Ухвала

від 20.11.2023 по справі 921/44/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20 листопада 2023 року м. ТернопільСправа № 921/44/15-г/6 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув заяви б/н від 26.09.2023 Чортківської міської ради про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу (вх. № 7783 від 26.09.2023) та про видачу дубліката наказу Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2015 (вх. №7785 від 26.09.2023) у справі

за позовом Прокурора Чортківського району (вулиця Горбачевського, 4, місто Чортків, Тернопільська область) в інтересах держави в особі Чортківської міської ради (вулиця Шевченка, 21, місто Чортків, Тернопільська область)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чортківський м`ясокомбінат" (вулиця Копичинецька, 124, місто Чортків, Тернопільська область)

про стягнення заборгованості в сумі 107 012,71 грн за договором оренди земельної ділянки.

За участю від:

прокуратури Горбачевська Л.Я.

заявника (стягувача) - Вандяк Н.П.

боржника - не з`явився

Суть справи.

26.09.2023 Чортківська міська рада звернулась до Господарського суду Тернопільської області з заявами про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу (вх. № 7783 від 26.09.2023) та про видачу дубліката наказу Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2015 (вх. №7785 від 26.09.2023) у справі №921/44/15-г/6, у зв`язку із втратою оригіналу наказу.

В обґрунтування заяви Чортківська міська рада вказує, що виданий у даній справі 03.03.2015 наказ упродовж строку для пред`явлення його до виконання був пред`явлений нею до виконання до Чортківського відділу державної виконавчої служби.

Стягувачу не була відома інформація як про хід виконавчого провадження, так і про те, що виконавче провадження завершено.

У березні 2023 року Чортківська міська рада звернулась до органу примусового виконання рішень із запитом про надання інформації про хід виконавчого провадження.

Чортківський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції своїм листом №7403/27.14-28/6 від 29.03.2023 повідомив, що 09.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Виконавче провадження передано для зберігання до архіву, відповідно до п.2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства, архіву в органах ДВС №1829/5 від 07.06.2017 та Інструкції з організації примусового виконання рішень. За закінченням терміну зберігання виконавчі провадження знищено.

Посилаючи на наведене, Чортківська міська рада просила суд задоволити заяви в повному обсязі.

Згідно протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.09.2023, вказані заяви передано на розгляд судді Шумському І.П.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 ГПК України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Відповідно 19.4 Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 2-836/11, прийшла до висновку, що приписи перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити постановлені у заяві стягувача питання про поновлення порушеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Ухвалою суду від 05.10.2023 розгляд заяв Чортківської міської ради від 26.09.2023 призначено на 02.11.2023, який відкладався на 20.11.2023.

Представниками заявника/стягувача та прокуратури в судовому засіданні 20.11.2023 підтримано заяву від 26.09.2023 в повному обсязі.

Боржник явку повноважного представника в судове засідання 20.11.2023 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, встановлені законом скорочені терміни для розгляду звернення та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони відповідно до ст. 42 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника боржника.

Розглянувши заяви, оцінивши докази, подані на її обґрунтування, суд вважає, що такі підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/44/15-г/6 за позовом Прокурора Чортківського району в інтересах держави в особі Чортківської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чортківський м`ясокомбінат" про стягнення заборгованості в сумі 107012,71 грн за договором оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2015, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 04.03.2015, у справі №921/44/15-г/6 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чортківський м`ясокомбінат" 107012,71 грн заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою на користь Чортківської міської ради, а також 2140,25 грн судового збору в дохід Держбюджету.

03.03.2015 Господарським судом Тернопільської області видано наказ на примусове виконання вказаного рішення, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чортківський м`ясокомбінат" 107012,71 грн заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою на користь Чортківської міської ради, а 04.03.2015 - наказ на примусове виконання цього ж рішення, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чортківський м`ясокомбінат" 2140,25 грн судового збору в дохід Держбюджету.

Зміст виданого 03.03.2015 Господарським судом Тернопільської області наказу вказує на те, що строк пред`явлення його до виконання становить один рік, а наказ дійсний для пред`явлення в Державну виконавчу службу до 03.03.2016 включно.

У відповідь на заяву Чортківської міської ради №01-17-468 від 13.03.2023, Чортківським відділом державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом №7403/27.14-28/6 від 29.03.2023 повідомлено, що перевіркою даних відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №47298031 з примусового виконання наказу по справі №921/44/15-г/6 від 03.03.2015, виданого Господарським судом Тернопільської області про стягнення з ТОВ «Чортківський м`ясокомбінат» на користь Чортківської міської ради 107012,71 грн. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), 09.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказане виконавче провадження було завершене та передане для зберігання до архіву, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства, архіву в органах державної виконавчої служби №1829/5 від 07.06.2017 та Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання. У зв`язку з цим, відділ не може надати будь-якої додаткової інформації по вищевказаному виконавчому провадженню.

Матеріали справи містять Акт від 15.02.2019, затверджений начальником Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, згідно з яким проведено знищення завершених у 2015 та 2017 роках виконавчих проваджень, у т.ч. виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 921/44/15-г/6 про стягнення з ТОВ «Чортківський м`ясокомбінат» на користь Чортківської міської ради 107012,71 грн (зазначеного під порядковим номером 40).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.1 ст.327 ГПК України виконання рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, рішення у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 (заява № 67534/01).

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00), суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У відповідності до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, в тому числі й суду, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч.1 ст.338 ГПК України).

Як вже зазначалось, підпунктом 19.4 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

З матеріалів справи убачається, що на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2015 було видано, зокрема наказ 03.03.2015 із строком пред`явлення його до виконання протягом одного року, тобто до 03.03.2016.

На момент видачі зазначеного наказу був чинним Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV із змінами (надалі - Закон № 606-XIV).

Статтею 22 Закону № 606-XIV було врегульовано строки пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 606-XIV).

Судом встановлено, що наказ від 03.03.2015 був пред`явлений до виконання.

09.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

На час прийняття даної постанови від 09.11.2016, набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII).

У відповідності до п. п. 6, 7 Розділу XІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження, а виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 47 Закону № 606-XIV було визначено підстави повернення виконавчого документа стягувачу, а саме:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.4 ст. 47 Закону № 606-XIV).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 Закону № 606-XIV.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII також передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, норма ч.5 ст. 37 Закону № 1404-VIII передбачає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно з ст. 23 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред`явленням виконавчого документа до виконання (п. 1 ч. 1). Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2). У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч. 3).

У ч.5 ст. 12 Закону № 1404-VIII закріплено аналогічне правило, що й у ч.3 ст.23 Закону № 606-XIV, а саме: у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 911/4569/14.

Судом встановлено, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2015 у справі №921/44/15-г/6 був перерваний пред`явленням його до виконання.

Враховуючи вищевикладені законодавчі приписи, суд зазначає, що враховуючи дату винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 09.11.2016, датою закінчення строку пред`явлення наказу від 03.03.2015 у даній справі до виконання є 10.11.2017.

Тому, заяву про видачу дубліката наказу позивачем (стягувачем) подано з пропуском строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Першочергово при розгляді поданих Чортківської міською радою заяв, господарський суд вважає за необхідне дослідити питання про наявність підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу суду до виконання, оскільки вирішення даного питання є однією із вимог заявника за поданою ним заявою та від його вирішення залежить можливість вирішення питання про видачу дубліката наказу.

Пропуск процесуального строку в процесуальному праві це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Поновлення процесуального строку означає лише, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений. Тобто поновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується. Питання про поновлення може бути порушено лише після закінчення процесуального строку.

Поновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом (суддею) дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення пропущеного строку здійснюються за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення пропущеного строку повинні містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Суд має право лише поновити пропущений строк стягувачу, який пропустив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними (ст. 329 ГПК України).

З аналізу наведених правових положень вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлений безпосередньо законом. Зміна цього строку судовим рішенням не допускається. З огляду на це, відсутні правові підстави для зазначення судом у судовому рішенні конкретної календарної дати початку та закінчення цього строку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Тобто, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 86 ГПК України.

Чортківською міською радою у своїй заяві стверджено, що на адресу стягувача оригінал виконавчого документа не надходив після винесення 09.11.2016 державним виконавцем згаданої постанови. Тому, заявник стверджує про втрату наказу від 03.03.2015.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З наведеного слідує висновок про те, що наказ Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2015 у даній справі втрачено.

У листі від 29.03.2023 за №7403/27.14-28/6 Чортківський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджено факт знищення матеріалів виконавчого провадження №47298031, підтвердженням чого являється акт від 15.02.2019.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заява стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання підлягає задоволенню, оскільки строк для пред`явлення наказу Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2015 по справі № 921/44/15-г/6 стягувачем пропущено з об`єктивних причин, що не залежали від нього, а відтак суд вважає причини пропуску строку поважними, у зв`язку з чим ухвалює поновити пропущений строк пред`явлення наказу до виконання.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г зазначає про те, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

З огляду на це, особа, яка подала заяву про видачу дублікату виконавчого документа, повинна довести лише сам факт його втрати. З цією метою, обов`язковим є подання заявником доказів на підтвердження цього, за загальними правилами ГПК України.

За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Натомість, відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 16.08.2018 у справі № 6/275-08, від 15.08.2018 у справі № 6/256, від 26.04.2018 у справі № 922/6111/15, від 19.01.2019 у справі 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12.

За своєю правовою природою така процесуальна дія як видача дублікату наказу не стосується вирішення господарського спору по суті, а носить виключно процесуальний характер.

Враховуючи положення п. 19.4 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, втрату наказу від 03.03.2015 у даній справі, поновлення судом строку для пред`явлення цього наказу до виконання, суд дійшов висновку про видачу дубліката наказу від 03.03.2015 у справі №921/44/15-г/6 про стягнення 107012,71 грн заборгованості по орендній платі з ТОВ «Чортківський м`ясокомбінат» на користь Чортківської міської ради.

Дублікат наказу оформляється за правилами ст.327 ГПК України і має містити відомості, передбачені ч.3 ст.327 ГПК України. Окрім того, наказ повинен містити позначку "Дублікат".

У п.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз`яснено, що дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).

З огляду на усе вищенаведене, керуючись ст. ст. 18, 234, 235, 326, 327, 329, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Чортківської міської ради б/н від 26.09.2023 (вх. № 7783 від 26.09.2023) про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа - наказу Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2015 у справі №921/44/15-г/6 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чортківський м`ясокомбінат" на користь Чортківської міської ради 107012,71 грн заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою задоволити.

2. Заяву Чортківської міської ради б/н від 26.09.2023 (вх. №7785 від 26.09.2023) про видачу дубліката наказу Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2015 у справі №921/44/15-г/6 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чортківський м`ясокомбінат" на користь Чортківської міської ради 107012,71 грн заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою задоволити.

3. Видати Чортківській міській раді дублікат наказу Господарського суду Тернопільської області 03.03.2015 у справі № 921/44/15-г/6 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чортківський м`ясокомбінат" (48500, вул. Копичинецька, 124, м. Чортків, Тернопільська область, код 33294031) на користь Чортківської міської ради (48500, вул. Шевченка, 21, м. Чортків, Тернопільська область, код 37938481) 107012 (сто сім тисяч дванадцять) грн 71 коп. заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, у зв`язку з його втратою.

4. Ухвала, в порядку ч.1 ст. 235 ГПК України набирає законної сили після її оголошення 20.11.2023.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст.ст. 256,257 ГПК України.

Копію ухвали направити:

- в електронній формі Тернопільській обласній прокуратурі, Чортківській міській раді та її представнику Вандяк Н.П. до їх електронних кабінетів в ЄСІТС;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Чортківський м`ясокомбінат" (вулиця Копичинецька, 124, місто Чортків, Тернопільська область) рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про його одержання.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.11.2023.

Суддя І.П. Шумський