівельні роботи до закінчення строку дії Договору.

Також ОСОБА_2 просить визнати припиненим дію Договору суперфіцію, в зв`язку з закінченням строків, визначених в договорі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст..ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2 ) зміна умов зобов`язання; 3 ) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно правової позиції викладеної у Постанові ВСУ від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерії, що виявлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладанні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Як встановлено судом, відповідач за первісним позовом не виконав належним чином п.3.2 Партнерського договору, що призвело до неможливості проведення будівельних робіт у визначені строки, необхідності розроблення позивачем будівельної документації та отримання містобудівних умов та дозволів.

Крім того, зазначені обставини стали в подальшому підставами для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, арешту земельної ділянки в межах кримінальних проваджень та заборони проводити будівельні роботи.

Зазначені обставини підтверджуються: листом Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва № 1713/05/13-21 від 05.11.2021 р., Містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єктів будівництва, які затверджені Київмістобудування 12.10.2017 р., ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 26.06.2017 р. у справі №752/12988/17 (кримінальне провадження № 12017100010002646 від 03.04.2017 р.), ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 29.09.2017 р. у справі № 752/19734/17 (кримінальне провадження № 12017100010002528 від 20.04.2017 .).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що при підписанні Партнерського договору відповідачем не було виконано належним чином п.3.2 Договору, а саме не отримано і не надано всієї необхідної дозвільної та проектної документації, необхідної для початку будівельних робіт, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, в зв`язку з чим первісний позов підлягає задоволенню, а Партнерський договір - розірванню.

Вимоги відповідача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Звертаючись до суду, відповідач - позивач за зустрічним позовом, посилається на порушення свого права як власника земельної ділянки і сторони за Договором суперфіцію від 01.06.2016 р.

Однак, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.05.2019 р. право власності на земельну ділянку № 8000000000:79:142:0287 за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 ».

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

В зв`язку з недоведеністю ОСОБА_2 порушення свого права на момент звернення до суду суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягенню судови витрати у справі, підтверджені належними доказами. В зв`язку з відмовою у задоволені зустрічного позову судові витрати відповідача не підлягають компенсації з боку позивача.

Керуючись положеннями ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору задовольнити.

Розірвати Партнерський договір від 23.05.2019 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 908 гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору суперфіції та визнання договору таким, що припинив свою дію, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя