Рішення

від 08.11.2023 по справі 753/2323/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2323/23

провадження № 2/753/3099/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Мелещенковій А.С., Грицишині А.А., Лузовій І.В., Власенку Д.А.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 1 Ярошенка Д.В.

представника відповідача 2 Гуримського О.В.

інші учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_3 , державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

10 лютого 2023 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О. Л. (далі - приватний виконавець, відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - відповідач 2), державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ», відповідач 3), треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька О. А. (далі - приватний нотаріус КМНО Могильницька О. А.), про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 грудня 2009 року між ним та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки для забезпечення виконання зобов`язання, яке виникло в іпотекодавця ( ОСОБА_4 ) на підставі договору позики від 22 грудня 2009 року, за умовами якого у разі невиконання зобов`язань за договором позики, він, ОСОБА_2 має право продати від свого імені, у порядку, передбаченому законодавством квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Київ від 11 липня 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року у справі № 753/21020/14 частково задоволено його позов, стягнуто зі ОСОБА_4 на його користь суму боргу за договором позики від 22 грудня 2009 року у розмірі 2 229 466,49 грн, 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України - 70 198,74 грн, пеню - 700 335,26 грн та судовий збір - 6 890,00 грн, а всього - 3 006 890 грн.

Позивач зазначив, що на виконанні у приватного виконавця з 10 жовтня 2018 року перебувало ВП № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа № 753/9736/13, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 18 грудня 2013 року, про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми заборгованості за договором позики у розмірі 2 062 623,94 грн. У листопаді 2018 року приватний виконавець, у рамках ВП НОМЕР_1, звернувся до нього з листом у якому повідомив, що на квартиру якою забезпечено договір позики від 22 грудня 2009 року, накладено арешт та просив надати згоду на реалізацію предмета іпотеки на що він, листом відмовив.

26 грудня 2018 року приватний виконавець виніс постанову про проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_4 . Визначено вартість майна - 6 381 387,00 грн.

19 липня 2019 проведені електронні торги ДП «СЕТАМ» з реалізації квартири АДРЕСА_1 , про що складено протокол № 420238, переможцем торгів зазначено учасника 2 - ОСОБА_3 . Продаж вчинено за 4 466 970,90 грн. На підставі вказаного протоколу приватним виконавцем складено акт, а приватним нотаріусом КМНО Могильницькою М. І. видано свідоцтво та проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_3 .

Посилаючись на переважне право кредитора (заставодержателя) на одержання задоволення за рахунок заставного майна перед іншими кредиторами цього боржника, позивач указує, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики, розмір його вимог до ОСОБА_4 , забезпечених іпотекою, з урахуванням умов договору позики, якими передбачено нарахування та сплата неустойки у розмірі 1 % від усієї суми позики за кожен день прострочення, та частини невиконаного основного зобов`язання (встановленого судовим рішенням) станом на день опису та арешту майна - предмета іпотеки (26 грудня 2018 року) становить 18 068 452,13 грн, станом на 19 липня 2019 року (проведення електронних торгів) - 17 208 483,78 грн.

Позивач стверджує, що приватний виконавець не мав права передавати на реалізацію предмет іпотеки у примусовому порядку, оскільки:

- станом на день винесення приватним виконавцем постанови про опис та арешт майна та на день проведення других повторних електронних торгів не існувало жодної, визначеної частиною першою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» умов, необхідних для звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем ( ОСОБА_3 ), що підтверджується постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, яка набрала законної сили, якою визнано незаконними виконавчі дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, визнано та визначено що виконавцем порушено законні права та інтереси позивача як іпотекодержателя заставленого майна;

- розмір боргу позичальника ОСОБА_4 перед ним, як станом на момент винесення постанови про опис та арешт майна, так і реалізації на електронних торгах, був значно більшим ніж вартість, визначена у звіті про оцінку предмета іпотеки.

Крім того, вказує, що має право розраховувати на те, що б виконавець діяв у межах статті 19 Конституції України та не здійснював втручання в його права поза межами виконавчого провадження.

Позивач стверджує, що самі торги з реалізації предмета іпотеки відбулися з порушеннями, допущеними організатором торгів - ДП «СЕТАМ», а саме:

- позивача не повідомлено про дату проведення торгів 22 березня 2019 року, 03 травня 2019 року та 19 липня 2019 року;

- не опубліковано у місцевих друкованих засобах масової інформації за місцем знаходження предмету іпотеки повідомлення про проведення таких торгів, що позбавило позивача можливості залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни предмета іпотеки;

- виставлено предмет іпотеки на повторні торги на дев`ятий робочий день з дня підписання протоколу перших електронних торгів, що не відбулися, чим порушено пункти 1, 2 розділу IX Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок);

- перші повторні торги проведені через 41 день з дня проведення перших прилюдних торгів, чим порушено вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку» та вимоги пункту 3 розділу III, пункт 2 розділу IX Порядку;

- другі повторні торги проведені через 77 днів з дня проведення перших повторних торгів, чим порушено вимоги статті 49 Закону України «Про іпотеку» та вимоги пункту 3 розділу III, пункту 2 розділу IX Порядку.

Унаслідок порушень, допущених ДП «СЕТАМ» під час проведення електронних торгів, позивач не зміг скористатись правом на участь у торгах, а також правом на придбання предмета іпотеки у рахунок погашення забезпечених іпотекою зобов`язань у других повторних торгах та придбати предмет іпотеки у рахунок погашення своїх забезпечених предметом іпотеки вимог.

Вказує, що внаслідок незаконної реалізації предмета іпотеки на торгах, порушено його право на отримання задоволення своїх забезпечених іпотекою вимог до боржника саме за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_4 ; він позбавлений можливості задовольнити свої, забезпечені іпотекою вимоги до ОСОБА_4 , шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; чи шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Позивач стверджує, що його інтерес полягає у поновленні належного йому права застави на предмет іпотеки шляхом поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, продаж предмету іпотеки на публічних торгах суперечить положенням статі 658 ЦК України, статтям 9, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», оскільки приватний виконавець не мав права продажу майна - предмета іпотеки на торгах, як арештоване майно, що є підставою для визнання недійсним правочину.

При виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин, позивач просить урахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18).

Посилаючись на порушення вимог статей 572, 658, 203, 215 ЦК України, статей 9, 12, 17, 33, 36, 37, 49 Закону України «Про іпотеку», Порядок, ОСОБА_2 просить суд:

- визнати недійсними електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000, що були проведені 19 липня 2019 року (лот 350768);

- визнати недійсним правочин, що укладений за наслідками проведення електронних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000, що були проведені 19 липня 2019 року (лот 350768);

- визнати недійсним та скасувати протокол № 420238 від 19 липня 2019 року проведення електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 199,3 кв. м, житловою площею 127,4 кв. м (лот № 350768);

- визнати недійсним та скасувати виданий приватним виконавцем акт про реалізацію предмета іпотеки ВП № НОМЕР_2 від 29 липня 2019 року;

- визнати незаконним та скасувати прийняте приватним нотаріусом КМНО Могильницькою О. А. рішення від 29 липня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 47999332, яким зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 199,3 кв. м, житловою площею - 127,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882652980000;

- судові витрати покласти на відповідачів.

Позивач у судове засідання не з`явився про час, місце розгляду повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

У своїх заявах по суті справи представник позивача вказував, що враховуючи умови укладених між позивачем та ОСОБА_4 договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, позивач має право: одержати задоволення своїх вимог саме за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_4 ; задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Звернення приватним виконавцем стягнення на предмет іпотеки, що включає реалізацію предмета іпотеки на торгах, укладення договору купівлі-продажу внаслідок проведення таких торгів, а також реєстрація права власності ОСОБА_3 на предмет іпотеки спричинили припинення права застави, що виникло на підставі укладеного між позивачем та ОСОБА_4 договору іпотеки від 22 грудня 2009 року, як наслідок, порушило права позивача.

Унаслідок реалізації предмета іпотеки на торгах позивача позбавили права першочергово задоволення своїх вимог до ОСОБА_4 за рахунок предмета іпотеки на суму 6 381 387,00 грн. При цьому позбавили права звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, у тому числі шляхом набуття права власності на нього.

Забезпечені предметом іпотеки вимоги позивача перевищували вартість предмета іпотеки. Оскільки продаж предмета іпотеки було вчинено за ціною 4 466 970,90 грн, позивач як іпотекодержатель міг отримати від приватного виконавця кошти у розмірі, що не перевищує 4 466 970,90 грн, а решта забезпечених іпотекою вимог позивача не була б задоволена за рахунок предмета іпотеки.

Отже, позивач позбавлений можливості задовольни свої вимоги до ОСОБА_4 за рахунок іншого майна боржника, оскільки у останнього відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. Станом на день подання цієї позовної заяви ОСОБА_4 не виконав свої зобов`язання за договором позики, що був укладений між позивачем та ОСОБА_4 . Просив суд поновити строки звернення до суду з цим позовом.

Відповідач 1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У заявах по суті спору відповідач 1 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Звертає увагу суду, що питання законності проведення прилюдних торгів щодо квартири, яка належала ОСОБА_4 , а також законності дій приватного виконавця щодо передачі вказаного об`єкта на реалізацію, вже неодноразово було предметом судового розгляду. Зокрема, цей позов про визнання недійсними прилюдних торгів щодо продажу спірної квартири є четвертим, що підтверджується судовими рішеннями у справах № 753/20562/19, № 753/15089/19, якими у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Крім того, у провадженні Дарницького ного суду м. Києва перебуває справа № 753/10685/20 в якій позивач оскаржує свідоцтво про право власності, видане за результатами проведених торгів. Верховний Суд у постанові від 28 липня 2021 року у справі № 753/4642/19 залишив без змін ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у частині вирішення скарги ОСОБА_4 щодо зобов`язання приватного виконавця скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26 грудня 2018 року. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі його опис та накладення на нього арешту, вчинені відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження». Підсумовуючи викладені обставини, Верховний Суд зробив правовий висновок щодо застосування положень статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» у спірних правовідносинах та зазначив про те, що порушення прав іпотекодержателя ОСОБА_2 відсутнє, оскільки коштів, що надійшли від реалізації об`єкта нерухомості достатньо для задоволення вимог іпотекодержателя - ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 .

Звертає увагу, що ОСОБА_2 у позові вказує, що реалізація квартири з прилюдних торгів порушує його законні права та інтереси як іпотекодержателя заставленого майна. Однак указані посилання позивача не узгоджується з дійсними обставинами справи, оскільки заборгованість позивача до боржника ОСОБА_4 , на дату проведення прилюдних торгів, підтверджується судовим рішенням, яким на його користь стягнуто 3 006 890,00 грн, однак ОСОБА_2 протягом 2 років (у період з дати ухвалення на його користь рішення суду та до дати відкриття виконавчого провадження) не зважаючи на те, що зобов`язання за договором позики не виконувались, не задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Вартість об`єкта нерухомості у межах виконавчого провадження була оцінена суб`єктом оціночної діяльності у розмірі 6 381 387,00 грн, отже, станом на дату передачі квартири на реалізацію у приватного виконавця була інформація, яка підтверджувала, що вартість майна, яке перебувало в іпотеці в два рази перевищує розмір вимог іпотекодержателя. При цьому предмет іпотеки приватним виконавцем був реалізований з третіх електронних торгів за 4 466 970,90 грн, із яких 3 006 890,00 грн акумульовано на депозитному рахунку приватного виконавця, про що ОСОБА_2 повідомлено, що неодноразово встановлювалася судовими рішеннями.

Таким чином, грошові кошти, що надійшли від реалізації предмета іпотеки задовольняють вимоги позивача як іпотекодержателя у повному обсязі.

Незважаючи на те, що кошти надійшли на рахунок приватного виконавця ще в липні 2019 року, станом на сьогоднішній день ОСОБА_2 так і не надав приватному виконавцю банківські реквізити для перерахування вказаних вище коштів. Підсумовуючи викладені обставини, приватний виконавець робить висновок про те, що ОСОБА_2 не переслідує мету - задоволення своїх грошових вимог. Тому є очевидним, що договір іпотеки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , має штучний характер і єдиною метою цього договору є ухилення ОСОБА_4 від виконання зобов`язань перед ОСОБА_3 шляхом маніпулювання правом пріоритету визначеного Законом України «Про іпотеку». При цьому посилання позивача на те, що він міг реалізувати предмет іпотеки від свого імені іншій особі, зовсім не змінює ситуацію та не дає підстав зробити висновок про порушене право позивача, оскільки продаж предмета іпотеки від імені іпотекодержателя іншій особі, в порядку передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», передбачає повернення боржнику різниці між сумою боргу перед іпотекодержателем та фактичною сумою продажу об`єкта нерухомості.

Таким чином, відповідно до положень частин першої та другої статті 45, частини п`ятої статті 51, Закону України «Про виконавче провадження» у позивача відсутнє порушене право, а звернення стягнення на майно боржника не позбавляє права позивача на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна.

Представник відповідача 1 - адвокат Ярошенко Д. В. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити, підтримав позицію приватного виконавця, викладену у заявах по суті спору. Вказував, що позивач пропустив строк позовної давності, просив застосувати положення частини четвертої статті 267 ЦПК України.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 - адвокат Гуримський О. В. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. У заявах по суті спору представник відповідача 2 указував, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки у відповідності до вимог статті 48 Закону України «Про іпотеку» електронні торги оскаржуються на протязі трьох місяців з дня проведення електронного аукціону. Крім того, позивач неодноразово звертався до суду з аналогічними позовами, йому було відмовлено у їх задоволенні, що є підставою для закриття провадження у справі.

Законність дій приватного виконавця встановлена судовими рішеннями у справах № 753/4642/19, № 753/20449/18, № 753/14037/19, № 753/8479/19 про які відомо позивачу, оскільки він приймав участь як заінтересована особа, тому у силу вимог статті 82 ЦПК України доведенню не підлягають.

Крім того, фактичні обставини справи, які вже досліджені судами, не змінилися ні на день подання позивачем цього позову, ні на день подання заперечення. Звертає увагу суду, що листом-повідомленням від 12 липня 2019 року позивач довів до відому приватного виконавця, що йому відомо про торги, які відбудуться 19 липня 2019 року, а також те, що борг ОСОБА_4 перед ним становить 3 006 890,00 грн, що підтверджується судовим рішенням. Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про іпотеку» надає право попередньому іпотекодержателю припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на час опису та арешту квартири, а також на час перших, других та третіх торгів існували наслідки неповного задоволення вимог позивача від продажу спірної квартири, у тому числі з урахуванням наведених позивачем розрахунків, згідно з листом від 12 липня 2019 року, які згодом не знайшли свого підтвердження.

Ненадання позивачем цього листа-повідомлення суду, свідчить про його неправомірну поведінку.

Представник відповідача 3 у судове засідання не з`явися, про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 3 просить розглянути справу за його відсутності, вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вказує, що оспорювані торги проведено відповідно до Порядку (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спору). Спростовуючи доводи позивача у частині того, що в місцевих друкованих засобах масової інформації не надруковано повідомлення про проведення торгів, які відбулися 19 липня 2019 року (лот № 350768), представник відповідача 3 вказує, що на виконання вимог статті 43 Закону України «Про іпотеку» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спору), Розділі VII Порядку реалізації арештованого майна ДП «СЕТАМ» розмістило публікації про проведення спірних торгів у газетах: «Улюблена газета українців» № 369 від 17 травня 2019 року - 31 травня 2019 року та «Метро» №37 (638) від 20 травня 2019 року. Звертає увагу, що відповідно до акта про зупинення торгів від 21 травня 2019 року спірні торги за лотом № 350768 були зупинені 21 травня 2019 року. Після їх поновлення, торги призначено на 19 липня 2019 року зі збереженням попередніх умов їх проведення (тобто номер лота та ін.). У разі зупинення торгів та їх поновлення, нормами Порядку про реалізацію арештованого майна та Закону України «Про іпотеку» не передбачено обов`язку ДП «СЕТАМ» повторно розміщувати публікації у ЗМІ повідомлення про проведення таких торгів.

Спростовуючи посилання позивача на порушення строків проведення спірних торгів, визначених нормами розділу IX Порядку, відповідно до яких організатор після підписання протоколу електронних торгів, що не відбулися, зобов`язаний виставити майно на реалізацію за ціною, яка визначається з урахуванням абзаців першого та другого цього пункту, не пізніше як протягом п`яти робочих днів з дня підписання протоколу, представник відповідача 3 вказав, що норми розділу IX Порядку встановлюють строк виставлення майна на реалізацію після підписання протоколу електронних торгів, що не відбулися, у випадку реалізації неіпотечного майна. Разом з тим, спірне майно було предметом іпотеки, а тому в цьому випадку до спірних правовідносин підлягав застосуванню розділ VII Порядку про реалізацію арештованого майна «Особливості реалізації окремих видів майна». Відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку». Строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів.

Крім того, відповідно до пунктів 2, 3, 4 розділу II Порядку організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно формування лота за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі відповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Отже, ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів на підставі заявки на реалізацію арештованого майна, наданої відповідним органом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем. При цьому жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язку організатора торгів перевіряти законність дій державного чи приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна.

Жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача у результаті проведення спірних торгів у позовній заяві не доведено. Таким чином, представник відповідача 3 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Крім того, вказує, що оскаржувані торги проведені 19 липня 2019 року, натомість із позовом у цій справі позивач звернувся до суду лише 10 лютого 2023 року, що є підставою для застосування частин четвертої статті 257 ЦК України.

Треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус КМНО Могильницька О. А. у судове засідання не з`явилися, про час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

? 20 лютого 2023 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху, надано позивачу час на усунення недоліків (том 1, а.с.94-95);

? 13 березня 2023 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків та позовна заява в новій редакції (том 1, а.с. 97-157);

? 22 березня 2023 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено у підготовче судове засідання (том 1. А.с. 160-162);

? 05 квітня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи (том 2, а.с. 1-102);

? 01 травня 2023 року від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, який прийнято судом (том 2, а.с. 125-151);

? 05 травня 2023 року від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, який прийнято судом (том 2, а.с. 125-189);

? 22 травня 2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 з додатками, яка прийнята судом (том 2, а.с. 210-233);

? 22 травня 2023 від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, який прийнято судом (том 3, а.с. 1-37);

? 05 червня 2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 3 з додатками, яка прийнята судом (том 3, а.с. 64-87);

? 08 червня 2023 року від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками, які прийнято судом (том 3, а.с. 88-107);

? 15 червня 2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, яка прийнята судом та клопотання про заміну первісного відповідача 4 за вимогою про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора (том 3, а.с. 108-124);

? 12 червня 2023 року від представника відповідача 2 надійшли заперечення з додатками, які прийнято судом (том 3, а.с.130-143);

? 08 серпня 2023 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва задоволено клопотання представника позивача, замінено первісного відповідача - приватного нотаріуса на належного відповідача - ОСОБА_3 , залучено у якості третьої особи у справі - приватного нотаріуса КМНО Могильницьку О. А. (том 3, а.с. 188-191);

? 04 жовтня 2023 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва задоволено клопотання представника позивача про проведення підготовчого судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (том 3, а.с. 216-217);

? 10 жовтня 2023 року протокольною ухвалою Дарницького районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача від 10 жовтня 2023 року про витребування доказів (том 3, а.с.237-242);

?10 жовтня 2023 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (том 3, а.с. 244-246);

? 06 листопада 2023 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва задоволено клопотання представника відповідача 2 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;

? 08 листопада 2023 року від представника відповідача 1 надійшла заява про застосування строків позовної давності.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 753/4642/19 за скаргою ОСОБА_4 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О. Л., заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у частині вирішення вимоги скарги ОСОБА_4 щодо зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26 грудня 2018 року залишено без змін (провадження № 61-15247св19). Залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд указав, що порушення права заставодержателя відсутнє, а звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4 не позбавляє права заставодержателя - ОСОБА_2 на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна. У зв`язку із цим дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, його опис та накладення на нього арешту, вчинені відповідно до норм Закону України «Про іпотеку».

Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/20562/19 за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Мілоцького О. Л., Кривка В. І., треті особи: ОСОБА_4 , ДП «СЕТАМ», про визнання недійсними електронних торгів нерухомого майна та свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 . Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, змінено, викладено їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови (провадження № 61-10174св22). Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову про визнання недійсними торгів, Верховний Суд указав, що позов заявлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судовими рішеннями суду касаційної інстанції встановлено таке.

ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

22 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір позики, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальнику строком до 22 червня 2010 року грошові кошти у розмірі 1 495 805,00 грн.

22 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року у справі № 753/9736/13, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 2 062 623,94 грн.

18 грудня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року у справі № 753/9736/13.

10 жовтня 2018 року приватним виконавцем відкрито ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 753/9736/13, виданого 18 грудня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва.

08 листопада 2018 року приватний виконавець у рамках ВП № НОМЕР_2 направив на адресу ОСОБА_2 лист-повідомлення, в якому просив надати письмову згоду на реалізацію нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

30 листопада 2018 року ОСОБА_2 направив заперечення проти реалізації заставного майна.

26 грудня 2018 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника у ВП № НОМЕР_2, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Інше майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника ОСОБА_4 відсутнє.

Постановою від 27 грудня 2018 року приватний виконавець на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» призначив суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Експертна служба України», яке має сертифікат оцінювача, виданий 27 січня 2017 року за № 41/17 Фондом державного майна України зі строком дії до 18 грудня 2020 року, для надання письмового висновку про оцінку описаного та арештованого майна в порядку проведення зазначених виконавчих дій щодо спірної квартири.

27 грудня 2018 року ТОВ «Експертна служба України» у вказаному виконавчому провадженні здійснило оцінку квартири АДРЕСА_1 , та склало про це відповідний Звіт, згідно з яким ринкова вартість об`єкту оцінки станом на 27 грудня 2018 року становить 6 381 387,00 грн.

15 лютого 2019 року приватний виконавець Мілоцький О. Л. звернувся до ДП «СЕТАМ» із заявкою № НОМЕР_2 на реалізацію арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 .

ДП «СЕТАМ» розмістило публікації про проведення оспорюваних торгів у газетах «Улюблена газета українців» № 369 від 17 травня 2019 року - 31 травня 2019 року та «Метро» № 37 (638) від 20 травня 2019, сферою розповсюдження зазначених газет є м. Київ.

19 липня 2019 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 , про що складено протокол № 420238, переможцем торгів зазначено учасника 2 - ОСОБА_3 . Продаж вчинено за 4 466 970,90 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2020 року у справі № 753/15089/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О. Л., третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про визнання електронних торгів нерухомого майна недійсними, відмовлено.

У відповідності до вимог частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження доводів позовної заяви позивач надав суду такі докази:

- копію договору позики, укладеного та нотаріально посвідченого 22 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про передачу у власність позичальника ( ОСОБА_5 ) коштів у сумі 1 495 805,00 грн та розписку ОСОБА_5 про отримання цих коштів (том 1, а.с. 32-35).

- копії договору іпотеки, укладеного та нотаріально посвідченого 22 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_4 зі змінами та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (том 1, а.с.36-45);

- копію рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року у справі № 753/21020/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики, яким позов задоволено частково та копію рішення Апеляційного суду м. Києва 20 грудня 2016 року, яким змінено резолютивну частину рішення суду першої інстанції, та остаточно стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 229 466,49 грн - боргу за договором позики, 70 198,74 грн - 3% річних, 700 335,26 грн - пеню та 6 890,00 грн - судового збору, а всього -3 006 890,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено (том 1, а.с.50-56);

- копії протоколів проведення електронних торгів від 22 березня 2019 року № 394128 та від 03 травня 2019 року № 403266, від 19 липня 2019 року № 420238 з витягами (том 1, а.с. 68-74);

- копію акта про реалізацію предмета іпотеки, складеного приватним виконавцем 29 липня 2019 року у ВП НОМЕР_1 (том 2, а.с. 91-92);

- копію рішення Дарницький районний суд м. Києва від 15 листопада 2019 року у справі № 753/13203/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_4 на його користь 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України, у розмірі 200 652,00 грн, судовий збір - 2 006,52 грн, а всього - 202 658,52 грн. Рішення набрало законної сили (том 1, а.с. 76-77);

- копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 640/7964/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О. Л., треті особи: ДП «СЕТАМ», ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, яким рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено. Визнано незаконними виконавчі дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О. Л. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки від 22 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Анохіною В. М. за реєстровим номером 1471, у межах ВП № НОМЕР_2 (том 1, а.с.81-84);

- копію інформаційної довідки, сформованої 22 січня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої встановлено, що рішенням приватного нотаріуса КМНО Могильницької О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47999332 від 29 липня 2019 року 19:17:53, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 29 липня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Могильницькою О. А., зареєстровано за ОСОБА_3 (том 1, а.с. 78-80).

На спростовування доводів позивача відповідачі надали суду такі докази:

- роздруківку з офіційного Веб-сайту ДП «СЕТАМ» щодо лота № 350768 із зображеннями предмета реалізації (том 3, а.с.7-15);

- копію акта зупинених електронних торгів, сформованого 21 травня 2019 року ДП «СЕТАМ», з якого встановлено, що на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року у справі № 753/20449/18 приватний виконавець зупинив вчинення виконавчих дій у ВП № 5740197 (том 3, а.с. 25);

- лист-повідомлення ОСОБА_2 від 05 червня 2023 року, адресований приватному виконавцю, в якому вказано про обізнаність, що 19 липня 2019 року відбудуться повторні торги, об`єктом яких є квартира АДРЕСА_1 , з проханням зупинити ВП № НОМЕР_3 з одночасним повідомлення про існуванням боргу ОСОБА_4 перед ним у розмірі, що перевищує вартість отриманого від реалізації іпотечного майна на електронних торгах, до якого долучено розрахунок заборгованості за період з 26 червня 2016 року по 26 червня 2019 року інфляційних втрат та 3 % річних (том 3, а.с. 136-137).

Заслухавши представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, вивчивши письмові пояснення, докази у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) вказала, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Такий правочин може визнаватися недійсним у судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).

Однак підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (див. постанови Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16).

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 (провадження № 12-21гс21) вказала, що статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Частиною сьомою цієї статті визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Отже, ця норма є відсильною та надає виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України «Про іпотеку».

За змістом частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18).

Отже, доводи позивача в цій частині є такими, що на увагу не заслуговують.

У силу положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» приватного виконавця.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Доводи позивача про те, що вчиняючи опис та арешт майна приватний виконавець порушив частину сьому статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для оспорення торгів, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Відповідно до частини п`ятої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

З урахуванням положень частини четвертої статті 82 ЦПК України судом встановлено: вартість предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , - 6 381 387,00 грн; заборгованість боржника ОСОБА_4 заставодержателю ОСОБА_2 за договором позики від 22 грудня 2009 року згідно із судовими рішеннями № 753/21020/14-ц, 753/13203/19 - 3 209 548,52 грн (3 006 890,00 грн +202 658,52 грн).

Таким чином, порушення прав заставодержателя відсутні, а звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4 не позбавляє права заставодержателя - ОСОБА_2 на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна. Отже, дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, його опис та накладення на нього арешту, вчинені відповідно до норм Закону України «Про іпотеку».

Доводи позивача про те, що борг позичальника ОСОБА_4 перед ним на момент реалізації іпотечного майна на електронних торгах, був значно більшим ніж вартість, визначена у звіті про оцінку предмета іпотеки з посиланням на умови договору позики, яким передбачено нарахування неустойки у розмірі 1% від усієї суми позики за кожен день прострочення, що станом на 19 липня 2019 року (реалізація майна на торгах) - 17 208 483,78 грн, суд спростовує з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 зроблено висновок, що: «письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права». Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 549, частиною третьою статті 551 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, розмір може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) вказала, що статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ураховуючи, що у липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та штрафів, тобто пред`явив до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 втратив право нараховувати обумовлену в договорі позики від 22 грудня 2009 року неустойку.

За таких обставин немає підстав для нарахування та стягнення неустойки за невиконання умов договору позики, що позивач нарахував після настання строку платежу (повернення позики), оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, суд погоджується з доводами представника відповідача 2 про те, що борг ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 у тих сумах та за тими розрахунками, які наводить позивач не знайшли свого підтвердження. При цьому позивачем не доведено, що сума боргу ОСОБА_4 перед ним на день продажу іпотечного майна перевищула вартість заставленого майна.

Оскільки грошові кошти, які надійшли від реалізації предмету іпотеки (4 466 970,90 грн) задовольняють вимоги позивача як іпотекодержателя у повному обсязі та з 2019 року акумулюються на розрахункових рахунках приватного виконавця, ці обставини спростовують доводи позивача про те, що його право як кредитора (заставодержателя) на одержання задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, надане йому положенням статті 572 ЦК України, порушене.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 28 липня 2021 року у справі №753/4642/19 встановив, що порушення права заставодержателя відсутні, а звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_4 не позбавляє права заставодержателя - ОСОБА_2 на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна.

Крім того, оспорюючи електронні торги, позивач стверджує, що організатор допустив ряд порушень, які є підставою для визнання торгів недійсним.

Суд уважає такі твердження помилковими з огляду на таке.

Будь-яке арештоване у виконавчому провадженні майно реалізується відповідно до процедури, визначеної частинами першою, п`ятою, шостою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням Порядку проведення електронних торгів, визначеного відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна».

Отже, затвердженим Міністерством юстиції України на виконання вимог частини другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» підзаконним нормативно-правовим актом (Порядком) визначено процедуру організації і проведення електронних торгів з продажу арештованого виконавцем майна та конкретизовано, що в разі реалізації у виконавчому провадженні іпотечного майна, підлягають застосуванню положення пункту 2 розділу VII Порядку та Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проєкт заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронного аукціону (аукціону за фіксованою ціною) до Системи.

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку передбачено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Аналогічна норма міститься у Розділі VІІ Порядку реалізації арештованого майна, згідно з яким строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів.

За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора та покупцем предмета іпотеки.

У разі зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого електронні торги у призначений строк не відбулися, організатор проводить такі торги після продовження примусового виконання рішення. Про проведення електронних торгів після продовження примусового виконання рішення організатор не пізніше ніж за десять робочих днів до дня їх проведення повідомляє всіх учасників, які зареєструвалися в установленому порядку.

Зменшення ціни предмета іпотеки на електронних торгах проводиться відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, чинним законодавством не передбачений.

Приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 712/8183/19 (провадження № 61-16070св20).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ДП «СЕТАМ» опублікувало в інформаційному повідомленні про реалізацію спірного майна, які були надані виконавцем разом із заявкою на реалізацію арештованого майна.

Належних та достатніх доказів на підтвердження того, що оцінка нерухомого майна проведена з порушеннями, матеріали справи не містять.

Суд ураховує, що на момент передачі майна на реалізацію дії та рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні не визнані у судовому порядку неправомірними. Результати оцінки нерухомого майна, проведені 27 грудня 2018 року ТОВ «Експертна служба України», не визнані недійсними. ДП «СЕТАМ» розмістило публікації про проведення спірних торгів в газетах «Улюблена газета українців» № 369 від 17 травня 2019 року - 31 травня 2019 року та «Метро» № 37 (638) від 20 травня 2019 року, сферою розповсюдження зазначених газет є м. Київ, позивач був обізнаний про дату проведення електронних торгів 19 липня 2019 року та з початковою ціною продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах, при цьому другі торги було зупинено організатором на підставі постанови приватного виконавця про зупинення виконавчих дій.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що організатор його не повідомив про призначення перших, других та третіх торгів та їх початкову ціну, оскільки, як установлено у судовому засіданні з доказів, наданих відповідачем 2, позивач станом на 12 липня 2019 року був обізнаний про торги, призначені на 19 липня 2019 року, та початкову ціну продажу предмету іпотеки (том 3, а.с. 136).

Встановивши, що під час підготовки та організації торгів з продажу спірної квартири, ДП «СЕТАМ» як організатор торгів діяло у відповідності до вимог статті 43 Закону України «Про іпотеку» та пункту 2 розділу VII Порідку, якими передбачено особливості реалізації іпотечного майна з торів, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про те, що організатор торгів допустив порушення пункту 3 розділу III, пункту 2 розділу IX Порядку, статті 49 Закону України «Про іпотеку» щодо терміну проведення третіх торгів, положень пункти 1, 2 розділу IX, пункту 3 розділу III, пункт 2 розділу IX Порядку щодо строку призначення повторних торгів, на увагу не заслуговують.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах суперечить статті 658 ЦК України, статтям 9, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», оскільки норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Отже, права іпотекодержателя порушені не були.

Порушень приватним виконавцем прав позивача, гарантованих йому статтею 19 Конституції України, судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що торги були проведені з дотриманням норм законодавства, підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні.

У свою чергу, вимоги про визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідними від вимог про визнання недійсними електронних торгів. Оскільки електронні торги були проведені з дотриманням вимог законодавства, права позивача не порушені, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Позовні вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 35-36 постанови від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) вказала, що продаж майна на публічних торгах є правочином, тому оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача ), а не протокол чи акт про проведені електронні торги, які засвідчують вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів чи акта про проведені електронні торги є неналежним і неефективним способом захисту.

Таким чином, надавши оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, врахувавши при виборі та застосуванні норм права правові висновки Верховного Суду, на які у позові є посилання, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не відшкодовуються відповідачами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького Олега Леонідовича, ОСОБА_3 , державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, визнання недійсним правочину, що укладений за наслідками проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20.11.2023

СУДДЯ Ю.С. МИЦИК