Постанова

від 08.11.2023 по справі 905/1769/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Харків Справа № 905/1769/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Центренерго (вх.№1473 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Сковородіною О.М., повний текст складено 15.06.2023) у справі №905/1769/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, м.Покровськ, м.Родинське, Донецька область,

до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Покровськ, м.Родинське, Донецька область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Центренерго, смт. Козин, Обухівський район, Київська область,

про переведення прав і обов`язків постачальника,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", в якому просило суд визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" постачальником за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та перевести на нього права і обов`язки постачальника.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Краснолиманське" посилалось на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором комісії на продаж товару №05/05-1 від 05.05.2020, через неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Центренерго" прийнятих на себе зобов`язань перед відповідачем за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 щодо оплати товару (вугілля), яке відповідач реалізовував як раніше отримане за договором комісії.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.04.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" задоволено частково, суд визнав Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" постачальником за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020, укладеним між Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" - в межах поставки вугільної продукції за звітами комісіонера (Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська") №1 від 31.05.2020 період реалізації з 25.05.2020 по 31.05.2020, №2 від 30.06.2020 період реалізації 10.06.2020 та перевів на нього права постачальника в цій частині; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду №905/1769/20 від 16.12.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 скасовано, справу №905/1769/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, судами попередніх інстанцій з урахуванням положень статті 237 Господарського процесуального кодексу України не було належним чином з`ясовано питання щодо того, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також щодо того чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, виходячи зі змісту норми частини 4 статті 1016 Цивільного кодексу України, яка визначена позивачем матеріально-правовою підставою позову та яка застосована судами до спірних правовідносин. Так, як зазначено в постанові, виходячи з предмета та підстав позову, судам попередніх інстанцій необхідно було надати оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та встановити обставини, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Зокрема, необхідно було встановити які права та обов`язки виникають у сторін з договору комісії, чи відповідали дії сторін умовам договору та вимогам закону. За наявності передумов, передбачених в першому реченні частини 4 статті 1016 Цивільного кодексу України, на вимогу комітента сторони мали укласти договір відступлення права вимоги. Разом з тим судами попередніх інстанцій не перевірено чи вчинялися сторонами, зокрема позивачем, дії, спрямовані на укладення такого договору, чи відповідачем було відмовлено позивачу в укладенні договору відступлення права вимоги до третьої особи. Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про те, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту, а саме: переведення на ТОВ Краснолиманське прав ДП Вугільна компанія Краснолиманська як постачальника за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 в частині продажу ПАТ Центренерго вугільної продукції за звітами комісіонера ДП Вугільна компанія Краснолиманська №1 від 31.05.2020 та №2 від 30.06.2020, а отже, й про задоволення позовних вимог, не встановивши чи було порушено права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, як зазначено в постанові суду касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на наявність двох груп відносин між учасниками справи: внутрішніх та зовнішніх. Як наслідок господарські суди не дали належної правової оцінки тим обставинам, що зовнішні правовідносини за договором поставки між ПАТ Центренерго та ДП Вугільна компанія Краснолиманська мають триваючий характер, а отже, для достеменного з`ясування належного чи неналежного виконання ПАТ Центренерго своїх зобов`язань за цим договором, господарським судам належало перевірити всі доводи сторін, а також надати оцінку доказам, поданим на їх підтвердження. Також, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки ні первинним документам, ні акту звірки розрахунків, який складений ПАТ Центренерго та ДП Вугільна компанія Краснолиманська за підписами головних бухгалтерів підприємств.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 у справі №905/1769/20 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалено перевести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" права вимоги Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020, укладеного між Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська та Публічним акціонерним товариством Центренерго в частині зобов`язань, пов`язаних з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань Публічного акціонерного товариства Центренерго за цим договором.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське судовий збір у розмірі 1051,00 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що з наведених документів та умов договору поставки №111/6 від 15.05.2020 вбачається, що третьою особою були порушені строки оплати за поставлене вугілля, а саме: прострочення в сумі 3 776 429,46 грн (акт № 3-КЛ) за поставлене вугілля у травні 2020 року, прострочення в сумі 28 257 699, 93 грн (акт №4-КЛ) за поставлене вугілля у червні 2020 року, прострочення в сумі 2 200 352,61 грн (акт №29-КЛ) та в сумі 7 010 553, 90 грн (акт №30-КЛ) за поставлене вугілля в жовтні, прострочення в сумі 13 168 023, 29 грн (акт №3-ВКК/6), 1 747 231, 36 грн (акт №4-ВКК/6), 16 109 701,27 грн (акт №6-ВКК/6), 4 474 913,24 грн (акт №7-ВКК/6) за поставку вугілля в листопаді. Порушення строків оплати заборгованості породжувало право відповідача, відповідно до п.9.14 договору поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020, на стягнення з третьої особи пені. Суд зазначив, що на користь комітента (позивача) було перераховано 30 999 965,00 грн, та на загальну суму 75 114 487,66 грн останній відступив своє право вимоги ТОВ Фінуніверсал. Відступлення права вимоги за договором надання послуг факторингу від 14.07.2020 відбулось виключно щодо суми грошового зобов`язання в розмірі 32 034 164,39 грн, та, відповідно не вказує на передання вимог на яких наполягає позивач у цій справі в цілому. Доказів перерахування на виконання договору комісії відповідачем позивачу залишку коштів в сумі 267 443 270,35 грн, отриманих від третьої особи за вугілля як при первісному розгляді справи, так і під час нового розгляду суду не надано.

Суд також прийняв до уваги, що відповідно до п.10.7 договору поставки відповідач позбавлений права в добровільному порядку передавати свої права та обов`язки третій особі без попереднього письмового погодження ПАТ Центренерго. Отже, укладання договору про відступлення права вимоги у добровільному порядку не є можливим.

Як зазначено в рішенні, з огляду на фактичні обставини справи, переведення на ТОВ Краснолиманське права вимоги ДП Вугільна компанія Краснолиманська за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 в частині зобов`язань пов`язаних з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань (відповідальності) ПАТ Центренерго зі сплати товару в сумі 3 776 429,46 грн (акт № 3-КЛ) за поставлене вугілля у травні 2020 року, в сумі 28 257 699, 93 грн (акт №4-КЛ) за поставлене вугілля у червні 2020 року, в сумі 2 200 352,61 грн (акт №29-КЛ) та в сумі 7 010 553, 90 грн (акт №30-КЛ) за поставлене вугілля в жовтні, прострочення в сумі 13 168 023, 29 грн (акт №3-ВКК/6), 1 747 231, 36 грн (акт №4-ВКК/6), 16 109 701,27 грн (акт №6-ВКК/6), 4 474 913,24 грн (акт №7-ВКК/6) за поставку вугілля в листопаді за цим договором відповідає належному способу захисту та є ефективним, призводить до відновлення порушеного права, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволено частково.

Публічне акціонерне товариство Центренерго з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 у справі №905/1769/20 скасувати частково та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" постачальником за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та переведення на нього права і обов`язки постачальника.

Скарга обґрунтована тим, що з наданих пояснень Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" вбачається, що починаючи з 20.05.2020 по 26.06.2020 на рахунки позивача були перераховані грошові кошти за договором комісії № 05/05-1 від 05.05.2020 - 30 999 965,00 грн, що не заперечується позивачем за змістом поданої позовної заяви, а починаючи з 23.07.2020 по 03.02.2022 на рахунки нового кредитора - ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал були перераховані грошові кошти за договором комісії № 05/05-1 від 05.05.2020 та договором факторингу б/н від 14.07.2020 - 32 034164,39 грн, що підтверджується наданими доказами до заяви Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська". Таким чином, заборгованість Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" перед ТОВ "Краснолиманська" за договором комісії № 05/05-1 від 05.05.2020 у сумі 32 034 164,39 грн, яка є предметом розгляду справи № 905/1769/20 повністю погашена.

Зазначає, що 14.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінуніверсал (далі - фінансова компанія) та позивачем укладено договір про надання послуг факторингу. З наданих письмових пояснень позивача та відповідача договір факторингу виконувався сторонами та не був розірваний або визнаний недійсним. Отже, починаючи з 14.07.2020 право грошової вимоги за договором комісії на продаж товару №05/05-1 від 05.05.2020 до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" в розмірі 32 034 164,39 грн без ПДВ, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінуніверсал. Позивач (ТОВ "Краснолиманська") із позовною заявою до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" у справі № 905/1769/20 звернувся 16.10.2020. Підставою для звернення позивача до суду слугувала наявність заборгованості відповідача за договором комісії на продаж товару №05/05-1 від 05.05.2020 в розмірі 32 034 1 64,39 грн. Отже, станом на 16.10.2020, тобто на момент звернення позивача до суду, вже не існувало право грошової вимоги до відповідача у сумі 32 034 164,39 грн, оскільки це право було відступлено на користь ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал за укладеним 14.07.2020 договором факторингу.

Вказує, що суд першої інстанції за наявності підстав (погашення існуючої заборгованості за договором комісії на продаж товару №05/05-1 від 05.05.2020 в частині сплати грошових коштів в розмірі 32 034 164, 39 грн), не прийняв рішення про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору, чим порушив приписи пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Посилається на те, що висновки щодо порушення строків розрахунків ПАТ Центренерго за договором постачання можуть бути зроблені судом на підставі дослідження умов договору поставки та первинних документів, що підтверджують поставку та оплату вугільної продукції, а не договору комісії та звітів комісіонера. У той же час, предметом позову у справі № 905/1769/20 є переведення прав та обов`язків за договором постачання, а не стягнення штрафу та пені, що також не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

08.11.2023 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№13677).

08.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№13681) про відкладення розгляду справи.

Представник ПАТ Центренерго у судовому засіданні у режимі відеоконференції проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечив, підтримав вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи була повідомлені належним чином ухвалою суду від 12.10.2023.

Колегія суддів розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Центренерго на рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 у справі №905/1769/20 було відкрито ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023. Ухвалою доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (ст.202 ГПК України).

Враховуючи законодавчо обмежені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, те, що явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, позивачем 12.10.2023 вже подавалось клопотання про відкладення розгляду справи, а також ту обставину, що останнім не наведено обґрунтованих підстав неможливості розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні за відсутності представника позивача, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів розглянувши письмові пояснення позивача (вх.№13677 від 08.11.2023), зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 було встановлено учасникам справи: строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - до 02.10.2023, з доказами їх надсилання учасникам справи; строк для подання заяв, клопотань, тощо - до 02.10.2023.

Частиною 2 ст.207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За таких обстави, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду пояснення позивача (вх.№13677 від 08.11.2023).

До того ж, колегія суддів зазначає, що сторони повинні добросовісно користуватися своїми правами та подавати свої документи у визначений ГПК України або судом строк, а не напередодні судового засідання, як це було зроблено позивачем.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська (комісіонер) та Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (комітент) 05.05.2020 уклали договір комісії на продаж товару №05/05-1, за змістом п. 1.1. якого сторони погодили, що комісіонер зобов`язався за дорученням та за рахунок комітента укласти від свого імені одну або декілька угод щодо продажу товару в асортименті та на умовах, викладених у специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору комісії належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх зобов`язань за цим договором вважається продаж комісіонером товару за цінами, що вказані в специфікаціях до даного договору (далі товар).

Згідно з п.1.3. договору комісії комісіонер виконує свої договірні зобов`язання за комісійну винагороду. Загальна сума винагороди за цим договором складає 960 000,00 грн (в т.ч. ПДВ) на місяць.

Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договір (договори) поставки вугілля з третьою особою (покупцем) (п.1.4. договору комісії).

У п.1.5. договору комісії сторони дійшли згоди, що поставка товару третій особі (покупцю) здійснюється комісіонером.

Проект договірної форми угоди комісіонера із третіми особами щодо продажу товару попередньо не підлягає візуванню комітентом (п.1.6. договору комісії).

За умовами п.1.7. договору комісії взяті на себе за договором зобов`язання комісіонер зобов`язаний виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента.

Товар, що надійшов до комісіонера від комітента є власністю комітента (п.1.8. договору комісії).

Комісіонер зобов`язався, зокрема, самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію комітента, виконати всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір постачання продукції відповідно до вказівок комітента, визначених у специфікаціях до цього договору, та на найвигідніших для нього умовах (п.2.1.1. договору комісії).

Згідно з п.2.1.5 договору комісії комісіонер зобов`язався інформувати комітента про хід виконання доручення, отриманого за цим договором. Протягом п`яти робочих днів після укладення договору постачання із третьою особою щодо продукції комітента повідомити останнього про таке укладення та про передання продукції покупцю.

Комітент також зобов`язався надавати комісіонеру письмовий звіт про виконання його доручення поставки товару третій особі (покупцю) до 10 числа місяця наступного за звітним (п.2.1.6. договору комісії).

Відповідно до п.2.1.7. договору комісії комісіонер зобов`язався передати комітенту отримані грошові кошти за договором постачання із третьою особою протягом двох робочих днів з моменту отримання грошових коштів шляхом перерахування на поточний рахунок комітента.

Грошові кошти, належні комітенту за договором купівлі-продажу із третьою особою, виплачуються комісіонером протягом двох днів з моменту надходження коштів від покупця на поточний рахунок комісіонера шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок комітента (п.4.2. договору комісії).

Передання продукції комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі (п.6.1. договору комісії).

Згідно з п.7.1. договору комісії одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається.

За умовами п.7.2. договору комісії у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання (п.7.3. договору комісії).

У п.10.1. договору комісії сторони дійшли згоди, що договір комісії набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу у разі їх викладення в письмовій формі та підписання сторонами (п.10.3. договору комісії).

05.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Краснолиманське та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська укладено специфікацію №1 до договору комісії, у якій сторони погодили марку, базову ціну за 1 тону вугілля, а також умови продажу за якісними характеристиками вугілля.

На виконання умов договору комісії на продаж товару №05/05-1 від 05.05.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське за актами приймання-передачі вугільної продукції №1-К від 16.05.2020, №2-К від 17.05.2020, №3-К від 18.05.2020, №4-К від 19.05.2020, №5-К від 20.05.2020, №6-К від 23.05.2020, №7-К від 25.05.2020, №8-К від 26.05.2020, №9-К від 27.05.2020, №10-К від 28.05.2020, №11-К від 30.05.2020, №12-К від 31.05.2020 передало, а Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська прийняло продукцію в кількості 30 117 тон.

15.05.2020 між Публічним акціонерним товариством Центренерго (покупець) та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська (постачальник) укладено договір поставки №111/6, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався постачати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля) на визначених у договорі умовах.

Відповідно до п.1.2. договору поставки необхідні для виконання договору відомості вказуються в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.6. договору поставки встановлено, що узгоджений сторонами в відповідній специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями.

Згідно з п.3.6. договору поставки результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.

За умовами п.7.1. договору поставки вугілля, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на вказаний в розділі 12 договору рахунок ВП Матеріально-технічне забезпечення підприємства ДП Вугільна компанія Краснолиманська (код ЄДРПОУ 43235260) протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідних актів. Покупець має право здійснити попередню оплату за вугілля.

Відповідно до п.8.1.1. договору поставки постачальник зобов`язався поставити покупцеві вугілля на умовах договору та на підставі підписаних сторонами специфікацій.

Згідно з п.8.3.1. договору поставки покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах договору.

За змістом п.10.7 договору жодна зі сторін не може передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, а також здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог без попередньої письмової згоди іншої сторони та відповідного рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства Центренерго згідно зі Статутом Публічного акціонерного товариства Центренерго.

Договір поставки набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2020, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п.11.1. договору поставки).

На виконання договору поставки №111/6 від 15.05.2020 Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська за актами приймання-передачі №1-КЛ від 25.05.2020, №2-КЛ від 29.05.2020, №3-КЛ від 31.05.2020, №4-КЛ від 10.06.2020 здійснило поставку партії вугільної продукції Публічному акціонерному товариству Центренерго.

Як наслідок, на виконання п.2.1.6. договору комісії Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська надало Товариству з обмеженою відповідальністю Краснолиманське звіти комісіонера № 1 та №2.

Так, відповідно до звіту комісіонера №1 від 31.05.2020 Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська на виконання доручення згідно з п. 1 договору комісії в травні 2020 здійснило продаж вугільної продукції Публічному акціонерному товариству Центренерго за договором поставки вугілля в кількості 16 659,758 тон на загальну суму 34 776 429, 46 грн.

Відповідно до звіту комісіонера №2 від 30.06.2020 Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська на виконання доручення згідно з п. 1 договору комісії в червні 2020 здійснило продаж вугільної продукції Публічному акціонерному товариству Центренерго за договором поставки вугілля в кількості 13 491,076 тон на загальну суму 28 257 699,93 грн.

Як стверджує позивач в позовній заяві, на виконання умов договору комісії з продажу товару відповідачем в травні 2020 року було перераховано 27 000 000, 00 грн та в червні 2020 року 3 999 965,00 грн, а загалом 30 999 965,00 грн, при цьому, залишок несплаченої заборгованості за договором комісії складає 32 034 164,39 грн.

ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал листом №14/07 від 14.07.2020 повідомило Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська про набуття грошової вимоги, зокрема, по договору №05/05 комісії на продаж товару від 05.05.2020. Зі змісту листа вбачається, що ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал (новий кредитор) володіє правами грошової вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу б/н від 14.07.2020, який укладений між ТОВ Краснолиманське та новим кредитором. Починаючи з 14 липня 2020 року грошові зобов`язання за вказаними в цьому повідомленні договорами на загальну суму 32 034 164,39 грн без ПДВ підлягають виконанню новому кредитору.

Зі змісту договору надання послуг з факторингу від 14.07.2020, укладеного між ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал, фактор, та Товариством з обмеженою відповідальністю Краснолиманське, клієнт, вбачається, що за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 32 000 000,00 грн (надалі кошти) без ПДВ в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором №05/05-1 комісії на продаж товару від 05.05.2020 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська в розмірі 32 034 164,39 грн без ПДВ.

Відповідно до п.1.1.2 договору факторингу клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги боржником.

Згідно з п.2.2 договору факторингу фактор сплачує клієнтові кошти в строк до 31.12.2020 шляхом безготівкового розрахунку.

За змістом п.6.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з 14.07.2020 з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками товариств.

Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське 21.07.2020 звернулося до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська з претензією №95/1, в якій посилалося на необхідність погашення заборгованості за договором комісії у розмірі 32 034 164, 39 грн.

За твердженням позивача, у телефонному режимі він був повідомлений відповідачем про неможливість виконання Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська своїх зобов`язань перед позивачем через невиконання третьою особою Публічним акціонерним товариством Центренерго, п.8.3.1. договору поставки вугілля та несплату в повному обсязі вартості поставленого вугілля, а тому, відповідач позбавлений можливості виконати свої зобов`язання перед позивачем щодо перерахування коштів за отриманий за договором комісії та поставлений Публічному акціонерному товариству Центренерго товар (вугілля) за договором №111/6 від 15.05.2020.

У зв`язку з цим, позивач наполягає на тому, що всупереч частини 4 статті 1016 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази, відповідач не вжив передбачених заходів, а навпаки продовжує здійснювати поставку вугілля Публічному акціонерному товариству Центренерго, чим завдає додаткові збитки позивачу як власнику спірного вугілля.

Посилаючись на обставини невиконання умов договору щодо оплати вартості поставленого вугілля, позивач звернувся до суду з позовом про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське постачальником за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та переведення на нього прав і обов`язків такого постачальника за вказаним договором.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське постачальником за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та переведення на нього прав і обов`язків постачальника.

Матеріальною підставою позову Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське визначило ч.4 ст.1016 ЦК України.

Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Краснолиманське та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська договір є договором комісії на продаж товару.

Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За приписами ст.1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 2-3 ст.1016 ЦК України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Пунктом 4 ст.1016 ЦК України передбачено, що у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Виходячи зі змісту наведеної норми якщо третя особа порушує умови правочинів, які з нею уклав комісіонер, останній зобов`язаний без зволікання повідомити про це комітента, зібрати і забезпечити необхідні докази. В свою чергу, комітент, який отримав повідомлення про порушення його прав з боку третьої особи, має право вимагати передачі йому вимог, які має комісіонер щодо цієї особи.

Отже, передумовою відступлення комісіонером права вимоги до третьої особи комітенту є вчинення низки дій комісіонером, а саме: комісіонер без зволікання повідомляє комітента про порушення третьою особою умов правочинів, укладених між комісіонером та третьою особою; комісіонер збирає та забезпечує необхідні докази; наведене дає підстави комітенту реалізувати своє право вимагати передачі йому вимог, які має комісіонер щодо цієї особи.

Як вже зазначалось, на виконання умов договору поставки №111/6 від 15.05.2020 Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська за актами приймання-передачі №1-КЛ від 25.05.2020, №2-КЛ від 29.05.2020, №3-КЛ від 31.05.2020, №4-КЛ від 10.06.2020 здійснило поставку партії вугільної продукції Публічному акціонерному товариству Центренерго та надало Товариству з обмеженою відповідальністю Краснолиманське звіти комісіонера № 1 та №2.

Так, відповідно до звіту комісіонера №1 від 31.05.2020 Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська в травні 2020 року здійснило продаж вугільної продукції Публічному акціонерному товариству Центренерго за договором поставки вугілля в кількості 16 659,758 тон на загальну суму 34 776 429, 46 грн.

Відповідно до звіту комісіонера №2 від 30.06.2020 Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська в червні 2020 року здійснило продаж вугільної продукції Публічному акціонерному товариству Центренерго за договором поставки вугілля в кількості 13 491,076 тон на загальну суму 28 257 699,93 грн.

На виконання умов договору комісії з продажу товару відповідачем в травні 2020 року було перераховано 27 000 000, 00 грн та в червні 2020 року 3 999 965, 00 грн, загалом 30 999 965, 00 грн.

За твердженням позивача, залишок несплаченої заборгованості за договором комісії склав 32 034 164, 39 грн.

Відступлення права вимоги регулюється ст.512 ЦК України.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Пунктом 10.7 договору поставки №111/6 від 15.05.2020, укладеного між Публічним акціонерним товариством Центренерго та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська, передбачено, що жодна зі сторін не може передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, а також здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог без попередньої письмової згоди іншої сторони та відповідного рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства Центренерго згідно зі Статутом Публічного акціонерного товариства Центренерго.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що договір про відступлення права вимоги укладається на виконання іншого договору, в даному випадку як передбачено ч.4 ст.1016 ЦК України договору комісії. При цьому навіть якщо умовами правочину комісіонера з третьою особою зазначено про неможливість відступлення права вимоги за правочином, відступлення прав вимоги відбудеться, оскільки це прямо передбачено законом.

З огляду на викладене, за наявності передумов, передбачених в першому реченні ч.4 ст.1016 ЦК України, на вимогу комітента сторони мали укласти договір відступлення права вимоги.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що Товариством з обмеженою відповідальністю Краснолиманське та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська здійснювалися заходи щодо укладення договору відступлення права вимоги до Публічного акціонерного товариства Центренерго за договором поставки №111/6 від 15.05.2020, або відповідачем було відмовлено позивачу в укладенні договору відступлення права вимоги до третьої особи. Проект такого договору до матеріалів справи також надано не було.

За твердженням третьої особи Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська не повідомляло Публічне акціонерне товариство Центренерго про відступлення прав вимоги за договором поставки №111/6 від 15.05.2020.

Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, за поясненнями представника позивача, відсутність з боку відповідача відповіді на письмову претензію № 95/1 від 21.07.2020 стала підставою для прямого звернення з даним позовом до суду 01.10.2020, оскільки на думку позивача, письмова вимога про переведення прав і обов`язків постачальника також була б проігнорована відповідачем, з огляду на заборону відступлення прав, яка передбачена умовами договору поставки.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що наведені посилання є припущеннями позивача які не можуть бути покладені в обґрунтування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Зі змісту ч.4 ст.1016 ЦК України вбачається, що передумовою відступлення комісіонером права вимоги до третьої особи комітенту, є порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером.

Виходячи з наведеного, слід враховувати наявність двох груп відносин: внутрішніх (між комітентом та комісіонером) та зовнішніх (між комісіонером та третьою особою). Тобто, в даному випадку з`ясуванню підлягають обставини порушення в зовнішніх відносинах - між комісіонером та третьою особою, за укладеним між ними договором поставки.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "Центренерго" до матеріалів справи були надані наступні платіжні доручення:

- №2171 від 19.05.2020 на суму 5 000 000,00 грн, №2209 від 21.05.2020 на суму 5000 000, 00 грн, №2248 від 26.05.2020 на суму 2 000 000,00 грн, №2299 від 29.05.2020 на суму 15 000 000,00 грн - за призначенням платежу передплата за вугілля згідно договору №111/6 від 15.05.2020;

- №2539 від 25.06.2020 на суму 2 000 000,00 грн, №2587 від 26.06.2020 на суму 2 000 000, 00 грн, №2775 від 14.07.2020 на суму 5 000 000,00 грн, №2864 від 20.07.2020 на суму 50 000,00 грн, №2912 від 23.07.2020 на суму 10 000 000,00 грн, №2963 від 28.07.2020 на суму 5 000 000,00 грн, №3004 від 30.07.2020 на суму 5 000 000, 00 грн, №3069 від 04.08.2020 на суму 10 000 000, 00 грн - за призначенням платежу доплата за вугілля згідно договору №111/6 від 15.05.2020.

Відповідно до звітів комісіонера Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" здійснило продаж вугільної продукції Публічному акціонерному товариству "Центренерго" за договором поставки вугілля на загальну суму 63 034 129,39 грн, при цьому наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями ПАТ "Центренерго" підтверджено оплату товару за договором №111/6 від 15.05.2020 в загальному розмірі 66 050 000,00 грн.

З метою з`ясування дійсних обставин щодо здійснення розрахунків між відповідачем та третьою особою за укладеним договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020, суд першої інстанції зобов`язав відповідача та третю особу надати суду розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків за договором №111/6 від 15.05.2020 в частині продажу ПАТ "Центренерго" вугільної продукції, яка вказана у звітах №1 від 31.05.2020 та №2 від 30.06.2020 про виконання комісійного доручення до договору комісії №05/05-1 від 05.05.2020.

Публічним акціонерним товариством "Центренерго" були надані копії актів приймання-передачі вугільної продукції: №№ 1-КЛ від 25.05.2020 на суму 14 018 665,80 грн, 2-КЛ від 29.05.2020 на суму 11 464 171,43 грн, 3-КЛ від 31.05.2020 на суму 9 293 592,23 грн, 4 -КЛ від 10.06.2020 на суму 28 257 699,93 грн, 5 -КЛ від 31.07.2020 на суму 2 920 634,40 грн, 6-КЛ від 31.07.2020 на суму 4 317 744,63 грн, 7 -КЛ від 10.08.2020 на суму 13 092 210,00 грн, 8-КЛ від 10.08.2020 на суму 9 656 354,24 грн, 9 -КЛ від 19.08.2020 на суму 12 635 386,92 грн, 10 -КЛ від 26.08.2020 на суму 21 069 878,44 грн, 11 - КЛ від 30.08.2020 на суму 14 288 995,44 грн, 12 - КЛ від 10.09.2020 на суму 10 575 938,81 грн, 13 - КЛ від 15.09.2020 на суму 6 602 978,86 грн, 14 - КЛ від 15.09.2020 на суму 3 177 501,96 грн, 15 - КЛ від 23.09.2020 на суму 7 258 527,12 грн, 16 - КЛ від 28.09.2020 на суму 2 023 072,25 грн, 17 - КЛ від 28.09.2020 на суму 4 481 146,23 грн, 18-КЛ від 30.09.2020 на суму 1 833 339,62 грн, 19 - КЛ від 30.09.2020 на суму 2 203 901,41 грн, 20 - КЛ від 30.09.2020 на суму 1 779 886,58 грн, 21 - КЛ від 12.10.2020 на суму 2 448 764,32 грн, 22 - КЛ від 12.10.2020 на суму 2 418 686,49 грн, 23 - КЛ від 12.10.2020 на суму 12 862 113,28 грн, 24 - КЛ від 19.10.2020 на суму 2 377 886,27 грн, 25-КЛ від 20.10.2020 на суму 5 976 353,22 грн, 26 - КЛ від 20.10.2020 на суму 13 173 573,23 грн, 27 - КЛ від 22.10.2020 на суму 1 865 111,38 грн, 28 - КЛ від 22.10.2020 на суму 1 051 782,67 грн, 29 - КЛ від 26.10.2020 на суму 6 176 737,07 грн, 30 - КЛ від 26.10.2020 на суму 7 010 553,00 грн, 31 - КЛ від 30.10.2020 на суму 4 599 856,38 грн, 32-КЛ від 30.10.2020 на суму 4 767 185,55 грн, 33 - КЛ від 11.11.2020 на суму 2 276 315,80 грн, 34 - КЛ від 11.11.2020 на суму 6 338 317,03 грн, 232/ КЛ від 09.11.2020 на суму 4 759 341,12 грн, 233/КЛ від 09.11.2020 на суму 677 442,82 грн, 1-ВКК/6 від 12.11.2020 на суму 2 100 159,95 грн, 2-ВКК/6 від 12.11.2020 на суму 7 423 921,79 грн, 3-ВКК/6 від 16.11.2020 на суму 16 944 404,75 грн, 4-ВКК/6 від 16.11.2020 на суму 1 747 231,36 грн, 5-ВКК/6 від 18.11.2020 на суму 6 763 855,14 грн, 6-ВКК/6 від 23.11.2020 на суму 19 886 082,73 грн, 7 -ВКК/6 від 27.11.2020 на суму 4 474 413,24 грн, 8 -ВКК/6 від 30.11.2020 на суму 2 305 743,17 грн, 9 -ВКК/6 від 30.11.2020 на суму 10 205 267,88 грн, 10-ВКК/6 від 07.12.2020 на суму 10 250 430,52 грн, 11-ВКК/6 від 10.12.2020 на суму 5 172 342,42 грн, 12 -ВКК/6 від 15.12.2020 на суму 19 259 812,17 грн, 13 -ВКК/6 від 18.12.2020 на суму 7 292 411,06 грн.

Також, Публічним акціонерним товариством "Центренерго", крім наведених вище, були надані платіжні доручення, якими здійснювалась оплата за поставлену вугільну продукцію: №2171 від 19.05.2020 на суму 5 000 000,00 грн, №2209 від 21.05.2020 на суму 5 000 000,00 грн, №2248 від 26.05.2020 на суму 2 000 000,00 грн, №2299 від 29.05.2020 на суму 15 000 000,00 грн, №2539 від 25.06.2020 на суму 2 000 000,00 грн, №2587 від 26.06.2020 на суму 2 000 000,00 грн, №2775 від 14.07.2020 на суму 5 000 000,00 грн, №2864 від 20.07.2020 на суму 50 000,00 грн, №2912 від 23.07.2020 на суму 10 000 000,00 грн, №2963 від 28.07.2020 на суму 5 000 000,00 грн, №3004 від 30.07.2020 на суму 5 000 000,00 грн, №3069 від 04.08.2020 на суму 10 000 000,00 грн, №3166 від 12.08.2020 на суму 10 000 000,00 грн, №3233 від 13.08.2020 на суму 5 000 000,00 грн, №3345 від 21.08.2020 на суму 12 000 000,00 грн, №3437 від 27.08.2020 на суму 13 000 000,00 грн, №3596 від 10.09.2020 на суму 15 000 000,00 грн, №3668 від 17.09.2020 на суму 10 000 000,00 грн, №3793 від 24.09.2020 на суму 10 000 000,00 грн, №3870 від 01.10.2020 на суму 19 795 503,25 грн, №4048 від 13.10.2020 на суму 14 288 995,44 грн, №4181 від 27.10.2020 на суму 15 000 000,00 грн, №4320 від 05.11.2020 на суму 8 546 691,70 грн, №4400 від 12.11.2020 на суму 21 527 812,72 грн, №4457 від 17.11.2020 на суму 2 916 849,05 грн, №4668 від 26.11.2020 на суму 22 554 332,90 грн, №4899 від 11.12.2020 на суму 23 575 498,51 грн, №4970 від 18.12.2020 на суму 25 455 491,25 грн, №5193 від 30.12.2020 на суму 36 871 507,02 грн, №008 від 05.01.2021 на суму 15 422 772,94 грн, №101 від 14.01.2021 на суму 26 552 268,23 грн.

Таким чином, з наведених документів вбачається, що відповідачем було поставлено третій особі 204 986,083 тони вугілля на суму 373 557 723,01 грн, третьою особою сплачено суму 373 557 723,01 грн.

З журналу-ордеру ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" по рахунку 3771 Розрахунки з іншої реалізації за період січень 2020р січень 2021р по субконто ПАТ "Центренерго", вбачається, що оборот складає 373 557 723,01 грн.

Відповідно до двостороннього акту звірки розрахунків, складеного між ПАТ "Центренерго" та ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" вбачається, що обороти за період (в цілому по контрагенту) складають 373 557 813,01 грн, заборгованість ПАТ "Центренерго" перед ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" відсутня. Акт підписаний головними бухгалтерами підприємств та скріплений печатками підприємств.

Верховним Судом щодо застосування частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у постановах від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 викладено наступні правові висновки.

Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що як первинними документами (платіжними дорученнями), так і двосторонніми актами звірки підтверджено відсутність заборгованості ПАТ "Центренерго" перед ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська".

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що третьою особою були порушені строки оплати за поставлене вугілля, а саме: прострочення в сумі 3 776 429,46 грн (акт № 3-КЛ) за поставлене вугілля у травні 2020 року, прострочення в сумі 28 257 699, 93 грн (акт №4-КЛ) за поставлене вугілля у червні 2020 року, прострочення в сумі 2 200 352,61 грн (акт №29-КЛ) та в сумі 7 010 553, 90 грн (акт №30-КЛ) за поставлене вугілля в жовтні, прострочення в сумі 13 168 023, 29 грн (акт №3-ВКК/6), 1 747 231, 36 грн (акт №4-ВКК/6), 16 109 701,27 грн (акт №6-ВКК/6), 4 474 913,24 грн (акт №7-ВКК/6) за поставку вугілля в листопаді. Порушення строків оплати заборгованості породжувало право відповідача, відповідно до п.9.14 договору поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020, на стягнення з третьої особи пені. Суд зазначив, що на користь комітента (позивача) було перераховано 30 999 965,00 грн, та на загальну суму 75 114 487,66 грн останній відступив своє право вимоги ТОВ Фінуніверсал. Судом встановлено, що відступлення права вимоги за договором надання послуг факторингу від 14.07.2020 відбулось виключно щодо суми грошового зобов`язання в розмірі 32 034 164,39 грн, та, відповідно не вказує на передання вимог на яких наполягає позивач у цій справі в цілому.

Проте, наведений висновок не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки підставою позову було визначено саме порушення ПАТ "Центренерго" умов договору поставки в частині неоплати в повному обсязі вартості поставленого вугілля, а не порушення строків оплати. Адже позивач в позовній заяві наполягав на наявності в ПАТ "Центренерго" боргу перед Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" в розмірі 32 034 164, 39 грн, а не порушенні строків оплати вказаної суми, та інших оплат за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020. Всі докази надані позивачем до позовної заяви, зокрема, письмова претензія №95/1 від 21.07.2020, акти приймання-передачі вугільної продукції, звіти комісіонера, надані на підтвердження саме цих обставин.

При цьому, позивач не змінював підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 46 ГПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч.1 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.161 ГПК України унормовано, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач заяву в порядку ст.46 ГПК України до суду не подавав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.14 ГПК України).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, порушивши норми процесуального права, не лише змінив підстави позову заявленого позивачем, а й вийшов за межі позовних вимог, надавши оцінку поставкам та платежам, здійсненим за межами спірного періоду (травень-червень 2020 року), щодо прострочення третьою особою платежів за жовтень і листопад 2020 року, чим неправомірно розширив коло обставин які підлягають дослідженню в межах даної справи.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 14.07.2020 між ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал та Товариством з обмеженою відповідальністю Краснолиманське було укладено договір про надання послуг факторингу, відповідно до умов якого позивач відступив фінансовій компанії своє право грошової вимоги за договором комісії на продаж товару №05/05-1 від 05.05.2020 до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" в розмірі 32 034 164, 39 грн.

Таким чином, починаючи з 14.07.2020 право грошової вимоги за договором комісії на продаж товару №05/05-1 від 05.05.2020 до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" перейшло до ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал.

Позивач з позовною заявою звернувся 06.10.2020. При цьому, як вже зазначалось, підставою позову визначено наявність заборгованості відповідача за договором комісії №05/05-1 від 05.05.2020 в сумі 32 034 164, 39 грн.

Тобто, на момент звернення позивача до відповідача 21.07.2020 з претензією №95/1, в якій він посилалося на необхідність погашення заборгованості за договором комісії у розмірі 32 034 164, 39 грн. та до суду, у останнього вже не існувало грошової вимоги до відповідача у вказаній сумі, оскільки це право було відступлено на користь ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал за укладеним 14.07.2020 договором факторингу.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Як вже зазначалось, відповідно до звіту комісіонера №1 від 31.05.2020 Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська в травні 2020 року здійснило продаж вугільної продукції Публічному акціонерному товариству Центренерго за договором поставки вугілля в кількості 16 659,758 тон на загальну суму 34 776 429, 46 грн. Відповідно до звіту комісіонера №2 від 30.06.2020 Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська в червні 2020 року здійснило продаж вугільної продукції Публічному акціонерному товариству Центренерго за договором поставки вугілля в кількості 13 491,076 тон на загальну суму 28 257 699,93 грн.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем оплата за договором здійснювалась як безпосередньо самому позивачу, так і ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал. На виконання відповідачем свого обов`язку перед позивачем за звітами комісіонера №1 та №2 за договором комісії Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" було перераховано: ТОВ Краснолиманське -30 999 965, 00 грн; ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал 32 034 164, 39 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що строк дії договору поставки №111/6 від 15.05.2020, відповідно до п.11.1. договору, було встановлено до 31.12.2020, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Таким чином, строк дії договору поставки станом на час прийняття рішення у справі закінчився.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

При цьому порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

З огляду на викладене, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, при цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси такої особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому виключно порушене право підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, у разі якщо суд установить, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, не є порушеним, суд має відмовити в задоволенні пред`явленого позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

У такому випадку питання про належність та ефективність конкретного способу захисту права не вирішується, оскільки такі способи, закріплені у ст.16 ЦК України, покликані на забезпечення та поновлення лише порушеного права позивача.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У даному випадку норма ч.4 ст.1016 ЦК України безпосередньо вказує на спосіб захисту порушеного права комітента - шляхом відступлення йому права вимоги до третьої особи за договором, укладеним між комісіонером та третьою особою.

Проте, у даній справі права позивача порушені не були, оскільки, як вже зазначалось, це право було відступлено на користь ТОВ Фінансова компанія Фінуніверсал за укладеним 14.07.2020 договором факторингу.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Центренерго про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, з огляду на те, що предметом позовної заяви є не стягнення заборгованості у розмірі 32 034 164, 39 грн, а визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" постачальником за договором поставки вугілля №111/6 від 15.05.2020 та переведення на нього прав і обов`язків постачальника.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 у справі №905/1769/20 в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 4 ст.129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п.п.б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що з урахуванням апеляційного перегляду у задоволенні позову відмовлено повністю, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Центренерго задоволена, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п. 3, 4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Центренерго задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 у справі №905/1769/20 скасувати. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (85310, Донецька область, м.Покровськ, м.Родинське, код ЄДРПОУ 32281519) на користь Публічного акціонерного товариства Центренерго (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул.Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) 1576,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.11.2023

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова