Ухвала

від 16.11.2023 по справі 444/1304/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 444/1304/20

провадження № 61-12333ск23

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася з позовом до Лавриківської сільської ради Жовківського району Львівської області та ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, який у березні 2022 року уточнила і просила: визнати недійсним та скасувати рішення Лавриківської сільської ради № 19 від 31 травня 2019 року, яким ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 25 га в АДРЕСА_1 та передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 4622784800:001:0034 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0, 25 га в АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 25 га в АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4622784800:001:34.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня

2022 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовлено.

14 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19, а також - сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 5 954,40 грн. ОСОБА_1 було детально роз`яснено, в чому полягають недоліки її касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду.

На виконання вимог вказаної ухвали 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків її касаційної скарги, а саме: касаційну скаргу на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року (в новій редакції); квитанцію про сплату судового збору в розмірі 5 954,40 грн.

Разом з тим, особою, яка подала касаційну скаргу, не в повній мірі виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 28 серпня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. При цьому ОСОБА_1 було детально роз`яснено, в чому полягають недоліки її касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду.

На виконання вимог вказаної ухвали 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків її касаційної скарги, а саме: касаційну скаргу на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року (в новій редакції).

Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).

Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Вищенаведені правові норми ЦПК України були детально роз`яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду від 28 серпня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху.

Також наголошено на тому, що наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суди не дослідили зібрані у справі докази та суди необґрунтовано відхилили клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи), може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Отже, застосування для касаційного оскарження судового рішення підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України можливе лише одночасно із однією з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

В касаційній скарзі, поданій на усунення недоліків первісної касаційної скарги, заявник наводить у скарзі певні рішення Верховного Суду, однак чітко не зазначає підстави касаційного оскарження з посиланням на відповідний пункт (пункти) статті 389 ЦПК України. Також, як вбачається зі змісту касаційної скарги, заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак у касаційній скарзі не зазначено, щодо якої норми права відсутній висновок, а також не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права. При цьому, заявник в прохальній частині касаційної скарги просила, враховуючи вищенаведене, та керуючись пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України, зміст якого наведено вище, передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Тобто касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України повинна містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо питання застосування цієї ж норми права, з наведенням змісту такого висновку; 3) обґрунтування подібності правовідносин, за яких суд апеляційної інстанції застосував певну норму права, правовідносинам, за яких Верховний Суд сформував висновок щодо застосування цієї ж норми права; 4) обґрунтування невідповідності висновків апеляційного суду щодо застосування конкретної норми права, правовим висновкам щодо застосування такої норми права, викладеним в постановах Верховного Суду, на які посилається заявник.

Формальне зазначення заявником в касаційній скарзі номерів справи, які були переглянуті в касаційному порядку, без виконання вищезазначених вимог не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки в протилежному випадку суд був би позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вказаної підстави касаційного оскарження, що виключало б досягнення мети касаційного перегляду судового рішення.

Таким чином ОСОБА_1 : 1) не навела правових висновків, які були застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні; 2) не зазначила норми (норм) права щодо питання застосування якої (яких) стосується застосований апеляційним судом висновок Верховного Суду; 3) не навела обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилання заявника в касаційній скарзі на відхилення судом апеляційної інстанції клопотань про дослідження доказів та призначення експертизи не є самостійною підставою касаційного оскарження судового рішення, так як вказане може бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Тобто касаційні скарги ОСОБА_1 , подані на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 28 серпня 2023 року, як і її первісна касаційна скарга не містять належного обґрунтування (з урахуванням вищенаведених правових висновків) підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали Верховного Суду

від 28 серпня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху щодо подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

Отримавши ухвалу Верховного Суду від 28 серпня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 не виконала вимог цієї ухвали, не подала до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, та не усунула недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: В. М. Ігнатенко