Постанова

від 16.11.2023 по справі 646/419/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 646/419/23

Номер провадження 22-ц/818/1539/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника позивачки адвоката Колісниченко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року в складі судді Демченко І.М. у справі № 646/419/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в :

У січня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Колісниченко Артур Сергійович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року у справі № 646/929/19. Від шлюбу мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач з моменту розпаду сім`ї взагалі не цікавиться життям дітей та не приймає участі у їх вихованні і утриманні. Зазначає, що вона офіційно працює та має стабільний дохід, за рахунок якого за відсутності будь-якої допомоги від відповідача утримує дітей в межах можливостей, за місцем роботи демонструє бездоганний підхід до виконання службових обов`язків, професіоналізм, компетентність, високу працездатність і ефективність у виконанні доручень. Володіє високим рівнем культури поведінки та спілкування з людьми, є дисципліною та користується повагою у колективі. На виконанні у Основ`янско-Слобідському відділі державної виконавчої служби міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження № 63298957 від 15 жовтня 2020 року, на підставі виконавчого листа № 646/1023/18 від 15 жовтня 2020 року, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/7 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 22 лютого 2018 року, до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Загальна сума заборгованості відповідача станом на 01 січня 2023 року становить 81 553,71 грн. За місцем свого проживання діти мають стійкі соціальні зв`язки: друзів, навчаються у навчальних закладах відповідно до віку, обліковуються у лікарні та мають сімейного лікаря, відвідують додаткові навчальні секції. Діти мають особисту прихильність до неї та взагалі не знають відповідача, і це є наслідком виключно особистого нехтування відповідачем своїх батьківських обов`язків. Причиною звернення до суду вказує відмову відповідача від надання згоди на реєстрацію місця проживання дітей разом з нею, у зв`язку з чим діти не мають зареєстрованого місця проживання.

Посилаючись на вказане, позивачка просила визнати місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та вирішити питання щодо понесених судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн.

13 березня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Апазіді Костянтин Юрійович, подав відзив на позовну заяву в якій просив закрити провадження у справі.

Відзив мотивований відсутністю підстав для звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом, оскільки він не заперечує проти реєстрації місця проживання дітей за адресою місця проживання позивачки та зазначає, що з питання надання ним згоди на таку реєстрацію вона до нього не зверталася. Крім того, вказує, що будь-які докази того, що він заперечує проти реєстрації дітей та/або не надає згоду на таку реєстрацію позивачці, отримання позивачкою відмови у реєстрації дітей у зв`язку з ненаданням згоди другого з батьків, а також її звернення до відповідача з подібною вимогою, суду не надано. Щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу зазначає, що вони є завищеними та неспівмірними, такими, що не підтверджені належними доказами. Після ухвалення рішення у справі також має намір звернутися до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених ним витрат на правову допомогу.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України відмовлено.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року позов задоволено.

Визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що одноразове перерахування аліментів відповідачем вже під час розгляду цієї справи у суді у сумі 3500 грн за період, починаючи з 2018 року, та надання нотаріальної згоди на реєстрацію місця проживання дітей не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка щоденно вирішує буденні питання, пов`язані з їх вихованням та розвитком, взаємодії з навчальними закладами та медичними установами, закладами дозвілля та оточенням, для чого вона повинна мати певний обсяг прав на вирішення питань без погодження з батьком дітей. Визначення місця проживання дітей є набагато ширшим поняттям, аніж ?місце реєстрації?. Позивачці, як матері дітей, доводиться щоденно бути активною у прийнятті сімейних рішень та вирішенні питань, пов`язаних із життєдіяльністю, у той час як відповідач тримається осторонь та фактично покладає всю відповідальність на ОСОБА_2

05 липня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Апазіді К.Ю., подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати, закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована доводами які є аналогічними доводам викладеним у відзиві на позов.

21 серпня 2023 року ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Колісніченко А.С., подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що спір між сторонами існує увесь цей час та до сих пір не врегулюваний є сам факт того, що дітей змогли зареєструвати за місцем проживання позивачки лише після її звернення з цим позовом до суду у 2023 році, після наданні такої згоди відповідачем виключно на підтвердження обраної позиції щодо створення хибного уявлення у суду, що між сторонами відсутній спір з цих питань.

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Всудовезасіданняапеляційногосуду сторони учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 листопада 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_2 отримано 11 жовтня 2023 року (том 2, а.с. 37);

ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , отримано 11 жовтня 2023 року (том 2, а.с. 41), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана (том 2, а.с. 32);

ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 11 жовтня 2023 року (том 2, а.с. 36), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана (том 2, а.с. 33);

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради отримано 12 жовтня 2023 року (том 2, а.с. 38).

Апеляційнийсудвважаєможливим розглянутисправу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача,представника позивачкиадвоката КолісніченкоА.С., який проти апеляційної скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно дочастин 1,2,4,5статті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаними вимогам відповідає виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який розірвано заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року (т. 1, а.с. 21-22).

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 19,20).

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/7 частки від усіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т. 1, а.с. 24-29).

Відповідно розрахунку старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові від 12 січня 2023 року за період з 22 серпня 2018 року по 01 січня 2023 року ОСОБА_1 жодного разу аліменти на утримання дітей не сплачувалися, загальний розмір заборгованості складає 81 553,71 грн (т. 1, а.с. 38-39).

Актом обстеження умов проживання, затвердженим 19 січня 2023 року Службою у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, встановлено, що неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , яка забезпечує дітей всім необхідним та займається їх вихованням (т. 1, а.с. 40-41).

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради № 188 від 31 березня 2023 року надано висновок про доцільність визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням відсутності спору між батьками щодо місця реєстрації дітей (т. 1, а.с.126).

03 квітня 2023 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Апазіді К.Ю. до суду подано копію заяви, посвідчену 03 квітня 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвим Д.В. та зареєстровану в реєстрі за № 341, про те, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як батько малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надає свою згоду на реєстрацію дітей за новим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та не заперечує, щоб питання щодо реєстрації постійного місця проживання дітей вирішувала їх мати ОСОБА_2 (т.1, а.с. 133).

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зістаттею 141 СК Українимати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 160 СК Українивстановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно достатті 161 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Отже, рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини 1 статті 161 СК Українидає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституціїта законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У справі, яка переглядається, позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей обґрунтований наявністю відмови відповідача у дачі згоди на реєстрацію місця проживання сина.

Після відкриття провадження у справі, відповідач 03 квітня 2023 року надав нотаріальну згоду на реєстрацію дітей разом з матір`ю, наділивши її повноваженнями самостійно вирішувати питання, що стосуються їх реєстрації місця проживання.

Інформацією з Реєстру територіальної громади м. Харкова встановлено, що місце проживання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано 06 квітня 2023 року разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 160-161).

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19).

Взявши до уваги всі обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та зважаючи на малолітній вік дітей, їх інтереси, умови життя та життя їх батьків, суд першої інстанції обґрунтованого прийшов до висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у справі яка переглядається відсутній спір, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права таКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(частина 1 статті 6).Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 травня 2023 року якою відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження в справі з підстав відсутності спору між сторонами, відповідачем в апеляційному порядку не оскаржена.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно розглянув по суті позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та ухвалив з цього приводу рішення, підстав для скасування якого не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина