Постанова

від 07.11.2023 по справі 299/6206/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/6206/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 листопада 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Фазикош Г.В., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Сливка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Левко Т.Ю., за позовом Берегівської окружної прокуратури, що діє в інтересах Пийтерфолвівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним та витребування земельної ділянки

встановив:

У грудні 2021 року Берегівська окружна прокуратура, що діє в інтересах Пийтерфолвівської сільської ради, звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання наказу недійсним та витребування земельної ділянки.

В обгрунтування позову зазначає, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №2305-сг від 22.12.2018 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 2121281200:01:001:0106) площею 1 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами контуру 464 на території Великопаладської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

На підставі зазначеного пункту наказу територіального органу виконавчої влади, 27.12.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гечка К.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку, яку останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №172 від 02.02.2019 відчужив на користь відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №249933446 від 25.03.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позивач вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №2305-сг від 22.12.2018 підлягає визнанню недійсним та скасуванню, а спірна земельна ділянка витребуванню від ОСОБА_1 на користь держави, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння (власності) держави внаслідок порушення закону набувачем земельної ділянки та органу уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Рішенням 12 сесії 7 скликання Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 03.07.2017 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», на підставі ст. ст. 118 та 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер - 2124855500:11:013:0012, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за адресою с. Вовково, урочище «Біля Ватерло». 05 липня 2017 року, на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування, державним реєстратором приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер - 2124855500:11:013:0012, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за адресою с. Вовково, урочище «Біля Ватерло», яку останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №898 від 17.07.2017 відчужив на користь ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою №249932975 від 25.03.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, третя особа ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №2305-сг від 22.12.2018) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Фактично ОСОБА_2 реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду цільового призначення двічі, при цьому отримавши безоплатно у власність дві земельні ділянки загальною площею 3 га для ведення особистого селянського господарства. Оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №2305-сг від 22.12.2018 прийнятий з порушеннями вимог ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, такий у відповідності до ст.152 ЗК України та ч.2 ст.16 ЦК України підлягає визнанню недійсним. Водночас, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки № 172 від 02.02.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2121281200:01:001:0106 площею 1 га перейшло до вказаного громадянина. Повернення у власність держави земельної ділянки є умовою позбавлення безпідставних переваг ОСОБА_2 та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес.

З врахуванням наведеного Берегівська окружна прокуратураи, що діє в інтересах Пийтерфолівської сільської ради, просила суд:

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №2305-сг від 22 грудня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», згідно якого ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 2121281200:01:001:0106) площею 1 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами контур 464 на території Великопаладської сільської ради Берегівського (Виноградівського) району Закарпатської області;

- витребувати у ОСОБА_1 на користь Пийтерфолвівської сільскої ради земельну ділянку, кадастровий номер - 2121281200:01:001:0106, площею 1 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, вартістю 417300 грн, що розташована за межами контур 464 на території Великопаладської сільської ради Берегівського (Виноградівського) району Закарпатської області;

- стягнути з ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 9664,50 грн.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Закарпатська обласна прокуратура, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вважає рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з 'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що в порушення вимог ст. ст. 76-79, 89 ЦПК України судом надано неповну оцінку обставинам та фактам, що викладені у позовній заяві, а також наявним в матеріалах справи доказам, зокрема, що стосуються обізнаності ОСОБА_2 про використане ним право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відтак, наявні підстави для визнання недійсним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 22.12.2018 № 2305-сг.

Водночас, позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що на підставі наказу Головного управління №2305-сг від 22.12.2018 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» третій особі у справі - ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 2121281200:01:001:0160) площею 1 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами контур 464 на території Великопаладської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

На підставі вищезазначеного наказу, 27.12.2018 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, яку останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2019 № 172 відчужив на користь ОСОБА_1 (інформаційна довідка від 25.03.2021 № 249933446).

При цьому, прокурором у позовній заяві чітко наведено обставини, які передували прийняттю оспорюваного наказу Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Зокрема зазначено, що рішенням 12 сесії 7 скликання Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 03.07.2017 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер - 2124855500:11:013:0012, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за адресою с. Вовково, урочище «Біля Ватерло». Надалі на підставі даного рішення 05.07.2017 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, яку він у подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2017 № 898 відчужив на користь ОСОБА_3 (інформаційна довідка від 25.03.2021 № 249932975).

Відповідно до ч. З ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Передача безоплатно у власність другої земельної ділянки у трактуванні ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України є незаконною, позаяк, право на безоплатне отримання земельної ділянки громадянином було використане в момент приватизації першої земельної ділянки. Зазначена позиції відображена у постанові Верховного суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц.

Статтею 121 ЗК України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Так, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 гектара.

Незважаючи на чітко встановлену законодавством норму безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, та зважаючи на вже реалізоване право на отримання земельної ділянки, ОСОБА_2 21.09.2018 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки. При цьому, повідомив Головне управління, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність не отримував.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки, на підставі наказу Головного управління від 22.12.2018 № 2305-сг, вже раніше використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Як наслідок, ОСОБА_2 фактично реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду цільового призначення двічі, при цьому отримавши безоплатно у власність дві земельні ділянки загальною площею 3 га для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, вищезазначені обставини явно вказують на дії ОСОБА_2 як на такі, які вчинялися цілеспрямовано з метою незаконного отримання земельної ділянки та збагачення за рахунок державного майна, на шкоду держави і суспільства.

Однак, суд першої інстанції вказаного не врахував та зазначив, що Держгеокадастр не має доступу до спільного узагальненого реєстру осіб, які використали своє право на безоплатне надання їм земельної ділянки по кожному виду використання, оскільки це не передбачено нормативно-правовими актами України.

Однак, реалізація повноважень Головного управління Держгеокадастру має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Отже, в даному випадку, на стадії погодження розробленого проекту землеустрою, яке здійснювалось ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, останнє повинно було перевірити розроблений проект на відповідність вимогам законів, в тому числі ч. 4 ст. 116, п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, і лише в разі встановлення такої відповідності - його погоджувати.

Вирішуючи питання пропорційності та надмірного тягаря, що може бути покладений на відповідача ОСОБА_1 через витребування спірної земельної ділянки, варто враховувати фактичні обставини справи, оскільки у цій справі вбачається, що спірна земельна ділянка не є єдиним засобом виробництва відповідача, поряд із цією земельною ділянкою він є власником інших земельних ділянок згідно даних з ДРРПНМ.

Більше того, витребування спірної земельної ділянки із володіння ОСОБА_1 відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням вимог ЗК України при отриманні третьою особою - ОСОБА_2 безоплатно у власність спірної земельної ділянки, і як наслідок цього, в подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

Обгрунтованість вимог про витребування майна у добросовісного набувача за таких обставин підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15.

Застосування вказаного способу захисту порушених інтересів узгоджується також з роз`ясненнями, наведеними в пунктах 21-26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Зокрема, згідно вказаних роз`яснень, коли майно придбане за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Також у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8949/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Поряд з тим, необхідно врахувати правові висновки постанови Верховного суду від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, що добросовісний набувач внаслідок вилучення земельної ділянки з його незаконного володіння не понесе надмірний тягар, оскільки він не позбавлений права отримати кошти, сплачені ним за спірну земельну ділянку від продавця у порядку двосторонньої реституції. А тому, ОСОБА_1 вправі вимагати від третьої сторони відшкодування зазнаних збитків у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу під впливом обману.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційний суд відхилити вимоги апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому зазначило, що ОСОБА_2 здійснюючи дії щодо оформлення безоплатного набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства звернувся до Головного управління із відповідним клопотанням в якому повідомив, що ним право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не використано, що підтвердив своїм підписом. Та жодним нормативно-правовим актом законодавства України та Положенням про Головне управління, Головне управління не наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок та не є розпорядником інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тож, суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення без порушення норм матеріального та процесуального законодавства за з`ясування всіх фактичних обставин справи, що мають значення.

Пийтерфолвівська сільська рада Берегівського району Закарпатської області подала відзив на апеляційну скаргу в якому виказала свою позиції щодо підтримання такої в повному обсязі. А тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та Задовольнити позов Берегівської окружної прокуратури.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши матеріалисправи,обговоривши підставиі доводиапеляційної скарги,відзивів наапеляційну скаргу,колегія суддіввважає,що такапідлягає задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відхиляючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, при прийнятті оскарженого наказу №2305-сг від 22 грудня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» діяло відповідно до норм чинного земельного законодавства при розгляді клопотань на отримання земельної ділянки в якому ОСОБА_2 повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався. Задоволення віндикаційного позову і витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні доводи.

У ході перегляду справи апеляційним судом встановлено, що 21.09.2018 третя особа по справі ОСОБА_2 звернувся до відповідача по справі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області згідно із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства (вхідна реєстрація від 24.09.2018 № Б-1600/1/17-18), яким повідомив відповідача, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність не отримував.

З метою надання відповідної інформації про земельну ділянку, щодо якої ОСОБА_2 мав намір отримати дозвіл щодо відведення земельної ділянки у власність, Головне управління звернулось листом до відділу у Виноградівському районі Закарпатської області про надання всієї наявної інформації про земельну ділянку відповідно до поданого клопотання, у письмовому та електронному вигляді, згідно відомостей з Державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку.

Відповідно до інформації відділу у Виноградівському районі Головного управління від 02.10.2018 № 1038/405-18-0.19 згідно картографічних матеріалів земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Великопаладьської сільської ради Виноградівського району, вид угідь відповідно до форми статистичної звітності 6-зем - несільськогосподарські угіддя - рілля; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; форма власності - державна; не відноситься до земель, які підлягали паюванню; не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги та не відноситься де земель, що були інвентаризовані за державні кошти.

За результатом розгляду клопотання ОСОБА_2 . Головним управління 12.10.2018 було видано наказ № 1841-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населеного пункту на території Великопаладьської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 21.12.2018 № 2305-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" третій особі ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 2121281200:01:001:0106, площею 1,0000 га в тому числі рілля площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Великопаладської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, а також рекомендовано ОСОБА_2 оформити право власності на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На підставі даного спірного наказу, 27.12.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гечка К.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку.

Таким чином, здійснюючи дії щодо оформлення безоплатного набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства третя особа по справі ОСОБА_2 звернувся до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із відповідним клопотанням, у якому повідомив, що ним право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не використано, що підтвердив своїм підписом.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №172 від 02.02.2019 третя особа ОСОБА_2 відчужив на користь відповідача по справі ОСОБА_1 , спірну земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою №249933446 від 25.03.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи за наявними доказами, обговоривши доводи сторін, колегія суддів дійшла до думки, що суд першої інстанції передчасно відмовив Берегівській окружній прокуратурі у визнанні незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та витребуванні земельної ділянки на користь Пийтерфолвівської сільської ради у відповідності до наступного.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру /Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15/ - Держгеокадастр у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

У підпункті 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначено, що основними завданнями Держгеокадастру є:

реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

У пункті 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області /Затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 зі змінами наказом Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85/ передбачено, що Головне управління у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Згідно підпунктів 9, 13, 14 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області /Затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 зі змінами наказом Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85/, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань:

здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;

розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством;

вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин.

Як наведено в частині другій статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Підпунктом в статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

У абзаці першому частини другої статті 84 ЗК України зазначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно частини першої, четвертої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

У частині шостій статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно підпункту б частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Так, 21.09.2018 третя особа ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства (вхідна реєстрація від 24.09.2018 № Б-1600/1/17-18), яким повідомив Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність не отримував.

З метою надання відповідної інформації про земельну ділянку, щодо якої ОСОБА_2 виявив намір отримати дозвіл щодо відведення такої земельної ділянки у власність, то Головне управління звернулось листом до відділу у Виноградівському районі Закарпатської області про надання всієї наявної інформації про земельну ділянку відповідно до поданого клопотання. У письмовому та електронному вигляді отримано дані, згідно відомостей з Державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку.

Відповідно до інформації відділу у Виноградівському районі Головного управління від 02.10.2018 № 1038/405-18-0.19 згідно картографічних матеріалів запитувана земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Великопаладьської сільської ради Виноградівського району, вид угідь відповідно до форми статистичної звітності 6-зем - несільськогосподарські угіддя - рілля; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; форма власності - державна; не відноситься до земель, які підлягали паюванню; не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги та не відноситься до земель, що були інвентаризовані за державні кошти.

За результатом розгляду клопотання ОСОБА_2 . Головним управління 12.10.2018 було видано наказ № 1841-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населеного пункту на території Великопаладьської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

У подальшому, відповідно до Тимчасового Порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 580 від 31.08.2016 року, оригінал вищезазначеної документації із землеустрою в електронній формі ФОП ОСОБА_4 (сертифікований інженер-землевпорядник, відповідальний за дотримання вимог земельного законодавства) подано через офіційний веб-сайт Держгеокадастру на погодження. За результатами розгляду проекту землеустрою, який здійснювався працівником територіального органу Держгеокадастру, обраним за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру, а саме: експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Празнічна Н. Ф., та 20.11.2018 за № 11126/0/82-18 зазначений проект було погоджено.

Після чого, наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 21.12.2018 № 2305-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки ", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність третій особі ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 2121281200:01:001:0106, площею 1,0000 га в тому числі рілля площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Великопаладської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, а також рекомендовано ОСОБА_2 оформити право власності на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Та 27.12.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гечка К.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 21.12.2018 № 2305-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки".

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №172 від 02.02.2019 третя особа ОСОБА_2 відчужив на користь відповідача ОСОБА_1 , спірну земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою №249933446 від 25.03.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Разом з цим, рішенням 12 сесії 7 скликання Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 03.07.2017 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», на підставі статей 118, 121 ЗК України, третій особі ОСОБА_2 , вже було передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер - 2124855500:11:013:0012, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за адресою с. Вовково, урочище «Біля Ватерло».

Зазначене доводить ту обставину, що ОСОБА_2 у супереч вимог ЗК України два рази отримав у власність дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Ураховуючи вимоги статей 116, 118, 121, 122 ЗК України право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин може отримати на конкурентних засадах через участь в торгах. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 у справі №525/1225/15-ц та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 397/30/17.

Як визначено у частині першій, пункті десятому частини другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно частини першої статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (частина один). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (пункт г частини третьої).

Розглядаючи подане ОСОБА_2 клопотання пронадання йому дозволу нарозроблення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність орієнтовноюплощею 1,0га дляведення особистогоселянського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не здійснило належну повну всебічну перевірку тверджень ОСОБА_2 про те, що ним раніше не було реалізовано право на безоплатне отримання у власнісність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, витребування Головним управління Держгеокадастру у Закарпатській області у ОСОБА_2 відомостей на підтвердження його декларативної заяви, що раніше не скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не суперечило б змісту приписів Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури безкоштовного отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, придбання вдруге на земельних торгах земельної ділянки того ж виду цільового призначення.

Крім цього, отримання земельної ділянки в обхід обов`язкової процедури порушує законну мету безкоштовного її отримання у власність, призводить до незаконного вибуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності.

Враховуючи те,що повторнебезкоштовне наданняодного видуцільового призначення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечить нормам статей 116, 118, 121, 122 ЗК України то позовна вимога щодо визнання незаконним та скасування наказу №2305-сг від 22.12.2018 року Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За близьких правовідносин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 серпня 2022 року в справі № 698/119/18 провадження № 31-21412св21 визнав незаконним та скасував наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду № 23-5746/14-14-СГвід 12 грудня 2014 року.

Щодо вирішення позовної вимоги про витребування майна

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частинами першою та другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Звернувшись до суду з позовом у цій справі, прокурор, діючи в інтересах держави в особі Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району та посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_2 права на безоплатне отримання земельних ділянок одного виду використання, просив витребувати земельну ділянку на користь територіальної громади у ОСОБА_1 , якому цю земельну ділянку за договором купівлі-продажу № 172 від 02.02.2019 р. не маючи законних підстав для цього відчужив ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19).

Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи.

При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_2 незаконно в черговий раз на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №2305-сг від 22.12.2018 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» заволодів безоплатно у власність земельною ділянкою за кадастровим номером 2121281200:01:001:0106, площею 1,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами контуру 464 на території Великопаладської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області

Та згідно з договором купівлі-продажу за № 172 від 02.02.2019 р. ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку, який, у свою чергу, зареєстрував право власності на неї за собою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі№ 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 687/425/20 (провадження № 61-9430св21).

З урахуванням наведеного, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади, не з її волі, а тому, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що така земельна ділянка не може бути витребувана у добросовісного набувача. Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що спірна земельна ділянка на підставі положень статті 388 ЦК України підлягає витребуванню у ОСОБА_1 , оскільки такий спосіб захисту забезпечить відновлення порушених прав об`єднаної територіальної громади с. Пийтерфолво, Берегівського району Закарпатської області.

У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 наведені у відзиві на апеляційну скаргу щодо неможливості витребування нерухомого майна у добросовісного набувача шляхом витребування такого майна.

Щодо застосування ефективного засобу юридичного захисту після завершення цього судового процесу.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову),несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій,а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання, пункти 4 і 5 частини 3 статті 2, частини 1-4 статті 12, частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України.

Під час розгляду цієї справи ОСОБА_1 як співвідповідач розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування матеріальної шкодиу зв`язку із заявленою вимогою про витребування спірної земельної ділянки.

Крім того, як майновий тягар, так і тягар розчарування у результаті задоволення позовних вимог і повернення спірної земельної ділянки власникові, може бути належно компенсований ОСОБА_1 в іншому судовому процесі.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавство України надає ОСОБА_1 після завершення цього судового процесу додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Він не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до ОСОБА_2 , в якого придбав спірну земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини 1 цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, а також в пункті 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц, та пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Водночас, необхідним є наголосити на тім, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

А звідси, інші доводи ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не являються тими обставинами, які б слугували підставою для колегії суддів стосовно відхилення заявлених позовних вимог, та не впливають на правові висновки у спірних правовідносинах і не спростовують викладеного вище.

Наведеного суд першої інстанції не врахував, та безпідставно дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог. Відтак, такі висновки суду першої інстанції є такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та досліджених обставинах, разом з зібраними у справі доказами та доводами учасників справи.

Зважуючи на встановлене у контексті вимоги пунктів 1 - 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, колегія суддів належним чином дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшла обґрунтованого висновку про те, що право об`єднаної територіальної громади у спірних правовідносинах є порушеним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню за вищенаведених доводів, та у зв`язку із цим доводи апеляційної скарги є підставними.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

За подачу позову Закарпатська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 8529,50 гривень, Т.1, а.с. 48. Та за подачу апеляційної скарги Закарпатська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 12794,00 гривні, Т.2, а.с. 15. Тож, Закарпатською обласною прокуратурою сплачено судового збору на загальну суму в розмірі 21 323,50 гривні, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 в якого витребувано спірну земельну ділянку.

Зважуючи на викладене та керуючись нормами статей 141, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури, задовольнити.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року скасувати та постановити у справі постанову про задоволення позову.

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №2305-сг від 22 грудня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», щодо передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 2121281200:01:001:0106) площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту контур 464 на території Великопаладської сільської ради Берегівського (Виноградівського) району Закарпатської області, визнати незаконним та скасувати.

Витребувати у ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь Пийтерфолвівської сільської ради Берегівський район, Закарпатська область, ЄДРПОУ: 04349165, юридична адреса: 90354, с. Пийтерфолво, вул. Ференці Раковці 137, земельну ділянку (кадастровий номер - 2121281200:01:001:0106) площею 1,0000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, вартістю 417300,00 гривень, що розташована за межами населеного пункту контур 464 на території Великопаладської сільської ради Берегівського (Виноградівського) району Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ: 02909967, юридична адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, Закарпатська область судові витрати у розмірі 21 323,50 гривні, судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 17 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: