Ухвала

від 20.11.2023 по справі 160/3401/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 160/3401/23

адміністративне провадження № К/990/38521/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №160/3401/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Альянс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Альянс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку: від 15.08.2022 №21938 про відповідність позивача критеріям ризиковості; від 05.09.2022 №23091 про відповідність позивача критеріям ризиковості; від 21.11.2022 №28777 про відповідність позивача критеріям ризиковості; зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Альянс» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: №40929/39185764/2 від 12.09.2022, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №11 від 09.08.2022 ТОВ «Київхліб» на суму 1616800,00грн; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ-Альянс» податкові накладні датами їх фактичного надходження: податкова накладна №1 від 06.12.2022 ТОВ «Київхліб» на суму 1800000,00грн; податкова накладна №2 від 04.10.2022 ТОВ «Київхліб» на суму 372296,72грн; податкова накладна №4 від 15.12.2022 ТОВ «Київхліб» на суму 418800,00грн; податкова накладна №7 від 21.12.2022 ТОВ «Київхліб» на суму 719820,00грн; податкова накладна №11 від 09.08.2022 ТОВ «Київхліб» на суму 1616800,00грн; податкова накладна №13 від 30.12.2022 ТОВ «Київхліб» на суму 101297,70грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28.04.2023 позовні вимоги задовольнив частково.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.10.2023, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №160/3401/23.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 13.11.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Третім апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Судом з`ясовано наступні обставини.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28.04.2023 (прийнятим письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін) позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 15.08.2022 №21938. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.09.2022 №23091. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 21.11.2022 №28777. Зобов`язав Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Альянс» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 22.05.2023 звернулось до Третього апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2023 подану контролюючим органом апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив строк впродовж якого скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги та надати документ про сплату судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.07.2023 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про відстрочення сплати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернув скаржнику, у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 06.06.2023, які стали підставою для залишення такої апеляційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору).

Користуючись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 22.08.2023, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №160/3401/23 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що вперше контролюючий орган з апеляційною скаргою у цій справі звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду в межах визначеного законом процесуального строку на апеляційне оскарження, однак через несплату судового збору, що на той час було зумовлено неналежним/недостанім бюджетним фінансуванням та відсутністю коштів необхідних для проведення такої сплати, ухвалою суду від 31.07.2023 вперше подану ним апеляційну скаргу було повернуто. Зауважив, що контролюючий орган з об`єктивних причин, які повністю незалежали від волі останнього, був позбавлений можливості своєчасно й у повному обсязі сплатити судовий збір та повторно подати апеляційну скаргу до суду з дотриманням вимог статті 295 КАС України. Додатково вказав, що контролюючим органом було вжито всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов`язку та належних процесуальних дій щодо повторного направлення апеляційної скарги у цій справі, що є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.08.2023 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Залишаючи подану скаржником апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема, доказів неможливості подання апеляційної скарги у визначений статтею 295 КАС України процесуальний строк.

Мотивуючи свою ухвалу, суд звернув увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

При цьому, як вказав суд, підстави, на які посилається скаржник, є суб`єктивними та пов`язані виключно з неналежною організацією роботи контролюючого органу, адже обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов`язання щодо його сплати при зверненні до суду суб`єктів владних повноважень та, як наслідок, його сплати протягом встановленого строку на апеляційне оскарження з наданням такого документа до суду в цей строк. А, отже, невиконання державним органом цих правил не може бути підставою для надання переваги у вигляді поновлення строку на апеляційне оскарження державному органу перед іншою стороною, яка бере участь у справі та дотримується процесуального закону.

Факт попереднього звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, як вказав суд апеляційної інстанції, також не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення з повторно поданою апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.

Суд наголосив, що учасник судового процесу/особа, яка не погоджується з судовим рішенням має право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання такою особою процесуального обов`язку визначеного статтею 295 КАС України не звільняє останню від дотримання вимог процесуального закону.

З повторною апеляційною скаргою скаржник звернувся до суду 22.08.2023, тобто зі спливом понад трьох місяців з моменту постановлення судом першої інстанції рішення від 28.04.2023, що, на думку суду, є невиправдано тривалим строком для звернення до суду з вже оформленою апеляційною скаргою, та спростовує твердження скаржника про його сумлінне і добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов`язків, встановлених законом та вчинення усіх можливих і залежних від нього дій для вчасного подання апеляційної скарги.

Також, як встановив суд апеляційної інстанції, скаржником не наведено підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для повторного направлення цієї апеляційної скарги в період з 31.07.2023 (постановлення судом ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги заявнику) по 22.08.2023 (день повторної подачі апеляційної скарги).

Як висновок, суд зазначив, що у даному випадку, пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статті 296 КАС України, покладається на особу, яка звертається з апеляційною скаргою, а повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 295 КАС України, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на апеляційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

Тобто, встановивши факт повторного подання контролюючим органом апеляційної скарги поза межами процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без зазначення обставин та надання при цьому доказів, які б підтверджували, що заявник дійсно не міг звернутись з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої скаржником апеляційної скарги без руху, з визначенням строку для виконання у порядку та в спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до суду було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник, повторно посилаючись на факт своєчасного первинного звернення до суду та обставини неналежного/недостатнього фінансування суб`єкта владних повноважень, просить поновити пропущений, як на його думку, з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження. Додатково скаржник звернув увагу суду на те, що останній з незалежних від його волі обставин (введення на території України правового режиму воєнного стану та обмеженість бюджетного фінансування) фактично був позбавлений можливості своєчасно виконати вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, що стало підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги заявнику. Як висновок, скаржник просив визнати поважними причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі та не обмежувати у праві на доступ до правосуддя.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.10.2023, визнавши наведені скаржником підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 28.08.2023 визначив скаржнику достатній строк щодо реалізації права та надання обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Третій апеляційний адміністративний суд не знайшов поважними причини пропуску процесуального строку, оскільки обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, контролюючий орган зазначив причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені відповідачем при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними, а саме: строк пропущено з підстав недостатнього/неналежного фінансування контролюючого органу при первинному зверненні до суду та неможливості з об`єктивних причин провести сплату судового збору за подання апеляційної скарги у межах визначеного статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження.

Також, суд апеляційної інстанції повторно звернув увагу скаржника, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Оцінка судом обставин, за яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС України, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.

У свою чергу, як встановив суд, доводи, якими відповідач мотивує поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному фінансуванні державного органу, що перешкоджало скаржнику вчинити певні процесуальні дії з дотриманням правил закону. Однак, ці обставини, як уже зазначав суд, стосуються виключно організації діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, і не можуть бути розцінені як об`єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції також зазначив, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції окремо наголосив, що право особи визначене норами КАС України на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Таке звернення повинно бути в порядку, встановленим законом.

Сама по собі обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд також зауважив, що жодних доказів вчинення скаржником послідовних та регулярних дій з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що скаржник дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у цій справі в найкоротші строки контролюючий орган до суду так і не надав.

Як на переконання суду апеляційної інстанції, наведені скаржником, у клопотанні про поновлення пропущеного стоку, обставини, не можуть вказувати на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, адже неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, а так само відсутність/недостатність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України, який триває й до сьогодні.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Запровадження воєнного стану, як зазначив суд апеляційної інстанції, є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

Як наголосив суд, питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк та не надає відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Разом з тим, як встанови суд, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та посилаючись на введений в Україні правовий режим воєнного стану, скаржником не наведено доводів та не надано суду жодних доказів, яким саме чином запровадження воєнного стану в країні вплинуло на неспроможність контролюючого органу своєчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги при зверненні з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження передбаченого КАС України.

Як вказав суд, зазначені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження доводи, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на апеляційне оскарження та нівелювання принципом правової визначеності.

Тобто, Третій апеляційний адміністративний суд, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дійшов висновку, що за відсутності у контролюючого органу інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також враховуючи ту обставину, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.

За результатом вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає, що Третій апеляційний адміністративний суд, визнавши за результатом оцінки доводів викладених у клопотанні про поновлення строку, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №160/3401/23.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації контролюючим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №160/3401/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Альянс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішеннь, зобов`язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

С.С. Пасічник