Постанова

від 19.03.2024 по справі 905/1769/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1769/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

від позивача: Шоха С.М.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: Гавкалюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Білоусової Я.О., суддів - Пуль О.А. , Тарасової І.В.

від 08.11.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"

до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Центренерго",

про переведення прав та обов`язків постачальника,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - Відповідач), у якому просило визнати себе постачальником за договором поставки вугілля від 15.05.2020 № 111/6 (далі - Договір поставки) та перевести на себе права і обов`язки постачальника.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором комісії на продаж товару від 05.05.2020 № 05/05-1, укладеним між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір комісії), у частині сплати грошових коштів у розмірі 32 034 164,39 грн унаслідок неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (далі - Третя особа) зобов`язань перед Відповідачем за Договором поставки щодо оплати у повному обсязі вартості поставленого товару (вугілля) в травні та червні 2020 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Справа № 905/1769/20 розглядається господарськими судами не вперше.

4. Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.04.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у справі № 905/1769/20, позовні вимоги задоволено частково. Позивача визнано постачальником за Договором поставки у межах поставки вугільної продукції за звітами комісіонера (Відповідача) від 31.05.2020 № 1, період реалізації - з 25 травня 2020 року до 31 травня 2020 року, та від 30.06.2020 № 2, період реалізації - 10 червня 2020 року. Переведено на Позивача права постачальника у цій частині. В іншій частині позову відмовлено.

5. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що:

- відповідно до змісту частини четвертої статті 1016 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) комітент, який отримав повідомлення про порушення його прав з боку третьої особи, має право вимагати передання йому вимог, які має комісіонер до цієї особи. У такому разі комітент виступає як особа, якій комісіонер передав свої права, та зможе використати передбачені законодавством заходи для безпосереднього впливу на третю особу. В цій справі Третя особа не довела належними та допустимими доказами факт належного виконання Договору поставки. У зв`язку з цим наявні підстави для заміни кредитора у зобов`язанні;

- загальні правила та положення статті 514 ЦК України надають підстави для висновку, що до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Отже, новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги). Суб`єкти зобов`язання можуть провести заміну кредитора лише у певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора, проте це є можливим у разі подільності права вимоги кредитора. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі № 925/1204/15. У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд ураховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам". Таким чином, відступлення права вимоги кредитором є підставою для заміни сторони не в цілому у договорі, а в окремому зобов`язальному правовідношенні, у цьому випадку - щодо 32 034 164,39 грн з відповідними наслідками прострочення (штраф, пеня, вимоги за статтею 625 ЦК України тощо).

6. Постановою Верховного Суду від 16.12.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 14.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 скасовано, а справу № 905/1769/20 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Верховний Суд, зокрема, дійшов таких висновків:

- суди попередніх інстанцій з урахуванням положень статті 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином не з`ясували, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також щодо того, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, виходячи зі змісту норми частини четвертої статті 1016 ЦК України, яка визначена Позивачем матеріально-правовою підставою позову та яка застосована судами до спірних правовідносин. Виходячи з предмета та підстав позову, судам попередніх інстанцій необхідно було надати оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та встановити обставини, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Зокрема, слід було встановити, які права та обов`язки виникають у сторін з Договору комісії, чи відповідали дії сторін умовам договору та вимогам закону;

- за наявності передумов, передбачених у першому реченні частини четвертої статті 1016 ЦК України, на вимогу комітента сторони мали укласти договір відступлення права вимоги. Водночас суди попередніх інстанцій не перевірили, чи вчинялися сторонами, зокрема Позивачем, дії, спрямовані на укладення такого договору, чи Відповідач відмовив Позивачу в укладенні договору відступлення права вимоги до Третьої особи;

- суди передчасно дійшли висновку про обрання Позивачем ефективного способу захисту, а отже й про задоволення позовних вимог, не встановивши, чи були порушені права Позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- висновок судів попередніх інстанцій, що усі платежі, здійснені Третьою особою після 10 липня 2020 року, спростовують доводи про належне виконання умов Договору поставки стосовно оплати поставленого у травні-червні 2020 вугілля, є необґрунтованим. Наведений висновок не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки підставою позову було визначено саме порушення Третьою особою умов Договору поставки в частині несплати у повному обсязі вартості поставленого вугілля, а не порушення строків оплати. Позивач наполягає на наявності у Третьої особи боргу перед Відповідачем у розмірі 32 034 164,39 грн, а не на порушенні строків сплати цієї суми;

- суди попередніх інстанцій не звернули увагу на наявність двох груп відносин між учасниками справи: внутрішніх та зовнішніх. Як наслідок, господарські суди не дали належну правову оцінку тим обставинам, що зовнішні правовідносини за Договором поставки мають триваючий характер, а отже для достеменного з`ясування належного чи неналежного виконання Третьою особою своїх зобов`язань за Договором поставки необхідно було перевірити усі доводи сторін, а також надати оцінку доказам, поданим на їх підтвердження, зокрема первинним документам та акту звірки розрахунків, складеному Третьою особою та Відповідачем.

8. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 позовні вимоги задоволено частково. Переведено на Позивача права вимоги Відповідача за Договором поставки у частині зобов`язань, пов`язаних із несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань Третьої особи за цим договором. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 1 051,00 грн.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване порушенням Третьою особою строків оплати за поставлене вугілля, а саме: простроченням у сумі 3 776 429,46 грн (акт № 3-КЛ) за поставлене вугілля у травні 2020 року, у сумі 28 257 699, 93 грн (акт № 4-КЛ) за поставлене вугілля у червні 2020 року, у сумі 2 200 352,61 грн (акт № 29-КЛ) та у сумі 7 010 553, 90 грн (акт № 30-КЛ) за поставлене вугілля в жовтні 2020 року, у сумі 13 168 023, 29 грн (акт № 3-ВКК/6), у сумі 1 747 231, 36 грн (акт № 4-ВКК/6), у сумі 16 109 701,27 грн (акт № 6-ВКК/6) та у сумі 4 474 913,24 грн. (акт № 7-ВКК/6) за поставлене вугілля в листопаді 2020 року.

Господарський суд Донецької області, зокрема, зазначив, що порушення строків оплати заборгованості породжувало право Відповідача на стягнення пені з Третьої особи відповідно до пункту 9.14 Договору поставки. Відступлення права вимоги за договором надання послуг факторингу від 14.07.2020 відбулося виключно щодо суми грошового зобов`язання у розмірі 32 034 164,39 грн та, відповідно, не вказує на передання вимог, на яких наполягає Позивач у цій справі, в цілому. Суду не надані докази перерахування Відповідачем Позивачу залишку коштів у сумі 267 443 270,35 грн, отриманих від Третьої особи за вугілля, як при первісному розгляді справи, так і під час нового розгляду.

Під час розгляду справи Позивач не заперечував, що до подання позову він не звертався до Відповідача з пропозицією укласти договір про відступлення права вимоги, оскільки йому були відомі договірні домовленості Відповідача з Третьою особою щодо заборони будь-якого відступлення прав, а тому Позивач розумів неефективність таких дій. Крім того, Позивач вважає, що положення частини четвертої статті 1016 ЦК України спрямовані на захист його прав імперативно, без покладення обов`язку вчинення Позивачем додаткових дій.

10. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 у справі № 905/1769/20 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 1 576,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- висновок суду першої інстанції, згідно з яким відступлення права вимоги за договором надання послуг факторингу від 14.07.2020 відбулося виключно щодо суми грошового зобов`язання в розмірі 32 034 164,39 грн, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки підставою позову було визначено саме порушення Третьою особою умов Договору поставки у частині несплати у повному обсязі вартості поставленого вугілля, а не порушення строків оплати. Позивач наполягав на наявності у Третьої особи боргу перед Відповідачем у розмірі 32 034 164, 39 грн, а не на порушенні строків оплати зазначеної суми та інших оплат за Договором поставки. Усі докази, долучені Позивачем до позовної заяви, зокрема письмова претензія від 21.07.2020 № 95/1, акти приймання-передачі вугільної продукції, звіти комісіонера, надавалися на підтвердження саме цих обставин. При цьому Позивач не змінював підставу позову;

- суд першої інстанції, порушивши норми процесуального права, не лише змінив підставу пред`явленого Позивачем позову, а й вийшов за межі позовних вимог, надавши оцінку поставкам та платежем, здійсненим за межами спірного періоду (травень-червень 2020 року), щодо прострочення Третьою особою платежів за жовтень і листопад 2020 року, чим неправомірно розширив коло обставин, які підлягають дослідженню у межах цієї справи;

- 14 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" та Позивачем був укладений договір про надання послуг факторингу (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого Позивач відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" своє право грошової вимоги за Договором комісії до Відповідача у розмірі 32 034 164, 39 грн. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 06 жовтня 2020 року. При цьому підставою позову визначено наявність заборгованості Відповідача за Договором комісії в сумі 32 034 164, 39 грн. Отже, на момент звернення Позивача до Відповідача з претензією № 95/1, у якій він посилався на необхідність погашення заборгованості за Договором комісії у розмірі 32 034 164,39 грн, та на момент звернення до суду у Позивача вже не існувало грошової вимоги до Відповідача у вказаній сумі, оскільки це право було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал";

- матеріалами справи підтверджено, що оплата за Договором комісії здійснювалася Відповідачем як безпосередньо самому Позивачу, так і Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал". На виконання свого обов`язку перед Позивачем за звітами комісіонера № 1 та № 2 за Договором комісії Відповідач: 1) перерахував Позивачу 30 999 965,00 грн; 2) перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" 32 034 164,39 грн;

- строк дії Договору поставки встановлено до 31 грудня 2020 року, а у частині розрахунків - до їх повного виконання. Таким чином, строк дії Договору поставки станом на час прийняття рішення у справі закінчився. Водночас підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору не існувало, оскільки предметом позову є не стягнення заборгованості у розмірі 32 034 164,39 грн, а визнання Позивача постачальником за Договором поставки та переведення на нього прав і обов`язків постачальника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

12. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023, у якій просить скасувати її та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 у справі № 905/1769/20. Позивач також просить стягнути з Відповідача витрати зі сплати судового збору, що були понесені ним у межах цієї справи.

13. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 1016 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах.

Скаржник, зокрема, зазначає, що у наведеній статті йдеться про відступлення права вимоги, на підставі якого до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а підставами її застосування є не лише невиконання договору, укладеного третьою особою з комісіонером, але і наявність допущених порушень, незалежно від того, чи були вони усунуті в ході виконання договору. Підставу позову потрібно розглядати не лише у площині наявності заборгованості Третьої особи з оплати вартості поставленого Відповідачем вугілля, але і з огляду на дотримання інших зобов`язань за Договором поставки, у тому числі повноти та своєчасності здійснення платежів.

Скаржник не заперечує укладення Договору факторингу, однак зауважує, що за ним він зобов`язався відступити право грошової вимоги за Договором комісії на суму 32 034 164,39 грн. Заразом спірними залишаються не лише виконання та наявність порушень Третьою особою Договору поставки у цій частині, але і виконання та наявність допущених порушень у частині поставки вугілля в кількості (маса) 174 835,25 тонн на загальну суму 310 523 593,62 грн.

14. Третя особа у межах встановленого Судом строку подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін; покласти на Скаржника судові витрати.

15. Аргументи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувався Верховний Суд, передаючи справу № 905/1769/20 на новий розгляд, а також мотиви суду апеляційної інстанції за результатами нового розгляду.

Третя особа додатково зазначає, що суд першої інстанції за наявності підстав (погашення існуючої заборгованості за Договором комісії у частині сплати грошових коштів в розмірі 32 034 164, 39 грн) не прийняв рішення про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, чим порушив приписи пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

16. 05 травня 2020 року Позивач (комітент) та Відповідач (комісіонер) уклали Договір комісії, за змістом пункту 1.1 якого сторони погодили, що комісіонер зобов`язався за дорученням та за рахунок комітента укласти від свого імені одну або декілька угод щодо продажу товару в асортименті та на умовах, викладених у специфікації до цього договору.

17. Відповідно до пункту 1.2 Договору комісії належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх зобов`язань за цим договором вважається продаж комісіонером товару за цінами, що вказані в специфікаціях до даного договору (далі - товар).

18. Згідно з пунктом 1.3 Договору комісії комісіонер виконує свої договірні зобов`язання за комісійну винагороду. Загальна сума винагороди за цим договором складає 960 000,00 грн (у тому числі ПДВ) на місяць.

19. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договір (договори) поставки вугілля з третьою особою (покупцем) (пункту 1.4 Договору комісії).

20. За змістом пункту 1.5 Договору комісії сторони дійшли згоди, що поставка товару третій особі (покупцю) здійснюється комісіонером.

21. Проєкт договірної форми угоди комісіонера із третіми особами щодо продажу товару попередньо не підлягає візуванню комітентом (пункт 1.6 Договору комісії).

22. Пунктом 1.7 Договору комісії передбачено, що взяті на себе за договором зобов`язання комісіонер зобов`язаний виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента.

23. Товар, що надійшов до комісіонера від комітента, є власністю комітента (пункт 1.8 Договору комісії).

24. Комісіонер зобов`язався, зокрема, самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію комітента, виконати всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір постачання продукції відповідно до вказівок комітента, визначених у специфікаціях до цього договору, та на найвигідніших для нього умовах (пункт 2.1.1 Договору комісії).

25. Згідно з пунктом 2.1.5 Договору комісії комісіонер зобов`язався інформувати комітента про хід виконання доручення, отриманого за цим договором. Протягом п`яти робочих днів після укладення договору постачання із третьою особою щодо продукції комітента повідомити останнього про таке укладення та про передання продукції покупцю.

26. Комітент зобов`язався надавати комісіонеру письмовий звіт про виконання його доручення поставки товару третій особі (покупцю) до 10 числа місяця, наступного за звітним (пункт 2.1.6 Договору комісії).

27. Відповідно до пункту 2.1.7 Договору комісії комісіонер зобов`язався передати комітенту отримані грошові кошти за договором постачання із третьою особою протягом двох робочих днів з моменту отримання грошових коштів шляхом перерахування на поточний рахунок комітента.

28. Грошові кошти, належні комітенту за договором купівлі-продажу із третьою особою, виплачуються комісіонером протягом двох днів з моменту надходження коштів від покупця на поточний рахунок комісіонера шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок комітента (пункт 4.2 Договору комісії).

29. Передання продукції комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі (пункт 6.1 Договору комісії).

30. Згідно з пунктом 7.1 Договору комісії одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається.

31. За умовами пункту 7.2 Договору комісії у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

32. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання (пункт 7.3 Договору комісії).

33. У пункті 10.1 Договору комісії сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

34. Відповідно до пункту 10.3 Договору комісії зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу у разі їх викладення в письмовій формі та підписання сторонами.

35. Позивач та Відповідач уклали специфікацію №1 від 05.05.2020 до Договору комісії, у якій погодили марку, базову ціну за 1 тонну вугілля, а також умови продажу за якісними характеристиками вугілля.

36. На виконання умов Договору комісії за актами приймання-передачі вугільної продукції № 1-К від 16.05.2020, № 2-К від 17.05.2020, № 3-К від 18.05.2020, № 4-К від 19.05.2020, № 5-К від 20.05.2020, № 6-К від 23.05.2020, № 7-К від 25.05.2020, № 8-К від 26.05.2020, № 9-К від 27.05.2020, № 10-К від 28.05.2020, № 11-К від 30.05.2020, № 12-К від 31.05.2020 Позивач передав, а Відповідач прийняв продукцію у кількості 30 117 тонн.

37. 15 травня 2020 року Третя особа (покупець) та Відповідач (постачальник) уклали Договір поставки, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався постачати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля) на визначених у договорі умовах.

38. Відповідно до пункту 1.2 Договору поставки відомості, необхідні для виконання договору, вказуються в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

39. Пунктом 3.6 Договору поставки встановлено, що узгоджений сторонами у відповідній специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями.

40. Згідно з пунктом 3.6 Договору поставки результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.

41. За умовами пункту 7.1 Договору поставки вугілля оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на вказаний у розділі 12 договору рахунок ВП "Матеріально-технічне забезпечення підприємства" ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" (код ЄДРПОУ: 43235260) протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідних актів. Покупець має право здійснити попередню оплату за вугілля.

42. Відповідно до пункту 8.1.1 Договору поставки постачальник зобов`язався поставити покупцеві вугілля на умовах договору та на підставі підписаних сторонами специфікацій.

43. Згідно з пунктом 8.3.1 Договору поставки покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах договору.

44. Жодна зі сторін не може передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, а також здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог без попередньої письмової згоди іншої сторони та відповідного рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Центренерго" згідно зі статутом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (пункт 10.7 Договору).

45. Договір поставки набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а у частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 Договору поставки).

46. На виконання Договору поставки за актами приймання-передачі № 1-КЛ від 25.05.2020, № 2-КЛ від 29.05.2020, № 3-КЛ від 31.05.2020, № 4-КЛ від 10.06.2020 Відповідач здійснив поставку партії вугільної продукції Третій особі.

47. Як наслідок, на виконання пункту 2.1.6 Договору комісії Відповідач надав Позивачу звіти комісіонера № 1 та № 2.

48. Відповідно до звіту комісіонера від 31.05.2020 № 1 Відповідач на виконання доручення згідно з пунктом 1 Договору комісії у травні 2020 року здійснив продаж вугільної продукції Третій особі за Договором поставки у кількості 16 659,758 тонн на загальну суму 34 776 429,46 грн.

49. Відповідно до звіту комісіонера від 30.06.2020 № 2 Відповідач на виконання доручення згідно з пунктом 1 Договору комісії у червні 2020 року здійснив продаж вугільної продукції Третій особі за Договором поставки у кількості 13 491,076 тонн на загальну суму 28 257 699,93 грн.

50. За твердженням Позивача, на виконання умов Договору комісії з продажу товару Відповідач перерахував у травні 2020 року 27 000 000,00 грн, у червні 2020 року - 3 999 965,00 грн, загалом - 30 999 965,00 грн. При цьому залишок несплаченої заборгованості за Договором комісії складає 32 034 164,39 грн.

51. З метою з`ясування обставин щодо здійснення розрахунків між Відповідачем та Третьою особою за Договором поставки суд першої інстанції зобов`язав Відповідача та Третю особу надати розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків у частині продажу Третій особі вугільної продукції, яка вказана у звітах від 31.05.2020 № 1 та від 30.06.2020 № 2 про виконання комісійного доручення до Договору комісії.

52. Відповідно до двостороннього акту звірки розрахунків, складеного між Третьою особою та Відповідачем, обороти за період (в цілому по контрагенту) складають 373 557 813,01 грн, заборгованість Третьої особи перед Відповідачем відсутня. Акт підписаний головними бухгалтерами та скріплений печатками підприємств.

53. Третя особа надала до матеріалів справи платіжні доручення та копії актів приймання-передачі вугільної продукції.

54. Таким чином, Відповідач поставив Третій особі 204 986,083 тонни вугілля на суму 373 557 723,01 грн; Третя особа сплатила 373 557 723,01 грн.

55. Згідно з журналом-ордером Відповідача по рахунку 3771 "Розрахунки з іншої реалізації" за період січень 2020 року - січень 2021 року по субконто Публічне акціонерне товариство "Центренерго" оборот складає 373 557 723,01 грн.

56. Суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" листом від 14.07.2020 № 14/07 повідомило Відповідача про набуття грошової вимоги, зокрема, за Договором комісії. Зі змісту листа випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (новий кредитор) володіє правами грошової вимоги за вказаним Договором комісії на підставі Договору факторингу. З 14 липня 2020 року грошові зобов`язання за договорами, що зазначені у повідомленні, на загальну суму 32 034 164,39 грн без ПДВ підлягають виконанню новому кредитору.

57. За змістом Договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (фактор) зобов`язується передати грошові кошти у сумі 32 000 000,00 грн (далі - кошти) без ПДВ у розпорядження Позивача (клієнта) за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги за Договором комісії до Відповідача у розмірі 32 034 164,39 грн без ПДВ.

58. Відповідно до пункту 1.1.2 Договору факторингу клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги боржником.

59. Згідно з пунктом 2.2 Договору факторингу фактор сплачує клієнтові кошти у строк до 31 грудня 2020 року шляхом безготівкового розрахунку.

60. За змістом пункту 6.1 Договору факторингу договір вважається укладеним і набирає чинності з 14 липня 2020 року з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками товариств.

61. На виконання свого обов`язку перед Позивачем за звітами комісіонера № 1 та № 2 за Договором комісії Відповідач: 1) перерахував Позивачу 30 999 965,00 грн; 2) перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" 32 034 164,39 грн.

62. Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 95/1, у якій послався на необхідність погашення заборгованості за Договором комісії у розмірі 32 034 164,39 грн. Водночас претензія залишилася без відповіді та без задоволення.

63. За твердженням Позивача, у телефонному режимі Відповідач повідомив його про неможливість виконання своїх зобов`язань перед Позивачем унаслідок невиконання Третьою особою пункту 8.3.1 Договору поставки та несплати у повному обсязі вартості поставленого вугілля, а тому Відповідач позбавлений можливості виконати свої зобов`язання перед Позивачем щодо перерахування коштів за отриманий за Договором комісії та поставлений Третій особі товар (вугілля) за Договором поставки.

64. На підставі викладеного вище Позивач наполягає на тому, що усупереч частині четвертій статті 1016 ЦК України (у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази) Відповідач не вжив передбачених заходів, а навпаки продовжує здійснювати поставку вугілля Третій особі, чим завдає додаткові збитки Позивачу як власнику спірного вугілля.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

65. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, дійшов наступних висновків.

66. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

67. Позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

68. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що одночасно є способом захисту порушеного права.

Підставою позову є факти, котрі обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

69. Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, чим воно зумовлене, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

70. Статті 14 та 269 ГПК України закріплюють обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, зміст якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

71. Оцінка предмета позову здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

72. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Скаржника до Відповідача про визнання Скаржника постачальником за Договором поставки та переведення на нього прав і обов`язків постачальника.

73. У позовній заяві Скаржник посилався на невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором комісії у частині сплати грошових коштів у розмірі 32 034 164,39 грн, що стало наслідком неналежного виконання Третьою особою зобов`язань перед Відповідачем за Договором поставки щодо оплати у повному обсязі вартості поставленого товару (вугілля) в травні та червні 2020 року.

74. Втім, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, Скаржник зазначає, що підставу позову в цій справі потрібно розглядати не лише у площині наявності заборгованості Третьої особи з оплати вартості поставленого Відповідачем вугілля, але і з огляду на дотримання інших зобов`язань за Договором поставки, у тому числі повноти та своєчасності здійснення платежів.

75. За результатами нового розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що Скаржник наполягав на наявності у Третьої особи боргу перед Відповідачем у розмірі 32 034 164, 39 грн, а не на порушенні строків оплати зазначеної суми та інших оплат за Договором поставки. Усі докази, долучені Скаржником до позовної заяви, зокрема письмова претензія від 21.07.2020 № 95/1, акти приймання-передачі вугільної продукції, звіти комісіонера, надавалися на підтвердження саме цих обставин.

На момент звернення Скаржника до Відповідача з претензією № 95/1, у якій він посилався на необхідність погашення заборгованості за Договором комісії у розмірі 32 034 164,39 грн, та на момент звернення до суду у Скаржника вже не існувало грошової вимоги до Відповідача у вказаній сумі, оскільки це право було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал". Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач перерахував фінансовій компанії 32 034 164,39 грн.

76. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

77. Частина третя статті 46 ГПК України передбачає право позивача змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Така заява має бути подана до закінчення підготовчого засідання, а у справах, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

78. Другим реченням частини третьої статті 300 ГПК України встановлено, що зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

79. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога.

80. Як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, Скаржник не реалізував своє право на зміну підстави позову під час розгляду справи у суді першої інстанції.

81. Верховний Суд погоджується з тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки фактично змінив підстави пред`явленого Скаржником позову та вийшов за межі позовних вимог, надавши оцінку поставкам і платежем, здійсненим за межами спірного періоду (травень-червень 2020 року).

82. Наведене призвело до ухвалення Господарським судом Донецької області незаконного рішення, формування висновків суду першої інстанції на підставі обставин, що виходять за межі тих фактів, якими Скаржник обґрунтовує вимогу про захист свого порушеного права.

83. Скаржник стверджує, що з огляду на мотиви Східного апеляційного господарського суду він, як фактичний власник спірного вугілля, маючи інтерес у виконанні зобов`язання, не може звернутися з вимогою про виконання або про відшкодування збитків чи про зобов`язання застосування інших наслідків невиконання Договору поставки до Третьої особи, яка не укладала правочин з комітентом.

84. Водночас Верховний Суд зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить зазначених висновків. Відмова у задоволенні позову зумовлена не запереченням відповідного права Скаржника, а базується на аналізі фактичних обставин, якими він обґрунтовував вимогу про захист свого права, та оцінці доказів, наданих учасниками справи на підтвердження та/або спростування цих обставин.

85. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У цій справі суд апеляційної інстанції, з урахуванням предмета та підстави позову, що були визначені Скаржником, правильно застосував частину четверту статті 1016 ЦК України до спірних правовідносин.

86. Встановивши, що на момент звернення Скаржника до Відповідача з претензією № 95/1 та на момент звернення до суду першої інстанції Скаржник вже не мав спірної грошової вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

87. Натомість доводи Третьої особи щодо необхідності закриття провадження у справі згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

88. Суд погоджується, що частина четверта статті 1016 ЦК України безпосередньо вказує на спосіб захисту порушеного права комітента - шляхом відступлення йому права вимоги до третьої особи за договором, укладеним між комісіонером та третьою особою. Зважаючи, що предметом позову в цій справі є не стягнення заборгованості у розмірі 32 034 164,39 грн, а визнання Скаржника постачальником за Договором поставки та переведення на нього прав і обов`язків постачальника, погашення заборгованості не може слугувати підставою для закриття провадження у справі.

89. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

90. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

91. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

92. Суд зазначає, що твердження Скаржника, якими він обґрунтовує порушення своїх прав, були належним чином оцінені судом апеляційної інстанції з урахуванням доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог і заперечень.

93. Можливість застосування частини четвертої статті 1016 ЦК України на підставі не лише невиконання договору, укладеного третьою особою з комісіонером, а за наявності інших допущених порушень, незалежно від того, чи були вони усунуті в ході виконання договору, не досліджувалася та a priori не підлягала дослідженню у цій справі з огляду на межі судового розгляду, встановлені чинним процесуальним законодавством. Суд апеляційної інстанції не може розглядати підстави позову, що не були визначені позивачем у суді першої інстанції.

94. Як вже було зазначено, Скаржник стверджував про наявність у Третьої особи заборгованості перед Відповідачем за Договором поставки у розмірі 32 034 164, 39 грн, що виникла унаслідок неоплати вартості поставленого товару в травні та червні 2020 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо переведення прав і обов`язків постачальника, Скаржник не зазначав про порушення строків оплати зазначеної суми та інших оплат, порушення Третьою особою будь-яких інших обов`язків за Договором поставки тощо.

95. Таким чином, Скаржник не довів наявність обґрунтованої потреби для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної ним норми матеріального права у спірних правовідносинах. Аргументи Скаржника щодо способу застосування частини четвертої статті 1016 ЦК України виходять за межі фактичних обставин цієї справи.

96. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, зважаючи на визначені Скаржником предмет та підставу позову, а також дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Верховний Суд вважає, що підстави для формування висновку з питання, заявленого Скаржником у касаційній скарзі, відсутні. Ухвалюючи оскаржувану постанову від 08.11.2023, Східний апеляційний господарський суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

97. Інші доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не охоплюються обраною підставою касаційного оскарження та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

98. Суд погоджується з аргументами Третьої особи, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, у тому обсязі, в якому вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

99. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99). Разом із тим статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Отже, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (пункт 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, заява серія A № 303-A).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

101. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

102. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Судові витрати

103. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі № 905/1769/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко