Ухвала

від 20.11.2023 по справі 911/495/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 911/495/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Студенець В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок. Боголюбова 23"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Подоляк Ю.В.)

від 28.02.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Ходаківська І.П., судді - Владимиренко С.В., Демидова А.М.)

від 23.08.2023

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок. Боголюбова 23"

про стягнення 658 325, 05 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2022 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі" (далі -ДТЕК, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок. Боголюбова 23" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 658 325,05 грн заборгованості.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 28.04.2017 № 220074881 щодо здійснення розрахунку за спожиту електричну енергію.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь ДТЕК 35 925, 40 грн заборгованості, 538, 88 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

4. Суд дійшов висновку, що обов`язок сплати перевищення договірної величини споживання передбачено п. 4.2.2 договору, який укладено між сторонами у справі на строк до 30.07.2017, тому вимога про стягнення з відповідача 2 174,60 грн перевищення договірної величини споживання в березні 2018 року є безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню. У частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію (активна енергія) у березні-квітні 2018 року в розмірі 35 925,40 грн відповідачем, як виконавцем послуг з утримання будинку по вул. Боголюбова, 23, в с. Софіївська Борщагівка, не оплачена, позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню. Позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач зібрав кошти в розмірі 453 388,84 грн з власників житлових та нежитлових приміщень, які знаходяться в багатоквартирному житловому будинку по вул. Боголюбова, 23 та 25 в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського р-н та не перерахував їх на користь позивача, тому в позові у цій частині слід також відмовити. Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначив, що позовна давність продовжена на строк дії карантину, запровадженого для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

5. 23.08.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 453 388, 84 грн заборгованості та витрат по сплаті судового збору скасував, у цій частині ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Стягнув з Товариства на користь ДТЕК 453 388, 84 грн заборгованості та 7 339,71 грн судового збору за подання позовної заяви, 10 201, 25 грн судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

6. Суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 453 388, 84 грн заборгованості відповідно до пункту 2.3 додатку № 4 до договору є правомірними, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині є помилковим, оскільки матеріалами справи підтверджено як загальну суму заборгованості власників житлових та нежитлових приміщень, так і, зокрема, обов`язок відповідача перерахувати її позивачу в силу імперативного визначення в ухвалі Господарського суду Київської області від 20.03.2017 у справі № 911/4308/16 та законодавчо визначеного порядку використання та оплати електричної енергії, чинного на той час. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності в даному випадку пропущений не був.

7. 01.11.2023 Товариство надіслало до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

12. Позов у зазначеній справі подано у 2022 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481, 00 грн.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

14. Предметом позову у цій справі є стягнення 658 325,05 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 481,00 грн = 1 240 500, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.

15. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

16. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів щодо відмови у застосуванні строків позовної давності, вважає, що суди неправильно застосували норми частин третьої-четвертої статті 267 ГПК України, порушили норми статті 119 ГПК України та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, щодо пропуску процесуальних строків звернення до суду у зв`язку з введенням карантинних обмежень. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження пункти 1та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

17. В обґрунтування підстав допуску справи до розгляду касаційним судом скаржник зазначає, що ця скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) щодо правових підстав та можливості стягувати кошти за обсяги спожитої електричної енергії побутовими споживачами із суб`єкта господарювання ліміт споживання електричної енергії в багатоквартирному будинку обмежений виключно обсягом спожитої електричної енергії місцями загального користування.

18. Також скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) щодо недопущення судового прецеденту для стягнення із суб`єктів господарювання оплати за обсяги спожитої електричної енергії до фактичного споживання яких, відповідач не мав та немає жодної правової підстави, не був споживачем, а мав лише протягом незначного періоду, виключно наділені позивачем повноваження, зі збору коштів в інтересах споживачів електричної енергії.

19. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

20. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

21. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

22. Зазначені у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в обґрунтування своїх доводів скаржник не зазначає норми права щодо якої саме необхідно сформувати єдину правозастосовчу практику. Також у касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

23. Отже, належних обґрунтувань щодо фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики остання не містить.

24. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі також не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для нього.

25. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

26. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

27. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів"

28. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено

29. Враховуючи предмет та підстави позову цього спору, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

31. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

32. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд не розглядає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/495/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок. Боголюбова 23" на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець