Постанова

від 01.11.2023 по справі 910/11149/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 910/11149/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Скрипніков Д.С.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: Гайдар С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-3000"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2023 (про забезпечення позову)

за заявою Служби безпеки України

у справі № 910/11149/23 (суддя Турчин С. О.)

за позовом Служби безпеки України

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000"

про стягнення 220 562, 25 грн

В С Т А Н О В И В :

В липні 2023 року Служба безпеки України (СБ України) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-3000", у якому просить суд:

замінити боржника у виконавчому провадженні № 70526603, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № 72108645 з примусового виконання судового наказу у справі №910/12123/13, з ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" на трьох боржників: ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", як основного боржника, ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ" та ТОВ "НАДІЯ-3000", як субсидіарних боржників, та видати накази на виконання зазначеного рішення щодо зазначених боржників;

стягнути з ТОВ "НАДІЯ-3000" на користь СБ України 44 335, 20 грн пені, 44 335, 20 штрафу за прострочення поставки товару, 126 672, 00 грн штрафу за поставку неякісного товару.

Позов обґрунтовано тим, що в межах справи № 910/12120/13 розглядався спір за позовом СБ України до ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" про стягнення штрафних санкцій за прострочення відповідачем поставки товару та поставку неякісного товару за договором поставки № 12/59 від 08.06.2012. Судове рішення у вказаній справі, яке набрало законної сили 17.03.2015, про стягнення коштів відповідачем в повному обсязі не виконано. Відповідач ухиляється від виконання цього рішення, здійснивши реорганізацію шляхом виділу та передання новоутвореним юридичним особам основної кількості прав, що підтверджено відповідними розподільчими актами (балансами) та витягами з ЄДРПОУ. Позивач зазначив, що ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" несе відповідальність, як основний боржник, а виділені з нього ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ" та виділене з останнього ТОВ "НАДІЯ-3000", тісно пов`язані з вимогою кредитора щодо сплати наявної заборгованості, та є особами, які субсидіарно відповідальні за зобов`язаннями основного боржника. З метою залучення субсидіарних боржників державний виконавець звертався до господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження, однак ухвалою суду від 13.04.2023 у справі № 910/12120/13 в задоволенні заяви було відмовлено, що зумовило пред`явлення даного позову.

Також в липні 2023 року СБ України звернулась до господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

об`єкти нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень №117) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання (пр-кт Соборності), № 1. Загальна площа 126,60 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31169951); нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 157) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Двінська, № 1-А. Загальна площа 225,6 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31106168); нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 113) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання (пр-кт Соборності), № 1. Загальна площа 156,70 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31767859); нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 31) (в літерах Б,В), що розташовані в будинку 16-18/29 на вул. Мазепи Івана в м. Києві. Загальна площа 212,60 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31993178);

транспортні засоби: самохідне шасі "БРДМ-2рх", реєстраційний номер НОМЕР_1 ; самохідне шасі "БРДМ-2рх", реєстраційний номер НОМЕР_2 ; машина броньована "БТР-60 ПУ", реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль "Mercedes-benz GL 500", реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль "Suzuki Gran Vitara", реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль "Volkswagen Tiguan", реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль "Lexus RX 350", реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Заява обґрунтована тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв`язку з недобросовісною поведінкою ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", яка полягає в ухиленні від виконання судового рішення у справі № 910/12120/13, реорганізації підприємства (шляхом виділу) та переданні новоутвореним юридичним особам основної кількості прав, фінансових активів та всього рухомого і нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2023, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі № 910/11149/23, частково задоволено заяву СБ України про забезпечення позову та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 117) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання (пр-кт Соборності), № 1. Загальна площа 126,60 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31169951); нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 157) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Двінська, № 1-А. Загальна площа 225,6 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31106168); нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 113) (літера А), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-кт Возз`єднання (пр-кт Соборності), № 1. Загальна площа 156,70 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31767859); нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 31) (в літерах Б,В), що розташовані в будинку 16-18/29 на вул. Мазепи Івана в м. Києві. Загальна площа 212,60 кв.м. (реєстраційний номер майна: 31993178). В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановляючи ухвалу суд зокрема зазначив, що згідно із розподільчим актом (балансом) від 17.05.2013 ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" передало зазначене нерухоме майно, а також рухоме майно, здійснивши реорганізацію у спосіб виділу, правонаступнику - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ". У подальшому, ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ" також здійснило реорганізацію у спосіб виділу та передачі правонаступнику - ТОВ "НАДІЯ-3000" основної кількості прав, нерухомого та рухомого майна, що підтверджується розподільчим актом (балансом) від 15.06.2015. Суд врахував, що присуджена до стягнення заборгованість за рішенням суду, основним боржником не погашена, натомість ним вчиняються розпорядчі дії щодо відчуження свого майна без задоволення вимог заявника. Суд дійшов висновку, що обраний вид забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" та осіб, яким нерухоме майно передано за розподільчим актом - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ", "НАДІЯ-3000", не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Щодо заяви в частині накладення арешту на рухоме майно, то суд першої інстанції, враховуючи залишкову балансову вартість нерухомого та рухомого майна, дійшов висновку, що накладення арешту як на транспортні засоби, так і на нерухоме майно суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Суд зазначив, що позивачем не надано доказів того, що зазначені транспортні засоби станом на теперішній час належать одному із відповідачів, перебувають у їх володінні або підлягають передачі їм, що підтверджує необґрунтованість вимог забезпечення у цій частині. У зв`язку з наведеним, місцевий суд відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на рухоме майно.

Не погодившись з ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/11149/23 ТОВ "НАДІЯ-3000" оскаржило її до Північного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить суд її змінити і повністю відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що:

вжиті судом заходи забезпечення позову неспівмірні із заявленими позовними вимогами;

вимога про заміну боржника у виконавчому провадженні не підлягає розгляду в суді в порядку позовного провадження;

питання заміни сторони у виконавчому провадженні вирішувалося в межах справи №910/12120/13;

подання позову у цій справі має штучний характер і має ознаки зловживання процесуальними правами;

У відзиві на апеляційну скаргу СБ України просить суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на її безпідставність.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 (судді Ходаківська І.П. - головуюча, Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Надія-3000" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/11149/23 та призначено її до розгляду на 01.11.2023.

У судовому засіданні представник скаржника просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржену ухвалу місцевого суду про накладення арешту на нерухоме майно.

У судовому засіданні представник СБ України просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржену ухвалу місцевого суду - залишити без змін.

У судове засідання ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ" явку своїх представників не забезпечили. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників вказаних осіб, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою за заявою позивача, вжито заходи забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно. З огляду на норми ч. 1 ст. 269 ГПК України ухвала переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.

Тобто предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України.

За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами, відповідно до ст. 74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів оскарження у цій справі, протягом 2013 - 2015 років господарськими судами розглядався спір за позовом СБ України до ТОВ "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару та поставку товару неналежної якості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 910/12120/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015, позов СБ України задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" на користь СБ України пеню у розмірі 44 335 грн 20 коп., штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 44 335 грн 20 коп., штраф за поставку неякісного товару в розмірі 126 672 грн. 00 коп. та судовий збір за подання позовної у розмірі 4 306 грн 85 коп. Стягнуто з ТОВ "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" на користь СБ України 913 грн 00 коп. судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

06.04.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 910/12120/13, яка набрала законної сили 17.03.2015, видано відповідний наказ.

12.12.2022 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоренко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 910/12120/13 від 06.04.2015.

23.06.2023 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 70680718 до зведеного виконавчого провадження №72108645, яке веде Дніпровський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).

23.06.2023 державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №№ 70526603, 70634618 у зведене виконавче провадження №72108645.

23.06.2023 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №70634688 з примусового виконання наказу №910/27322/15 від 25.12.2015 до зведеного виконавчого провадження №72108645, яке веде Дніпровський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).

17.03.2023 державний виконавець звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/12120/13 (з ТОВ "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" на трьох боржників: основного - ТОВ "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" та двох субсидіарних - ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ", ТОВ "НАДІЯ-3000").

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/12120/13, яка не оскаржувалась і не переглядалась в апеляційному та касаційному порядку, відмовлено в задоволенні заяви Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони виконавчого провадження.

В липні 2023 року СБ України звернулась до господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження з окремим позовом до ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", як до основного боржника, та до ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ", ТОВ "НАДІЯ-3000", як до субсидіарних боржників, обґрунтувавши його (позов) невиконанням боржником (ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ") судового наказу у справі №910/12120/13. Відповідно до прохальної частини цього позову СБ України просить:

замінити боржника у виконавчому провадженні № 70526603, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження № 72108645 з примусового виконання судового наказу у справі №910/12123/13, з ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ" на трьох боржників: ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ", як основного боржника, ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ВОЄНТОРГ ДІ СІ" та ТОВ "НАДІЯ-3000", як субсидіарних боржників, та видати накази на виконання зазначеного рішення щодо зазначених боржників;

стягнути з ТОВ "НАДІЯ-3000" на користь СБ України 44 335, 20 грн пені, 44 335, 20 штрафу за прострочення поставки товару, 126 672, 00 грн штрафу за поставку неякісного товару.

Разом з вказаним позовом СБ України було подано до господарського суду міста Києва заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на майно, належного новоствореній юридичній особі - ТОВ "НАДІЯ-3000", що утворилась внаслідок виділу. Обґрунтування цієї заяви зводиться до того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у справі № 910/12120/13.

Відповідно до частини 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни сторони виконавчого провадження внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин 1- 3, 5 статті 334 ГПК України, відповідно до яких у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.

Стаття 52 ГПК України міститься в розділі І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 ГПК України міститься в розділі V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах", що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень.

Отже, норми статті 334 ГПК України, що містять процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 зазначила, що, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника (схожий за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 922/817/18, від 14.12.2020 у справі № 15/148-10-4045, від 02.04.2021 у справі № 34/16, від 21.05.2021 у справі №922/1995/17).

У пунктах 6.9- 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, якою судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви стягувача про зміну сторони виконавчого провадження було скасовано та ухвалено нове рішення про заміну боржника у виконавчому провадженні № 50542105, на двох боржників: Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" (як основного боржника та Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" як субсидіарного боржника, сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування положень статей 109, 619 ЦК України, статей 52, 334 ГПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження":

"6.9. Статтею 109 ЦК України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

6.10. За змістом частини третьої цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

6.11. За відсутності відповідних законодавчих обмежень зміна виду відповідальності юридичної особи з основного боржника на субсидіарного за приписами статті 109 ЦК України відбувається також у разі, коли щодо юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вирішено судовий спір як щодо єдиного чи основного боржника у зобов`язальних правовідносинах.

6.12. Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).

6.13. Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

6.14. При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини другої цієї ж статті (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

6.15. В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої статті 619 ЦК України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов`язаних у матеріальних правовідносинах.

6.16. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду враховує те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.

6.17. Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.

6.18. Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

6.19. Виходячи з викладеного за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками).

6.20. Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

6.21. Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15.

6.22. Разом з тим, мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що правова позиція, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 стосується субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ЦК України). Відповідно у цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження. Однак у справі № 922/4519/14 до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, не перейшли зобов`язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом. Отже, на думку колегії суддів, правовідносини у справі Великої Палати Верховного Суду № 905/1956/15 та у справі № 922/4519/14 не є подібними.

6.23. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне уточнити правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

6.24. Таким чином, враховуючи, що КП "Фармація Північ" утворено шляхом виділу з КП "Фармація" і у зв`язку з цим несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями останнього перед позивачем, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Бад-Алтай" про заміну сторони виконавчого провадження".

Отже, звернення до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження, не відповідає вміщеному в пункті 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 висновку про те, що положення частини 2 статті 619 ЦК України (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

У цій справі, так само як і в справі № 922/4519/14 створення нової юридичної особи ТОВ "НАДІЯ-3000" (до якої пред`явлені позовні вимоги у цій справі) шляхом виділу відбулося після ухвалення остаточного судового рішення у справі №910/12120/13 щодо зобов`язань ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМПАНІЯ ДІ СІ". За змістом розшифровки активів і зобов`язань з розподільчого балансу юридичній особі, що утворилася внаслідок виділу, не передавалися зобов`язання (кредиторська заборгованість) юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які (зобов`язання) виникли перед позивачем (стягувачем), про що зазначив у позові сам позивач.

ТОВ "НАДІЯ-3000" не є боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу від 06.04.2015 у справі № 910/12120/13.

В даному випадку, захист майнових прав СБ України, як кредитора та стягувача за виконавчим документом, має здійснюватись в межах виконавчого провадження.

Ухвала господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/12120/13, якою відмовлено державному виконавцю в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, в апеляційному порядку не оскаржувалась, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача.

Також слід зазначити, що вимога про заміну сторони виконавчого провадження не може бути предметом позову і не підлягає розгляду судом в порядку позовного провадження, в якому суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін.

Суд першої інстанції наведеного не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст. 137 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З урахуванням наведеного оскаржена ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм статей 136, 137 ГПК України, а апеляційна скарга ТОВ "Надія-3000" - задоволенню.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати ТОВ "Надія-3000" по сплаті судового збору за її подання, з урахуванням вимог статті 129 ГПК України, покладаються на СБ України.

Керуючись ст.ст. 129, 255 269, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-3000" задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/11149/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Служби безпеки України про забезпечення позову відмовити повністю.

Стягнути з Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33, код ЄДРПОУ 00034074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія-3000" (02660, місто Київ, вулиця Двінська, будинок 1а, код ЄДРПОУ 39857111) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали оскарження у справі № 910/11149/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 20.11.2023 (у зв`язку з: перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці з 06.11.2023 по 17.11.2023; перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Демидової А.М. на навчанні в Національній школі суддів України з 13.11.2023 по 17.11.2023).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова