Рішення

від 09.11.2023 по справі 522/9654/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/9654/19

Провадження № 2/522/1029/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 рокуПриморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом заступника прокурора Одеської областної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури України та інформаційної політики України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», ОСОБА_3 , треті особи Державне підприємство «Одеський державний цирк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», ОСОБА_3 , треті особи: Державне підприємство «Одеський державний цирк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння.

21 червня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі відкрито та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

21 червня 2019 року суддею Приморського районного суду м. Одеси постановлено ухвалу, якою були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: нежитлове приміщення номер 4 н, загальною площею 463, 4 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578140751101); нежитлове приміщення номер 3 н, загальною площею 440, 5 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578121251101); нежитлове приміщення номер 3 н, загальною площею 425,7 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578106951101); нежитлове приміщення номер 4 н, загальною площею 418,5 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15780660551101); нежитлове приміщення номер 5 н, загальною площею 424,3 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578045651101), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року, 17 січня 2020 року, 05 лютого 2020 року та 10 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяв представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року.

10 березня 2020 року закрито підготовче засідання по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

24 травня 2021 року зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді Абухіна Р.Д., заявлений адвокатом Тумановим Д.С., справу передано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід.

25 травня 2021 року суддею Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А. постановлено ухвалу, якою у задоволенні заяви адвоката Туманова Д.С. про відвід судді Абухіна Р.Д. у справі № 522/9654/19 відмовлено.

28 травня 2021 року відновлено провадження у справі.

29 березня 2023 року задоволено клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про повернення до стадії розгляду справи в підготовчому судовому засіданні.

22 травня 2023 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, заборонено будь-яким суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступних об`єктів нерухомого майна:

нежитлове приміщення номер 1 н, загальною площею 463, 4 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578140751101); нежитлове приміщення номер 2 н, загальною площею 440, 5 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578121251101); нежитлове приміщення номер 3 н, загальною площею 425,7 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578106951101); нежитлове приміщення номер 4 н, загальною площею 418,5 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578066051101); нежитлове приміщення номер 5 н, загальною площею 424,3 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1578045651101), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заступником керівника Одеської обласної прокуратури подано до суду заяву про зміну предмету позову (на підставі ч. 3 ст. 49 ЦПК України», яку 21 червня 2023 року прийнято до провадження, та в якій заступник керівника Одеської обласної прокуратури просить:

-визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КравцяО.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41597565 від 13.06.2018 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на будівлю готелю площею 2130,8 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 ;

-витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 463,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578140751101);

-витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 440,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578121251101);

-витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 425,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578106951101);

-витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 418,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578066051101);

-витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 424,3кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578045651101);

-стягнути з відповідачів суму судового збору, сплаченого Одеською обласною прокуратурою за подачу позовної заяви.

В обґрунтування позову заступник керівника Одеської обласної прокуратури вказує, що спірним рішенням державного реєстратора порушено інтереси держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства культури України, всупереч волі яких та в порушення установленого законом порядку з державної власності вибула нежитлова будівля, загальною площею 2130,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи містяться пояснення Фонду державного майна України, в яких Фонд просить задовольнити позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури у повному обсязі.

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення директора ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури у повному обсязі та зазначає, що прокурор не обґрунтував належними, допустимими та достатніми доказами наявність порушених інтересів держави.

21.08.2023 по справі закрито підготовче засідання.

У судове засідання 09 листопада 2023 року з`явився прокурор Одеської обласної прокуратури Ейсмонт С.О., позовну заяву підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник Фонду державного майна України посив позов задовольнити.

Представник Міністерства культури України та інформаційної політики України позов підтримав.

Представник третьої особи Державне підприємство «Одеський державний цирк» просив позов задвольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити, зважаючи на наступне.

У відповідності до ст.ст.12, 13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимогЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом за клопотанням учасників провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогамист. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи такі фактичні обставини.

У державній власності в управлінні Міністерства культури України та на балансі ДП «Одеський державний цирк» перебувала будівля готелю цирку загальною площею 2104,3 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Між ДП «Одеський державний цирк», Спільним Українсько-Латвійським підприємством «Альтіс ЛТД» та Українсько - Латвійським підприємством «Трата» 01 червня1998 року укладено договір про спільну діяльність, відповідно до п. п. 1.1 та 1.1.1 якого сторони у договорі приймають на себе зобов`язання сумісно діяти для досягнення сумісних господарських та комерційних цілей згідно предмету Договору: реконструкція, переобладнання, будівельно - монтажні роботи і експлуатація об`єкта (будівля готелю цирку на 109 місць та інші споруди на прилеглій до готелю цирку території, а також вказана територія за адресою: м.Одеса, вул. Князівська, 32).

Пунктом 5.4 вказаної угоди визначено, що укладання Договору не тягне за собою зміну форми власності на об`єкт, якщо не виникнуть інші обставини.

На підставі рішення державного реєстратора Кравця О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41597565 від 13 червня 2018 року, право на вказану будівлю було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставами виникнення права власності ОСОБА_6 на вказане нерухоме майно визначено: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15 березня 2018 року, видавник ТОВ «ПРОФПРОЕКТ»; розпорядження, серія та номер: 1010, видане 27.10.2000, видавник: Центральна районна адміністрація; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, серія та номер: б/н, виданий 15 вересня 2000 року, видавник Інспекція Держархбудконтролю; рішення, серія та номер 1633, виданий 20 вересня 1955 року, видавник: Виконком Одеської міської Ради депутатів трудящих; договір фінансування, серія та номер: б/н виданий 22.07.1999, видавник Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», ОСОБА_1 ; акт, серія та номер: б/н, виданий 12.07.1999, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», акт, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2003 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД»; угода, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2003 року, видавник Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД».

Також, на підставі рішення державного реєстратора Кравця О.В. від 15 червня 2018 року індексний номер: 41636028 до підстави виникнення права власності на вказаний об`єкт внесені зміни, а саме додано: договір фінансування, серія та номер: б/н, виданий 22 липня 1999 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», ОСОБА_1 ; акт, серія та номер: б/н, виданий 03 квітня 2000 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД»; угода про внесення змін, серія та номер б/н, виданий 12 липня 1999 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД», акт, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2003 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД»; угода, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2003 року, видавник: Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Альтіс ЛТД».

У подальшому, на підставі технічних паспортів від 13 червня 2018 року, виданих ТОВ«ПРОФПРОЕКТ» та висновку серія та номер: 116563, виданого 13 червня 2018 ТОВ«ПРОФПРОЕКТ» вказане приміщення готелю розподіллено на 5 окремих нежитлових приміщень та виділено у нові об`єкти нерухомості (кожний поверх у окреме нежитлове приміщення).

В результаті поділу на підставі рішень державного реєстратора КП«Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 15 червня 2018 року були утворені наступні нежитлові приміщення:

-приміщення номер 1н загальною площею 421,8 кв. м (індексний номер рішення 41639129);

-приміщення номер 2н загальною площею 440,5 кв. м (індексний номер рішення 41638726);

-приміщення номер 3н загальною площею 425,7 кв. м (індексний номер рішення 41638393) ;

-приміщення номер 4н загальною площею 418,5 кв. м (індексний номер рішення 41637478);

-приміщення номер 5н загальною площею 424,3 кв. м (індексний номер рішення 41637112).

У подальшому, на підставі договорів дарування від 15 червня 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. за номерами 3982, 3983, 3984, 3985 та 3986, вказані приміщення відчужені на користь ОСОБА_2 , якою вказане майно на підставі акту серія та номер 1 та протоколу серія та номер 2, виданих 16 червня 2018 року ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» внесено до статутного капіталу вказаного підприємства.

У подальшому, 18 червня 2018 року зареєстровано право власності за ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» на приміщення №№ 1н, 2н, 3н, 4н, 5н, за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі іпотечного договору серія та номер 4715, виданого 09 липня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., вказане майно передано в іпотеку ОСОБА_4 , у зв`язку із чим на це майно накладені обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно.

Боржником та іпотекодержателем у цьому договорі виступили ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . У подальшому, державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Сосніною Г.В. 09 липня 2018 року прийнято рішення, індексний номер 41957878, яким площу спірного приміщення 1н, збільшено з 421,8 кв. м до 463,4 кв. м.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказане рішення прийняте на підставі довідки, серія та номер 145641 від 06 липня 2018 року та технічного паспорту, серія та номер: б/н від 06 липня 2018 року, виданих ТОВ«Профпроект».

Як зазначеновище,ухвалою Приморськогорайонного судум.Одеси від21.06.2019вжито заходівзабезпечення позовущодо спірнихоб`єктів нерухомості,однак, незважаючина наявністьарешту,який накладеносудом тавідомості проякий внесенодо Державногореєстру речовихправ нанерухоме,приватним нотаріусомОдеського міськогонотаріального округуФроловою Р.В. 28грудня 2020року прийняторішення прореєстрацію прававласності навищевказані приміщенняза ОСОБА_3 на підставісвідоцтва проправо власності,виданого вцей жедень цимже нотаріусом,який неє стороною у цій справі.

Так, на підставі вказаного іпотечного договору № 4715 від 09 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ТарнавськоюА.М., вказані нежитлові приміщення передано ОСОБА_2 в іпотеку ОСОБА_4 .

Разом з тим, між ОСОБА_4 04 вересня 2020 та ОСОБА_3 укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. №704, про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тарнавською А.М. від 09 липня 2018 року за № 4715.

Відповідно до вказаного договору, новий кредитор ОСОБА_3 набув статусу іпотекодержателя за договором іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення №№ 1н, 2н, 3н, 4н, 5н в АДРЕСА_1 .

У подальшому ОСОБА_3 07 вересня 2020 року уклав договір з ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. № 721, про внесення змін до Договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тарнавською А.М. 09 липня 2018 року № 4714, яким збільшено суму позики до 30 млн грн та зменшено строк її дії до 17 вересня 2020 року.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ФроловоюР.В. 26 жовтня 2020 року за № 1075 видано виконавчий напис про звернення стягнення на вищевказані нежитлові приміщення №№ 1н, 2н, 3н, 4н, 5н в АДРЕСА_1 , які належали ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», за яким стягувачем є ОСОБА_3 .

У подальшому, постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 грудня 2020 року, ВП № 63457038 із примусового виконання вищевказаного напису у зв`язку з тим, що електронні торги з продажу нежитлових приміщень №№ 1н, 2н, 3н, 4н, 5н в АДРЕСА_1 , які належали ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» не відбулись за відсутності учасників, допущених до торгів та надходженням заяви стягувача про бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог.

Свідоцтва про право власності ОСОБА_3 від 28 грудня 2020 року №№1624, 1625, 1626, 1627, 1628 на нежитлові приміщення №№ 1н, 2н, 3н, 4н, 5н в АДРЕСА_1 , видані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ФроловоюР.В. на підставі акту щодо реалізації предметів іпотеки, складених приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В., оскільки торги не відбулись і стягувач ОСОБА_3 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН».

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. 28 грудня 2020 року прийнято рішення, індексні номери: 55974593, 55974883, 55975148, 55975413, 55975694 про реєстрацію права власності на приміщення №№ 1н (площею 463,4 кв. м), 2н (площею 440,5 кв. м), 3н (площею 425,7 кв. м), 4н (площею 418,5 кв. м), 5н (площею 424,3кв.м) в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право власності, виданого в цей же день цим же нотаріусом.

Таким чином, зазначене нерухоме майно незаконно та без волі власника вибуло з державної власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 8 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 2 ст. 18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі Порядок) визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідній для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а такожвідсутність суперечностейміж заявленимита вжезареєстрованими речовимиправами нанерухоме майнота їхобтяженнями; перевіряєдокументи нанаявність підставдля проведенняреєстраційних дій,зупинення розглядузаяви продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,зупинення державноїреєстрації прав,відмови вдержавній реєстраціїправ таприймає відповіднірішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію праву інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Пунктом 40 вищевказаного Поряду передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Згідно пункту 6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно із пунктом 45 Порядку для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

-документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

-документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

-технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

-письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

-договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Пунктом 77 Порядку передбачено, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявоювласника такогомайна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

Пунктом 6 наказу Міністерства культури України від 20 січня 1993 року № 5, вирішено передати до функціонального управління об`єднання ДП «Укрдержцирк» циркові підприємства, установи та інші організації в тому числі будинок артистів цирку, який розташований в АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 наказу Міністерства культури України від 06 грудня 1994 року № 625, ДП«Укрцирк» передано усі майнові права та обов`язки щодо будинку артистів цирку, який розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно даних з Єдиного реєстру об`єктів державної власності в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно, розташоване в АДРЕСА_1 , яке перебуває в управлінні Міністерства культури України та на балансі ДП «Одеський державний цирк».

Отже, спірний об`єкт нерухомості перебуває у власності держави та управлінні Міністерства культури України.

Разом із цим, відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції при проведені державної реєстрації права власності державному реєстратору не подавались.

В матеріалах справи міститься лист ДП «Одеський державний цирк» від 16 квітня 2019 року № 43, угода від 12 липня 1999 року про внесення змін та доповнень до договору про спільну діяльність № 04 від 01 червня 1998 року, якою з тексту вищевказаного договору виключено пункт 5.4, яким визначено, що укладання Договору не тягне за собою зміну форми власності на об`єкт, якщо не виникнуть інші обставини сторонами не укладалась.

Слід зауважити, що державні органи, які наділені повноваженнями щодо відчуження з державної власності спірної будівлі взагалі не укладали будь яких угод щодо спірного нерухомого майна, а заява про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості подана не його власником, а ОСОБА_1 , тобто особою, яка не має жодних прав щодо вказаного об`єкта нерухомості.

Відповідно дост.24Закону,у державнійреєстрації правта їхобтяжень можебути відмовленоу разі,якщо поданідокументи невідповідають вимогам,встановленим цимЗаконом та не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Ураховуючи викладене, за результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів, державний реєстратор мав відмовити у реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Таким чином, при проведенні державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований в АДРЕСА_1 , державним реєстратором Кравець О.В. в порушення ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та пункту 45 Порядку було прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41597565 від 13.06.2018 та зареєстровано право на вказану будівлю за ОСОБА_1 .

В результаті прийняття вказаного рішення державного реєстратора Кравця О.В., з державної власності вибула нежитлова будівля загальною площею 2104,3 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну будівлю, є незаконними і рішення про поділ спірного об`єкта від 15.06.2018 індексні номери 41639129, 41638726, 41638393, 41637478, 41637112 на п`ять окремих приміщень.

У подальшому, державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Сосніною Г.В. 09.07.2018 прийнято рішення індексний номер 41957878, яким площу спірного приміщення 1н, збільшено з 421,8 кв. м до 463,4 кв. м.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказане рішення прийняте на підставі довідки, серія та номер 145641, виданої 06.07.2018 та технічного паспорту, серія та номер: б/н від 06.07.2018 виданих ТОВ«Профпроект».

Частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбаченихстаттею 31цього Закону.

Відповідно до п.3.2.3 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», будівельні роботи це процес зведення нових, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Відповідно до п.3.2 А.2.2.3-2014 «Склад зміст проектної документації на будівництво» реконструкція це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри, тощо).

Згідно, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно ізЗаконом України«Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 39 вказаного закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 8 ст. 39 Закону та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно дост.24Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» удержавній реєстраціїправ таїх обтяженьможе бутивідмовлено уразі,якщо:заявлене речовеправо,обтяження непідлягають державнійреєстрації відповіднодо цьогоЗакону; поданідокументи недають змогивстановити набуття,зміну абоприпинення речовихправ нанерухоме майнота їхобтяження.

Відповідно до даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутня інформація про видачу дозвільних документів на реконструкцію та прийняття в експлуатацію об`єкта, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, діючим законодавством визначено, що роботи з реконструкції можуть проводитись лише за наявності дозволу на виконання таких робіт, виданого виключно органами Державного архітектурного будівельного контролю та після їх закінчення, об`єкт реконструкції підлягає обов`язковому прийняттю до експлуатації у встановленому законом порядку.

Ураховуючи те, що державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Сосніною Г.В. 09 липня 2018 року при прийнятті спірного рішення індексний номер 41957878, про внесення змін щодо площі об`єкта розташованого за вищевказаною адресою, не прийнято до уваги вимогу ст. 5 Закону України«Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та за відсутності документа, який посвідчує прийняття до експлуатації об`єкта, зареєстровано право на самочинно реконструйований об`єкт будівництва вказане рішення є незаконним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, лише власник вправі володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1ст. 319 ЦК України).

Відповідно дост. 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею658 ЦК Українивстановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Частина 1ст. 656 ЦК Українивстановлює, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюст. 203 ЦК України.

Відповідно до частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійним (оспорюваний правочин).

Варто зазначити, що первісне скасування державної реєстрації права власності є підставою для визнання усіх подальших правочинів, які були укладені після скасування державної реєстрації права власності, недійсними.

З огляду на те, що право власності на спірний об`єкт нерухомості набуто ОСОБА_1 в порушення вимог діючого законодавства, на підставі незаконного рішення державного реєстратора, яке підлягає скасуванню в судовому порядку та є предметом розгляду у вказаній справі, договори дарування від 15.06.2018 посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. за номерами 3982, 3983, 3984, 3985 та 3986 та акт серія та номер 1 виданий 16.08.2018 ТОВ БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН, яким спірні приміщення внесені до статутного капіталу останнього, є недійсними.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбаченихпунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно достатті 37цього Закону.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей387,388 ЦК.

У зв`язку з тим, що вищевказане майно вибуло з володіння позивача не з його волі, вказане майно піддягає витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 .

За змістомстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другоюстатті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Так, частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема,витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майнавідсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388ЦК України, такий правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого2016 року у справі№ 6-2407цс15).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. (пункти 98-102 постанови ВП ВС від 16лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19).

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі№ 1522/25684/12, постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №522/2202/15-ц, постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі№ 752/3089/19).

У разі задоволення вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд витребовує таке майно на користь власника від вказаної особи.

Впостанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(провадження № 14-2цс21) зазначено, щовласникздотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належнейомумайновідособи, якаєостаннімйогонабувачем, незалежновід того, скількиразівцемайно було відчуженедо того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними (пункт 148 постанови). Під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається (пункт 154 постанови).

За таких обставин, як первісна державна реєстрація права власності, так і усі подальші правочини, які були укладені після оскаржуваної державної реєстрації права власності, а, відповідно, і свідоцтва про право власності ОСОБА_3 від 28 грудня 2020 року №№1624, 1625, 1626, 1627, 1628 на нежитлові приміщення №№ 1н, 2н, 3н, 4н, 5н в АДРЕСА_1 , видані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ФроловоюР.В. та рішення про державну реєстрацію прав цього ж нотаріуса від 28 грудня 2020 року, індексні номери: 55974593, 55974883, 55975148, 55975413, 55975694, є незаконними.

В результаті вищевказаних протиправних дій, без волі власника та всупереч установленому законом порядку з держаної власності вибула нежитлова будівля, загальною площею 2130,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку Верховного Суду, відображеного у постанові від 10 травня 2018 року у справі №29/5005/6381/2011, об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже наявної нерухомості з використанням її функціональних елементів, не вважається новоствореним об`єктом.

Така ж думка викладена Верховним Судом України (зокрема, у своїй постанові від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16).

У даному випадку відповідачами здійснено дій щодо зміни характеристик об`єкту нерухомого майна (зокрема, зміна його площі, кількості приміщень, найменувань тощо). Після фізичної зміни об`єкта нерухомості набувачі такого майна звернулись до державних реєстраторів для проведення реєстраційних дій, внаслідок яких відповідний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості до його зміни закривається, а новий розділ щодо новосформованого об`єкта підлягає відкриттю.

Верховний Суд роз`яснив, що створені внаслідок формального поділу об`єкти не можуть вважатися новоствореними у розмінні норм ЦК України. Отже, внаслідок такого поділу об`єкта майна попередній власник не позбавлений права звернутися з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, навіть якщо майно зазнало тих чи інших перетворень. Відчужене поза волею власника майно може бути витребуване з чужого незаконного володіння навіть у разі закриття відповідного розділу в Державному реєстрі та скасування індивідуального номера об`єкта нерухомого майна.

Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, який погодився із зазначеними вище постановами, у своїй постанові від 27 лютого 2020 року зазначив, що право власності на нову річ, внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ. Також, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблено з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Отже, за таких обставин, відповідачами фактично не було утворено нових об`єктів нерухомого майна у розумінні ст. 331 ЦК України, так як їх не було введено в експлуатацію у передбаченому законом порядку. Окрім цього, площа фундаменту будівлі за вказаною адресою та її поверховість не змінилась, а збільшення площі окремих поверхів відбулась за рахунок незаконної реконструкції та перепланування приміщень.

Ураховуючи вищевикладене, нежитлові приміщення №№ 1н, 2н, 3н, 4н, 5н в АДРЕСА_1 , підлягають витребування на користь держави з незаконного володіння останнього власника ОСОБА_3 .

Щодо правомірності втручання у мирне володіння слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку усіх сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має з`ясування добросовісності/недобросовісності набувача майна.

У даному випадку відповідач ОСОБА_3 набув у власність спірне майно у той час, коли діяли накладені на нього ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21червня 2019року усправі №522/9654/19та ухвалоюГосподарського судуОдеської областівід 12грудня 2018року усправі №916/2762/18 арешти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 було викладено правову позицію про те, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти покладаючись на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Отже, за таких обставин, на час набуття права на спірне майно ОСОБА_3 , останньому не могло бути не відомо щодо наявності спорів в судах, предметом вирішення якого є саме правомірність набуття права власності на це майно.

Як зазначає Верховний суд України у постанові від 25 січня 2022 року (справа №04/14-10/5026/2337/2011(925/1400/15) розумна обачність набувача може проявлятися і у можливості дослідження історії вибуття майна у попередніх власників - хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою (п. 30.11).

Подібна правова позиція при застосуванні статті 388 Цивільного кодексу України закріплена в постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року по справі № 922/634/19.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За таких обставин повернення спірного майна у власність українського народу не порушуватиме принцип законності та пропорційності втручання у право власності ОСОБА_3 .

Таким чином, спірними рішеннями державних реєстраторів, договорами дарування, актом прийому передачі та виданими свідоцтвами про право власності порушуються інтереси держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства культури та інформаційної політики України (Міністерство культури України ліквідовано), всупереч волі яких та в порушення установленого законом порядку з державної власності вибула нежитлова будівля, загальною площею 2130,8кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, задля поновлення порушених прав позивача у встановленому законом порядку, суд вважає необхідним витребувати із чужого незаконного володіння вищевказане нерухоме майно та скасувати державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно, що буде відповідати меті ефективного захисту порушених прав позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви на загальну суму в розмірі 20022 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Керуючись ст. ст.4,5,12,13,78,81,89,258-259,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника прокурора Одеської областної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури України та інформаційної політики України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», ОСОБА_3 , треті особи Державне підприємство «Одеський державний цирк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Кравця О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41597565 від 13.06.2018 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на будівлю готелю площею 2130,8 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 ;

Витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 463,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1578140751101);

Витребувати на користь держави в особі особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 440, 5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер обекта нерухомого майна: 1578121251101);

Витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 425,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1578106951101);

Витребувати на користь держави в особі особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 418,5 в.м., за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1578066051101);

Витребувати на користь держави в особі особі Міністерства культури та інформаційної політики України у ОСОБА_3 нежитлове приміщення, загальною площею 424,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1578045651101);

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6674 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6674 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН» на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6674 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6674 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.11.2023, оскільки головуючий суддя Абухін Р.Д. з 13 по 17 листопада 2023 року був залучений до проходження підготовки суддів місцевих загальних суддів для підвищення кваліфікації на 2023 рік.

Суддя Р. Д. Абухін

09.11.23