Рішення

від 20.11.2023 по справі 917/1746/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 Справа № 917/1746/23

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буровий інструмент» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40946031, юридична адреса: вул. В.Тирнівська, 36, корп. 2, кв.51, м. Полтава, 36040; поштова адреса: вул. Київське Шосе, 74, м. Полтава, 36040)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДК ГРУП» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37531379, адреса: вул. Котляревського, 22 б, кім. 411, м. Полтава, 36014)

про стягнення 159 000, 00 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 159 000,00 грн.

Ухвалою від 22.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 22.09.2023 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулась до суду із відміткою відділу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що за визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні - 27.09.2023 - слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Додатково про відкриття провадження у справі суд повідомив учасників справи шляхом опублікування 05.10.2023 оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі «Новини» https://pl.arbitr.gov.ua/.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» та ТОВ «СДК ГРУП» було укладено договір №120823 від 14.08.2023, за яким ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» був Замовником, а ТОВ «СДК ГРУП» - Підрядником.

Позивач у позовній заяві також зазначив про таке:

-у відповідності до пункту 1.1. Договору №120823 від 14.08.2023 Підрядник зобов`язувався виконати роботи з антикорозійного захисту резервуарів для бурового розчину;

-пунктом 1.4. сторони погодили, що термін виконання робіт становить: з 18.08.2023 до 08.09.2023. Будь яких інших домовленостей щодо термінів виконання робіт сторони не погоджували;

-на підставі виписаного ТОВ «СДК ГРУП» рахунку на оплату № 12 від 15.08.2023, ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» перерахувало аванс в розмірі 159 000,00 на рахунок ТОВ «СДК ГРУП» згідно з платіжною інструкцією №0162 від 16.08.2023;

-станом на 08.09.2023 року роботи знаходилися на початковій стадії, мали суттєві недоліки щодо якості, в зв`язку з чим Замовнику стало очевидно, що роботи виконані у строк та якісно не будуть. Тому ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» 08.09.2023 відповідно до п. 2 ст. 849 та п. з ст. 858 Цивільного кодексу України відмовився від договору підряду №120823 від 14.08.2023 з боку Замовника;

-на момент звернення до суду дія договору №120823 від 14.08.2023 є припиненою, проте, аванс в розмірі 159 000,00 грн відповідачем не повернуто.

В зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача зазначені грошові кошти відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

24.10.202 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов, яке було задоволене судом згідно з ухвалою від 25.10.2023.

У відзиві на позовну заяву від 20.10.2023 відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає, що відомості, відображені позивачем у позовній заяві, є недостовірними, оскільки грошові кошти, які є предметом спору, набуті відповідачем з наявності достатніх правових підстав.

Відповідач також зазначив, зокрема, що:

-ТОВ «СДК ГРУП» підтверджує факт укладення між ТОВ «СДК ГРУП» (Підрядник) та ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» (Замовник) Договору № 120823 від 14.08.2023 на виконання робіт з антикорозійного захисту резервуарів для бурового розчину і перерахування ТОВ «СДК ГРУП» попередньої оплати в сумі 159 000,00 грн;

-Специфікацією до Договору було передбачено піскоструменеве очищення, ґрунтування та фарбування поверхні. Оскільки, Замовник та Підрядник не погоджували в Договорі ступінь піскоструменевої очистки, для абсолютної більшості лакофарбових матеріалів для захисту металевих поверхонь, достатньою ступінню очищення: ISO - Sa 2.5 відповідно до міжнародного стандарту ISO 8501-01-1988 та ISO 8504-1992. Згідно з п. 1.3. Договору, лакофарбові матеріали для виконання робіт надає Замовник. Замовником був наданий матеріал «ГРУНТ-ЕМАЛЬ АЛКІДНА АНТИКОРОЗІЙНА «ЗВ1» ТМ «KHIMREZERV PRO», який передбачає стандартні вимоги до підготовки поверхні. У зв`язку з тим, що вже після початку робіт Замовник висунув вимогу до Підрядника проводити очищення до білого металу (ступінь ISO - Sa 3) - терміни виконання робіт суттєво збільшилися. Зросли також витрати на виконання робіт. Про дані обставини Замовнику було одразу повідомлено;

-на думку відповідача, саме дії керівника Замовника по зміні вимог до ступеня очищення вже після укладення договору, та його безпідставні зауваження, які спростовувались після запрошення ним консультантів, призвели до збільшення термінів виконання робіт. Однак, ТОВ «СДК ГРУП» виконувало роботи якісно, з дотриманням умов договору га норм чинного законодавства, та мало намір продовжити виконання взятих на себе зобов`язань. Протягом всього терміну виконання робіт Замовник не пред`являв жодних офіційних та технічно обґрунтованих претензій Підряднику щодо термінів, якості та обсягу виконаних робіт;

-роботи не були завершені у зв`язку з обмеженням доступу на територію виконання робіт з боку Замовника;

-08.09.2023, тобто в останній день терміну виконання робіт згідно Договору, ТОВ «Буровий Інструмент» вже надіслало на адресу ТОВ «СДК ГРУП» лист № 01 про відмову від договору № 120823 від 14.08.2023, в якому ТОВ «Буровий Інструмент», посилаючись на вимоги п. 2 ст. 849 та п. З ст. 858 ЦК України, повідомило про відмову від Договору з боку Замовника. В листі також ТОВ «Буровий Інструмент» вимагає відшкодувати збитки у вигляді перерахованого раніше авансу в сумі 159 000 грн протягом 5 банківських днів з дня отримання цього Повідомлення. Даний лист отриманий ТОВ «СДК ГРУП» 11.09.2023;

-14.09.2023 ТОВ «Буровий Інструмент» надіслало на адресу ТОВ «СДК ГРУП» заперечення у прийнятті та підписанні акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 29 від 12.09.2023 до договору № 120823 від 14.08.2023;

-на думку відповідача, наслідком відмови від договору є виникнення у замовника права вимагати відшкодування збитків підрядником. Положення статті 1212 ЦК України не містять права замовника на повернення попередньої оплати за договором;

-ТОВ «Буровий Інструмент» не надало можливості ТОВ «СДК ГРУП» усунути недоліки, якщо такі дійсно мали місце. Ні в своїх листах, ні в позові ТОВ «Буровий Інструмент» не наводить належних і допустимих доказів в обґрунтування факту відступів ТОВ «СДК ГРУП» у роботі від умов договору підряду або існуванні інших істотних недоліків, які не можуть бути усунуті;

-відповідач посилається на понесення ним витрат при виконанні робіт за договором та використання попередньої оплати виключно на придбання матеріалів та оплату робіт (послуг) для об`єкту замовника, із здійсненої позивачем попередньої оплати залишок складає лише 12 713,46 грн, а не 159 000,00 грн.

За викладених обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, зокрема, що:

- оскільки пунктом 2.1.4. Договору було передбачено, що Замовник зобов`язаний був здійснювати технологічний контроль за відповідністю якості та обсягів робіт, то відразу після початку робіт Замовник висунув вимогу Підряднику проводити очищення до білого металу. Даний факт підтверджений Відповідачем у Відзиві на позов. Таким чином, з самого початку виконання робіт Підрядник знав, що роботи по очищенню повинні бути проведені до білого металу, тому Підрядник мав можливість проаналізувати, чи зможе виконати роботи у встановлений Договором термін. Проте, інших домовленостей щодо термінів виконання робіт сторони не погоджували. Враховуючи відсутність будь яких листів із пропозицією змінити термін виконання робіт, Замовник справедливо очікував, що роботи з антикорозійного захисту резервуарів для бурового розчину будуть закінчені у термін до 08.09.2023;

- Замовник справедливо очікував, що роботи будуть виконані якісно та в строк, передбачений пунктом 1.4. договору, а саме: 08.09.2023. Проте, станом на 08.09.2023 року роботи знаходилися на початковій стадії, мали суттєві недоліки щодо якості, в зв`язку з чим Замовнику стало очевидно, що роботи виконані у строк та якісно не будуть. Таким чином, основною підставою для односторонньої відмови від Договору було те, що роботи виконувалися настільки повільно, що закінчення їх у строк стало явно неможливим (п. 2 ст. 849 ЦК України). Позивач звернув увагу суду, що договором не було передбачено поетапного виконання робіт;

- згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Тому, на думку позивача, твердження відповідача що до спірних правовідносин не може бути застосована ст. 1212 ЦК України є безпідставними;

- калькуляція загальної суми витрат відповідача документально не обґрунтована.

У запереченнях на відповідь на відзив від 10.11.2023 відповідач зазначив, зокрема, що:

-на думку відповідача, відповідь на відзив не містить ні аргументів, ні мотивів відхилення заперечень ТОВ «СДК ГРУП» з приводу безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, а лише повторює вже зазначені в позові пояснення;

-відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі повинні бути істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк. Тільки в такому разі у Замовника з`являється право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Ні в позові, ні у відповіді на відзив Позивач не довів факт існування істотних недоліків чи неможливості їх усунення. Відповідно, відмова від Договору на підставі даної норми Закону є неправомірною;

-на думку відповідача, з відповіді на відзив та з позову, слідує, що Позивач не заперечує факт виконання ТОВ «СДК ГРУП» робіт по Договору, а відповідно і факт використання попередньої оплати. При цьому, даний факт ігнорується позивачем, висуваючи вимогу про повернення всієї суми попередньої оплати з посиланням на ст. 1212 ЦК України, та безпідставно прирівнюючи дані грошові кошти до майна.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив наступні обставини.

Між ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» та ТОВ «СДК ГРУП» був укладений договір № 120823 від 14.08.2023 (далі - Договір).

У відповідності до пункту 1.1. Договору Підрядник (відповідач) зобов`язується виконати роботи з антикорозійного захисту резервуарів для бурового розчину, далі по тексту «Роботи», а Замовник (позивач) зобов`язується здійснити оплату відповідно до умов даного договору.

Обсяг характер і вартість робіт, передбачених цим договором визначаються Специфікацією до Договору, узгодженою сторонами, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

Термін виконання робіт становить: 18.08.2023 до 08.09.2023. Терміни можуть бути змінені за згодою сторін (п. 1.4. Договору).

Замовник зобов`язується прийняти весь обсяг виконаних Підрядником робіт, за умови їх належного виконання, підписати з останнім акт виконаних робіт, який є невід`ємною частиною даного Договору і провести розрахунок згідно з розділом 3 цього Договору (п. 2.1.1. Договору).

Підрядник зобов`язується виконати роботи, передбачені Специфікацією, згідно з технологією виконання до таких видів робіт (п. 2.2. 3 Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору розрахунки за виконані роботи проводяться в 2 етапи:

1)Попередня оплата 50 % вартості робіт зазначених в Специфікації, до початку робіт.

2)Остаточний розрахунок впродовж 5-ти банківських днів після завершення виконання робіт, прийняття робіт Замовником та підписання акту виконаних робіт.

У разі припинення робіт за ініціативою Замовника, оплата за виконані роботи здійснюється, відповідно до фактичних обсягів, на підставі наданого Підрядником акту виконаних робіт (п. 5.5. Договору).

За умови розірвання Договору достроково, оплаті підлягає фактично виконаний обсяг робіт та понесені Підрядником затрати (п. 9.3 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання зобов`язань за цим Договором.( п. 9.5. Договору).

Специфікацією № 1 від 14.08.2023 сторони погодили наступні види робіт: піскоструменева очистка об`ємом 750 кв.м, ґрунтування металоконструкцій об`ємом 750 кв.м, фарбування металоконструкцій об`ємом 750 кв.м, транспортні витрати. Всього на загальну суму 318 000,00 грн.

15.08.2023 ТОВ «СДК ГРУП» виставило ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» рахунок на оплату № 12 від 15.08.2023 на суму авансу в розмірі 159 000,00 грн.

На підставі зазначеного рахунку, виконуючи вимоги підпункту 1 пункту 3.2. Договору, ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» 16.08.2023 року перерахувало аванс в розмірі 159 000,00 грн на рахунок ТОВ «СДК ГРУП», що підтверджується платіжною інструкцією № 0162 від 16.08.2023 та визнається відповідачем.

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 08.09.2023 року роботи знаходилися на початковій стадії, в зв`язку з чим Замовнику стало очевидно, що роботи виконані у строк та якісно не будуть. Тому ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» 08.09.2023 відповідно до ч. 2 ст. 849 та ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України відмовилося від договору підряду № 120823 від 14.08.2023, про що ТОВ «СДК ГРУП» було надіслано повідомлення № 01 від 08.09.2023. В повідомленні позивач запропонував повернути протягом п`яти банківських днів, з дня отримання цього повідомлення, сплачений аванс у розмірі 159 000,00 грн, оскільки роботи не виконані і правова підстава, на якій ці кошти були передані підряднику, відпала.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що повідомлення про відмову від договору № 01 від 08.09.2023 він отримав 11.09.2023.

12.09.2023 позивач отримав лист від відповідача за вих. № 28/23 від 12.09.2023 з пропозицією підписати акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 29 від 12.09.2023 до договору № 120823 від 14.08.2023.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 29 від 12.09.2023 до договору № 120823 від 14.08.2023, складеного та підписаного відповідачем, станом на 08.09.2023 підрядником було виконано 24% від загального об`єму робіт на загальну суму 63600,00 грн (без ПДВ).

Вказаний акт зі сторони ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» підписаний не був. У відповідь позивач надіслав лист вих. № 01 від 14.09.2023 на адресу ТОВ «СДК ГРУП» із запереченнями у прийнятті робіт та підписанні акту № 29 від 12.09.2023. Також у листі відповідачу було запропоновано прибути на місце виконання робіт по договору для ретельного огляду та оформлення неякісно наданих послуг з антикорозійного захисту резервуарів, попередньо погодивши дату та час. В матеріалах справи відсутні відомості про відповідь ТОВ «СДК ГРУП» на дану пропозицію.

Ухвалюючи рішення за заявленими позовними вимогами судом приймається до уваги наступне.

Спірні правовідносини виникли в зв`язку з виконанням договору підряду.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 317 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу (далі ЦК) України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Таким чином зі змісту вказаної норми випливає, що замовник має оплатити підряднику лише ту роботу, яка була виконана підрядником належним чином та в строк, визначений договором.

Зі змісту вказаних вище норм ЦК України також випливає, що обов`язок замовника оплатити виконану підрядником роботу кореспондується з обов`язком прийняти таку роботу після її фактичного виконання та пред`явлення підрядником для прийняття в установленому порядку.

В свою чергу, як зі змісту п. 2.1.1. Договору № 120823, так і з положень ч. 1 ст. 853 ЦК України випливає, що замовник зобов`язаний прийняти лише таку роботу, яка виконана належним чином, тобто відповідно до умов договору.

Загальні умови виконання зобов`язання викладені в ч. 1 ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідні норми містяться в ст. 251, 252 ЦК України.

Стосовно строків виконання робіт за Договору № 120823, судом приймається до уваги наступне.

Як було встановлено судом, згідно з п. 1.4. Договору підряду № 120823 Підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи у строк до 08.09.2023 року. Терміни можуть бути змінені за згодою сторін.

Як свідчать матеріали справи інші терміни виконання робіт сторони не погоджували.

Докази зміни термінів виконання робіт відповідачем надані суду не були.

Відповідно до норм чинного законодавства, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

В свою чергу, ч. 3 ст. 616 ЦК України, ч. 2 ст. 220 ГК України передбачають наслідки прострочення зобов`язання боржником, а саме, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Про реалізацію позивачем свого права на відмову від прийняття виконання простроченого відповідачем зобов`язання, на думку суду, свідчить, зокрема, здійснене ним повідомлення від 08.09.2023 (вих. № 01) про відмову від Договору № 120823 з посиланням на те, що станом на 08.09.2023 роботи знаходяться на початковій стадії і очевидно, що роботи ТОВ «СДК ГРУП», як підрядником, виконані у строк не будуть.

Положеннями ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п. 8.5 - 8.7 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03. 2021 по справі № 910/10233/20.

Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін (п. 14 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2019 по справі № 910/21154/17).

Суд вважає, що здійснене позивачем повідомлення від 08.09.2023 слід розглядати саме як повідомлення про здійснення односторонньої відмови від Договору підряду № 120823, з огляду як на фактичний зміст повідомлення, так і з огляду на подальші дії сторін по справі, в тому числі з урахуванням змісту відповіді відповідача на вказаний лист.

Разом з тим, суд звертає увагу, що здійснене ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» повідомлення від 08.09.2023 про здійснення односторонньої відмови від Договору мотивовано посиланням на певні обставини, а саме на те, що ТОВ «СДК ГРУП» як підрядником не були здані відповідні роботи у визначені договором строки.

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦК України).

Відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про фактичне виконання ним робіт, визначених Специфікацією в установлений Договором строк (до 08.09.2023).

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на обмеження доступу на територію виконання робіт з боку замовника 09.09.2023 відхиляються судом, оскільки зазначені обставини мали місце після здійснення відмови від договору - 08.09.2023.

Зазначені обставини свідчать про те, що у ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» як замовника виникло право на відмову від Договору саме в зв`язку з простроченням виконання робіт зі сторони відповідача (підрядника), яким не надано доказів того, що він виконав ці роботи та пред`явив їх для прийняття замовнику в строки, встановлені договором.

Відповідне право на відмову від договору та відмову від прийняття виконання простроченого зобов`язання виникло у в ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» відповідно до ч. 3 ст. 616, ч. 2 ст. 849 ЦК України, ч. 2 ст. 220 ГК України та було реалізоване ним як шляхом направлення відповідачу повідомлення від 08.09.2023, так і шляхом фактичної відмови від підписання Акту здачі-приймання робіт від 12.09.2023 №29 на суму 76320,00 грн (заперечення прийняття та підписання акту вих. №01 від 14.09.2023).

Відповідач у відповіді від 12.09.2023 (вих. № 28/23) на вказане вище повідомлення позивача від 08.09.2023 зазначив, що відповідно до п. 9.3. договору № 120823 від 14.08.2023 за умови розірвання договору достроково, оплаті підлягає фактично виконаний обсяг робіт та понесені підрядником затрати в зв`язку з чим направив акт виконаних робіт для узгодження.

Судом встановлено, що ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» як замовник на виконання підп. 1 п. 3.2. Договору перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 159000,00 грн.

Згідно з даними відповідача, зазначеними в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.09.2023 № 29, ним було фактично виконано станом на 12.09.2023 роботи на суму 76320,00 грн, що складає 24% від загальної суми договору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у позивача були наявні підстави для відмови від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України в останній день погодженого терміну виконання робіт.

Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію дійсності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази визнання недійсним здійсненого відповідачем за первісним позовом правочину (односторонньої відмови від Договору) надані суду не були.

Разом з тим суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 (з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17235/20). Згідно з означеною позицією суду відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог ст.1212 ЦК Кодексу.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в п. 8.19. постанови від 16 березня 2021 року у cправі № 910/10233/20, відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.

П. 9.3. договору, на який посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, дійсно передбачає, що за умови розірвання Договору достроково, оплаті підлягає фактично виконаний обсяг робіт та понесені Підрядником затрати.

Разом з тим, суд звертає увагу, що додані до відзиву на позов первинні документи не підтверджують фактичне виконання відповідачем робіт за договором на суму 76320 грн, зазначену в акті, який підписаний в односторонньому порядку відповідачем.

Зокрема, відповідачем надані копії накладних на придбання піску, дизпалива, товарно-транспортних накладних на перевезення піску, акти здачі-приймання послуг маніпулятора.

Разом з тим, будь-які докази, які свідчать, що вказані витрати відповідача були пов`язані саме з виконанням робіт, визначених в Специфікації № 1 до Договору № 120823 від 14.08.2023, надані суду не були.

Судом водночас приймається до уваги, що у специфікації № 1 не було визначено обсяги піску, необхідного для виконання робіт, а витрати на придбання дизпалива та витрати на послуги маніпулятора специфікацією не передбачені взагалі. Саме по собі придбання та перевезення піску не свідчить про фактичне часткове виконання робіт, передбачених договором, в обсягах, які відповідач зазначив в акті № 29 від 12.09.2023.

Частина четверта ст. 849 ЦК України передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідач не позбавлений права на заявлення вимог про стягнення вартості фактично виконаних робіт в претензійно-позовному порядку. Зустрічний позов про стягнення вартості фактично виконаних робіт ТОВ «СДК ГРУП» в межах цієї справи не заявлявся.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на ТОВ «СДК ГРУП».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходив із наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 1312 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як свідчить судова практика Верховного Суду, вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями частини другої статті 126 ГПК України і статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 26 зазначеного Закону повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною четвертою статті 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В позовній заяві позивач заявив, що сума витрат на професійну (правничу) допомогу складає 11 000,00 грн. В підтвердження надання адвокатських послуг представником позивача суду надані: ордер серія ВІ № 1168093 від 15.09.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 501 від 28.12.2006; Договір про надання професійної правничої допомоги (правових послуг) № 1409 А від 14.09.2023, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 14.09.2023; рахунок-фактура №141523 від 14.09.2023; акт приймання-передачі наданих послуг від 19.09.2023; платіжна інструкція № 0207 від 18.09.2023 на суму 11000 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» та Адвокатським бюро «Логвінов і партнери» було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (правових послуг) № 1409 А від 14.09.2023.

Відповідно до п.4.1.2 Договору сторони погодили, що при визначенні вартості правової допомоги за цим договором застосовується погодинна форма оплати за надані послуги. Вартість однієї години надання послуг становить 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.) без ПДВ.

Додатком №1 до Договору сторони погодили попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 13 684,00 грн, що складався із 11000,00 - витрат на правничу допомогу і 2684,00 грн - судового збору.

Згідно із п. 4.1.1 4.1.1. оплата правових послуг, передбачених розділом 1 цього Договору, здійснюється Клієнтом в гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Бюро без ПДВ на підставі рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання рахунку від Бюро.

18.09.2023 ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» на підставі рахунку-фактури №141523 від 14.09.2023 перерахувало на рахунок Бюро оплату правничої допомоги в розмірі 11000,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №0207 від 18.09.2023р.

19.09.2023 між ТОВ «БУРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ» та АБ «Логвінов і партнери» було підписано Акт №1 приймання-передачі наданих послуг за Договором з переліком обсягу наданих послуг, кількістю витрачених годин на виконання послуг і загальною вартістю в розмірі 11 000,00 грн, які складаються з п. 1, що включає в себе «зустріч та усна консультація Клієнта; ознайомлення з наданими матеріалами Клієнта; визначення правової позиції та ознайомлення Клієнта; складення позовної заяви; підготовка відповіді на відзив до позовної заяви та складання інших процесуальних документів», вартість вказаних послуг складає 8000,00 грн та п. 2 «представництво інтересів Клієнта під час судового розгляду справи», яка склала 3000,00 грн.

Здійснивши аналіз доказів, поданих позивачем в обґрунтування витрат на правову допомогу, та враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю даної справи, беручи до уваги, що дана справа є нескладною і розглядалась в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд дійшов висновку, що заява про витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає сума у розмірі 8000,00 грн, що є обґрунтованим розміром цих витрат.

Витрати в розмірі 3000,00 грн на «представництво інтересів Клієнта під час судового розгляду справи» стягненню з відповідача не підлягають, оскільки судові засідання у справі не проводились.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СДК ГРУП» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37531379, адреса: вул. Котляревського, 22 б, кім. 411, м. Полтава, 36014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буровий інструмент» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40946031, юридична адреса: вул. В.Тирнівська, 36, корп. 2, кв.51, м. Полтава, 36040; поштова адреса: вул. Київське Шосе, 74, м. Полтава, 36040) 159 000,00 грн боргу; 2684,00 грн судового збору; 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя І.І. Пушко?