Рішення

від 15.11.2023 по справі 910/9523/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2023Справа № 910/9523/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» (03037, місто Київ, ВУЛИЦЯ КЛИМЕНКА, будинок 12 А, офіс 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 38021870) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» (02091, місто Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ВЕРБИЦЬКОГО, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 35618473) стягнення заборгованості у розмірі 9 609 594 грн. 69 коп.Представники:

від Позивача: Письмак О.Є. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Нечипорук І.І. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 9 609 594 грн. 69 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року.

Одночасно з позовною заявою, Позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 9 609 594 грн. 69 коп., що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО», а саме № НОМЕР_1 в банку АТ КБ «Приватбанк» та інших рахунках, які відкриті та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» в банківських та фінансових установах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 року відкрито провадження у справі №910/9523/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.07.2023 року.

04.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 05.07.2023 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче судове засідання на 26.07.2023 року.

12.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналу документу та призначення судової експертизи.

24.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив, заперечення на клопотання про витребування оригіналу документу та призначення судової експертизи.

У підготовче засідання 26.07.2023 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд клопотання Відповідача про витребування оригіналу документу та призначення судової експертизи, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 30.08.2023 року.

08.08.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

25.08.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення на заперечення.

У підготовче засідання 30.08.2023 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотань Відповідача про витребування доказів та призначення експертизи, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 15.09.2023 року.

У підготовче засідання 15.09.2023 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023 року.

17.10.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення.

У судовому засіданні 18.10.2023 року Відповідач заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання сторонам часу врегулювати спір мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про оголошення перерви, оголошено перерву в судовому засіданні до 08.11.2023 року.

У судове засідання 08.11.2023 року представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 15.11.2023.

08.11.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 15 листопада 2023 року представник Відповідача заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання.

Суд розглянувши клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи, задоволенню не підлягає, оскільки вказана причина не може бути визнана судом поважною, так як чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

Крім того, Суд звертає увагу, що у судовому засіданні 18.10.2023 був присутній уповноважений представник Відповідача, а у судові засідання, призначені на 08.11.2023, 15.11.2023, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» Гетіков В.М., який діяв на підставі ордеру, не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак був присутній у судовому засіданні під головуванням судді Чинчин О.В. під час розгляду справи №910/10638/23, яка була призначена на 15.11.2023 об 11:00 год.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Разом з цим, Суд наголошує, що однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Отже, Суд вважає, що дії Відповідача щодо подання клопотання про відкладення розгляду даної справи свідчать про зловживання своїми правами Відповідачем, що є неприпустимим з огляду на норми Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.

Представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд їх задовольнити. Представник Відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 15 листопада 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

27.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» (Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №27/07-2021, відповідно до умов якого за винагороду та на умовах, викладених у цьому документі, Компанія має намір залучити Виконавця для надання кранових послуг із підйому та переміщення важких негабаритних нетипових вантажів, час від часу, в залежності від обставин. (а.с.13-45)

Згідно з п.2.1.1 Договору Виконавець виконує та надає всі послуги викладені в Замовленні, що видається Компанією, та яке погоджується між сторонами, тa узагальнене відображення якого міститься в Додатку А цього Договору, і виконує всі інші зобов`язання відповідно до умов цього Договору («Послуги»).

У п.2.2.1 Договору визначено, що Виконавець повідомляє Компанію заздалегідь про визначену (передбачувану) Дату виконання на електронну пошту представника Компанії, зазначену в реквізитах даного Договору та за умови, що послуги будуть готові до перевірки. Після отримання такого повідомлення та надання послуг Компанія протягом семи (7) робочих днів перевіряє Послуги та, у випадку відсутності обґрунтованих зауважень до Послуг, у вказаний семиденний строк Компанія підписує та передає Виконавцю Акт надання послуг. Виконавець має право подавати Компанії Акт надання послуг на підписання/погодження Компанії за кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів надання Послуг.

Відповідно до п.2.2.4 Договору раз на тиждень Виконавець за вимогою Компанії, надсилає Компанії звіт, в якому зазначається детальна інформація про надані послуги на Майданчику за кожен день, а саме об?єм наданих послуг, перелік застосованого обладнання та персоналу, години роботи тощо. Протягом п?яти днів з моменту отримання такого Звіту (в тому числі шляхом електронної пошти) Компанія підтверджує та схвалює такий Звіт шляхом його підписання та надсилання Виконавцю, або надсилає Виконавцю свої заперечення до такого Звіту в письмовій формі. Звіт вважається підписаним Компанією, у випадку, якщо Компанія не надала свої письмові заперечення щодо Звіту протягом п?яти днів з моменту його отримання.

Відповідно до п.2.2.5 Договору щоденно Виконавець надає Компанії Змінний рапорт, що є Додатком №1 до Додатку D до цього Договору. Змінний рапорт містить інформацію про обсяг виконаних Виконавцем робіт за день, кількість (із зазначенням прізвищ) працівників Виконавця, що приймали участь у роботах. Змінний рапорт підписується Компанією протягом одного робочого дня, не враховуючи дня подання, з моменту отримання відповідного рапорту або надаються мотивовані зауваження до рапорту. Від Компанії рапорт підписується директором Політанським О.В., або іншою особою Компанії, яка має повноваження (довіреність від Компанії, лист Компанії за підписом уповноваженої особи).

Від Виконавця рапорт підписується оператором крану або іншою уповноваженою особою Виконавця. Рапорт вважається підписаним Компанією, y випадку, якщо Компанія не надала свої письмові заперечення щодо Рапорту протягом одного робочого дня, не враховуючи дня подання, з моменту отримання відповідного рапорту.

Згідно з п.2.2.6 Договору щоденні змінні рапорти, підписані обома Сторонами, є підставою для здійснення прорахунку витраченого часу на надання послуг Виконавцем та відповідно підставою для проведення розрахунку за надані послуги.

Компанія оплачує (узгоджені частини) Вартість у якості авансового платежу у розмірі не менше орієнтовної вартості послуг Виконавця за 2 (два) місяці перед початком Послуг(и) погоджено у Замовленні(ях). (п.5.2.1 Договору)

Відповідно до п.5.2.3 Договору оплата Послуг (за виключенням авансових платежів), якщо інше не буде погоджено Сторонами у Замовленнях здійснюється Компанією Виконавцю протягом 15 (п?ятнадцяти) календарних днів від дати підписання Сторонами Акту надання послуг.

Додатком В - Графік надання послуг до Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року Сторони домовились про наступний графік надання Послуг за Договором: 1. Мобілізація крана в Україну - протягом 21 календарних днів від дати отримання Виконавцем від Компанії передплати за вказану послугу. 2. Демобілізація крана з України - протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати отримання Виконавцем від Компанії передплати за вказану послугу та закінчення надання Виконавцем Компанії Послуг відповідним краном. Робота крана з оператором/машиністом під час виконання на Майданчику робіт щодо вантажно-розвантажувальних робіт, монтажу металоконструкцій, обладнання та/або інших вантажів на Майданчиках Компанії (з використанням 40 (сорока) додаткових дерев?яних матів) протягом 10 (десяти) годин щодня протягом 6 (шести) днів на тиждень.

Додатком С - Ціни/оплата/різне до Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року Сторони домовились про наступну вартість Послуг: 1. Мобілізація крана в Україну - гривневий еквівалент 110 000,00 (сто десять тисяч) Євро, додатково нараховується і сплачується ПДВ 20%. 2. Демобілізація крана з України - гривневий еквівалент 110 000,00 (сто десять тисяч) Євро, додатково нараховується і сплачується ПДВ 20%. 3. Вартість додаткової роботи крану SL3800 за 1 (одну) годину становить гривневий еквівалент 450 Євро, додатково нараховується і сплачується ПДВ 20% (використовується при замовленні Послуг на період більше ніж мінімальне замовлення). Сторони погодили, що у випадку замовлення Послуг на менший термін, ніж мінімальне замовлення, вважатиметься, що строк надання Послуг становить 6 (шість) днів на тиждень (по 10 годин на добу).

Додатковою угодою №1 від 10.12.2021 року до Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року Сторони виклали п.11.5.1 в такій редакції: «Цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами, яка зазначена на початку цього Договору, та Договір діє до 31.12.2022 року (дата припинення Договору)». (а.с.46-47)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року Позивач листом №18/04-01 від 18.04.2023 року надіслав на адресу Відповідача для підписання Акти надання послуг №28 від 24.02.2022 року на суму 4 354 420 грн. 17 коп., №31 від 23.05.2022 року на суму 4 215 921 грн. 60 коп., які підписані в односторонньому порядку Позивачем й скріплені печаткою підприємства Виконавця, що підтверджується копіями накладної від 19.04.2023 р., опису вкладення у цінний лист, роздруківкою з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» про вручення 24.04.2023 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача. (а.с.48-54)

Претензією №10/05-01 від 10.05.2023 року Позивач вимагав від Відповідача сплатити заборгованість за договором у розмірі 7879141 грн. 94 коп., що підтверджується копіями накладної від 10.05.2023 р., опису вкладення у цінний лист, роздруківкою з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» про вручення 15.05.2023 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача. (а.с.81-85)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» перед Позивачем становить 7 879 141 грн. 94 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» 3% річних у розмірі 264 678 грн. 58 коп. та інфляційні у розмірі 1 465 774 грн. 17 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що акти були надіслані на адресу Відповідача лише у квітні 2023 року, тобто через рік після надання послуг. Відповідач не підписав вказані акти, оскільки строк дії договору закінчився, до актів не додано доказів надання послуг. Крім того, Відповідач не повідомляв Позивача про готовність надання до перевірки наданих послуг, які визначені в актах, не надав замовлення на послуги, з Актів незрозуміло які послуги були надані Позивачем. Акт звірки взаємних розрахунків не був підписаний директором Відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

27.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» (Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №27/07-2021, відповідно до умов якого за винагороду та на умовах, викладених у цьому документі, Компанія має намір залучити Виконавця для надання кранових послуг із підйому та переміщення важких негабаритних нетипових вантажів, час від часу, в залежності від обставин. (а.с.13-45)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» перед Позивачем становить 7 879 141 грн. 94 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Відповідач не повідомляв Позивача про готовність надання до перевірки наданих послуг, які визначені в актах, не надав замовлення на послуги, з Актів незрозуміло які послуги були надані Позивачем.

Згідно з п.2.1.1 Договору Виконавець виконує та надає всі послуги викладені в Замовленні, що видається Компанією, та яке погоджується між сторонами, тa узагальнене відображення якого міститься в Додатку А цього Договору, і виконує всі інші зобов?язання відповідно до умов цього Договору («Послуги»).

В матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» №056 від 18.04.2022, яким просив ТОВ «САРЕНС УКРАЇНА» вчинити заходи з демонтажу будівельного крану SL3800 на об`єкті «Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві», який підписаний директором Відповідача й скріплений печаткою. (а.с.159) Таким чином, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо незамовлення вказаних послуг.

Крім того, Додатком В - Графік надання послуг до Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року Сторони домовились про наступний графік надання Послуг за Договором, зокрема, передбачили послуги з Демобілізації крана з України.

Відповідно до п.2.2.5 Договору щоденно Виконавець надає Компанії Змінний рапорт, що є Додатком №1 до Додатку D до цього Договору. Змінний рапорт містить інформацію про обсяг виконаних Виконавцем робіт за день, кількість (із зазначенням прізвищ) працівників Виконавця, що приймали участь у роботах. Змінний рапорт підписується Компанією протягом одного робочого дня, не враховуючи дня подання, з моменту отримання відповідного рапорту або надаються мотивовані зауваження до рапорту. Від Компанії рапорт підписується директором Політанським О.В., або іншою особою Компанії, яка має повноваження (довіреність від Компанії, лист Компанії за підписом уповноваженої особи).

Від Виконавця рапорт підписується оператором крану або іншою уповноваженою особою Виконавця. Рапорт вважається підписаним Компанією, y випадку, якщо Компанія не надала свої письмові заперечення щодо Рапорту протягом одного робочого дня, не враховуючи дня подання, з моменту отримання відповідного рапорту.

Згідно з п.2.2.6 Договору щоденні змінні рапорти, підписані обома Сторонами, є підставою для здійснення прорахунку витраченого часу на надання послуг Виконавцем та відповідно підставою для проведення розрахунку за надані послуги.

В матеріалах справи наявні змінні рапорти, складені на виконання умов Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року, за період з 25.08.2021 року по 20.02.2022 року, які підписані уповноваженими представниками Сторін. (а.с.56-80)

Відповідно до п.11.1.1 Договору всі повідомлення, вимоги, претензії або інші повідомлення Сторонам, відповідно до цього Договору, надаються англійською та/або українською мовами і вважаються належним чином наданими або зробленими у письмовій формі, якщо відправлені іншій стороні рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, електронною поштою або кур`єром (або таким чином, як відповідна Сторона може в подальшому письмово повідомити іншу Сторону): для Компанії директор Політанський О.В. ua.pav84@gmail.com.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» на електронну пошту, зокрема, ua.pav84@gmail.com надіслав звіт, рапорти роботи крану за лютий 2022, просив підписати рапорти за 21-24.02.2022 й підтвердити роботу крану. (а.с. 164-166)

Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині 2 ст. 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч. 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20 та 14.12.2021 у справі №910/17662/19).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Враховуючи викладене, Суд приймає до уваги електронний лист від 16.03.2022 року в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надсилання на адресу Відповідача, узгоджену Сторонами у Договорі про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року, рапортів за лютий 2022 року. В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» письмових заперечень щодо Рапортів за лютий 2022 року протягом одного робочого дня, не враховуючи дня подання, з моменту отримання відповідного рапорту, тобто у строк по 17.03.2022 року, а тому відповідно до п.2.2.5 Договору вказані рапорти вважаються підписаними Відповідачем.

У п.2.2.1 Договору визначено, що Виконавець повідомляє Компанію заздалегідь про визначену (передбачувану) Дату виконання на електронну пошту представника Компанії, зазначену в реквізитах даного Договору та за умови, що послуги будуть готові до перевірки. Після отримання такого повідомлення та надання послуг Компанія протягом семи (7) робочих днів перевіряє Послуги та, у випадку відсутності обґрунтованих зауважень до Послуг, у вказаний семиденний строк Компанія підписує та передає Виконавцю Акт надання послуг. Виконавець має право подавати Компанії Акт надання послуг на підписання/погодження Компанії за кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів надання Послуг.

Згідно з п.2.2.3 Договору у випадку, якщо (подальша) перевірка не виявить жодних дефектів або пропусків у послугах, Виконавець складає і підписує протягом п?яти (5) робочих днів від дати усунення усіх недоліків у Послугах) разом з Компанією акт, який підтверджує прийняття Послуг, у формі «Акту надання послуг». Акт надання послуг вважається підписаним Компанією, у випадку, якщо Компанія не надала свої письмові заперечення щодо Акту надання послуг протягом п?яти робочих днів з моменту його отримання.

Листом від 23.05.2022 року Позивач надіслав на електронну пошту, зокрема, ua.pav84@gmail.com, Акт №31 від 23.05.2023 року. (а.с.163)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року Позивач листом №18/04-01 від 18.04.2023 року надіслав на адресу Відповідача для підписання Акти надання послуг №28 від 24.02.2022 року на суму 4 354 420 грн. 17 коп., №31 від 23.05.2022 року на суму 4 215 921 грн. 60 коп., які підписані в односторонньому порядку Позивачем й скріплені печаткою підприємства Виконавця, що підтверджується копіями накладної від 19.04.2023 р., опису вкладення у цінний лист, роздруківкою з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» про вручення 24.04.2023 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача. (а.с.48-54)

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання письмових заперечень щодо Актів надання послуг №28 від 24.02.2022 року, №31 від 23.05.2022 року на суму 4 215 921 грн. 60 коп. протягом п?яти робочих днів з моменту їх отримання, а тому Акти надання послуг вважаються підписаними Компанією відповідно до п.2.2.3 Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року, а саме Акт №31 від 23.05.2022 р. - 30.05.2022 року, а Акт №28 від 24.04.2022 року - 01.05.2023 року відповідно, оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання вказаного Акту раніше.

Таким чином, Суд зазначає, що на виконання умов Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року Позивач надав кранові послуги із підйому та переміщення важких негабаритних нетипових вантажів, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №28 від 24.02.2022 року на суму 4 354 420 грн. 17 коп., №31 від 23.05.2022 року на суму 4 215 921 грн. 60 коп., а загалом на суму в розмірі 8 570 341 грн. 77 коп., та здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 691 199 грн. 83 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1288 від 01.02.2022 року на загальну суму 3006024 грн. 77 коп. (а.с.141)

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо надсилання актів на адресу Відповідача лише у квітні 2023 року поза межами дії Договору, оскільки закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17. Також, до висновку про те, що закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, а зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати незважаючи на закінчення строку дії договору, дійшов Верховний Суд у постановах від 19.03.2019 по справі №916/626/18 та від 04.05.2018 № 927/333/17.

Відповідно до п.5.2.3 Договору оплата Послуг (за виключенням авансових платежів), якщо інше не буде погоджено Сторонами у Замовленнях здійснюється Компанією Виконавцю протягом 15 (п?ятнадцяти) календарних днів від дати підписання Сторонами Акту надання послуг.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року обов`язок Відповідача по оплаті наданих послуг на загальну суму в розмірі 8 570 341 грн. 77 коп. станом на момент розгляду даної справи настав, а саме за Актом №28 від 24.02.2022 року - 16.05.2023 року (01.05.2023 року дата погодження акту + 15 календарних днів), за Актом №31 від 23.05.2022 року - 14.06.2022 року (30.05.2022 року дата погодження акту + 15 календарних днів)

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» за Договором про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року становить 7 879 141 грн. 94 коп., що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом за період 9 місяців 2022 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.55)

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що Акт звірки взаємних розрахунків не був підписаний директором Відповідача.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Яке вже неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, чи була печатка загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відбитком печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відбиток печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 - 7, 9 - 11 глави 3 розділу IІ «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (затверджені наказом Мінюсту України від 18.06.2015 № 1000/544; зареєстровані в Мінюсті України 22.06.2015 р. за №736/27181), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами, - право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

В інструкції з діловодства установи визначаються види і кількість печаток, штампів, що застосовуються, перелік документів, підписи на яких відповідно до законодавства необхідно скріплювати печаткою установи, та порядок застосування печаток.

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності.

У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі.

Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щороку комісією, призначеною розпорядчим документом керівника установи, та оформлюється актом.

Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. За таких обставин відповідач, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при засвідченні спірного акта прийому-передачі наданих послуг.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст. ст. 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про те, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» була втрачена, чи була підроблена, чи було інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі Відповідача. За таких підстав, Суд приймає до уваги Акт звірки взаємних розрахунків станом за період 9 місяців 2022 року в якості належного та допустимого доказу у справі.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» в розмірі 7 879 141 грн. 94 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 7 879 141 грн. 94 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 12.03.2022 р. по 15.06.2023 р. у розмірі 264 678 грн. 58 коп. та інфляційні у розмірі 1 465 774 грн. 17 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 12.03.2022 р. по 15.06.2023 р. у розмірі 264 678 грн. 58 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача за Актом №28 від 24.02.2022 року, а саме з 16.05.2023 року, а не з 12.03.2022 року, як помилково вважає Позивач. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 12.03.2022 р. по 15.06.2023 р. у розмірі 135 811 грн. 33 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено таку правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць. Зокрема, у наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 12.03.2022 р. по 15.06.2023 р. у розмірі 1 465 774 грн. 17 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача за Актом №28 від 24.02.2022 року, а саме з 16.05.2023 року, а не з 12.03.2022 року, як помилково вважає Позивач. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 16.06.2022 р. по 15.06.2023 р. у розмірі 477 114 грн. 65 коп. проте у визначеному Позивачем розмірі та за визначений період, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7 879 141 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 135 811 грн. 33 коп. та інфляційні у розмірі 477 114 грн. 65 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРАНСАВТО» (02091, місто Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ВЕРБИЦЬКОГО, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 35618473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САРЕНС УКРАЇНА» (03037, місто Київ, ВУЛИЦЯ КЛИМЕНКА, будинок 12 А, офіс 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 38021870) заборгованість у розмірі 7 879 141 (сім мільйонів вісімсот сімдесят дев`ять тисяч сто сорок одна) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 135 811 (сто тридцять п`ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 33 коп., інфляційні у розмірі 477 114 (чотириста сімдесят сім тисяч сто чотирнадцять) грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 127 381 (сто двадцять сім тисяч триста вісімдесят одна) грн. 02 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 листопада 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин