Постанова

від 01.11.2023 по справі 905/1914/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 905/1914/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023 (повне рішення

складено 16.03.2023)

у справі № 905/1914/21 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Комунального підприємства "Дирекція з капітального будівництва адміністративних і житлових будівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард"

про стягнення 1 282 048,76 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову

В жовтні 2021 року Комунальне підприємство "Дирекція з капітального будівництва адміністративних і житлових будівель" (КП "ДКБАЖБ"; позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард" (ТОВ "Мотто Кард"; відповідач) про стягнення 983 679, 60 грн вартості товару, 28 967, 88 грн штрафу за порушення строків поставки товару, 269 401, 28 грн пені за порушення строків зобов`язання, передбаченого пунктом 5.8 договору (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом).

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором закупівлі № МК - 001510 від 22.06.2020 в частині відпуску товару та заміни талонів. Позивач зазначив, що зі свого бору повністю виконав умови цього договору, перерахував відповідачу 381 031, 20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 183 від 14.07.2020. У зв`язку з фактичним неотриманням товару позивач вимагає повернення суми його вартості та сплати штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.10.2021 матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 905/1914/21 позов задоволено повністю. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 983 679, 60 грн вартості товару, 28 967, 88 грн штрафу та 269 401, 28 грн пені.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог оскільки відповідач не надав належних доказів сплати встановленої судом суми боргу. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання, суд стягнув пеню та штраф.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

В апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 905/1914/21 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідач зазначає: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що:

місцевим судом не врахований звіт "Реалізація товарів та послуг МКТ00003447 від 07.07.2020" з програмного забезпечення;

місцевим судом не враховано, що у відповідача не було можливості надати копії касових чеків про відпуск пального саме через бездіяльність та небажання позивача їх отоварювати;

відповідач належним чином виконував свої зобов`язання після отримання відмови від пропозиції в поверненні коштів за первинними документами продовжило строк дії бланків-дозволів та відпуск пального, що підтверджується вказаним звітом;

позивач в підтвердження відмови в емітуванні талону (бланку-дозволу) не надав жодного доказу, як і не надав доказів надсилання відповідного запрошення відповідачу;

вимога про повернення коштів за неотриманий товар є безпідставною, оскільки така можливість існувала на момент пред`явлення позову до суду, так і на час судового розгляду;

місцевий суд не надав належної оцінки щодо нарахування штрафних санкцій;

розмір штрафних санкцій підлягає перегляду з огляду на відсутність у позивача збитків та перешкод у можливості отримання пального, запроваджений в Україні воєнний стан та скрутне фінансове становище відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Процедура апеляційного провадження

Справа № 905/1914/21 перебувала в провадженні суддів: Майданевича А.Г. (головуючий), Суліма В.В., Коротун О.М.

У зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на довготривалому лікарняному за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/794/23 від 11.09.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у визначеному протоколом складі суду справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 01.11.2023.

У судове засідання 01.11.2023 сторони явку своїх представників не забезпечили. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Клопотання відповідача, яке надійшло до суду 31.10.2023 через систему "Електронний суд", про розгляд справи без участі його представника судом задоволено.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

22.06.2020 між позивачем (замовником) та відповідачем (учасником) укладено договір про закупівлю № МК-001510, відповідно до умов якого учасник, якого замовником визначено переможцем відкритих торгів (UА-2020-05-20-005224-С) зобов`язується впродовж трьох робочих днів після укладання сторонами цього договору поставити та передати у власність замовника ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (дизельне паливо - Євро 5 по талонах) в кількості 22440 літрів), надалі "товар", належної якості, що відповідає державним стандартам, а замовник зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, асортимент, кількість товару (за кожною торговою маркою (знаком для товарів та послуг)), ціна за одиницю та вартість товару визначається у Специфікації (Додаток №1 до Договору).

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що талон є документом встановленого емітентом зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Замовника та/або уповноваженого ним Користувача на одержання певної кількості та певної марки Товару на АЗС Учасника, розташованих у м. Краматорськ. Талон має певний ступінь захисту та обов`язкові реквізити: марка та кількість пального; штрих-код та/або голограма; термін дії (або без зазначення терміну дії).

У відповідності до пункту 3.2. договору загальна сума договору становить 381 031 грн 20 коп. в томі числі ПДВ 60 505 грн 20 коп.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок учасника з відстрочкою платежу до 10 банківських днів з моменту отримання товару та належним чином оформлених учасником видаткових документів, а у випадку затримки бюджетного фінансування протягом 3 робочих днів з моменту отримання коштів відповідно до частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України.

Учасник зобов`язується впродовж трьох робочих днів після укладання сторонами цього договору здійснити поставку талонів у повному обсязі, визначеному в пункті 1.1. цього договору. Зразки форми талонів кожного номіналу (кількості товару) по кожному найменуванню (марці товару) відображено в додатку № 2 до договору. Учасник поставляє замовнику талони з терміном дії не менше ніж до кінця 2021 року (пункт 5.1 договору).

У відповідності до пункту 5.2. договору поставка товару здійснюється за талонами, впродовж усього строку дії талонів. Перелік АЗС учасника вказується у додатку № 3 до договору.

Відповідно до пункту 5.4 договору право власності на товар, переходить до замовника в день фактичної передачі талонів учасником. Учасник гарантує одержання замовником та/або уповноваженим ним користувачем товару за номіналом талона АЗС учасника без будь-яких обмежень.

Згідно з пунктом 5.6. договору передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість товару посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, та/або іншими документами). Передача талонів замовнику або уповноваженому ним представникові здійснюється на підставі довіреності на одержання талонів, оформленої у встановленому порядку, та підписання видаткових документів. Претензії щодо кількості від замовника приймаються у день прийому-передачі талонів. Талони вважаються поставленими по кількості відповідно до видаткової накладної та/або інших документів, якими підтверджується факт передачі талонів замовнику.

Пунктом 5.7 договору сторонами визначено, що з моменту переходу до замовника права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС.

Учасника, товар перебуває на зберіганні учасника. Вартість зберігання включено в ціну товару.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі неможливості отримання замовником товару за номіналом талона на АЗС учасника (незалежно від причин), учасник зобов`язується впродовж трьох робочих днів з дня повідомлення замовником здійснити заміну талонів на талони, за якими замовник та/або уповноважений ним користувач має можливість безумовно одержати товар за найменуванням та у кількості, вказаних у талоні на АЗС, указаних в додатку № 3 до цього договору.

У відповідності до пункту 5.9 договору у разі якщо впродовж строку дії талонів (не менше ніж до кінця 2021 року), поставлених учасником замовнику за цим договором, емітентом буде змінено форму талонів і прийнято рішення припинити видавати товар за талонами, зразки яких відображено в додатку №2 до договору, або емітентом талонів буде прийнято рішення не здійснювати емісію талонів взагалі та повністю припинити видавати товар за талонами, чи емітентом талонів або уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими особами буде прийнято рішення (незалежно від легітимності такого рішення) повністю або частково припинити діяльність мережі АЗС учасника, учасник зобов`язаний впродовж 10 календарних днів з дня отримання вимоги замовника здійснити безоплатну заміну поставлених замовнику талонів (незалежно від дати поставки замовнику талонів) на талони нової форми, а при неможливості такої заміни (виключно за умови коли емітентом талонів прийнято рішення не здійснювати емісію талонів взагалі та повністю припинити видавати товар за талонами, чи емітентом талонів або уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими особами прийнято рішення (незалежно від легітимності такого рішення) повністю або частково припинити діяльність мережі АЗС учасника) учасник зобов`язаний здійснити безоплатну заміну поставлених замовнику талонів (незалежно від дати поставки замовнику талонів) на талони іншого емітента (за умови, що мережа АЗС через яку замовник матиме можливість безумовного отримання товару певного найменування і відповідної кількості, розміщуватиметься в м. Краматорську та не буде меншою від зазначеної в додатку №3 до договору), або, за згодою замовника, здійснити безоплатну поставку відповідної кількості товару, або сплатити замовнику вартість товару, який не може бути фактично отриманий замовником з підстав зазначених в цьому пункті договору, за цінами, які фактично склалися на товар у мережі АЗС учасника, розташованій в м. Краматорську, але не нижче ціни, сплаченої замовником учаснику за товар згідно умов цього договору.

Згідно з пунктом 7.3 договору у разі невиконання зобов`язання, передбаченого п. 5.8 або 5.9 цього договору учасник сплачує замовнику вартість товару, що не може бути фактично отриманий замовником з підстав, зазначених в пункті 5.8 або в пункті 5.9 договору та сплачує замовнику пеню у розмірі, встановленому в пункті 7.2 договору. Сторони погодили, що учасник вважається таким, що не виконав зобов`язання, передбаченого пунктом 5.8 або пунктом 5.9 договору після закінчення строку, визначеного для виконання зазначеного зобов`язання. Сторони погодили, що вартість товару, який не може бути фактично отриманий замовником з підстав, зазначених в пункті 5.8 або пункті 5.9 договору, сплачується учасником замовнику за цінами, які фактично склалися на товар на ринку в м. Краматорську, але не нижче ціни, сплаченої замовником учасником за товар згідно умов цього договору.

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020, а у разі настання обставин, передбачених пунктом 5.8 або пунктом 5.9 цього договору (незалежно від дати настання таких обставин), до повного виконання своїх зобов`язань сторонами.

Відповідно до додатку № 1 до договору сторонами підписано специфікацію, відповідно до якої сторонами погоджено поставку Дизельного палива ЄВРО 5 (по талонах) у кількості 22400 літр загальною вартістю 381 031,20 грн, ціна за одиницю (літр) 16,98 грн.

На виконання умов договору, відповідачем передано, а позивачем прийнято талони на товар загальною вартістю 381 031 грн 20 коп., що підтверджується видатковою накладною № Т00003447 від 07.07.2020.

Відповідно до платіжного доручення № 183 від 14.07.2020 позивачем здійснено оплату дизельного палива за видатковою накладною № Т00003447 від 07.07.2020.

Листом № 1 від 09.03.2021 відповідач повідомив позивача про тимчасове блокування операцій щодо відпуску усіх видів пального за талонами до 19.03.2021.

У відповідь на вказаний лист позивач звернувся до відповідача з листом № 176 від 10.03.2021, в якому просив вирішити питання поновлення відпуску палива, організувати процес приймання-передачі необхідних талонів, з належним документальним оформленням та їх найскорішу заміну на інші.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 190 від 15.03.2021 про нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором на суму 11 630 грн 22 коп. з огляду на неможливість фактичного отримання товару за номіналом талона на АЗС, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Також, позивач звернувся до відповідача з претензією № 217 від 24.03.2021 про нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором на суму 23 260 грн 44 коп. з огляду на неможливість фактичного отримання товару за номіналом талона на АЗС, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 469 від 02.07.2021, в якому просив продовжити строк дії талонів на строк не менше ніж до 31.12.2021 шляхом повторного випуску талонів аналогічного номіналу та заміни наявних талонів.

У відповідь цей на лист відповідач запропонував позивачу повернути кошти за невикористані бланки-дозволи (талони) з огляду, зокрема, на закінчення строку їх дії (лист № 30/07-2021 від 30.07.2021).

Листом № 455 від 06.08.2021 позивач повідомив відповідача про погодження повернення вартості товару, який не може бути фактично отриманий замовником, за цінами на дату здійснення оплати.

Претензією № 535 від 14.09.2021 позивач повідомив відповідача про відмову у відпуску товару оператором, за отриманими від відповідача талонами, оператором АЗС розташованої за адресою: м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 21-а з підстав закінчення строку дії талонів, про що було складено відповідний акт від 08.09.2021.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з вимогами, з урахуванням заяви про збільшення позовних, про стягнення з відповідача 983 679 грн 60 коп. вартості товару станом на 16.12.2022, який не може бути фактично отриманий позивачем, 28 967 грн 88 коп. штрафу за порушення строків поставки товару та 269 401 грн 28 коп. пені за порушення строків зобов`язання, передбаченого пунктом 5.8 договору, нарахованої за період прострочення з 08.09.2021 по 15.02.2022.

Заперечуючи проти вимог позовної заяви відповідач зазначає, що через втручання сторонніх осіб до системи генерування штрих-кодів до бланків-дозволів, на підставі яких відбуваються у подальшому відпуск пального на АЗС, виявлення випадків задвоєння у системі деяких бланків-дозволів, за яким відбувався відпуск пального, наявності загрози подальших випадків використання задвоєних бланків-дозволів, у тому числі у додатках партнерів, які трансформують їх у QR-код листом відповідача від 09.03.2021 шляхом розсилки на електронні пошти контрагентів, останніх було повідомлено, що тимчасово блокуються операції щодо відпуску пального за бланками-дозволами (талонами) з 17.30 год. 09.03.2021 для подальшого проведення інвентаризації у зв`язку з неправомірним дублюванням/підробленням бланків-дозволів, та додатково повідомлено, що після 19.03.2021 ситуація щодо постачання пального згідно договірних умов буде поновлено.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що вищезазначений випадок, ураховуючи його масштабність - відпуск пального по бланках-дозволах було тимчасово припинено на всіх АЗС, що працюють під брендом "MOTTO", які присутні у більшості областей території держави, не пройшов поза увагою засоби масової інформації, на сайті www.nefterrynok.info було опубліковано новину щодо усунення наслідків злому системи по обслуговуванню талонів MOTTO, роздруківка з сайту нафторинок додано з відзивом.

Відповідач не погоджується із твердженням позивача стосовно того, що працівником АЗС було безпідставно відмовлено у підписанні актів про відмову від відпуску пального, оскільки вказана особа не є співробітником відповідача, не наділена відповідними повноваженнями щодо підписання від імені відповідача будь-якої документації.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є змішаним, який містить елементи договорів поставки і зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1 статті 949 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи (платіжне доручення № 183 від 14.07.2020) підтверджується сплата позивачем відповідачу 381 031 грн 20 коп. за дизельне паливо Євро-5 22440 літрів на підставі договору.

В свою чергу, виконуючи свої зобов`язання за договором, відповідач передав позивачу бланки-дозволи (талони) на дизельне паливо Євро-5 22440 літрів, що підтверджується видатковою накладною № Т00003447 від 07.07.2020.

За твердженням позивача, відповідач лише частково передав йому оплачений товар, з 13.03.2021 по 18.03.2021 фактично було заблоковано операції щодо відпуску пального за бланками-дозволами (талонами), а на гарантованій відповідачем АЗС відмовляли в передачі товару за пред`явленими талонами, у зв`язку з чим 08.09.2021 працівниками позивача і було складено відповідний акт.

У зв`язку з не можливістю отримання оплаченого товару позивач звернувся до відповідача із претензією № 535 від 14.09.2021, в якій повідомив відповідача про відмову позивачу в отриманні товару оператором АЗС розташованої за адресою: м. Краматорськ, Олекси Тихого, 21-а з підстав закінчення строку дії талонів та просив, зокрема, продовжити строк дії талонів у кількості 1 706 одиниць, номіналом 10 літрів на загальним обсягом 10060 літрів на суму 289 678 грн 80 коп.

Місцевим судом встановлено, що припинення відпуску пального за бланками-дозволами (талонами) мало місце у період з 13.03.2021 по 18.03.2021 і цей фат відповідачем не заперечується.

При цьому, відповідач зазначає про те, що на тимчасове припинення відпуску пального у зазначений строк товариство вимушено було піти через втручання сторонніх осіб в систему генерування штрих-кодів до бланків-дозволів, про що позивача було повідомлено.

В свою чергу, керуючись пунктом 5.8 договору позивач звернувся до відповідача із листом № 176 від 10.03.2021, в якому просило вирішити питання поновлення відпуску палива, організувати процес приймання-передачі необхідних талонів, з належним документальним оформленням та їх найскорішу заміну на інші.

Отже, приймаючи до уваги зміст договору і його пункт 5.8, відповідач зобов`язаний був здійснити заміну талонів на талони, за якими позивач мав би можливість безумовно одержати товар за найменуванням та у кількості вказаних у них.

Як обґрунтовано зазначив місцевий суд, рішення про припинення відпуску пального було прийнято відповідачем завчасно, до 13.03.2021, а факт втручання сторонніх осіб в систему генерування штрих-кодів до бланків-дозволів, про що в матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу, не нівелює обов`язку відповідача забезпечити безумовне одержання товару позивачем на підставі договору.

Місцевим судом досліджено питання строку дії спірних бланків-дозволів (талонів) та встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій талонів на них міститься відмітка про термін їх дії до 07.07.2021.

Також, встановлення для бланків-дозволів (талонів) терміну дії підтверджено відповідачем у відзиві на позов, зокрема, зазначено про те, що підписавши видаткову накладну позивач засвідчив дійсність бланків-дозволів (талонів) протягом 12 місяців з дати підписання видаткової накладної.

Разом з тим, відповідач зазначає про забезпечення отримання пального позивачем та подовження бланків-дозволів (талонів) після 07.07.2021, проте належних та допустимих доказів такого відповідачем не надано, при цьому долучений до відзиву на позов звіт не є таким доказом і не може свідчити про отримання позивачем товару після 07.07.2021, оскільки не відповідає вимогам до первинних документів встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не може вважатись підтвердженням господарської операції.

В той же час, за твердженням позивача після закінчення термінів дії спірних бланків-дозволів (талонів) у останнього була відсутня можливість отримання оплаченого на підставі договору товару, на підтвердження чого до позову додано акт про відмову імітування талону (бланку дозволу) № 918011040633638 на відпуск пального за номіналом талону (бланку дозволу) від 08.09.2021.

Виходячи з положень договору, відповідач взяв на себе зобов`язання передати позивачу бланки-дозволи (талони) терміном дії не менше ніж до кінця 2021 року з метою безумовної можливості останнього одержати товар за договором, проте фактично за видатковими накладними № Т00003447 від 07.07.2020 було передано бланки-дозволи (талони) терміном дії до 07.07.2021, доказів їх продовження або заміни на інші в матеріалах справи не міститься, при цьому, на вимогу позивача передати товар за спірними бланками-дозволами (талонами) йому було відмовлено з підстав закінчення терміну їх дії, що не спростовано відповідачем.

Відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач позбавлений був можливості отримати оплачений на підставі договору товар після закінчення встановленого терміну дії бланків-дозволів (талонів).

Судом надано оцінку листу відповідача № 30/07-2021-в від 30.07.2021, в якому позивачу запропоновано повернути кошти за невикористані бланки-дозволи (талони) згідно первинної документації, зокрема, з підстав закінчення терміну дії бланків-дозволів.

Із змісту цього листа вбачається, що пропозиція відповідача повернення грошових коштів за невикористані бланки-дозволи (талони) згідно первинної документації була викликана зростанням цін на пальне.

Тобто, з метою уникнення збитків, до яких, за твердженням відповідача, призводить подальше постачання пального за цінами значно вищими, ніж ті за якими воно було придбано замовником, відповідач намагався дійти згоди із позивачем про повернення вартості не отриманого товару за цінами, що були актуальні на момент придбання такого товару, проте після погодження позивачем можливості повернення за цінами, які фактично склалися у мережі АЗС відповідача, останній утримався від такого повернення.

Необхідно звернути увагу на положення пунктів 5.4, 5.6 та 5.7 договору, відповідно до яких в день передачі талонів до позивача перейшло право власності на спірний товар, а до моменту його фактичного отримання на АЗС він перебуває на зберіганні у відповідача.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про наявність обов`язку відповідача зберігати придбаний позивачем товар до моменту його фактичного отримання останнім, а відтак, в даному випадку, пропозиція відповідача повернути позивачу вартість такого товару за цінами, що були актуальні на момент його придбання, у випадку зростання ціни на аналогічний товар, свідчить про ухилення від виконання своїх зобов`язань за договором з метою забезпечення більшого прибутку.

Викладені обставини свідчить про недобросовісну поведінку відповідача, ухилення останнього від передачі позивачу його товару шляхом незабезпечення позивача бланками-дозволами (талонами), за якими позивач мав би можливість безумовно одержати товар.

При цьому, про неможливість отримання товару за наданими банкам-дозволами (талонами) та необхідність їх заміни на діючі позивачем неодноразово повідомлялось листами.

Отже, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов пункту 5.8 договору та виникнення у нього зобов`язання із сплати позивачу вартості товару, що фактично не може бути отриманий, за цінами, які фактично склались на ринку в м. Краматорську, але не нижче ціни, сплаченої замовником учаснику за товар згідно умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що спір стосовно кількості неотриманого позивачем товару за договором відсутній, відповідач щодо зазначених позивачем в розрахунку цін, які фактично склались на ринку в м. Краматорську, не заперечує, а відтак місцевий суд погодився із розрахунком вартості товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу у загальному розмірі 983 679, 60 грн, визнавши його вірним та арифметично правильним.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена належними та допустимими доказами і становить 983 679, 60 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідно до пункту 7.1 договору за порушення строків поставки товару учасник на вимогу замовника сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості партії товару, поставленої з порушенням строку.

Згідно з пунктом 7.2 договору за порушення строку виконання зобов`язання, передбаченого пунктом 5.8 або пунктом 5.9 цього договору учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості товару, що не може бути фактично отриманий замовником з підстав, зазначених у пункті 5.8 або пункті 5.9 договору, за кожен день прострочення, але не менше облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Оскільки відповідачем було прострочено поставку товару та заміну талонів, обґрунтованими визнані місцевим судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 269 401, 28 грн пені (за періоди з 13.03.2021 по 18.03.2021 та з 08.09.2021 по 15.02.2022), 28 967, 88 грн штрафу, нарахованих на підставі пунктів 7.1, 7.2 договору. Розрахунок пені та штрафу перевірений судом і є арифметично вірним.

В апеляційній скарзі відповідач, з посиланням на норми частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України стверджує, що розмір штрафних санкцій підлягає перегляду з огляду на відсутність у позивача збитків, запроваджений в Україні воєнний стан та скрутне фінансове становище відповідача.

Відповідно до якої частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі статтею 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено правову позицію, відповідно до якої за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Крім того, колегія суддів враховує, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновок місцевого суду про стягнення з відповідача пені у повному обсязі (269 401, 28 грн) не можна вважати таким, який б відповідав завданню господарського судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи. Так, суд першої інстанції не звернув увагу на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Нарахування та стягнення з відповідача штрафу у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Отже, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з огляду на необхідність забезпечення інтересів обох сторін, колегія суддів вважає наявними правові підстави обмежити розмір суми пені п`ятдесятьма відсотками, що відповідатиме принципу пропорційності в господарському судочинстві, тобто на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 134 700, 64 грн.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції слід змінити зменшивши суму пені на 50 %.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною 5 статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. При цьому колегія суддів враховує, що аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотто Кард" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №905/1914/21 змінити, виклавши пункти перший та другий його резолютивної частини в такій редакції:

" 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТТО КАРД" (01042, місто Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 1/27, офіс 105, ідентифікаційний код 39711536) на користь Комунального підприємства "Дирекція з капітального будівництва адміністративних і житлових будівель" (84313, Донецька обл., місто Краматорськ(з), пр. Миру, будинок 6, ідентифікаційний код 38770166) 983 679 (дев`ятсот вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн 60 коп. вартості товару, який не може бути фактично отриманий позивачем, 28 967 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн 88 коп. штрафу за порушення строків поставки товару, 134 700 (сто тридцять чотири тисячі сімсот) грн 64 коп. пені за порушення строків зобов`язання передбаченого пунктом 5.8 договору та судовий збір у розмірі 19 230 (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять) грн 73 коп. "

Видачу наказу доручити суду першої інстанції.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №905/1914/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 20.11.2023 (у зв`язку з: перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці з 06.11.2023 по 17.11.2023; перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Демидової А.М. на навчанні в Національній школі суддів України з 13.11.2023 по 17.11.2023).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова