Ухвала

від 15.11.2023 по справі 910/1845/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1845/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікарго Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі

за позовом керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікарго Україна",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос Девелопмент"; (2) нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори Наумова В.В.,

про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфортний дім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікарго Україна"

про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ

Керівник Голосіївської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікарго Україна" (далі - ТОВ "Юнікарго Україна", відповідач) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2020 № 55859536 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ТОВ "Юнікарго Україна" на незавершене будівництво, припинивши право власності відповідача.

Позов мотивований тим, що державна реєстрація права власності відповідача на об`єкт незавершеного будівництва здійснена з порушенням вимог закону, а саме за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт на земельній ділянці комунальної власності, що істотно обмежує права власника землі.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного буднику "Комфортний дім" (далі - третя особа), також звернулось до ТОВ "Юнікарго Україна" з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності відповідача № 55859536 від 22.12.2020.

Третя особа вказує про вчинення спірної реєстраційної дії в порушення вимог закону та створення внаслідок цього перешкод в оформленні права користування третьою особою земельною ділянкою, на якій зареєстрований об`єкт незавершеного будівництва відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023, позов прокурора задоволений. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2020 № 55859536 та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності за ТОВ "Юнікарго Україна" на незавершене будівництво, припинивши вказане право. У задоволенні позову третьої особи відмовлено.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 23.11.2016 за ТОВ "Юнікарго Україна" проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,2665 га з кадастровим номером 8000000000:72:219:0006 (далі - земельна ділянка) на підставі укладеного з Київською міською радою договору про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.11.2016 № 1193.

22.12.2020 зареєстровано право власності ТОВ "Юнікарго Україна" на розташоване на земельній ділянці незавершене будівництво: житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщенням та підземним паркінгом, готовністю 3%, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 44, 46 (далі - незавершене будівництво).

Рішенням Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21.06.2019 № 17 анульовано виданий ТОВ "Юнікарго Україна" дозвіл на виконання будівельних робіт від 14.08.2018 № ІУ 113182261347.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/3499/19, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 21.12.2021, зокрема, визнано недійсним укладений між ТОВ "Юнікарго Україна" та Міськрадою договір від 23.11.2016 № 1193 про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Задовольняючи позов прокурора, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент вчинення спірної реєстраційної дії виданий відповідачу дозвіл на виконання будівельних робіт був анульований, а отже державна реєстрація речових прав відповідача вчинена за відсутності визначеного законом повного переліку документів, необхідних для такої реєстрації. Крім того, на момент звернення прокурора з даним позовом відповідач не мав і речових прав на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва.

Щодо позову третьої особи, то за висновком судів остання не має будь-яких речових прав на земельну ділянку під спірним об`єктом незавершеного будівництва, а отже вчинення спірної реєстраційної дії не порушує права третьої особи.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову прокурора з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

За доводами скаржника суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20), Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №316/2082/19, у подібних правовідносинах. Відповідач зазначає, що задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації речового права з одночасним припиненням права власності відповідача без з`ясування судами того, кому саме належить речове право на спірне нерухоме майно, є неналежним способом захисту прав власника земельної ділянки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Предметом поданого в межах справи про банкрутство позову у справі №914/2350/18 (914/608/20), на яку посилається відповідач, були вимоги товариства до банку та нотаріуса про визнання протиправними рішень про прийняття у власність майна, визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно. У цій справі розглядався спір щодо правомірності прийняття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки - нерухомого майна позивача з подальшою державною реєстрацією за першим права власності на об`єкти нерухомого майна, що мало місце в період дії арешту на майно та введеного у справі про банкрутство мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У справі № 316/2082/19, на неврахування висновків у якій також посилається відповідач, предметом позовних вимог фізичної особи - іпотекодавця було скасування рішення державного реєстратора та запису про реєстрацію права власності банку на нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час реєстрації права власності на предмет іпотеки за результатом позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки було порушено процедуру реєстрації речових прав банку на нерухоме майно, яке належало позивачу.

У обох наведених справах Верховний Суд надав правовий висновок щодо ефективності способу захисту права у формі вимоги про скасування державної реєстрації прав у разі, коли між сторонами має місце спір про право власності на нерухоме майно, зокрема коли позивач оспорює правомірність державної реєстрації за відповідачем права власності на належне позивачу нерухоме майно.

Натомість у справі, що переглядається, прокурор подав позов з метою захисту прав власника земельної ділянки - органу місцевого самоврядування, яке порушене протиправною державною реєстрацією за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що по суті становить сукупність будівельних матеріалів та не має статусу нерухомого майна. Отже, у справі, що переглядається, між сторонами спору відсутній спір про право власності на нерухоме майно, а тому наведені скаржником правові висновки Верховного Суду очевидно є нерелевантними до спірних правовідносин.

За вказаних обставин спірні правовідносини, які були предметом розгляду у наведених скаржником справах, не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, ні за предметом спору, ні за правовим регулюванням, ні за змістом спірних правовідносин.

По суті всі доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду даної справи.

Таким чином визначений скаржником виключний випадок для касаційного перегляду судових рішень не підтвердився.

Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 287, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікарго Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/1845/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.